Постанова

від 19.02.2015 по справі 902/1046/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 902/1046/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі№ 902/1046/14 Господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Казахське підприємство "Епіцентр" доФізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича простягнення 128 199,63 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 розгляд касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича було відкладено на 19.02.2015 на 12 год. 10 хв.

за участю представників сторін від:

позивача : Цой В.К. (дов. від 16.02.2015),

відповідача : Мартинів О.І. (дов. від 13.09.2014)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича, в якому, з урахуванням зменшення вимог просило стягнути з відповідача 108 827,04 грн. основного боргу, 3 889,81 грн. пені, 1 722,26 грн. 3 % річних та 12 193,70 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки 14.06.2013 № 201/Е щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 234, 343 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.10.2014, ухваленим суддею Колбасовим Ф.Ф., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 97 951,02 грн. основного боргу, 1 665,13 грн. пені, 647,54 грн. 3% річних та 4 754,60 грн. інфляційних втрат, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за отриманий згідно з договором поставки товар. Водночас, частково відмовляючи у стягненні основного боргу, пені, річних та інфляційних втрат, суд виходив з недоведеності позивачем здійснення поставки за накладною № 5710 від 20.08.2013 на суму 10 876,02 грн. та помилковістю здійсненого позивачем розрахунку сум інфляційних, річних та пені. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Філіпова Т.Л. - головуючого, Василишин А.Р., Бучинської Г.Б., постановою від 02.12.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець Заневський Олександр Антонович звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність позивачем поставки товару на всю суму заявленого до стягнення основного боргу. Водночас скаржник зазначає про те, що оплата відповідачем частини із зазначених накладних, не доводить самого факту поставки товару позивачем як за оплаченими, так і неоплаченими накладними. При цьому посилається на порушення судами приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 4 2 , 4 3 , 42, 43, 47, 84 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Казахське підприємство "Епіцентр" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Заневським О.А. (за дилер) укладено договір №201/Е, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність дилеру, а дилер зобов'язаний приймати та своєчасно здійснювати оплату товарів, з метою подальшого продажу покупцям, в строки та на умовах цього договору. У відповідності до пункту 1.2. договору перелік найменувань товару та ціни на товар визначені у рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з пунктом 4.1. договору постачальник постачає дилеру продукцію по цінам, визначеним в рахунках та накладних, що діють на момент постачання кожної партії товару, з урахуванням знижки дилера на різні групи товарів. Згідно з пунктом 5.1. договору оплата у розмірі 100% від загальної суми накладної має бути перерахована постачальнику протягом 30 календарних дні з дати, вказаної постачальником у накладних на поставку кожної окремої партії товару. Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати товару в строк, вказаний в пункті 5.1. договору, постачальник може виставити дилеру пеню у розмірі 0,1 % від суми за кожен день прострочення платежу. Також судами установлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 428 158,29 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними. Установлено судами і те, що оплату за поставлений товар відповідач виконав частково, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 97 951,02 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство "Епіцентр" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича 108 827,04 грн. основного боргу, 3 889,81 грн. пені, 1 722,26 грн. 3% річних та 12 193,70 грн. інфляційних втрат. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. З огляду на що, установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за договором товару, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення основного боргу в сумі 97 951,02 грн. та стягнення, відповідно до здійсненого розрахунку судом першої інстанції 1 665,13 грн. пені, 647,54 грн. 3% річних, 4 754,60 грн. інфляційних втрат. Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника щодо відсутності довіреностей на отримання поставленого товару не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. Решта доводів касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого судами; їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; та вони стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заневського Олександра Антоновича залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 902/1046/14 Господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець