Постанова

від 03.12.2014 по справі 822/3831/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3831/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

03 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участю:

представника позивача Гащака Б.В.

представника відповідача Горобчишина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санітек Україна" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови ,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Санітек Україна" (далі - Позивач, ТОВ "Санітек Україна") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів (далі - Відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення від 04 березня 2014 року № 400040000/2014/000008/1 про коригування митної вартості товару винесене Хмельницькою митницею Міндоходів митний пост "Славута"; визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні товару №400040000/2014/00009, складену 04 березня 2014 року Хмельницькою митницею Міндоходів митний пост "Славута".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року ухвалено адміністративний позов задовольнити. Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці Міндоходів (митний пост Славута) № 400040000/2014/000008/1 від 04.03.2014 про коригування митної вартості, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці Міндоходів від 04.03.2014 №400040000/2014/00009.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що висновки суду в постанові стали наслідком неповного дослідження доказів по справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх. №24463/14 від 28 жовтня 2014 року), в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - без змін, як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між позивачем - ТОВ "Санітек Україна" як покупцем з однієї сторони, та іноземною компанією - "DEFTRANS" (Польща) як продавцем з іншої сторони укладений договір № 16/01 від 16.01.2014 про поставку меблів для ванних кімнат з ДПС ламінованих.

На виконання умов зазначеного договору позивачем до Митниці подано декларацію митної вартості від 04.03.2014 № 400040000/2014/001060 на суму 6 809, 62 євро.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей позивачем для проведення митного оформлення були надані: зовнішньоекономічний договір №16/01 від 16.01.2014, специфікацію на поставку товарів №3 від 30.01.2014, інвойс №РЕ/0000008/2014 від 28.02.2014, договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №11 від 04.03.2014, довідку про транспортні витрати №4/03 від 04.03.2014 (в якій зазначено, що автомобільне перевезення здійснювалось по СМR - страхуванню, а його вартість була включена до вартості перевезення) та додатково надано копію митної декларації країни відправника МРИ 14РL394020Е0008463 від 28.02.2014 та міжнародну товарно - транспортну накладну (СМR) від 28.02.2014 року.

Як встановлено судом, за результатами розгляду поданих документів Відповідач направив декларанту електронне повідомлення, вказавши при цьому на виявлені у документах розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування.

Відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №400040000/2014/000008/1 від 04.03.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 400040000/2014/00009 від 04.03.2014.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості відповідачем скориговано заявлену підприємством митну вартість товару в сторону збільшення, а саме на загальну суму 12 400, 92 євро.

У рішенні про коригування митної вартості №400040000/2014/000008/1 від 04.03.2014 зазначається про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості відповідно до вимог пунктів 2,8,9 статті 52 Митного кодексу України. Вказується, що документи, передбачені у пункті 2 статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (документи, що містять відомості про вартість страхування та пакування), у зв'язку з чим необхідно подання додаткових документів: прайс-листи фірми виробника товару, інформація біржових організацій про вартість товару, виписку з бухгалтерської документації. Метод 1 не застосовано у зв'язку з не поданням додаткових документів у відповідності до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України. Консультацію проведено. Метод 2-3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних та подібних товарів. Метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Застосовано другорядний метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Незгода позивача із зазначеними рішеннями Митниці слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що для здійснення митного оформлення товару ним були подані усі необхідні документи, і у митного органу були відсутні підстави вимагати надання додаткових документів, оскільки складові митної вартості були чітко визначені на підставі наявних документів, які надавались представникам митниці.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи частини 1 статті 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у статті 53 МК України. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МК України).

Приписи частин 7-9 статті 55 Митного кодексу України визначають, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту асортимент, кількість, строк поставки та вартість продукції, яка поставляється, вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту. Пунктом 5.2 Контракту передбачено, що строки та умови оплати вказуються в Специфікаціях цього Контракту. Поставка товарів повинна виконуватись по кожному окремому замовленню Покупця на умовах, вказаних в кожній окремій Специфікації.

