Постанова

від 02.12.2014 по справі 902/1046/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 902/1046/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Цой В.К.

відповідача - Мартинів О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича на рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.14 р. у справі № 902/1046/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича, м.Вінниця

про стягнення 128 199,63 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі №902/1046/14 (суддя Колбасов Ф.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" до Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича про стягнення 126 632,81 гри. (згідно заяви про зменшення позовних вимог), з яких: 108 827,04 грн. - основний борг, 3 889, 81 грн. - пеня, 1 722, 26 грн. - 3% річних, 12 193,70 грн. - втрати від інфляції - задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" 97 951,02 грн. основного боргу, 1 665,13 грн. пені, 4 754, 60 грн. інфляційних втрат, 647,54 грн. 3% річних та 2 100,37 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В позові в частині стягнення 10 876,02 грн. основного боргу, 2 224, 68 грн. пені, 7 439,10 грн. інфляційних втрат 1 074,72 грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі №902/1046/14 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. та прийняти нове рішення відповідно до якого стягнути з Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" суму основного боргу у розмірі 48 014, 28 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Заневський Олександр Антонович посилається на ту обставину, що господарський суд Вінницької області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товарів за накладними на загальну суму 60 812,76 грн. та відповідно наявність заборгованості на вказану суму, оскільки видаткові накладні оформлені позивачем в односторонньому порядку, не містять підпису та печатки відповідача.

Крім того, судом не надано оцінки факту відсутності у позивача, виданих відповідачем довіреностей на отримання товару, а також суд дійшов помилкового висновку щодо того, що факт оплати накладних довів поставку товару як по оплаченим накладним, так і по іншим, які не було оплачено, вказавши на аналогічність на них підпису уповноваженої на отримання товару особи відповідача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

У судовому засіданні представник відповідача - Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі №902/1046/14 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення про стягнення 48 014, 28 гри. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав письмові пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2014 р. у справі №902/1046/14 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2013 р. між ТОВ СП "Епіцентр" (за договором - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Заневським О.А. (за договором - дилер) укладено договір №201/Е.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність дилеру, а дилер зобов'язаний приймати та своєчасно здійснювати оплату товарів, з метою подальшого продажу покупцям, в строки та на умовах цього договору.

У відповідності до п. 1.2 договору перелік найменувань товару та ціни на товар визначені у рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору постачальник постачає дилеру продукцію по цінам, визначеним в рахунках та накладних, що діють на момент постачання кожної партії товару, з урахуванням знижки дилера на різні групи товарів.

В п. 5.1. договору сторони погодили, що оплата у розмірі 100% від загальної суми накладної має бути перерахована постачальнику протягом 30 календарних дні з дати, вказаної постачальником у накладних на поставку кожної окремої партії товару.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати товару в строк, вказаний в п. 5.1. договору, постачальник може виставити дилеру пеню у розмірі 0,1 % від суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.1. договору постачальник передає дилеру наступні супровідні документи: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну, гарантійні талони (на мотоінструмент).

Згідно п. 6.2 договору дилер зобов'язується повернути постачальнику оригінали довіреності та видаткової накладної з його підписом, що підтверджує отримання товару, протягом 21 календарного дня з дати вказаної у супровідних документах постачальника.

Розділом 7 договору сторони погодили терміни та порядок поставки, а саме: дилер направляє заявки на товар через інтернет-сайт постачальника або електронною поштою. В разі крайньої потреби відправка замовлення факсом можлива, але замовлення через інтернет-сайт мають пріоритет перед іншими засобами; дилер має передати замовлення за день до відправки товару; підтвердженням готовності постачальника до поставки товару є рахунок; підтвердженням готовності дилера до отримання товару є доручення; датою передачі товару вважається дата, вказана в супровідних документах на поставку кожної окремої партії товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р., але у всякому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" (позивач) здійснило поставку товару Фізичній особі-підприємцю Заневському Олександру Антоновичу (відповідач) на загальну суму 439 034,31 грн., що підтверджується накладними.

Фізична особа-підприємець Заневський Олександр Антонович оплатив отриманий товар частково на загальну суму 330 207,27 грн.

Відповідач визнає факт поставки товару по накладних на загальну суму 378 221,55 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків за результатами звіряння рахунків і документів за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013р., підписаним двома сторонами.

Відтак, у зв'язку з тим, що Фізична особа-підприємець Заневський Олександр Антонович не виконав належним чином умов договору в частині повної оплати вартості поставленого товару Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" звернулось до господарського суду Вінницької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича заборгованість в розмірі 126 632,81 грн., з яких: 108 827,04 грн. - основний борг, 3 889,81 грн. - пеня, 1 722,26 грн. - 3% річних, 12 193,70 грн. - втрати від інфляції.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини випливають з договору постачання товару.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 14.06.2013 р. №201/Е є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженої кількості товару за встановленою ціною. Ураховуючи положення ст.ст.527, 610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлений товар, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.

Згідно наданих позивачем банківських виписок по рахунку вбачається, що відповідачем проводилась часткова проплата отриманого товару по договору № 201/Е від 14.06.2013р. як із зазначенням так і без зазначення в платіжних документах номерів видаткових накладних.

Оглянувши накладні: № 3988 від 19.06.2013р., № 4811 від 17.07.2013р., № 5289 від 02.08.2013р., №5710 від 20.08.2013р., № 5853 від 27.08.2013р., № 6723 від 30.09.2013р., № 6819 від 03.10.2013р. по яким апелянт заперечує факт отримання товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повністю оплачено товар поставлений по накладним: № 6723 від 30.09.2013р. на суму 5 405,18 грн. та № 6819 від 03.10.2013р. на суму 10 059,65 грн., а також частково оплачено товар по накладній № 4811 від 17.07.2013р. в суму 242,0 грн., наведене стверджується банківськими виписками від 27.08.2013р., від 07.10.2013р., від 30.09.2013р. в яких в призначенні платежу зазначені вказані накладні.

Підписи, які містяться в графі "одержав" у видаткових накладних № 4811 від 17.7.2013р. та № 6723 від 30.09.2013р., по яких відповідач здійснив оплату, ідентичні підписам, які містяться в накладних № 3988 від 19.06.2013р., № 5289 від 02.08.2013р. та № 5853 від 27.08.2013р., таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що відповідач оплатою попередніх накладних фактично визнав, що товар по інших накладних з аналогічним підписом також прийнятий уповноваженою особою

В накладній №5710 від 20.08.2013 р., на яку позивач посилається як на доказ поставки відповідачу товару на суму 10 876,02 грн. у графі "отримав" підпис не відповідає зразку підпису відповідача в договорі № 201/Е від 14.06.2013р. та жодному зразку підписів в інших накладних, відтак, суд першої інстанції правомірно не прийняв накладну № 5710 від 20.08.2013 р., як доказ поставки відповідачу товару за договором № 201/Е від 14.06.2013р.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10 876,02 грн. слід відмовити, оскільки позивач не надав доказів передачі відповідачу товару за накладною № 5710 від 20.08.2013р.

Таким чином станом на час розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений по договору № 201/Е від 14.06.2013р. товар в сумі 97 951,02 грн.

Крім того, згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару у встановлений термін згідно п. 5.1 договору №201/Е від 14.06.2013 року, то він відповідно з вимогами чинного законодавства є боржником, що прострочив, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем своєчасно (в межах строку передбаченого п. 5.1. договору) проведено оплату товару по накладним № 6891 від 08.10.2013р., № 6928 від 09.10.2013р., № 7068 від 16.10.2013р., № 7071 від 16.10.2013р., № 7113 від 17.10.2013р., № 7266 від 25.10.2013р., № 7356 від 30.10.2013р., № 7428 від 31.10.2013р., № 7449 від 01.11.2013р. та № 7450 від 01.11.2013р., що стверджується банківськими виписками від 16.10.2013р., 17.10.2013р., 14.10.2013р., 28.10.2013р., 01.11.2013р., 06.11.2013р.

Враховуючи вище зазначене, місцевим судом правомірно відмовлено в позові в частині вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару поставлено згідно накладних № 6891 від 08.10.2013р., № 6928 від 09.10.2013р., № 7068 від 16.10.2013р., № 7071 від 16.10.2013р., № 7113 від 17.10.2013р., №7266 від 25.10.2013р., № 7356 від 30.10.2013р., № 7428 від 31.10.2013р., № 7449 від 01.11.2013р., № 7450 від 01.11.2013р., оскільки дані штрафні санкції заявлені безпідставно.

Відтак, при перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів погоджується з висновком суду першої, щодо частково задоволення позову у цій частині, а саме стягнення 1665,13 грн. пені, 4754,60 грн. інфляційних втрат, 647,54 грн. 3% річних.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича на рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.14 р. у справі № 902/1046/14 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №902/1046/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.