Постанова

від 24.11.2014 по справі 816/4305/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/4305/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Міщенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1", від 26 вересня 2013 року №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1", поновлення на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оскаржених наказів. Зазначав, що обов'язковою умовою звільнення особи із займаної посади державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" є допущення саме цією особою порушень при призначенні на посаду.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях проти позову посилався на правомірність та обґрунтованість спірних наказів. Зазначав, що рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади прийнято з огляду на встановлене Головним управлінням державної служби України в Полтавській області порушення вимог статті 4 Закону України "Про державну службу", а саме - призначення позивача на займану посаду як такого, що перебуває у кадровому резерві, без заяви ОСОБА_1 про згоду на зарахування до кадрового резерву та відповідного погодження з Держсанепідслужбою України.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 22 січня 2013 року №188-0 "Про призначення ОСОБА_1" позивача призначено на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області як такого, що пройшов за конкурсом, з 22 січня 2013 року, з випробувальним терміном на 4 місяці /а.с. 111/.

Того ж дня ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця /а.с. 11 - зворот/.

Однак, наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено із займаної посади з 18 вересня 2013 року згідно пункту 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" /а.с. 144/.

При цьому, у якості підстави для прийняття вказаного рішення зазначено довідку управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області від 22 липня 2013 року №39.

Наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 26 вересня 2013 року №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1" пункт 1 наказу від 18 вересня 2013 року №285-о викладено у наступній редакції: "Датою звільнення з займаної посади ОСОБА_1, начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, вважати дату фактичного виходу на роботу після закриття листка непрацездатності, згідно ст. 30 п. 1 ЗУ "Про державну службу" /а.с. 143/.

Не погодившись з даними наказами, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 КАС України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перш за все, суд акцентує увагу на тому, що за змістом наказу від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1" підставою для звільнення позивача із займаної посади була довідка управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області від 22 липня 2013 року №39 /а.с. 144/.

Дослідивши в судовому засіданні копію вказаної довідки, суд встановив, що її складено робочою групою управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області за результатами вивчення 04-05 липня 2013 року стану дотримання законодавства з питань державної служби та запобігання і протидії корупції в Головному управлінні Держсанепідслужби у Полтавській області та надання методично-консультативної допомоги з організаційно-кадрових питань /а.с. 131-135/.

Суд зазначає, що у вказаній довідці не наведено жодних посилань про виявлені факти порушень при призначенні ОСОБА_1 на посаду. Натомість, вона стосується лише загальних питань діяльності Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області та містить рекомендації щодо приведення діяльності відповідача у відповідність до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, згадана довідка не містить жодних фактів чи посилань на ймовірні підстави для прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача із займаної посади.

Водночас, як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, фактичною підставою для звільнення позивача із займаної посади слугувало допущене Головним управлінням Держсанепідслужби у Полтавській області порушення порядку призначення особи на державну службу.

Так, за твердженням представника відповідача, позивача призначено на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області як такого, що перебував у кадровому резерві. Однак, зарахування ОСОБА_1 до кадрового резерву здійснено без відповідної заяви останнього та за відсутності наказу-погодження Державної санітарно-епідеміологічної служби України про зарахування до кадрового резерву.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Як визначено частиною першою статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

А відповідно до частини шостої вказаної статті громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до частини першої статті 15 Закону України "Про державну службу" прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Таким чином, право на державну службу набувається шляхом проведення конкурсного відбору.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України /частина друга статті 15 Закону України "Про державну службу"/.

Частиною другою статті 27 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву.

Відтак, перебування у кадровому резерві надає переважне право на призначення на вакантну посаду без повторного проведення конкурсу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням Держсанепідслужби у Полтавській області 30 листопада 2012 року проведено конкурс на заміщення вакантної посади начальника Кременчуцького міськрайонного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області.

До участі у конкурсі допущено двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_1

За результатами іспиту та проведеної співбесіди конкурсна комісія вирішила: ОСОБА_4 рекомендувати для призначення на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з випробувальним терміном шість місяців, а ОСОБА_1 - для зарахування до кадрового резерву на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області /а.с. 136-142/.

Згідно з пунктом 25 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №169, конкурсна комісія на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, які успішно склали іспит, на своєму засіданні здійснює відбір осіб для зайняття вакантних посад державних службовців.

Інші кандидати, які успішно склали іспит, але не були відібрані для призначення на посади, у разі їх згоди, за рішенням конкурсної комісії можуть бути рекомендовані для зарахування до кадрового резерву в цьому державному органі і протягом року прийняті на вакантну рівнозначну або нижчу посаду без повторного конкурсу /пункт 26 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців/.

Як підтверджено залученим до матеріалів справи витягом з протоколу від 30 листопада 2012 року №6 /а.с. 91/, конкурсною комісією Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області за результатами іспиту та проведеної з ОСОБА_1 співбесіди рекомендовано зарахувати останнього до кадрового резерву на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області. Дане рішення прийнято у присутності позивача та за його згоди, про що зазначено у протоколі.

Суд звертає увагу на те, що ні Закон України "Про державну службу", ані Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців не містить конкретних вимог щодо форми згоди особи на зарахування до кадрового резерву. Зокрема, вказаними актами не передбачено, що така згода має надаватись саме у формі письмової заяви.

За таких обставин, можливо стверджувати про допустимість надання такої згоди в усній формі.

ОСОБА_1 22 січня 2013 року на ім'я начальника Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області подано заяву про зарахування на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області як такого, що пройшов за конкурсом, з 22 січня 2013 року /а.с. 109/.

Того ж дня начальником Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області Журавльовим А.М. видано наказ №188-о "Про призначення ОСОБА_1" /а.с. 111/. Підставою для видачі даного наказу зазначено: заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2013 року, картку погодження призначення на посаду керівника структурного підрозділу апарату територіальних органів Держсанепідслужби України віл 22 січня 2013 року, протокол засідання конкурсної комісії від 03 грудня 2012 року, довідку про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_1

Матеріалами справи підтверджено, що призначення позивача на посаду відбулось на підставі заяви останнього, за наявності підписаної Головою Державної санітарно-епідеміологічної служби України картки погодження /а.с. 90, 108 - зворот/ та проходження кандидатом спеціальної перевірки /а.с. 110, 110 - зворот, 120-123/.

У ході проведення спеціальної перевірки підстав, що унеможливлювали б прийняття позивача на державну службу, не виявлено.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала, що станом на 22 січня 2013 року ОСОБА_1 був зарахований до кадрового резерву на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області.

Разом з цим, робочою групою спеціалістів управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області та Полтавської обласної державної адміністрації 16, 19 серпня 2013 року проведено виїзну перевірку інформації, викладеної у зверненні гр. ОСОБА_6 від 13 серпня 2013 року, щодо правомірності призначення на посаду ОСОБА_1

За результатами перевірки складено довідку , в якій вказано на те, що при призначенні ОСОБА_1 на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області керівництвом останнього порушено вимоги статей 4, 15 Закону України "Про державну службу", статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", Порядку організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців /а.с. 127-130/. Вказані порушення виявились у відсутності згоди ОСОБА_1 на зарахування до кадрового резерву за результатами конкурсу та відсутності наказу-погодження Державної санітарно-епідеміологічної служби України про зарахування позивача до кадрового резерву на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області.

Саме наведені доводи, за твердженням представника відповідача, слугували фактичною підставою для прийняття рішення про звільнення позивача із займаної посади.

Однак, оскаржені накази не містять посилань на вказану довідку як на підставу для їх прийняття.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону).

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що відповідне порушення має бути вчинено саме особою, яка претендує на зайняття посади державного службовця.

Відповідний висновок знаходить своє підтвердження у положеннях статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, суд переконаний, що позивач не може нести відповідальність у вигляді звільнення із займаної посади з огляду на окремі порушення, допущені Головним управлінням Держсанепідслужби у Полтавській області.

Суд виходить з того, що обов'язок щодо погодження кандидатури позивача при зарахуванні до кадрового резерву з Державною санітарно-епідеміологічною службою України покладено саме на Головне управління Держсанепідслужби у Полтавській області, а тому, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за не вчинення відповідачем відповідних дій.

Водночас, суд також враховує, що призначення позивача на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області погоджено з Головою Держсанепідслужби України, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію картки погодження призначення на посаду керівника структурного підрозділу апарату територіальних органів Держсанепідслужби України віл 22 січня 2013 року /а.с. 90/.

Посилання представника відповідача на те, що наказом від 22 січня 2013 року позивача призначено на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, а конкурс 30 листопада 2012 року проводився на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного відділу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки в силу наведених вище положень пункту 26 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців вказані посади є рівнозначними.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу на те, що право громадянина на державну службу встановлюється компетентним органом на стадії прийняття його на державну службу.

Відповідач, на стадії призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, визнав позивача таким, що відповідає вимогам, які ставляться до особи, яка бажає вступити на державну службу.

Вступаючи на посаду позивач мав обґрунтовані наміри та сподівання здійснювати державну службу, підвищувати свій професійний рівень, просуватися по службі тощо, тобто від своєї праці прагнув отримати відповідні блага, які охороняються чинним законодавством.

Відтак, подальше звільнення позивача із займаної посади з підстав недотримання відповідачем порядку призначення на державну службу є грубим порушенням закріпленого у Конституції України права ОСОБА_1 на працю.

Таким чином, сукупність зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів є підставою для висновку про те, що оскаржені накази прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача, без дотримання рівності перед законом.

За таких обставин, спірні накази необхідно визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи наведений вище висновок про незаконність наказів Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1" та від 26 вересня 2013 року №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1", суд, виходячи з положень частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області.

При цьому, оскільки фактичною датою звільнення позивача є 02 грудня 2013 року, останній має бути поновлений на роботі саме з вказаної дати.

За приписами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, суд дійшов висновку про те, що період часу з 02 грудня 2013 року по 24 листопада 2014 року є періодом вимушеного прогулу позивача, а тому останньому має бути компенсовано втрачений за цей час заробіток.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи додану довідку про доходи ОСОБА_1 за період з липня по грудень 2013 року, в якій зазначено розмір щомісячної заробітної плати позивача за вказаний період /а.с. 86/.

Водночас, вказана довідка не містить розміру середньомісячного заробітку позивача за відповідний період, а тому суд об'єктивно позбавлений можливості визначити такий розмір, оскільки заробітна плата позивача за кожний місяць має різний розмір. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити відповідні розрахунки з позивачем, не зазначаючи конкретної суми.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

За приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з 02 грудня 2013 року та виплати середнього заробітку за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 138, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 26 вересня 2013 року №291-0 "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з 02 грудня 2013 року.

Зобов'язати Головне управління Держсанепідслужби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38276860; вул. Ватутіна, 35А, м. Полтава, Полтавська область, 36039) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 39600) середній заробіток за період з 02 грудня 2013 року по 24 листопада 2014 року включно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з 02 грудня 2013 року та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба