Постанова

від 02.12.2014 по справі 903/901/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" грудня 2014 р. Справа № 903/901/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

позивача- не з'вився;

відповідача- Морев А.А.(довідка АБ №557898 від 11.01.2013р.);

органу прокуратури- Білера І.В.(посвідчення №026119 від 12.05.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Фермерського гос-подарства «Давидюк Марії Пилипівни» на рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2014р. у справі №903/901/14

за позовом В.о.Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі -

Державної екологічної інспекції у Волинській області

до Фермерського господарства «Давидюк Марії Пилипівни»

про стягнення 6 750 грн. 39 коп. шкоди ,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2014р. у справі №903/901/14 (суддя Кравчук А.М.) задоволено позов В.о.Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції (надалі в тексті - Інспекція) у Волин-ській області до Фермерського господарства «Давидюк Марії Пилипівни» (надалі в тексті - Гос-подарство) про стягнення 6 750 грн. 39 коп. шкоди, завданої порушенням природоохоронного за-конодавства.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач здійснював спе-ціальне водокористування без відповідного дозволу. Крім того, керівник Господарства визнав факт вчинення правопорушення, сплативши адміністративне стягнення.(арк.справи 54-56).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу до Рівнен-ського апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2014р., прийняти но-ве, яким відмовити в позові та покласти судові витрати на Позивача.

Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним засто-суванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що Фермерське госпо-дарствво є первинним водокористувачем, а об'єм видобутої води не перевищує 300 м 3 на добу, то-му відповідно до ст.23 Кодексу України «Про надра» має право без спеціальних дозволів викорис-товувати надра для господарських і побутових потреб.(арк.справи 80-84).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 19.11.2014р. поновлено пропущений строк, прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до слухання на 02.12.2014р.(арк.справи 77,78).

У відзиві на апеляційну скаргу Прокурор зазначає, що рішення суду першої інстанції прий-няте з дотриманням усіх установлених норм чинного законодавства та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає її мотиви безпідставними та необґ-рунтованими.(арк.справи 113-117, 118-122).

У день судового засідання Відповідач подав через канцелярію апеляційного суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.(арк. спра-ви 124-125). В судовому засіданні 02.12.2014р. представник Відповідача підтримав доводи апеля-ційної скарги, вважаючи, що в силу ст.23 Кодексу України «Про надра» на власній земельній ді-лянці має право без спеціальних дозволів використовувати надра, а саме воду для господарських і побутових потреб. Представник Прокуратури заперечив проти доводів та вимог апеляційної скар-ги, зауваживши, що дозвіл на водокористування Відповідач не отримував, правопорушення в адмі-ністративному порядку визнане керівником Господарства, постанова про від 16.09.2013р. накла-дення адміністративного стягнення підписана ним же і надалі не оскаржена.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Волинською міжрайонною прокуратурою із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Волинській області 13.09.2013р. проведено перевір-ку додержання вимог природоохоронного законодавства у Фермерському господарстві «Давидюк Марії Пилипівни» в частині законності використання підземних прісних вод на терторії Ласківсь-кої сільської ради Володимир-Волинського району.

В ході перевірки встановлено, що Господарство займається вирощуванням зернових, бобо-вих і насіння олійних культур та є первинним водокористувачем артезіанської свердловини глиби-ною 80 метрів, яка знаходиться на території господарського двору біля с.Ласків Володимир-Воли-нського району.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.08.2011р. по 13.09.2013р. забір води з вка-заної артсвердловини Господарство здійснювало за відсутності дозволу на спеціальне водокорис-тування, внаслідок чого у зазначений період з підземних джерел Господарством використано 124,5 м 3 води.(арк.справи 16,18).

Матеріали справи свідчать, що 13.09.2104р. Інспекцією було встановлено відсутність всу-переч вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України дозволу на спецводокористування і складено акт перевірки дотримання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Крім того, Ін-спекцією було складено Протокол від 13.09.2013р. та винесено постанову про накладення адмін-стягнення від 16.09.2013р. №031768 за самовільне водокористування шляхом забору води. Вказа-ний акт та протокол підписані керівником Відповідача Моревом А.А.(арк.справи 22, 25, 27).

Матеріалами справи стверджено, що Відповідач ознайомився з Протоколом і Постановою та сплатив штраф у сумі 85 грн.(арк.справи 28).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять як доказів того, що у 2011 ро-ці Господарство отримувало дозвіл на спецводокористування на території господарського двору біля с.Ласків Володимир-Волинського району, так і доказів оскарження Постанови про накладен-ня адміністративного стягнення.

За фактом вказаного правопорушення, державним інспектором Державної екологічної інс-пекції у Волинській області Мартинюком A.C. здійснено нарахування збитків заподіяних державі в сумі 6 750 грн. 50 коп., згідно Методики, затвердженої наказом Міністерства охорони навколиш-нього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 №220, зареєстрованої в Мін'юсті України 15.07.2011р. за №881/19619, які встановлюють порядок розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ре-сурсів.(арк.справи 20).

З матеріалів справи вбачається, що пропозиції усунути порушення природоохоронного за-конодавства при здійсненні спеціального водокористування, а також причини і умови, що їм спри-яють та відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання підземних прісних вод, які вбачаються з подання Прокурора №55-3385вих13 - отримані керівником Госпо-дарства 20.09.2013р., проте залишені без задоволення.(арк.справи 15, 17).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства під час ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга є безпідставною і не підлягає задово-ленню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного за-конодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що циві-льні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслі-док завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 1 Водного кодексу України (надалі в тексті - ВК України) передбачено, що вико-ристання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання про-дукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідро-енергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст.46 ВК України, водокористування може бути двох видів - загальне та спе-ціальне. Спеціальне водокористування, відповідно до ст.48 ВК України, - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруд-нюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється для про-мислових, транспортних, енергетичних та інших державних та громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі з метою раціонального викорис-тання вод, встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води. Спеціальне водокористу-вання є платним. Забір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання ра-ціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Cпеціальне водокорис-тування здійснюється на підставі дозволу.(ст.49 ВК України).

Як стверджується матеріалами справи, не заперечується Відповідачем і встановлено місце-вим господарським судом - протягом 01.08.2011р. - 13.09.2013р. Господарством здійснювалось во-докористування за відсутності спеціального дозволу.

Статтями 68, 69, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.111 ВК України встановлено відповідальність за порушення законодавства про охорону навко-лишнього природного середовища, крім того підприємства, установи, організації та громадян зобо-в'язано відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компен-сації в повному обсязі.

Порушення водного законодавства, зокрема, порушення правил спеціального водокористу-вання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відпо-відальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавс-тва несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціально-го водокористування.(ст.110 ВК України).

Колегія суддів звертає увагу, що відшкодування майнової шкоди за своєю правовою приро-дою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За правилом, встановленим ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної осо-би, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обся-зі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком міс-цевого господарського суду, що здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу в порушення вимог ст.ст.44, 48 ВК України Відповідач діяв неправомірно, а відтак на ви-конання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарсько-правової від-повідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати збитки, завдані його про-типравними діями.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок пору-шення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовіль-ного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціаль-не водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використан-ня водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного се-редовища України від 20.07.2009р. N389 та зареєстрованою в МінЮсті України 14.08.2009р. за N 767/16783 (надалі в тексті - Методика).

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачами до стягнення сума збитків, заподі-яних державі внаслідок самовільного водокористування Відповідачем, обчислена з покликанням на Методику і складає 6 750 грн. 59 коп.

В силу ст.111 ВК України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відтак, враховуючи доведеність факту порушення Відповідачем природоохоронного зако-нодавства у вигляді самовільного, без дозволу, використання води - висновок місцевого господар-ського суду про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає законним та обґ-рунтованим.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження Скаржника щодо можливос-ті використовувати надра для господарських і побутових потреб, коли об'єм видобутої води не пе-ревищує 300 м 3 на добу без спеціальних дозволів, з огляду на таке:

Водним законодавством передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, а значить і не потребують отримання дозволу на спецводокористування. Зокрема, відсутність у Відповідача обов'язку отримати дозвіл на спеціаль-не водокористування може бути обумовлена видобуванням корисних копалин та паралельним ви-лученням води з надр, чим спростовується помилкове посилання апелянта на ч.1 ст.23 Кодексу України про надра в обґрунтування висновку щодо права без спеціальних дозволів видобувати під-земні води для своїх господарських і побутових потреб, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м 3 на добу, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а Відпові-дачем не доведено забір підземних вод разом з видобуванням корисних копалин.

Крім того, підземні води належать до державного водного фонду України.(ст.3 ВК України).

Під час видобування підземних вод застосовується два документи дозвільного характеру - дозвіл на спецводокористування (Водний кодекс України) та спецдозвіл на видобування підзем-них вод (Кодекс України про надра).

Відповідно до статті 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно до законодавства України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Отже, підземні води виступають, як природний ресурс з подвійним правовим режимом, що викликає дублювання здійснення контролюючими органами перевірок та встановленням відпо-відальності за різними законами.

Тому, стаття 23 Кодексу України про надра містить положення, що землевласники і земле-користувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірни-чого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних госпо-дарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів під-земних вод не перевищує 300 м 3 на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач здійснює господарську діяльність, у тому числі використовує артсвердловину на земельній ділянці, видобуває підземні води у господарсь-ких й господарсько-побутових цілях.

Отже, з мотивів викладених вище, враховуючи, що з 01.18.2011р. по 13.09.2013р. у Відпо-відача був відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірні водні правовідносини, які пов'язані з обов'яз-ковістю отримання Відповідачем дозволу на спецводокористування, вичерпно врегульовані ст.ст. 44, 48, 49 ВК України як нормами спеціального закону. Разом з тим, ст.23 Кодексу України про на-дра звільняє землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок від отри-мання спеціальних дозволів на користування надрами, що помилково тлумачиться Відповідачем як відсутність обов'язку оформити дозвіл на спецводокористування. На таке ж неправильне ото-тожнення звертає увагу Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 04.06.2014р. у справі №916/1321/13.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача, рівно як і вмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановле-но, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прий-нятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Давидюк Марії Пилипівни» на рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2014 року у справі №903/901/14 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кадексу України

3. Справу №903/901/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.