Ухвала

від 10.02.2015 по справі 816/4305/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 816/4305/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Панченко О. О.,

представника відповідача - Міщенко Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. по справі № 816/4305/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2014р. позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року № 285-о "Про звільнення ОСОБА_1." та наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 26 вересня 2013 року № 291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1.". Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з 02 грудня 2013 року. Зобов'язав Головне управління Держсанепідслужби у Полтавській області (код ЄДРПУО 38276860, вул. Ватутіна, 35А, м. Полтава, Полтавська область, 36039) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 39600) середній заробіток за період з 02 грудня 2013 року по 24 листопада 2014 року включно. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовив. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з 02 грудня 2013 року та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Головне управління Держсанепідслужби у Полтавській області, не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. по справі № 816/4305/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року № 285-о "Про звільнення ОСОБА_1.»; поновлення на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області; стягнення з Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області (ідентифікаційний номер 38276860, місцезнаходження вул. Ватутіна, 35А, м. Полтава, Полтавська область, 36039) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600) середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В іншій частині позову відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач - ОСОБА_1, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції насамперед виходив з наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Задовольняючи клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду та визнаючи поважними причини попуску строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що залученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що трудову книжку позивачу вручено 05 лютого 2014 року, а належним чином завірені копії спірних наказів - 26 березня 2014 року.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що саме зі змісту спірних наказів ОСОБА_1 стало відомо про причини свого звільнення із займаної посади.

Судом першої інстанції було враховано доводи позивача про те, що останній здійснює догляд за хворими пристарілими батьками, які проживають у іншому населеному пункті (а.с. 165-172 Т.1).

Задовольняючи клопотання про поновлення строку суд першої інстанції також виходив з того, що зокрема, відповідачем не надано доказів надсилання та вручення позивачу листів від 18 вересня 2013 року вих. №3322 (а.с. 41), від 02 грудня 2013 року вих. №3979/1 (а.с. 40), від 26 грудня 2013 року вих. №4174/1 (а.с. 39 Т.1). Поштове відправлення з попередженням від 12 вересня 2013 року вих. №3220 (а.с. 42) повернуто до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області не врученим (а.с. 42 - зворот - 43 Т.1).

У залученій до матеріалів справи копії товарно-транспортної накладної №59000026306349 (а.с. 94) відсутня відмітка про отримання відправлення ОСОБА_1

А залучені до матеріалів справи копії актів від 18 вересня 2013 року (а.с. 95), від 19 вересня 2013 року (а.с. 93), від 05 лютого 2014 року (а.с. 92) не містять відміток про ознайомлення з їх змістом позивача.

Також, визнаючи причини пропуску звернення до суду поважними та поновлюючи строк звернення до суду, суд першої інстанції також акцентував увагу на тому, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський Суд з прав людини, у рішенні від 25 жовтня 2007 року у справі "Балацький проти України", зазначив: "неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено".

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 22 січня 2013 року №188-0 "Про призначення ОСОБА_1." позивача призначено на посаду начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області як такого, що пройшов за конкурсом, з 22 січня 2013 року, з випробувальним терміном на 4 місяці (а.с. 111 Т. 1).

Того ж дня позивач прийняв присягу державного службовця (а.с. 11 Т.1- зворот).

Однак, наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1." позивача звільнено із займаної посади з 18 вересня 2013 року згідно пункту 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (а.с. 144 Т. 1).

Підставою для звільнення позивача із займаної посади була довідка управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області від 22 липня 2013 року №39 (а.с. 144 Т.1).

Зазначана вище довідка була складена робочою групою управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області за результатами вивчення 04-05 липня 2013 року стану дотримання законодавства з питань державної служби та запобігання і протидії корупції в Головному управлінні Держсанепідслужби у Полтавській області та надання методично-консультативної допомоги з організаційно-кадрових питань (а.с. 131-135 Т.1).

Зі змістом наказу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1." позивач був ознайомлений в той же день, тобто, 18.09.2013 року, після його прибуття до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, шляхом оголошення його змісту, а також на прохання позивача копія наказу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о "Про звільнення ОСОБА_1." була видана йому на руки про що було складено відповідний акт за участю ОСОБА_5 - завідувача сектору бух. обліку, головний бухгалтер, ОСОБА_6 - завідувача сектору фінансово - економічного забезпечення та майнових відносин, ОСОБА_7 - головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення, запобігання та протидії корупції.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції в якості свідків були допитані ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили обставини зазначені в апеляційній скарзі та зафіксовані в Акті про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення наказу про звільнення від 18.09.2013 року та в Акті про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки від 18.09.2013 року.

Залученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності серії АГБ №000849 (а.с. 179 Т.1), серії АГБ №072089 (а.с. 179 Т.1 - зворот), серії АГБ №014047 (а.с. 180 Т.1), серії АГБ №053013 (а.с. 181 Т.1), серії АГБ №073467 (а.с. 181 Т.1 - зворот) підтверджено, що у період з 18 вересня по 29 листопада 2013 року включно позивач перебував на лікарняному.

У зв'язку з викладеним, наказом Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 26 вересня 2013 року №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1." пункт 1 наказу від 18 вересня 2013 року №285-о викладено у наступній редакції: "Датою звільнення з займаної посади ОСОБА_1, начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, вважати дату фактичного виходу на роботу після закриття листка непрацездатності, згідно ст. 30 п. 1 ЗУ "Про державну службу" (а.с. 143 Т.1).

Рішення про звільнення позивача із займаної посади фактично реалізовано 02 грудня 2013 року, в перший робочий день після закриття ОСОБА_1 листа непрацездатності.

05 лютого 2014 року позивачу вручено трудову книжку, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією акта (а.с. 163 Т.1) та не заперечувалося позивачем та його представником ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

26 березня 2014 року позивачем отримано поштове відправлення з копіями наказів Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року №285-о, від 26 вересня 2013 року №291-о (а.с. 164 Т.1).

З позовом про визнання протиправними та скасування вказаних наказів позивач звернувся до суду 16 квітня 2014 року, що підтверджено відбитком вхідного штампа Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області (а.с. 1 Т.1).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються накази Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області №285-о "Про звільнення ОСОБА_1." від 18 вересня 2013 року та №291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1." від 26 вересня 2013 року.

Про причини несвоєчасного подання позову до суду позивач в суді апеляційної інтсанції пояснив, що він не маючи на руках оскаржуваних наказів, не був обізнаний про причини свого звільнення, а, отже, не мав можливості подати відповідний позов.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, позивач під час звернення до суду першої інстанції з позовом 16.04.2014 року, тобто, в даному випадку, поза межами місячного строку для звернення до адміністративного суду.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції правильно встановивши наявність у позивача права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, на справедливий і публічний розгляд його справи, проте під час розгляду клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду з позовом не врахував приписи ст.ст. 99, 100 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини склалися між сторонами внаслідок звільнення позивача з займаної посади, отже спір по даній справі виник з приводу проходження позивачем публічної служби.

Виходячи зі змісту положень пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під публічною службою слід розуміти діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, дипломатичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як свідчать матеріали справи, позивачем ставиться питання визнання протиправним та скасовано наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 18 вересня 2013 року № 285-о "Про звільнення ОСОБА_1."; визнання протиправним та скасовано наказ Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області від 26 вересня 2013 року № 291-о "Про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1."; поновлення його на роботі на посаді начальника Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з 02 грудня 2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач, в обґрунтування причин пропуску строку для звернення до суду, зазначив, що він отримав трудову книжку 05.02.2014 року та зміг отримати оскаржувані накази лише по пошті 26.03.2014 року, з яких довідався про причини свого звільнення.

Незважаючи на те, що не погодився з ними, вчасно не мав можливості звернутися до суду через здійснення догляду за хворими пристарілими батьками, які проживають у іншому населеному пункті.

Ч.1 ст.100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Однак, на думку колегії суддів, позивачем до суду ані першої, ані апеляційної інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був обізнаний про його звільнення з займаної посади, про причини свого звільнення був ознайомлений не тільки 18.09.2013 року, але 11.09.2013 року йому, тобто зазадалегідь до свого звільнення йому було доведено до відому щодо результатів проведеної перевірки Головним управлінням Державної служби України в Полтавській області, виявлення неправомірності призначення на посаду начальника Кременчуцького міскрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, запропоновано іншу посаду, що підтверджується Актом від 11.09.2013 року.

Також позивач 05.02.2014 року, отримавши на руки свою трудову книжку, ознайомився з записами, які були зроблені та відповідно причинами свого звільнення, про що свідчать документи, які були підготовані та подані позивачем цього ж дня на голову конкурсної комісії Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області з метою реалізації свого права прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника Кременчуцького міскрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області, тобто на посаду, з якої був звільнений 02.12.2013 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що доводи позивача щодо пропущення ним строку на подання позову з поважних причин не заслуговують уваги, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення чи то наказ, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Тому, на думку колегії суддів, правові підстави для задоволення клопотання про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом у суду першої інстанції були відсутні.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги стосовно не доведення позивачем причин поважності пропуску строку звернення до суду колегією суддів приймаються до уваги, оскільки перебіг процесуального строку починається з наступного після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи допущені порушення норм процесуального права судом першої інстанції при вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, ст. 203, п. 4 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 р. по справі № 816/4305/14 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2015 р.