Постанова

від 02.12.2014 по справі 1/204-42/157

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 1/204-42/157

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Лазоренко Ю.Г.-представник;

Від відповідача-1: Петруньок І.В.- представник;

Від відповідача-2: Стукалов А.В.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2009

у справі № 1/204-42/157 (Паламар П.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до 1) Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва

2) Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 10 357 281,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з указаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що між ним та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (далі -відповідач-1) укладено договір № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.03.2002, додаткову угоду від 06.02.2007 з протоколом розбіжностей до неї, згідно з якими він зобов'язався постачати відповідачу-1 питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній -оплачувати надані послуги.

Всупереч умов договору відповідач-1 частково оплатив спожиту протягом червня 2007-лютого 2008 років питну воду та надані послуги водовідведення, заборгувавши йому станом на 01.03.2008 8 127 084,77 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача-1 на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 794 953,18 грн., 1 028 888,93 пені, 406 354,24 грн. штрафу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

Після порушення провадження у справі судом першої інстанції, позивач подав заяву № 717 про уточнення позовних вимог від 08.09.2008, якою змінив предмет позову в частині вимог про стягнення боргу (заявив про стягнення оплати послуг 01.06.2007-01.06. 2008 років), сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та неустойки (збільшив період прострочення, за який заявлені ці вимоги) та збільшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 10 423 494,26 грн., збитків внаслідок інфляції за час прострочення до 3 241 706,71 грн., пені до 1 886 860,92 грн.

Під час апеляційного розгляду до участі в справі в якості іншого відповідача залучено Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва (далі-відповідач-2).

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2009, рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2008, постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 у справі № 1/204-42/157 позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва задоволено.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва на користь позивача 10423494,26 грн. боргу, 3241706,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1886860,92 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі № 1/204-42/157 в частині вимог до Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва припинено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові в повному обсязі. Свої вимоги мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.11.2009.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2009, 09.12.2009 розгляд справи відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009 зупинено апеляційне провадження у справі № 1/204-42/157 до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/131 Вищим адміністративним судом України.

Розпорядженням від 16.02.2012 № 02-15/96 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з припиненням повноважень судді Іваненко Я.Л. (судді-доповідача у справі) та обранням її на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

За результатами автоматичного розподілу справ, справу № 1/204-42/157 передано на розгляд колегії у складі суддів: Головуючого судді Отрюх Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Враховуючи тривалість строку зупинення апеляційного провадження у справі № 1/204-42/157, ухвалою Київського апеляційного господарського суду поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.06.2014.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 та від 08.07.2014 розгляд справи відкладався.

15.07.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи; від представника позивача надійшлі питання, оформлені в письмовому вигляді, які необхідно поставити на вирішення експерта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 призначено у справі № 1/204-42/157 судову економічну експертизу. Проведення судової економічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. У зв'язку з призначенням судової експертизи зупинено апеляційне провадження у справі № 1/204-42/157 до отримання висновку експерта.

Зазначеною ухвалою від 15.07.2014 витрати по проведенню експертизи покладені повністю на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва, у зв'язку з чим зазначеному підприємству експертом було направлено відповідний рахунок на оплату та договір у 2-х примірниках з повідомленням про те, що виконання експертизи буде розпочато після попередньої оплати вартості дослідження, а у разі не здійснення оплати у терміни, визначені умовами договору, матеріали справи будуть відправлені без досліджень.

04.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 1/204-45/157 у зв'язку з відсутністю попередньої оплати по проведенню експертизи.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 залишена без виконання у зв'язку з несплатою Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва витрат по проведенню експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 поновлено апеляційне провадження у справі № 1/204-45/157, розгляд справи призначено на 02.12.2014.

01.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.Крім того, в своєму клопотанні представник апелянта просив покласти витрати по проведенню експертизи на позивача, у зв"язку з тим, що на рахунки скаржника накладений арешт.

Позивач в судовому засіданні 02.12.2014 категорично заперечував проти задоволення зазначеного клопотання та зазначив про неможливість оплати вказаної експертизи у зв'язку з великими фінансовими збитками, яке несе підприємство.

Колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи, з огляду на його необґрунтованість, а також враховуючи подані представниками сторін письмові пояснення та наявні в матеріалах справи докази,

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи.

В судовому засіданні 02.12.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2002 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення, 06.02.2007 додаткову угоду з протоколом розбіжностей до неї.

За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу-1 питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Матеріали справи свідчать про надання позивачем відповідачу-1 протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю з урахуванням знижки 34429453,62 грн., а також оплати відповідачем-1одержаних послуг з урахуванням перерахунків у розмірі 24005959,36 грн.

Відповідачем-1 не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин відповідно до умов п. 3.5 спірного договору дані позивача є прийнятими.

При цьому колегія враховує, що обсяги питної води для потреб гарячого водопостачання обгрунтовано визначені позивачем відповідно до умов спірного договору та додаткової угоди за водо лічильниками, встановленими в центральних та індивідуальних теплових пунктах, що знаходяться на балансі як відповідача, так і інших осіб.

Зі змісту додаткової угоди слідує, що її умови стосуються порядку визначення обсягів питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання через теплові пункти, що знаходяться на балансі відповідача.

При цьому, відповідач не заперечив факту одержання питної води від позивача через теплові пункти, які знаходяться на балансі інших осіб.Таким чином, доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності у нього обов'язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 , є безпідставними.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості відповідача-1 перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з суми основного боргу в розмірі 10 423 494,26 обґрунтованими.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму збитків внаслідок інфляції за час прострочення та пеню відповідно до розрахунку, який міститься у матеріалах справи.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та збитків внаслідок інфляції, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 3 241 706,71 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 886 860,92 грн. передбаченої п. 4.1 договору пені.

З огляду на те, що позивач вимог до відповідача-2 не заявив, предмет спору з приводу виконання договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 між ними відсутній, то провадження у справі, то провадження у справі в цій частині відповідно до вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України слід припинити.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м.Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 у справі № 1/204-42/157 залишити без змін.

Матеріали справи 1/204-42/157 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко