cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" грудня 2014 р. Справа№ 925/1676/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Копитової О.С.
Сотнікова С.В.
в судове засідання представники сторін не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.10.2014 у справі № 925/1676/13 (суддя Гура І.І.)
за заявою боржника приватного підприємства «Портал-Транс», м. Київ
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Голова ліквідаційної комісії приватного пілприємства «Портал-Транс» Мисан В.М. звернувся до суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство з урахуванням приписів ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з виявленням в ході ліквідаційної процедури кредиторської заборгованості, активи для погашення якої відсутні.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.10.2013 № 925/1676/13 заяву ПП «Портал-Транс» прийнято до розгляду.
Постановою господарського суду Черкаської області від 29.10.2013 № 925/1676/13 ПП «Портал-Транс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру з всіма передбаченими чинним законодавством наслідками.
27.10.2014 від публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на адресу місцевого господарського суду надійшла заява про визнання правочину (договору) недійсним та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі № 925/1676/13 про банкрутство ПП «Портал-Транс», в якій просить визнати договір поруки № 1 від 01.08.2012, укладений між ПП «Портал-Транс» та Кияницею Валерієм Ігоровичем недійсним та спростувати майнові дії ПП «Портал-Транс», що стосуються зобов'язань по виконанню договору поруки № 1 від 01.08.2012.
Ухвалою господарського Черкаської області від 29.10.2014 у справі № 925/1676/13 (суддя Гура І.І.) відмовлено у прийнятті заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання правочину (договору) недійсним та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі № 925/1676/13 про банкрутство приватного підприємства «Портал-Транс» та повернуто заяву з доданими до неї документами без розгляду.
Дана ухвала мотивована тим, що заява не підлягає прийняттю в межах справи про банкрутство ПП «Портал-Транс», оскільки спірний договір укладений боржником раніше ніж протягом року, що передував порушенню справи, а тому вимоги заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» не відповідають положенням ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
При цьому, місцевий господарський суд керувався ст. ст. 15, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу, справу направити до господарського суду Черкаської області для розгляду заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання правочину (договору) недійсним та спростування майнових дій боржника в межах справи про банкрутство по суті.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано при винесенні оскаржуваної ухвали норми якою встановлено підстави повернення, відкликання заяви про порушення провадження у справі, а саме ст. 15 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Натомість, скаржник вважає, що заява про визнання договору недійсним в межах справи про банкрутство в будь-якому випадку підлягає розгляду по суті, а вже за наслідками її розгляду шляхом прийняття відповідного рішення суд або задовольняє таку заяву, або відхиляє.
В судове засідання представники сторін та інші учасники провадження у справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін та учасників провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон).
Згідно частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав (зазначені підстави).
З поданої до місцевого господарського суду заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання правочину (договору) недійсним в межах провадження у справі № 925/1676/13 про банкрутство ПП «Портал-Транс» вбачається, що визнанню недійсним на підставі ст. 20 Закону підлягає договір поруки № 1, укладений сторонами 01.08.2012.
Оскільки, провадження у даній справі порушено місцевим господарським судом 29.10.2013, тобто договір поруки № 1 укладений більш ніж за рік до порушення справи, суд першої інстанції керуючись приписами ст. 15 Закону та ч. 1 ст. 62 ГПК України відмовив у прийнятті заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» та повернув її без розгляду, оскільки заява не відповідає змісту вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.
Вимоги до форми і змісту заяви про порушення справи про банкрутство визначено в ст. 11 Закону.
Згідно ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийняття позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК. Перелік підстав відмови в прийнятті позовної заяви, встановлений частиною першою цієї статті, є вичерпним. ГПК не передбачає права судді на таку відмову з тих мотивів, що позов поданий до підприємства або організації, які не є належними відповідачами з такого спору: якщо ці обставини виявлено в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).
Відповідно до абзацу 2 пункту 9 листа Вищого господарський суд України від 26.12.2013 № 01-06/1862/2013 справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (ч. 8 ст. 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (ч. 10, ч. статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (ч. 8 ст. 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.
Аналізуючи вищевикладене колегія суддів робить висновок, що місцевим господарським судом передчасно та за відсутності правових підстав було відмовлено у прийнятті та повернуто заяву ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання правочину (договору) недійсним в межах провадження у справі № 925/1676/13 про банкрутство з застосуванням ст. 15 Закону та ч. 1 ст. 62 ГПК України .
Положення ст. 15 Закону, виходячи з їх змісту, підлягають застосуванню виключно щодо заяви про порушення провадження у справі про банкрутство або заяви про її відкликання.
Оскільки, місцевим господарським судом не було встановлено, що розгляд заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесений до компетенції іншого органу, або що вона взагалі не підлягає розгляду в судовому порядку помилковим є застосування наслідків передбачених ст. 62 ГПК України на підставі непідвідомчості даної заяви господарському суду, тим більш, що нормою спеціального закону, яким є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме ст. 20, передбачено звернення кредиторів з відповідною заявою.
Крім того, відмовляючи у прийнятті та повертаючи матеріали заяви у відсутності правових підстав для цього, місцевий господарський суд фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу у справі, суд першої інстанції неналежним чином застосував норми діючого законодавства, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа передачі для розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
За таких обставин, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду скасуванню з направленням справи до господарського суду для розгляду по суті заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання правочину (договору) недійсним в межах провадження у справі № 925/1676/13 про банкрутство.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-1,4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 58, 62, 99, 102-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 29.10.2014 у справі № 925/1676/13.
Справу направити до господарського суду Черкаської області для розгляду заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання правочину (договору) недійсним в межах провадження у справі № 925/1676/13 про банкрутство.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді О.С. Копитова
С.В. Сотніков
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2014 |
Оприлюднено | 08.12.2014 |
Номер документу | 41739889 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Разіна Т.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні