Постанова

від 02.03.2015 по справі 910/22022/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа №910/22022/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідач - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут», м.Київ (вх.№4553Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року по справі №910/22022/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м.Харків,

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в якій просило визнати недійсним договір поруки №70198 від 01.12.2006 року від 01.12.2006 року та додаткової угоди до нього №1 від 04.02.2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року у справі №910/22022/14 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволені позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.01.2015 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№712), в якому він просить рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, відповідач надав до суду заяву (вх.№711 від 20.01.2015 року), в якій просить суд розглянути справу без участі представника.

Ухвалою суду від 21.01.2015 року відкладено розгляд справи на іншу дату, задоволено клопотання апелянта про витребування документів та зобов'язано позивача та відповідача надати до суду документи, які мають суттєве значення для розгляду справи.

09.02.2015 року представник позивача надав до суду копії документів, а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №105, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в м.Києві Відділу статистики у Деснянському районі та протокол №1/1 від 16.01.2004 року загальних зборів ТОВ «Магазин «Беркут», які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.02.2015 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити. Проте, враховуючи невиконання сторонами вимог ухвали суду щодо надання документів, апеляційний суд ухвалою від 11.02.2015 року відклав розгляд справи та повторно зобов'язав сторони надати до матеріалів справи документи, а саме: оригінал протоколу рішення загальних зборів учасників позивача щодо укладення спірного договору, копія якого була долучена до матеріалів справи відповідачем; оригінал спірного договору - договору поруки №70198 від 01.12.2006 року та додаткової угоди №1 від 04.02.2009 року, а також довіреності на уповноваження підписанта спірного договору зі сторони позивача.

Позивач та відповідач у своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 02.03.2015 року не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№003585) ухвала про відкладення розгляду справи на 02.03.2015 року була направлена 12.02.2015 року у кількості двох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду справи від 11.02.2015 року учасникам судового процесу. При цьому, поштова кореспонденція, яка направлялася на адреси позивача та відповідача поштовим відділенням до суду не поверталася.

Враховуючи, що сторони було належним чином повідомлено про час та місце засідання суду, приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У жовні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в якій просило визнати недійним договір поруки №70198 від 01.12.2006 року та додаткову угоду до нього №1 від 04.02.2009 року, посилаючись на те, що правочин був вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також на те, що спірний договір є підробленим, зокрема, підпис на ньому.

За результатами розгляду позовної заяви, місцевим господарським судом прийнято рішення про відмову в задоволені позовних вимог з посиланням на те, що позивачем не доведено належними доказами обставин, які свідчать про недійсність спірного договору з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем Грязіною Тамарою Григорівною - шахрайства, або того, що вказана вище особа діяла з умислом та не від імені товариства.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», відповідач у справі) та Байдаченком В.М. був укладений договір про надання споживчого кредиту №11088367000, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати Байдаченку Валерію Миколайовичу (позичальник), а останній зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 75000,00 доларів США, в порядку і на умовах, визначених цим договором.

01.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Магазин «Беркут» (позивач у справі) було укладено договір поруки №70198.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Пунктом 1.1. договору поруки сторони погодили, що позивач зобов'язується перед відповідачем відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед відповідачем, що виникли з кредитного договору, укладеного між відповідачем та позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Пунктом 1.3. договору поруки сторони погодили, що позивач відповідає перед відповідачем у тому ж обсязі, що і позичальник за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором, включаючи, повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Кредитного договору.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору поруки, позивач підтвердив, що надані ним відповідачу документи не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України; повністю розуміє всі умови кредитного договору та договору поруки, свої права та обов'язки за договором поруки і погоджується з ними; договір поруки не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позивача; має здатність виконувати умови договору поруки та має всі необхідні повноваження від засновників (акціонерів, співвласників) та інших органів управління позивача, що необхідні для укладання та виконання договору поруки; договір поруки не суперечить статуту чи іншим установчим документам позивача.

04.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №70198 від 01.12.2006 року згідно якої встановлено новий строк повернення кредиту позичальником, що визначений у договорі, та викладено пункт 1.2. договору поруки у новій редакції: «Термін виконання основного зобов'язання - « 01» грудня 2021 року, якщо згідно умов договору не буде застосовано інші терміни виконання зобов'язання».

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні тільки копії документів, а саме договору поруки №70198 від 01.12.2006 року та додаткової угоди до нього №1 від 04.02.2009 року і неналежної якості. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості, що суд першої інстанції витребовував оригінал вищевказаного договору та досліджував оригінал такого договору в судовому засіданні. Тобто, в даному випадку має місце прийняття судового рішення при не дослідженні документів, а отже прийняття рішення з неповним з'ясуванням обставин справи.

Досліджуючи копію оспорюваного договору поруки та додаткової угоди до нього, вбачається, що зі сторони кредитора АКІБ «УкрСиббанк» договір підписано Стецюк Л.П., яка є начальником відділення №16 банку та діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. від 22.08.2006 року за реєстровим №3020. Зі сторони поручителя у договорі поруки та додатковій угоді до нього виступає ТОВ «Магазин «Беркут» в особі Грязіної Тамари Григорівни, яка діє на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 15.11.2006 року.

Однак, у матеріалах справи відсутні відомості, що Грязіна Т.Г. наділена правом діяти від імені ТОВ «Магазин Беркут». З матеріалів справи вбачається, що Грязіна Т.Г. немає відношення до ТОВ «Магазин «Беркут», а саме не є учасником вказаного товариства та не вбачається, що вона є працівником товариства.

Крім того, позивач звертався до правоохоронних органів з заявою про підроблення підпису на договорі поруки та додатковій угоді до нього, внаслідок чого було відкрите кримінальне провадження №12014100030012131, докази чого наявні в матеріалах справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Магазин «Беркут» станом на 02.02.2015 року вбачається, що учасниками (засновниками) товариства є Блакита О.І. та Левченко В.В. Вказане також підтверджується статутом товариства. Особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори є Грязін Сергій Володимирович (підписант, керівник).

Позивачем та відповідачем не надано доказів того, що Грязіній Т.Г. надавалися повноваження на представництво ТОВ «Магазин «Беркут» (довіреність), а саме, вчиняти дії від імені або в інтересах товариства.

Також, у матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів учасників ТОВ «Магазин «Беркут» від 15.11.2006 року, згідно якого розглядалося питання щодо укладення договору поруки та яким би Грязіній Т.Г. надавалися повноваження на підписання договору поруки.

Так, у матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників ТОВ «Магазин «Беркут» №1/17 від 02.11.2006 року на якому слухали питання про поруку перед ПАТ «УкрСиббанк» щодо надання кредиту Байдаченко В.М. та прийнято рішення поручитись за Байдаченка В.М.

Проте, колегія суддів зазначає, що ухвалення рішення загальними зборами учасників юридичної особи ще не означає реалізацію такого рішення, адже наявність рішення загальних зборів може означати лише намір вчинення правочину, а фактом вчинення правочину є підписання договору, що створює юридичні наслідки.

Отже, наявність рішення загальних зборів учасників товариства щодо поручительства у відношенні Байдаченка В.М. не підтверджує факту правомірності правочину, оскільки такий правочин повинен оформлюватися у відповідності до норм чинного законодавства. Проте, в даному випадку, колегія суддів вважає, що підписання договору поруки та додаткової угоди до нього відбулося з порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме підписання договору поруки та додаткової угоди до нього особою, яка не мала на це необхідного обсягу цивільної правоздатності, що є підставою для визнання його недійсним.

Невірним вважає колегія суддів посилання суду першої інстанції на ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2014 року у справі №754/9522/13-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2014 року у справі №754/9522/13-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 30.09.2014 року було солідарно стягнуто з боржника Байдаченко В.М. за кредитним договором та за договором поруки з ТОВ «Магазин «Беркут» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 55169,23 доларів США, що за курсом НБУ становить 440967,69 грн. Отже, предметом дослідження по вказаній справі було наявність або відсутність заборгованості та її обсяг, а не дійсність чи недійсність правочину за яким стягується заборгованість. При цьому, суд розглядаючи справу про стягнення заборгованості за договором виходить з презумпції дійсності правочину, закріпленого у ст. 204 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи №754/9522/13-ц, з огляд на предмет спору та обсяг доказування, не встановлювалися обставини, які за приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України можуть бути застосовані при розгляді даної справи.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою ТОВ «Магазин «Беркут» просив суд призначити у справі почеркознавчу судову експертизу з метою дослідження належності або неналежності підпису в спірному договорі Грязіній Тамарі Григорівні та доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставивши експертові питання: чи виконано підпис на договорі поруки №70198 від 01.12.2006 року та додатковій угоді №1 від 04.02.2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи, Грязіній Тамарі Григорівні (тією особою, від імені якої зазначено підпис).

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року №4 питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт, який просить встановити позивач за допомогою висновку судового експерта не впливає на вирішення справи по суті, оскільки належність або неналежність підпису на спірному договорі поруки та додатковій угоді до нього не доводить наявності у Грязіній Т.Г. необхідного обсягу цивільної правоздатності на підписання такого договору з боку ТОВ «Магазин «Беркут».

Таким чином, призначення у справі даної судової експертизи не сприятиме встановленню об'єктивної істини у справі та захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу, а навпаки, може лише зашкодити вирішенню спору, зважаючи на тривалість проведення експертизи, у зв'язку з чим у такому клопотанні слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, через що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року по справі №910/22022/14 скасуванню, з прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про задоволення позивних вимог, то у відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 91, 99, 101, п.2 ст. 103, п.1, п.3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року по справі №910/22022/14 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки №70198 від 01.12.2006 року та додаткову угоду №1 до договору поруки від 04.02.2009 року недійсними.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61001, м.Харків, просп. Московський, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Беркут» (02217, м.Київ просп. Маяковського, буд. 10, Код ЄДРПОУ 19116389) 1218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 609,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.