Постанова

від 01.07.2015 по справі 903/971/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа №903/971/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Савченко Г.І. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" на ухвалу господарського суду Волинської області від 14 травня 2015 року у справі №903/971/14

за позовом Товариства обмеженої відповідальності "МЕГА СТАР ІФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР"

про стягнення 5 307,00 грн.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

14 травня 2015 року, ухвалою господарського суду Волинської області було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "БК "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03 грудня 2014 року за позовом ТОВ "МЕГА СТАР ІФ " до ТОВ "БК "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про стягнення 5 307,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 14 травня 2015 року та виконання рішення господарського суду Волинської області від 03 грудня 2014 року, щодо стягнення з нього заборгованості у 5 307,00 грн. і судового збору у сумі 1 827,00 грн., розстрочити на 12 місяців при сплаті рівними частинами по 594,50 грн., щомісячно, починаючи з червня 2015 року, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки місцевий господарський суд посилаючись на норми ст. 121 ГПК зазначив, що складне фінансове становище заявника не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановлений судом спосіб, а відтак не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Також, вказує на те, що судом невірно застосовано поняття "розстрочки виконання боржником рішення", на поняття "звільнення боржника від відповідальності", та зазначає, що не має наміру уникнути відповідальності за своїми грошовими зобов'язаннями, і просить дозволити виконати ці зобов'язання у інший спосіб - рівними частинами впродовж року, щоб уникнути погіршення свого складного фінансового стану.

Позивач не скористався своїм правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого суду.

19 червня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01 липня 2015 року.

30 червня 2015 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Тимошенка О.М., було внесено зміни до складу колегії суддів і визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Савченко Г.І., Мамченко Ю.А.

01 червня 2015 року представники сторін в судове засідання не прибули, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, встановила, що:

03 грудня 2014 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №903/971/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року, було задоволено позов ТОВ "МЕГА СТАР ІФ" до ТОВ "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про стягнення 5307,00 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 5307,00 заборгованості грн., 1827,00 грн. судового збору, а в стягненні 1 200,00 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовлено. (а.с.100-102)

26 лютого 2015 року господарським судом Волинської області було видано наказ № 903/971/14-1 про примусове виконання рішення суду від 03 грудня 2014 року. (а.с.105)

07 травня 2015 року ТОВ "БК "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" звернулась до господарського суду із заявою про розстрочку виконання зазначеного вище рішення господарського суду Волинської області від 03 грудня 2014 року, в якій просить розстрочити виконання рішення господарського суду на дванадцять місяців сплатою рівними частинами по 594,50 грн., щомісячно, починаючи з червня 2015 року, мотивуючи свою заяву тим, що починаючи з першого кварталу 2014 року, у зв'язку із різким погіршенням економічної та політичної ситуації в Україні, товариство практично не здійснює свою діяльність, скільки банківська система України переживає складні часи. (а.с.111-113)

14 травня 2015 року, ухвалою господарського суду Волинської області було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "БК "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03 грудня 2014 року. (а.с.146-147)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора, чи його заступника, або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок виконання.

Відстрочити виконання рішення господарський суд може лише коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання,

Згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно пунктів 7.1.2. та 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставами для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Звертаючись з заявою про відстрочку виконання судового рішення, заявник посилається на велику кредиторську заборгованість товариства перед іншими кредиторам та тимчасову його неплатоспроможність у зв'язку із різким, починаючи з першого кварталу 2014 року, погіршенням економічної та політичної ситуації в Україні.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом при вирішенні питання відстрочки виконання рішення суду, було враховано не тільки матеріальне становище боржника, але й майновий стан стягувача, оскільки невиконання відповідачем протягом тривалого часу свого зобов'язання перед контрагентом за договором та відтермінування виконання рішенням суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього, та погоджується з висновкам господарського суду Волинської області, що складне фінансове становище заявника, відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, не є обставиною, яка може ускладнити виконання рішення суду або зробити його неможливим, а тому не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвалу господарського суду Волинської області від 14 травня 2015 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 14.05.15 р. у справі №903/971/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/971/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мамченко Ю.А.