Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/22022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р.Справа № 910/22022/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Беркут", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - Переверзевої К.М. довіреність б/н від 01.11.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Беркут" (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", в якій позивач просить визнати недійсним договір поруки №70198 від 01.12.2006 р. та додаткової угоди до нього №1 від 04.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2014 року вищевказану позовну заяву та додані до неї документи передано за підсудністю до господарського суду Харківської області згідно ч.2 ст. 15 ГПК України, оскільки справи про визнання договорів недійсними розглядаються за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "10" листопада 2014 р. о(об) 11:30.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Також надав у судовому засіданні клопотання про призначення експертизи за вх.№43182, в якому просив призначити почеркознавчу експертизу уданій справі з метою дослідження підпису на вказаних документах від імені ТОВ "Магазин "Беркут". Проведення вказаної експертизи позивач просив доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз. Також позивач просив витребувати у відповідача для проведення експертизи оригіналу договору поруки №70198 від 01.12.2006 р. та додаткової угоди 1 від 04.02.2009 р. копії яких позивачем долучено до справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду 281.2014 р. заперечення на позовну заяву за вх.№42525, в яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки договір поруки від 01.12.06 р. №70198, який укладений між позивачем та відповідачем та кредитний договір від 01.12.2006 р., укладений між відповідачем та Байдаченком В.М. підписані та узгоджені сторонами за домовленістю сторін по всім суттєвим умовам кредитного договору та договору поруки, зобов'язання позивача виникло як на підставі договору поруки та і на підставі договору поруки. Твердження позивача проте, що особа, яка підписала спірний договір поруки не відповідають обставинам справи, оскільки особа, яка підписала договір поруки від позивача Грязіна Тамара Григорівна діяла на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Магазин" Беркут". Позивачем не доведено належними доказами фактів зловживання вищевказаною посадовою особою посадовим становищем, шахрайства, або фактів дій даною особою з умислом та не від імені товариства. Також відповідач зазначив, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.14 р. у справі №754/9522/13-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 30.09.14 р. було солідарно стягнуто з боржника Байдаченко В.М. за кредитним договором та за договором поруки ТОВ "Магазин Беркут" було стягнуто заборгованість згідно кредитного договору від 01.12.2006 р., яке набрало законної сили. На думку відповідача подача даної позовної заяви до суду свідчить про намір відповідача уникнути цивільно- правової відповідальності шляхом створення судового процесу.

Також відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ "УкрСиббанк", яке судом розглянуто та задоволено.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.12.2006 р. між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є відповідач) та Байдаченком В.М. був укладений договір про надання споживчого кредиту №11088367000 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати Байдаченку Валерію Миколайовичу (далі по тексту - позичальник), а останній зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 75 000,00 доларів США, в порядку і на умовах, визначених цим договором.

01.12.2006 р. між АКІБ "УкрСиббанк" (правонаступником якого є відповідач) та позивачем було укладено Договір поруки №70198 (далі - договір поруки).

На підставі укладеного договору поруки виникли зобов'язальні правовідносини, які є похідним від кредитних зобов'язань, оскільки укладені у зв'язку та на забезпечення їх належного виконання.

Пунктом 1.1. договору поруки сторони погодили, що позивач зобов'язується перед відповідачем відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед відповідачем, що виникли з кредитного договору, укладеного між відповідачем та позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Пунктом 1.3. договору поруки сторони погодили, що позивач відповідає перед відповідачем у тому ж обсязі, що і позичальник за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором, включаючи, повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору поруки, позивач підтвердив, що надані ним відповідачу документи не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України; повністю розуміє всі умови кредитного договору та договору поруки, свої права та обов'язки за договором поруки і погоджується з ними; договір поруки не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позивача; має здатність виконувати умови договору поруки та має всі необхідні повноваження від засновників (акціонерів, співвласників) та інших органів управління позивача, що необхідні для укладання та виконання договору поруки; договір поруки не суперечить статуту чи іншим установчим документам позивача.

З врахуванням наведеного змісту договорів, зобов'язання позивача виникло як на підставі договору поруки, так і на підставі кредитного договору і зміст зобов'язань також відображений умовами обох договорів.

На підтвердження наведених висновків можна також навести зміст п. 1.2. договору поруки, за яким сторони підтвердили, що позивачу добре відомі інші умови кредитного договору.

Твердження позивача про те, що цей правочин був вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

За змістом ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Від імені позивача вищезазначений договір поруки був підписаний Грязіною Тамарою Григорівною, яка діяла на підставі Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Беркут".

Також, як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Беркут" № 1/17 від 02.11.2006 р. було прийнято рішення про поручительство за Байдаченка Валерія Миколайовича перед АТ "УкрСиббанк", який підписаний Левченком Валерієм Віталійовичем та Блакитою Олегом Івановичем та скріплений печаткою товариства.

Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір - погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1,2, 4 статті 202 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав га обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Так, позивач, в порушення ст. 33 ГПК України, не довів наявність тяжкої обставини на момент підписання Кредитних договорів та факт неправомірного використання її Банком. Позивачем не доведено, що при укладенні спірних правочинів з його боку мало місце неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна б було вважати, що в спірній частині правочин був би вчинений.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.14 р. у справі №754/9522/13-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 30.09.14 р. було солідарно стягнуто з боржника Байдаченко В.М. за кредитним договором та за договором поруки ТОВ "Магазин Беркут" було стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 55169,23 доларів США, що за курсом НБУ становить 440967,69 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При розгляді вищевказаної справи позивач ТОВ "Магазин Беркут" не вказував про наявність підстав для визнання договору поруки від 01.12.06 р. недійсним. Також позивач вказане рішення не оскаржував та даний час рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.14 р. у справі №754/9522/13-ц набрало законної сили.

Позивачем не доведено належними доказами обставин, які свідчать про недійсність спірного договору з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем Грязіною Тамарою Григорівною - шахрайства, або того, що вказана вище особа діяла з умислом та не від імені товариства, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв не надано.

За таких обставин, враховуючи положення договору поруки, приписи чинного законодавства, - позовні вимоги є необґрунтованими, незаконними та такими, що задоволенню не підлягають. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про призначення у справі експертизи та витребування доказів у відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 92, 202, 203, 204, 215, 626, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 05.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний