Ухвала

від 02.12.2014 по справі 6/19/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про розгляд заяви про заміну позивача правонаступником

і про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 26.01.2012 р.

02 грудня 2014 р.

Справа № 6/19/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

Головуючого судді Білоуса В.В.,

При секретарі судового засідання Нестерові Д.О. ,

розглянувши в приміщенні суду заяву ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами у справі

за позовом : Закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" (код ЄДРПОУ 31886585, 66000, м. Кодима, вул. Чкалова, 1, Кодимський район, Одеська область)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю " Виробниче підприємство "Надія-В" (код ЄДРПОУ 32938796, 23234, с. Лука-Мелешківська, вул. Щорса, 3а, Вінницький район, Вінницька область)

про стягнення 228 887,24 грн.

представники сторін:

від заявника : Ковальчук К.В. - за довіреністю;

від позивача : не з'явився;

від відповідача : Кудельський А.А. - за довіреністю.

В С Т А Н О В И В :

21.04.2011 року господарським судом Вінницької області прийнято рішення про задоволення позову в сумі 228 887,14 грн. по справі № 6/19/2011/5003, згідно якого вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Виробниче підприємство "Надія-В" на користь закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський" 202 584,00 грн. - основного боргу, 10 835,51 грн. - пені, 10 129,20 грн. - штрафу, 2097,19 грн. - 3 % річних, 3 241,34 грн. - збитків від інфляції, 2 288,87 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року вказане вище рішення було залишено без змін.

Після набрання вказаним рішенням законної сили на його виконання було видано наказ від 29.08.2011 року.

Також постановою Вищий господарський суд України від 14.11.2011 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 - без змін.

В подальшому, ухвалою господарським судом Вінницької області від 26.01.2012 року задоволено частково заяву від 30.11.2011 року ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 року таким, що не підлягає виконанню та визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 в частині стягнення з ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" на користь ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" суми 230 952 грн. 47 коп..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року скасовано в частині визнання наказу таким, що не підлягає до виконання в сумі 228 887 грн. 24 коп. та визнано наказ господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. таким, що не підлягає до виконання в частині стягнення 2 065 грн. 23 коп.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у справі № 6/19/2011/5003 скасовано, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року у справі № 6/19/2011/5003 залишено в силі.

28.04.2014 року до господарського суду Вінницької області від публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" надійшла заява № 1077/ІІ від 22.04.2014 року про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 року у справі № 6/19/2011/5003 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить суд : замінити сторону по справі, а саме попереднього кредитора у грошовому зобов'язанні (позивача/стягувача) ЗАТ "КЗ "Кодимський" на нового - ПАТ "МІБ"; скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року по справі № 6/19/2011/5003 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ВП "Надія- В" від 30.11.2011 року б/н (про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року по справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню) відмовити повністю; видати новий судовий наказ по справі № 6/19/2011/5003 (на ім'я ПАТ "МІБ").

Заяву від 22.04.2014 р. заявник мотивував наступним.

Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" (ПАТ "МІБ") є новим кредитором у зобов'язанні та правонаступником закритого акціонерного товариства "Консервний завод "Кодимський", як позивача/стягувача по справі № 6/19/2011/5003, на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 серпня 2011 року по справі № 787/11, в силу звернення стягнення на предмет застави - майнові права , а саме права грошової вимоги, що випливають з договору поставки № 13/07/10, укладеного 13 липня 2010 року між закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (ЗАТ "КЗ "Кодимський") та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (ТОВ "ВП "Надія-В").

При прийнятті ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року по справі № 6/19/2011/5003 (тут і надалі - "ухвала"), суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що 25 лютого 2011 р. між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Скочиком Володимиром Леонідовичем (ФОП Скочик) і ТОВ "ВП "Надія-В" було укладено договір про відступлення права вимоги боргу (далі - "договір цесії"), згідно з яким відбулась передача (уступка) права грошової вимоги на суму 229 346,88 грн., яку, в подальшому, боржником - ТОВ "ВП "Надія-В" було заявлено до зарахування, проти пред'явленої йому грошової вимоги ЗАТ "КЗ "Кодимський", в розмірі 228 887,24 грн. (без врахування нарахованих та присуджених до сплати господарських санкцій, а також покладеного на відповідача обов'язку відшкодувати судові витрати позивача), у зв'язку з чим, і було визнано наказ № 6/19/2011/5003, виданий 29.08.2011 господарським судом Вінницької області (на загальну суму 231 412,11 грн.) таким, що не підлягає виконанню в цій частині.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 р. по справі № 916/174/13-г, позов ПАТ "МІБ" задоволено повністю та визнано правочин про зарахування зустрічних вимог, укладений між ЗАТ "КЗ "Кодимський" та ТОВ "ВП "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 року, недійсним.

Вказане рішення господарського суду Одеської області було залишено в силі (без змін) постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року.

Оскільки нововиявлені обставини, пов'язані з істотними для господарської справи № 6/19/2011/5003 фактичними обставинами, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із даною заявою, на час розгляду господарської справи № 6/19/2011/5003, встановлено у іншій господарській справі - № 916/174/13-г, а саме рішенням, яке набрало законної сили 3 квітня 2014 року, днем встановлення відповідних нововиявлених обставин слід вважати саме день набрання рішенням законної сили - 3 квітня 2014 року.

Рішення, яким було визнано недійсним односторонній правочин про зарахування вимог між ЗАТ "КЗ "Кодимський" та ТОВ "ВП "Надія-В", вчинений шляхом подання останнім відповідної заяви від 20.04.2011 року, містить нові матеріально-правові фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 6/19/2011/5003, які, в силу встановленої ст. 204 ЦК презумпції правомірності правочину, не були відомі (не існували) на час розгляду даного питання судом.

Ці фактичні обставини (правові наслідки недійсності правочину) існували, але не були і не могли бути відомі ПАТ "МІБ" на час розгляду господарським судом Вінницької області справи № 6/19/2011/5003.

Встановлені у рішенні нововиявлені обставини (правові наслідки недійсності правочину) за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення (ухвали), що переглядається, вони не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи № 6/19/2011/5003, і, за своєю правовою природою, не є новими доказами, а є новими фактичними обставинами (новим фактом, що має значення для вирішення справи).

Отже, ухвала господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року по справі № 6/19/2011/5003, яка набрала законної сили, підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, у зв'язку з наявністю підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК.

З огляду на викладене, заявник просить суд : замінити сторону по справі, а саме попереднього кредитора у грошовому зобов'язанні (позивача/стягувача) ЗАТ "КЗ "Кодимський" на нового - ПАТ "МІБ"; скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року по справі № 6/19/2011/5003 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ВП "Надія- В" від 30.11.2011 року б/н (про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29 серпня 2011 року по справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню) відмовити повністю; видати новий судовий наказ по справі № 6/19/2011/5003 (на ім'я ПАТ "МІБ").

14.05.2014 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на заяву про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 року за нововиявленими обставинами такого змісту.

У заявах щодо залучення в якості правонаступника позивача - ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" як ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" так і ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" посилаються на рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 року у справі № 787/11, незасвідчені ксерокопії якого заявниками надано в якості доказу.

Проте, надана заявником копія даного рішення Третейського суду не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України оскільки не є належно засвідченими.

Крім того, згідно витягу з ЄДРПОУ, 03.02.2014 року було проведено припинення юридичної особи ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та дані про юридичних осіб-правонаступників позивача взагалі відсутні.

Таким чином, ТОВ "ВП "Надія-В" переконано в тому, що ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" не є процесуальним правонаступником ЗАТ "КЗ "Кодимський" в розумінні ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, оскільки ухвала господарського суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не перешкоджає подальшому провадженню, а є остаточним процесуальним документом при вирішенні справи про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, тому не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

З даного приводу представник відповідача звертався до Вищого господарського суду України з запитом про отримання інформації, відповідно до відповіді від 29.11.2013 року за № 01-29/22/1716/13 Вищий господарський суд України зазначив: "Що ж до правових позицій Вищого господарського суду України з приводу застосування норм розділу 13 Господарсько-процесуального кодексу України, в тому числі статті 117 названого кодексу, то їх викладено у зазначеній вами постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 17".

Вказані позивачем у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2012 року у справі № 5017/2639/2012, яким було встановлено факт наявності заборгованості ТОВ "Меандр+" перед ТОВ "Инжиниринг-Жилстрой", було прийнято після набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України і не являється фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу вказаної постанови Вищого господарського суду України.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що підстави для перегляду ухвали суду першої інстанції за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки обставини, на які посилається заявник у розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, на яких ґрунтується ухвала господарського суду Вінницької області, а натомість, є новими обставинами, про що зазначає сам заявник.

27.05.2014 р. Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тісецького С.С. виніс дві ухвали за результатами розгляду заяви ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" від 22.04.2014 р. про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами і про заміну позивача у справі правонаступником. Однією із цих ухвал від 27.05.2014 р. (т.5 а.с.173-174) заяву ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк"(надалі - "заявник") було задоволено частково і замінено сторону у справі - позивача (Закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" на правонаступника у грошовому зобов"язанні - Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк". Другою ухвалою від 27.05.2014 р. (т.5 а.с.167-172) заяву заявника частково задоволено і ухвалу від 26.01.2014 р. скасовано, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Надія - В" (відповідач) б/н від 30.11.2011 р. про визнання наказу Господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 р. у справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню, відмовлено в задоволенні заяви від 22.04.2014 р. в частині видачі нового наказу на ім"я ПАТ "МІБ" та вирішено про розподіл судових витрат.

Із змісту апеляційної скарги відповідача від 02.06.2014 р. (т.5 а.с.186) вбачається, що відповідач не погоджується і оскаржує також і ухвалу від 27.05.2014 р. про заміну позивача правонаступником, а не тільки ухвалу в частині задоволення заяви про перегляд ухвали від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами, скасування її і відмову відповідачеві в задоволенні заяви про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Постановою суду апеляційної інстанції від 26.08.2014 р. (т.6 а.с.4-11) ухвалу від 27.05.2014 р. залишено без змін.

Постановою суду касаційної інстанції від 20.10.2014 р. (т.6 а.с.83) касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Ухвали Господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 р. і постанову суду апеляційної інстанції від 26.08.2014 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.11.2014 р. щодо повторного автоматичного розподілу справи № 6/19/2011/5003, в зв"язку із задоволенням ухвалою від 17.11.2014 р. заяви про самовідвід судді М.С. Кожухар від розгляду даної справи, справу було розпоряджено судді Білоусу В.В.

Ухвалою від 19.11.2014 р. справа №6/19/2011/5003 суддею Білоусом В.В. була прийнята до провадження і призначена до розгляду на 02.12.2014 р. о 11:30 год.

Копія ухвали від 19.11.2014 р. направлена позивачеві, повернута органом поштового зв"язку без вручення із зазначенням в довідці ф.№9 причини: "організація не існує". Витягом Державної реєстраційної служби від 25.11.2014 р. стверджується, що 03.02.2014 р. до Державного реєстру ЮОФОП внесено запис про припинення ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" (позивач).

Відтак, згідно ч.5 ст.111 ЦК України ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" як юридична особа є ліквідованим з 03.02.2014 р.

Заявник в додаткових поясненнях від 01.12.2014 р. просить заяву від 22.04.2014 р. задовольнити. Пояснив, що в матеріалах справи - т.5 а.с.95-99 є належним чином завірена копія рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р., яка відповідає вимогам ч.2 ст.46 ЗУ "Про третейські суди", оскільки його скріплено підписом голови третейського суду та відтиском печатки засновника третейського суду. Цим рішенням третейського суду, вважає, стверджується те, що засновник є правонаступником позивача у справі. Також посилається на те, що 03.04.2014 р. з дати винесення Одеським апеляційним господарським судом постанови в справі № 916/174/13-г про залишення без змін рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2014 р. № 916/174/13-г воно набрало законної сили і ним визнано недійсним правочин про зарахування зустрічних вимог, вчинені шляхом подання заяви від 20.04.2011 р., який був підставою для винесення ухвали суду від 26.01.2012 р. про задоволення частково заяви відповідача від 30.11.2011 р. про визнання наказу суду від 29.08.2011 р. таким, що не підлягає виконанню. Пояснив, що нововиявлені обставини виникли, з огляду на вказане і вимоги ст.112, 113 ГПК України, виникли з 03.04.2014 р., а вже 22.04.2014 р. (надійшла до суду 28.04.2014 р.), тобто, в строк передбачений ч.1 ст.113 ГПК України звернувся із заявою до Господарського суду.

Відповідач у відзиві (надійшов до суду 14.05.2014 р.) на заяву та його представник у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечили з підстав викладених у цьому відзиві.

В поясненнях від 01.12.2014 р. покликалися на те, що рішення третейського суду від 22.08.2011 р. всупереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України, ч.2 ст.46 "Про третейські суди", ст.76 ЗУ "Про нотаріат" є неналежним доказом, неналежним чином завірене. Пояснив, що вказане рішення третейського суду відповідачем не оскаржувалося, оскільки воно не було отримане.

Заслухавши пояснення представників заявника, відповідача, розглянувши заяву заявника від 22.04.2014 р., повно, всебічно, об"єктивно заслухавши подані в справу докази суд, на підставі ст.25, ч.2 ст.36, ст.86, 112, 113, 114, 117 ГПК України, ст.20, 23 ЗУ "Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654 - ХІІ, ст.2, 23, ч.1 ст.24 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 р. № 1255-IV, ч.10 ст.38, ст.46 ЗУ "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-IV, ч.1 ст.590, ст.627, 629 ЦК України, прийшов до висновку про те, що заява ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" від 22.04.2014 р. № 1077/ІІ про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р. у справі № 6/19/2011/5003 за нововиявленими обставинами підлягає частковому задоволенню в частині:1) заміни позивача у справі - ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" на його правонаступника - ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк"; 2) скасування ухвали суду від 26.01.2012 р. і відмови відповідачеві в задоволенні заяви від 30.11.2011 р. про визнання наказу суду від 29.08.2011 р. таким, що не підлягає задоволенню. В решті заява заявника від 22.04.2014 р., а саме, в частині видачі нового судового наказу на ім"я ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд прийшов на підставі такого.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно ч.1 ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як зазначено в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до п. 8.4 вказаної вище постанови, за змістом приписів розділу XIII ГПК ухвала господарського суду може бути переглянута за нововиявленими обставинами за одночасної наявності двох умов: вона, по-перше, підлягає оскарженню в апеляційному та в касаційному порядку і, по-друге, перешкоджає подальшому розглядові справи господарським судом.

Як вбачається із матеріалів справи та змісту ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року у справі № 6/19/2011/5003, 22.07.2008 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Розвиток і К" (постачальник) та ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" (покупець) укладено договір поставки № 22/7-08, предметом якого зобов'язання постачальника поставити покупцю яблука, та зобов'язання покупця їх оплати на умовах визначених договором. (а.с.89 т. 3).

05.02.2009 року між ПСП "Розвиток і К" (первісний кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа Скочик В.Л. (новий кредитор) укладено договір № 5/02-09 про відступлення права вимоги, предметом якого є передача первісним кредитором новому кредитору належного йому права вимоги за договором № 22/07/08 від 22.07.2008 року.

25.02.2011 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Скочик В.Л. (цедент) та товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (цесіонарій) уклали договір про відступлення права вимоги боргу згідно якого "цедент" передає, а "цесіонарій" приймає на себе, у відповідності до ст.ст. 512-514, 516-519 Цивільного кодексу України , право витребування боргу у "боржника" - ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" і "цесіонарій" стає кредитором за договором поставки № 22/7-08 від 22 липня 2008 р. та договором про відступлення права вимоги № 5/02-09 від 05.02.2009 року.

18.03.2011 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Скочик В.Л. направив рекомендованим листом ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" повідомлення № 18/03-1 про відступлення права вимоги боргу в сумі 229 346 грн. 88 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Надія-В" за договором від 25.02.2011 року (а.с. 114-115 т.2).

20.04.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Надія-В" направило ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" рекомендованим листом заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог між ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та ТОВ "ВП "Надія-В" на суму 228 887 грн. 24 коп. за договором поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року та договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 року та договором про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011 року.

Заява відповідача від 20.04.2011 р. про зарахування зустрічних вимог на суму 228887 грн. 24 коп. не заперечувалась позивачем та не оспорювалась ним у судовому порядку.

Також у ході розгляду заяви ТОВ "ВП "Надія-В" від 30.11.2011 року про визнання наказу суду від 29.08.2011 року таким, що не підлягає виконанню, суд в ухвалі від 26.01.2012 року зазначив, що вимоги за договором № 13/07/10 від 13.07.2010 року, на підставі яких прийняте рішення у справі № 6/19/2011/5003 та договором про відступлення права вимоги боргу від 25.02.2011 року є зустрічними, оскільки випливають із двох різних зобов'язань, де ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" є кредитором зобов'язання за договором № 13/07/10 від 13.07.2010 року та боржником зобов'язання за договором від 25.02.2011 року, а товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Надія-В" є кредитором зобов'язання за договором від 25.02.2011 року та боржником зобов'язання за договором № 13/07/10 від 13.07.2010 року.

Вимоги за вказаними зобов'язаннями є однорідними, оскільки можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також за обома вимогами настав строк виконання.

Враховуючи наведене, суд, розглядаючи заяву відповідача, дійшов висновку, що станом на час видачі наказу від 29.08.2011 у справі № 6/19/2011/5003 зобов'язання відповідача щодо сплати на користь позивача суми 228 887 грн. 24 коп. припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, здійснених на підставі заяви від 20.04.2011 року, а тому в частині стягнення 228 887 грн. 24 коп. за наказом господарського суду від 29.08.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 обов'язок боржника відсутній.

Крім цього судом враховано, що загальна сума оспорюваного наказу становить 231412 грн. 01 коп., отже різниця між сумою зарахування 228 887 грн. 24 коп. та сумою наказу становить 2 524 грн. 77 коп..

Відповідач платіжним дорученням № 25 від 05.01.2012 року сплатив на користь позивача суму 2 065 грн. 23 коп., в рахунок різниці між сумою заборгованості за наказом суду та сумою по заяві про зарахування вимог.

Таким чином в частині стягнення 2 065 грн. 23 коп. за наказом господарського суду від 29.08.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява боржника про визнання наказу господарського суду від 29.08.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 230 952 грн. 47 коп. на підставі ч. 4 ст. 117 ГПК України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Одеської області рішенням від 20.01.2014 року у справі № 916/174/13-г задоволено повністю позов публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та до ТОВ "Виробниче підприємство Надія-В" про визнання правочину недійсним.

Зокрема, суд вирішив визнати правочин про зарахування зустрічних вимог укладений між закритим акціонерним "Консервний завод "Кодимський" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 року недійсним.

В ході розгляду справи № 916/174/13-г судом встановлено наступне.

25 листопада 2010 року, між публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" та закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" було укладено договір застави майнових прав, відповідно п.1.1. якого, предметом даного договору є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав (прав вимоги) на отримання платежів як таких, що існують на момент укладення цього договору (підтверджуються видатковим накладними, перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Договору), так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, які належать та/або належатимуть до виплати заставодавцю відповідно до договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року.

Як випливає із поданої ТОВ "ВП "Надія-В" до господарського суду Одеської області письмової заяви про визнання кредиторських вимог до ЗАТ "КЗ "Кодимський" по справі № 5017/997/2012 від 25.06.2012 року, вимоги ТОВ "ВП "Надія-В" до ЗАТ "КЗ "Кодимський" не є безспірними.

З наведеного вбачається, що пред'явлені до зарахування вимоги відповідача №2 (ТОВ "ВП "Надія-В") до відповідача №1 (ЗАТ "КЗ "Кодимський") є необґрунтованими та безпідставними, оскільки значною мірою ґрунтуються не на передбачених договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 року первинних документах, а саме актах прийому-передачі товару, з оформленням яких пов'язується передача товару у власність від постачальника до покупця та, як наслідок, виникнення в останнього обов'язку щодо оплати переданого у власність товару.

Проте в даному випадку вимоги відповідача № 2 (ТОВ "ВП "Надія-В") до Відповідача № 1 (ЗАТ "КЗ "Кодимський") ґрунтуються "акті звірки взаємних розрахунків", який, з точки зору чинного законодавства України та судової практики, не може бути використаний у якості доказу виникнення чи існування зобов'язання та/або визнання боргу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення (існування) заявленої до зарахування вимоги відповідачами не було надано.

Відсутність (ненадання відповідачем) доказів на підтвердження існування (виникнення) так званої "основної заборгованості", а також доведеного належними і допустимими доказами факту невиконання та/або неналежного виконання (прострочення) зобов'язання боржником по договору № 22/07-08, виключає можливість здійснення зарахування таких вимог.

Під час розгляд справи судом встановлено наявність передбачених законом обставин, за наявності яких не допускається та (або) унеможливлюється проведення зарахування зустрічних вимог.

Право застави є абсолютним і захищається законом по відношенню до невизначеного кола осіб, а тому оспорюваним правочином порушено пріоритетне право ПАТ "МІБ", як заставодержателя, встановлене ст. 572 ЦК та Законом України "Про заставу", що суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК, і є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в порядку ст.ст. 13, 15, 16, 215 ЦК.

Обставини, які б свідчили про те, що зобов'язання за договорами поставки, а саме за договором № 13/07/10 та договором № 22/07-08 є пов'язаними та (або) зустрічними відсутні.

Розмір і момент виникнення зобов'язань за договорами поставки: від 13.07.2010 року № 13/07/10 та від 22.07.2008 року № 22/07-08 та особи кредитора та боржника за вказаними зобов'язаннями зі сторонами оспорюваного правочину жодним чином не пов'язані, а тому не можуть бути зараховані як такі. Дана обставина існувала на момент вчинення правочину.

Як встановлено вище, строк виконання зобов'язань (зрілість вимог) за вказаним правочином не настав, оскільки зобов'язання по оплаті товару, як таке, не виникло.

Зі змісту договору поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 випливає, що зобов'язання по оплаті товару в покупця за договором № 22/07-08 виникає лише і тільки з моменту його передачі постачальником у власність покупця, тобто по факту оформлення (підписання) уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі товару, чого, як видається, зроблено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність необхідних передумов для здійснення зарахування зустрічних вимог між сторонами оспорюваного правочину.

Також суд зазначив, що наявне у матеріалах справи рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 року по третейській справі № 787/11, за яким право грошової вимоги, що випливає з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року, у розмірі 228 887,24 грн., було переведене на ПАТ "МІБ", в порядку звернення стягнення на предмет застави, вказує на те, що з 22.08.2011 року, відповідно до ст. 512 ЦК позивач набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року.

Вказане рішення Третейського суду є законним та правомірним, оскільки на момент третейського розгляду позов ЗАТ "КЗ "Кодимський" до ТОВ "ВП "Надія-В" про стягнення заборгованості у розмірі 228 887,24 грн. було задоволено, згідно з рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2011 року, залишеним в силі (без змін) рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій і на це рішення було видано відповідний судовий наказ.

Крім того, судовими рішеннями у справі № 5017/997/2012 (про банкрутство ЗАТ "КЗ "Колимський"), а саме ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2013 року і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року, які залишено в силі (без змін) постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 року, встановлено, що ніякі грошові вимоги, що б підтверджувались належними і допустимими письмовими доказами, у ПСП "Розвиток і К", як постачальника, ані за договором поставки № 22/07-08 від 22.07.2008 року, ані за договором поставки № 2/07 від 02.07.2007, до боржника - ЗАТ "КЗ "Кодимський", як покупця за вказаними договорами поставки, не існують (не виникли), а сама поставка за вказаними договорами визнана такою, що не могла відбутися (має ознаки фіктивності), оскільки ПСП "Розвиток і К" господарської діяльності в період укладення вказаних договорів не здійснювало і ніякої звітності не подавало, що і потягло визнання його банкрутом, відповідно, ніяких законних підстав для відступлення / перевідступлення зі сторони ПСП "Розвиток і К" третім особам грошових вимог, які не виникли не існувало та не існує, в тому числі в порядку припиненням відповідних зобов'язань у зв'язку із припиненням однієї із його сторін, а саме ПСП "Розвиток і К".

Вказане вище рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/174/13-г було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач мотивував подану суду заяву б/н від 30.11.2011 року про визнання наказу суду від 29.08.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню, тим, що відсутні підстави для стягнення грошових коштів за вказаним наказом, оскільки відповідне зобов'язання боржника припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, здійснених на підставі заяви від 20.04.2011 року, що підтверджено рішенням суду в даній справі.

Разом з тим, господарським судом Одеської області встановлено відсутність підстав для вчинення правочину шляхом проведення зарахування зустрічних вимог на суму 228887,24 грн., який укладений між ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" та ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В", вчинений шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 року, в зв'язку з чим його визнано недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України, визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зазначена вище норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Враховуючи викладене та наведені приписи законодавства, правочин про зарахування зустрічних вимог вчинений сторонами шляхом подання заяви від 20 квітня 2011 року являється недійсним з моменту його вчинення, за яким не виникають права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини при прийнятті рішення у справі № 916/174/13-г щодо недійсності правочину не були відомі заявнику на час розгляду справи № 6/19/2011/5003, а тому наявні підстави для скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року в даній справі та відмови в задоволенні заяви відповідача б/н від 30.11.2011 року.

В силу п. 3 ч. 5 ст. 114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення приймаються : ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Також суд звертає увагу, на вимоги вказані у заяві ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" щодо заміни сторони у справі - ЗАТ "КЗ "Кодимський" на - ПАТ "МІБ" та видачі нового судового наказу по справі № 6/19/2011/5003 на ім'я заявника.

Згідно ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", статтею 25 ГПК передбачено можливість процесуального правонаступництва. Оскільки правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу, правонаступник також вправі звернутись до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

За змістом абз. 3 п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, статтею 25 ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2010 року, між публічним акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" (заставодержатель) та закритим акціонерним товариством "Консервний завод "Кодимський" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, предметом якого є передача заставодавцем заставодержателю в заставу майнових прав (прав вимоги) на отримання платежів як таких, що існують на момент укладення цього договору (підтверджуються видатковим накладними, перелік яких наведено в додатку №1 до цього договору), так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, які належать та/або належатимуть до виплати заставодавцю відповідно до договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року.

22.08.2011 року постійно діючим Третейським судом при асоціації Українських банків прийнято рішення у справі № 787/11 за позовом ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" до ЗАТ "КЗ "Кодимський" за участю третьої особи : ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" про звернення стягнення на предмет застави, яким вирішено перевести на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" заставлені майнові права, а саме право грошової вимоги, що випливає з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року у розмірі 228887,24 грн..

Дане рішення скріплено підписом голови постійно діючого Третейського суду при асоціації Українських банків та печаткою.

Згідно ч. 10 ст. 38 Закону України "Про третейські суди", обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.

Суд оглянувши рішення третейського суду від 22.08.2011 року, дійшов висновку, що наведені в ньому обставини відповідають матеріалам справи та за цим рішенням ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" набув прав нового кредитора у зобов'язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року за не виконання умов якого судом прийнято рішення від 21.04.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 про стягнення боргу в сумі 228 887,24 грн. з ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" на користь ЗАТ "КЗ "Кодимський".

Слід зазначити, що про законність та правомірність даного рішення третейського суду, вказав господарський суд Одеської області у рішенні від 20.01.2014 року по справі № 916/174/13-г.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що право грошової вимоги за договором поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 року перейшло до ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", суд приходить до висновку, замінити сторону у справі ЗАТ "КЗ "Кодимський" на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк".

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Беручи до уваги, скасування ухвали суду від 26.01.2012 року у справі № 6/19/2011/5003 в ході її перегляду за нововиявленими обставинами та зважаючи на заміну сторони в даній справі ЗАТ "КЗ "Кодимський" на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", в зв'язку з чим стягувачем за наказом суду від 29.08.2011 року виступає ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк".

При цьому, законодавством не передбачається видача нового наказу в разі вибуття однієї із сторін за наказом, а тому виконанню підлягає раніше виданий наказ з врахуванням обставин викладених в даній ухвалі суду.

Заперечення відповідача проти заяви від 22.04.2014 р. до уваги не беруться. Суд в даному складі спочатку ухвалив про заміну позивача правонаступником, а після цього ухвалив про часткове задоволення названої заяви в частині перегляду ухвали від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами . Хоча заява від 22.04.2014 р. і називається про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, фактично в ній заявлено, як про заміну позивача правонаступником, так і про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р., як різновиду судового рішення, за нововиявленими обставинами. Подання в одній заяві двох таких заяв законом не заборонено. Заперечення відповідача проти заяви від 22.04.2014 р. не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи і суперечать закону з огляду на таке.

В матеріалах справи (т.5 а.с.95-98) знаходиться копія рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р. в справі № 787/11 за позовом ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" до ЗАТ "Консервний завод "Кодимський", за участю третьої особи: ТОВ "Виробниче підприємство "Надія - В" про звернення стягнення на предмет застави. Вказане рішення третейського суду є належним доказом. Воно підписане третейським суддею В.Гаврищук, який як зазначено в цьому рішенні, призначений згідно Регламенту Третейського суду та вимог Закону України "Про третейські суди". Назване рішення третейського суду підписане третейським суддею і Президентом Асоціації українських банків, як юридичної особи при якій створений Постійно діючий третейський суд та їх підписи скріплено відтиском круглої печатки Асоціації банків України, що відповідачє вимогам передбаченим в ч.1, 2 ст.46 ЗУ "Про третейські суди".

Господарський суд не бере до уваги заперечення відповідача, які полягають в тому, що вказана копія третейського суду є неналежним доказом, оскільки всупереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України і ч.2 ст.46 ЗУ "Про третейські суди", не посвідчена нотаріально. Ці заперечення відповідача господарський суд вважає безпідставними і такими, що суперечать нормам законодавства на які посилається відповідач. Частиною 2 ст.46 ЗУ "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-ІV чітко передбачено, що тільки підписи третейський суддів для вирішенняконкретного спору , на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально. А рішення Постійно діючого третейського суду скріплюється тільки підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Оскільки рішення від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ прийнятеПостійно діючим третейським судом при Асоціації Українських банків, то воно правомірно скріплене підписом Президента Асоціації Українських банків, як юридичної особи, засновника цього постійно діючого третейського суду та круглою печаткою цієї юридичної особи. Тому підпис третейського судді на рішенні від 22.08.2011 р. № 787/ІІ не потребував нотаріального посвідчення.

Згідно ч.2 ст. 36, ст.122-2 ГПК України, письмові докази подаються господарському суду в оригіналі чи належним чином засвідченій копії. При наданні до господарського суду заяви про скасування рішення третейського суду до заяви має бути додано оригінал або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду. Відтак і до заяви про заміну позивача у справі правонаступником і про перегляд ухвали суду від 26.01.2012 р. за нововиявленими обставинами заявник правомірно подав до Господарського суду копію рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ (т.5 а.с. 95-98). Ця копія рішення третейського суду на звороті а.с.98 т.5 містить запис: Прошити чотири аркуші, згідно з оригіналом, скріплена підписом голови постійно діючого Третейського суду при АУБ Жуковим А.М. і відтиском печатки Третейського суду при Асоціації банків України м. Київ. Тому вказана копія рішення третейського суду належним чином засвідчена і є належною копією.

