Постанова

від 12.05.2015 по справі 910/22022/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 910/22022/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі№ 910/22022/14 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Беркут" доПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" провизнання недійсним договору, за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачаОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Беркут" (далі - ТОВ "Магазин "Беркут") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання недійсним договору поруки № 70198 від 01.12.2006 та додаткової угоди до нього № 1 від 04.02.2009.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у справі № 910/22022/14 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову ТОВ "Магазин "Беркут" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (колегія суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у справі № 910/22022/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Магазин "Беркут" задоволено. Визнано недійсними договір поруки № 70198 від 01.12.2006 та додаткову угоду № 1 до договору поруки від 04.02.2009.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 910/22022/14, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у даній справі залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. відновлено ПАТ "УкрСиббанк" строк подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 910/22022/14, прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.05.2015 о 10 год. 45 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.12.2006 між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Магазин "Беркут" було укладено договір поруки № 70198 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого позивач зобов'язується перед відповідачем відповідати за невиконання ОСОБА_8 (Позичальником) усіх його зобов'язань перед відповідачем, що виникли з кредитного договору, укладеного між відповідачем та Позичальником, у повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

04.02.2009 між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Магазин "Беркут" було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 70198 від 01.12.2006 (далі - Додаткова угода), згідно з якою встановлено новий строк повернення кредиту Позичальником, що визначений у договорі, та викладено пункт 1.2 Договору поруки у новій редакції: "Термін виконання основного зобов'язання - " 01" грудня 2021 року, якщо згідно умов договору не буде застосовано інші терміни виконання зобов'язання".

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до наявних у матеріалах справи копій договору поруки № 70198 від 01.12.2006 та додаткової угоди до нього № 1 від 04.02.2009. зі сторони кредитора АКІБ "УкрСиббанк" Договір поруки підписано ОСОБА_9, яка є начальником відділення № 16 Банку та діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. 22.08.2006 за реєстровим № 3020. Зі сторони Поручителя у Договорі поруки та Додатковій угоді виступає ТОВ "Магазин "Беркут" в особі ОСОБА_11, яка діє на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства від 15.11.2006.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Магазин "Беркут" не уповноважувало ні ОСОБА_11, ні будь-кого іншого на підписання спірного Договору поруки.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Магазин "Беркут" № 1/17 від 02.11.2006 було прийнято рішення про поручительство за ОСОБА_8 перед АКІБ "УкрСиббанк", який підписано ОСОБА_12, ОСОБА_13 та скріплено печаткою Товариства.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.07.2014 у справі № 754/9522/13-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду міста Києва від 30.09.2014, було солідарно стягнуто з боржника - ОСОБА_8 за кредитним договором та за договором поруки з ТОВ "Магазин "Беркут" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 55 169,23 дол. США (що за курсом НБУ становить 440 967,69 грн.). При цьому, ТОВ "Магазин "Беркут" при розгляді зазначеної справи не вказувало про наявність підстав для визнання Договору поруки недійсним та не оскаржило рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25.07.2014 у справі № 754/9522/13-ц.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами обставин, які б свідчили про недійсність спірного договору з підстав, зазначених у позовній заяві, а саме не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем ОСОБА_11 - шахрайства, або того, що вказана особа діяла з умислом та не від імені Товариства, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв не надано.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних Договору поруки та Додаткової угоди.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 у редакції, чинній на момент укладення оспорюваних правочинів); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У ч. 1 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено апеляційним господарським судом, у матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_11 наділена правом діяти від імені ТОВ "Магазин Беркут". З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 не є учасником ТОВ "Магазин Беркут" та не вбачається, що вона є працівником вказаного товариства. Позивачем та відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_11 надавалися повноваження на представництво ТОВ "Магазин "Беркут" (довіреність), а саме, вчиняти дії від імені або в інтересах Товариства.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів учасників ТОВ "Магазин "Беркут" від 15.11.2006, згідно з яким розглядалося питання щодо укладення Договору поруки та яким би ОСОБА_11 надавалися повноваження на підписання Договору поруки.

Щодо наявного у матеріалах справи протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Магазин "Беркут" № 1/17 від 02.11.2006, на якому слухали питання про поруку перед ПАТ "УкрСиббанк" щодо надання кредиту ОСОБА_8 та прийнято рішення поручитись за ОСОБА_8, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що наявність такого рішення не підтверджує факту правомірності правочину, оскільки такий правочин повинен оформлюватися відповідно до норм чинного законодавства.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання місцевого господарського суду на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25.07.2014 у справі № 754/9522/13-ц та ч. 3 ст. 35 ГПК України, з огляду на те, що предметом дослідження у вказаній справі було наявність або відсутність заборгованості та її обсяг, а не недійсність правочину, за яким стягується заборгованість. При цьому, апеляційним господарським судом враховано презумпцію правомірності правочину, закріплену у ст. 204 ЦК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався до правоохоронних органів із заявою про підроблення підпису на Договорі поруки та Додатковій угоді, внаслідок чого було відкрите кримінальне провадження № 12014100030012131, докази чого наявні у матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що укладення Договору поруки та Додаткової угоди відбулося з порушенням вимог ст. 203 ЦК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними Договору поруки та Додаткової угоди та правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ "Магазин Беркут".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 910/22022/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук