Постанова

від 04.02.2015 по справі 903/971/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 903/971/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Коломис В.В.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" на рішення господарського суду Волинської області від 03.12.14 р.

у справі № 903/971/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр"

про стягнення 5 307,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Сохацький А.В. (довіреність від 14.10.2014 р.)

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.12.2014 р. у справі № 903/971/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" про стягнення 5 307,00 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" (вул. 8 березня, 1/4а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37004000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" (вул. Тичини, 1, офіс 7, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38330697) заборгованості в сумі 5307,00 грн. (п'ять тисяч триста сім грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). В стягненні 1 200,00 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2014 р. по справі № 903/971/14 та постановити нове, яким відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" про стягнення 5 307,00 гривень в повному об'ємі.

Скаржник вважає, що дане рішення постановлено судом без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що між сторонами не існувало жодних договірних відносин, укладених у письмовій формі; телефонні переговори про укладення договору про надання рекламних послуг нічим не закінчилися, оскільки відповідача не влаштовувала запропонована позивачем ціна. Акти виконаних робіт про надання послуг за листопад та грудень 2013 року скаржник вважає недійсними, оскільки вони були складені на виконання неіснуючого договору. Відповідач також зазначає, що печатка та факсимільне відтворення підпису керівника, якими посвідчено акти виконаних робіт, були неправомірно використані працівником товариства, що свідчить про нікчемність підписаних актів виконаних робіт.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015 р.

У судовому засіданні 04.02.2015 р. представник скаржника (відповідача) надав суду пояснення по суті спору.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" не забезпечило явку свого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання (а.с. 93).

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Підставою виникнення спору у даній справі є питання наявності правових підстав для стягнення коштів за виконані послуги без укладення сторонами письмового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр") складено два акти виконаних робіт про надання послуг за листопад 2013 року від 30.11.2013 р. та за грудень 2013 року від 31.12.2013 р., згідно яких Виконавець (позивач) у відповідності до попереднього договору № 05005 надав Замовнику (відповідач) рекламні послуги, а саме: поклейка плакатів форматом А-5, на території м.Івано-Франківськ та м.Хмельницький в період з 18.11.13 - 22.11.13 та 09.12.2013 - 13.12.13), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Івано-Франківської області (Калуш, Брошнів-Осада, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин, Галич) в період з 18.11.13 -22.11.13), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Хмельницької області (Чемерівці, Городок, Дунаївці, Нова Ушиця, Вінківці, Кам'янець - Подільський, Ярмолинці) в період з 18.11.13-22.11.13) та транспортні витрати (Калуш, Брошнів-Осада, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин, Галич, Чемерівці, Городок, Дунаївці, Нова Ушиця, Вінківці, Кам'янець - Подільський, Ярмолинці, поклейка плакатів форматом А-5, на території м.Івано-Франківськ та м.Хмельницький в період з 09.12.2013-13.12.2013), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Івано-Франківської області (Калуш, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин) в період з 09.12.2013 - 13.12.2013), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Хмельницької області (Красилів, Городок, Славута, Дунаївці, Полонне, Кам'янець - Подільський в період з 09.12.2013-13.12.2013) та транспортні витрати (Красилів, Городок, Славута, Дунаївці, Полонне, Кам'янець - Подільський, Калуш, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин) (а.с. 7-8).

Акти виконаних робіт про надання послуг за листопад 2013 року та за грудень 2013 року підписані представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, що свідчить про надані позивачем послуги.

У матеріалах справи відсутні докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр") повної вартості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" послуг, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 5 307,00 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про стягнення з ТзОВ "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" 5 307,00 грн., встановив, що вчинення дій позивачем з виконання усної домовленості по наданню рекламних послуг, підтверджується фактичними обставинами справи, схвалені та прийняті відповідачем.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується та зазначає.

Відповідно до ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України визначено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних наслідків.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Статтею 644 ЦК України передбачено, що якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Фактичне прийняття замовником від виконавця робіт з розміщення реклами є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків сторін.

З вищезазначеного вбачається, що в даному випадку між сторонами було укладено усну угоду про надання послуг, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" прийняло пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" про надання рекламних послуг, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.11.2013 р. та від 31.12.2013 р.

Факт надання послуг не заперечується відповідачем у поясненнях (а.с. 44) та апеляційній скарзі (а.с. 81), де зазначає, що позивач запропонував на безкоштовній та бездоговірній основі здійснити розповсюдження рекламної продукції відповідача.

Таким чином, вищевказане спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі, що між сторонами не існувало жодних договірних відносин.

Відносно доводів скаржника про нікчемність підписаних актів виконаних робіт, з огляду на те, що печатка та факсимільне відтворення підпису керівника, якими посвідчено акти виконаних робіт відповідачем, були неправомірно використані працівником товариства, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

З тексту апеляційної скарги (а.с. 82) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" не має змоги провести службове розслідування щодо неправомірності використання печатки та факсиміле , оскільки працівник, який був відповідальний за їх належне використання перебуває у декретній відпустці. Відтак, скаржник сам ставить під сумнів свої ж доводи про неправомірність використання працівником товариства печатки та факсимільного відтворення підпису керівника.

Згідно ч.3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п.3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Як стверджує сам скаржник, службове розслідування, яке б підтвердило перевищення працівником товариства своїх повноважень, не проводилось.

Таким чином, факт неправомірності використання працівником товариства печатки та факсимільного відтворення підпису керівника є недоведеним та не підтверджується матеріалами справи, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для врахування доводів скаржника в цій частині.

Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Вищевказані норми не дають підстав вважати недійсними акти виконаних робіт від 30.11.2013 р. та від 31.12.2013 р. з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Надання послуг відповідачу підтверджується підписаними ним же актами виконаних робіт про надання послуг.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська компанія "Кредитно-консультаційний центр" на рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2014 р. у справі № 903/971/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03.12.2014 р. у справі № 903/971/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 903/971/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Демидюк О.О.