Також господарський суд приходить до висновку про те, що зміст рішення третейського суду від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ (т.5 а.с.95-98) стверджує, що в ньому зазначено все те, що має бути зазначено відповідно до вимог ч.2 ст.46 Закону України від 11.05.2004 р. № 1701-ІV, а саме: назва третейського суду - Постійно діючий Третейський суд при Асоціації банків України, дата прийняття рішення - 22.08.2011 р., склад третейського суду і порядок його формування - третейський суддя В.Гаврищук, призначений згідно регламенту Третейського суду та вимог ЗУ "Про третейські суди", місце третейського суду - м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, приміщення Асоціації українських банків; сторони, їх представники, що брали участь у розгляді справи третейським судом - позивач ПАТ"Міжнародний інвестиційний банк", відповідач - ВАТ "Консервний завод "Кодимський", третя особа - ТОВ "Виробниче підприємство "Надія - В", представник позивача - Махата Н.О., відповідача - не з"явився, третьої особи - не з"явився; висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень - "відповідно до ст.5, 6, 12, 27 ЗУ "Про третейські суди", справа підвідомча третейським судам та згідно п.12.2 Кредитного договору та п.4.1. ст.4 Договору застави майнових прав, які було укладено між ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" і ВАТ "Консервний завод "Кодимський", підлягає розгляду у постійно діючому Третейському судді при асоціації українських банів;стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їх представників - "позивач звернувся до третейського суду із позовною заявою в якій просив здійснити звернення стягнення на предмет застави шляхом переведення на себе належних ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" майнових прав. відповідач в телеграмі від 19.08.2011 р. позовні вимоги визнав та просить здійснити третейський розгляд без участі представника. Представник третьої особи на виклик в судове засідання для участі в третейському розгляді не з"явився, про причини своєї відсутності Третейський суд не повідомив. Нез"явлення представників відповідача, третьої особи в Третейський суд не перешкоджає розгляду ним справи. В судовому засіданні представник позивача просив Третейський суд позовні вимоги задоволити повністю. Заява відповідача про визнання позову третейським судом прийнята";встановлені обставини справи (т.5 а.с.96-97); підстави виникнення спору - "невиконання ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" перед ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" заборгованості за кредитним договором №002-СВD від 17.09.2008 р. на суму 10500000 грн. по кредиту, 645750 грн. з відсотків, а також заборгованості ТОВ "Надія - В" перед ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" в сумі 202584 грн. за договором поставки від 13.07.2010 р., укладення 25.11.2010 р. договору застави майнових прав за яким ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" передає ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" для забезпечення зобов"язань за кредитним договром майнові права (права грошової вимоги) належні ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" за договором поставки із зазначенням по яких конкретних накладних (т.5 а.с.96 ); висновок третейського суду про задоволення позову - "заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи", третейський суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню...; норми законодавства, якими третейський суд керувався при прийнятті рішення :- "п.1 ст.193 ГК України, ст.526, 572, 589 ЦК України, ст.23 ЗУ "Про заставу".

Вказаним рішенням третейського суду від 22.08.2011 р. в справі № 787/ІІ позовні вимоги ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" задоволені повністю. Переведено на ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" заставлені майнові права, а саме право грошової вимоги, що випливає з Договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Консервний завод «Кодимський» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ:31886585) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Надія-В» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 32938796), у розмірі 228887, 24 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 24 копійки), в тому числі: 202584,00 грн., в тому числі:202584,00 грн. основного боргу, 10835,51 грн. пені, 10129,20 грн. штрафу, 2097,19 грн. процентів річних, 3241,34 грн. збитків від інфляції, з дня прийняття цього рішення. Стягнуто із Закритого акціонерного товариства «Консервний завод «Кодимський» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31886585) на користь Публічного акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 35810511) 2688 грн. 87 коп. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

В зв"язку з цим, Господарський суд приходить до висновку про те, що вказане рішення третейського суду від 22.08.2012 р. в справі № 787/ІІ (т.5 а.с.95-98) відповідає вимогам ст.46 Закону України "Про третейські суди", є належним чином засвідченою копією і є належним доказом, яким стверджується перехід від ЗАТ "Консервний завод "Кодимський" до ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" майнових прав, а саме права грошової вимоги, що випливає з Договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р., укладеного між ЗАТ «Консервний завод «Кодимський» та ТОВ «Виробниче підприємство «Надія -В» у розмірі 228887, 24 грн., в тому числі, 202584 грн. основного боргу, 10835 грн.51 коп. пені, 10129 грн. штрафу, 2097, 19 грн. процентів річних, 3241, 34 грн. збитків від інфляції. Вказане рішення третейського суду згідно пояснень представників заявника, відповідача не оскаржувалося. Тим самим, стверджується те, що ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" з 22.08.2011 р. є правонаступником прав Закритого акціонерного товариства «Консервний завод «Кодимський» на стягнення з ТОВ «Виробниче підприємство «Надія -В» сум присуджених рішенням Господарського суду від 21.04.2011 р. № 6/19/2011/5003 і є правонаступником позивача у справі.

Згідно ст.25 ГПК України у разі заміни кредитора в зобов"язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі в справі правонаступника відповідної сторони на будь - якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника обов"язкові для нього так само, як вони були обов"язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Окрім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.01.2014 р. в справі № 916/174/13-г (т.5 а.с.104) залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, сторонами в якій були ті ж самі, що в справі № 6/19/2011/5003 встановлено преюдиційний факт, а саме, що ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" відповідно до ст. 512 ЦК України набув прав нового кредитора у зобов"язаннях, що випливають з договору поставки № 13/07/10 від 13.07.2010 р. Згідно ч.2 ст.35 ГПК України не потребують доведення при вирішенні інших спорів.

Господарський суд не погоджується із запереченнями відповідача і погоджується із доводами ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", в додаткових поясненнях від 01.12.2014 р., які полягають в тому, що ч.2 ст.23 ЗУ "Про заставу" не встановлюється той чи інший спосіб звернення стягнення на предмет застави , а лише визначається момент виникнення у заставодержателя права вимагати в судовому порядку. Тому Господарський суд приходить до висновку про те, що заявник правомірно, законно здійснив реалізацію заставлених майнових прав, у відповідності до вимог ст.23, 20 ЗУ "Про заставу", ст.590 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЗУ "Про заставу" право звернутися до суду із відповідною вимогою виникає у особи (заставодержавтеля) з того ж моменту, коли у нього виникає право звернення стягнення на предмет застави (в даному випадку майнові права грошової вимоги), а сам порядок (способи) звернення стягнення на заставлене майно (предмет застави), в тому числі майнові права, встановлено у ст.20 ЗУ "Про заставу".

Це узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України висловлені у постанові від 14.02.2007 р. № 47/253-14/165. Нормами чинного законодавства України заставодержателю надається право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет застави, забезпечувального обтяження (постанова верховного суду України від 06.03.2013 р. в справі № 6-10цс13). Згідно ч.6 ст.20 ЗУ "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду . В ст.2 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ("Визначення термінів"), який є спеціальним законом по відношенню до ЗУ "Про заставу" і ст.590 ЦК України, термінрішення суду вживається у значенні, яке відповідає, в тому числі й поняттю "рішення третейського суду ". Таким чином, заявником реалізовано заставлені майнові права у відповідності до вимог ст.23 ЗУ "Про заставу", яка у ч.2 передбачає саме момент набуття заставодержателем права вимагати переводу на нього заставленого права в судовому порядку (до якого згідно наведених норм законодавства відносяться рішення третейських судів), що передбачено не всупереч , а в розвиток положень ч.6 ст.20 цього Закону щодо звернення стягнення на заставлене майно, якою встановлюється не вичерпний перелік можливих способів звернення стягнення.

Оскільки під час нового розгляду заяви заявника від 22.04.2014 р. спочатку було ухвалено про заміну, на підставі ст.25 ГПК України, позивача у справі на його правонаступника - ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", то суд приходить до висновку про те, що заявник правомірно, відповідно до положень ст.112, 113, 114 ГПК України, подав заяву про перегляд ухвали суду від 26.01.2011 р.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, які полягають в тому, що рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2014 р., яке набрало законної сили 03.04.2014 р. не є нововиявленими обставинами в розумінні ст.112 ГПК України, оскільки не існувало на момент винесення ухвали від 26.01.2011 р. Вказаним рішенням суду було визнано недійсним правочин - заява про зарахування однорідноих вимог, який був підставою для задоволення заяви відповідача і визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.Оскільки в названому рішенні господарського суду Одеської області не вказано, що правочин визнається на майбутнє, він є недійсним і таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю, з моменту його вчинення, тобто з 20.04.2011 р., а не з моменту винесення названого рішення господарським судом Одеської області - 20.01.2014 р. № 916/174-13-г чи дати набрання ним законної сили - 03.04.2014 р. Недійсність правочину - заяви про зарахування однорідних вимог від 20.04.2011 р., яка існувала з 20.04.2011 р. з моменту її вчинення, але не була і не могла бути відома заявнику на момент розгляду заяви відповідача від 30.11.2011 р. про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню і винесення ухвали від 26.01.2012 р. за результатами її розгляду.

Названим рішенням Господарського суду Одеської області лише встановлено факт і прийнято рішення про визнання цього правочину недійсним, як такого що суперечить закону. Оскільки цей правочин був визнаний недійсним, то з 03.04.2014 р. дати набрання рішенням суду законної сили, заявникові стало відомо про ці нововиявлені обставини, які є істотними і в зв"язку з якими, якщо б вони були відомі 26.01.2012 р. було винесено ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача про визнання наказу суду таким, що не підлягає задоволенню, а тому вона підлягає скасуванню, заява відповідача від 30.11.2011 р. не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 1077/ІІ від 22.04.2014 року про перегляд вказаної вище ухвали суду за нововиявленими обставинами.

Згідно п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Керуючись ст.ст.4-5, 25, 49, 86, 112-115 ГПК України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 1077/ІІ від 22.04.2014 року про перегляд ухвали господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року у справі № 6/19/2011/5003 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2. Замінити сторону - позивача у справі № 6/19/2011/5003 - Закрите акціонерне товариство "Консервний завод "Кодимський" на правонаступника у грошовому зобов"язанні - Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35810511, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.

3. Скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.01.2012 року у справі № 6/19/2011/5003.

4. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" б/н від 30.11.2011 року про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 29.08.2011 року у справі № 6/19/2011/5003 таким, що не підлягає виконанню повністю.

5. Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" № 1077/ІІ від 22.04.2014 року в частині видачі нового судового наказу по справі № 6/19/2011/5003 на ім'я Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк".

6. Судові витрати на судовий збір в сумі 2288, 87 грн. за подання заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, 609 грн. за подання апеляційної скарги, 609 грн. за подання касаційної скарги покласти на відповідача.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Надія-В" (код ЄДРПОУ 32938796, 23234, с. Лука-Мелешківська, вул. Щорса, 3а, Вінницький район, Вінницька область) на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 35810511, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16) 2 288,87 грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору. Видати наказ в день набрання ухвалою законної сили - в день її винесення.

8. Копії ухвали направити ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" рекомендованими листами з повідомленнями про вручення або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Виробниче підприємство "Надія-В" (23234, с. Лука-Мелешківська, вул. Щорса, 3а, Вінницький район, Вінницька область)

3 - ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16)