Згідно із Специфікацією поставка повинна здійснюватись на умовах FСА Одоланов, Польща (а.с.21).

Відповідно до умов FСА Інкотермс 2010 поставка вважається здійсненою: а) якщо транспорт надається Покупцем: коли товар завантажений на транспортний засіб Покупця, якщо названим місцем є площі продавця; б) якщо транспорт надається Продавцем: коли товар готовий до розвантаження у будь-якому іншому разі.

У відповідності до вимог пунктів 3.2.4 та 6.3.1 Договору №11 від 03.02.2014, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ "Логолайн" (Експедитор), про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, замовник зобов'язаний забезпечити завантаження, розвантаження транспортного засобу.

Пунктом 5.6 Договору №11 від 03.02.2014 по факту виконання Експедитором робіт (послуг) по транспортно - експедиторському обслуговуванню сторони підписують акт виконаних робіт.

На підтвердження виконання Продавцем свого обов'язку щодо навантаження товару позивачем надано Довідку про транспортні витрати №4/03 від 04.03.2014 в якій зазначено, що навантажувально-розвантажувальні роботи здійснено за рахунок вантажовідправника, також зазначено, що автомобільні перевезення здійснюються по СМR- страхуванню, а вартість страхування вантажу включена до складу вартості транспортних витрат.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює зазначену довідку, оскільки остання датована - 04 березня 2014 року, тоді як митний кордон відповідно до товаросупровідних документів товари перетинали 03 березня 2013 року. Також, здійснення розвантажувальних робіт за рахунок вантажовідправника, означає, що компанією-постачальником "DEFTRANS" (Польща) здійснено постачання товару не на умовах поставки FCA, оскільки вказаний термін означає, що обов'язок продавця здійснити поставку товару вважається виконаним при передачі товару перевізнику. Більш того до митного органу не було надано акту виконаних робіт, підписання якого унормовано пунктом 5.6 Договору №11 від 03.02.2014, натомість до митного органу подано довідку підписану заступником директора.

Крім того, як зазначено в оскарженому рішенні, положення Контракту не містять норм, які передбачають обов'язок страхування товару. На думку суду першої інстанції страхування перевізником своєї відповідальності ніяк не пов'язане зі страхуванням товару позивачем, оскільки вартість СМR страхування одразу була включена до складу вартості транспортних витрат.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що надана позивачем митному органу довідка підтверджує лише вартість наданих послуг перевезення, до яких не увійшли послуги щодо страхування вантажу та підтверджує те, що перевізник страхування не здійснював.

Заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що здійснення поставки товару на умовах FCA ("франко-перевізник") означає, одна сторона по Контракту не несе відповідальності перед другою стороною щодо страхування товару, і не підтверджує те, що позивачем самостійно не здійснювались витрати на страхування товару після його купівлі.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачем документи не підтверджують такі складові митної вартості товару, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з транспортуванням та витрат на страхування і правильно визнані Митницею недостатніми для визначення митної вартості товару за першим методом, що спричинило прийняття оскаржених рішень.

При цьому позивач не скористався правом регламентованим положеннями пункту 8 статті 55 Митного кодексу України та протягом 80 днів з дня випуску товарів позивачем не надано органу доходів і зборів додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларувалися.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відповідачем доведено обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження; графа 33 оскарженого рішення містить чіткий перелік документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.

Що стосується визначення митної вартості за методом другорядним резервним, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Метод 1 не застосовано у зв'язку з не поданням додаткових документів у відповідності до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України. Метод 2-3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних та подібних товарів. Метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Застосовано другорядний метод за ціною договору щодо ідентичних товарів - на підставі інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема МД №400040000/2013/000665 від 14.02.2014.

З огляду на викладене вище, судова колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що вказані Відповідачем в оскаржених рішеннях розбіжності є суттєвими та такими, що підтверджується матеріалами справи, а, отже, впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Разом з тим, витребовуючи докази у Позивача, Митниця конкретизувала, які саме розбіжності містять надані позивачем документи, яких обов'язкових документів не надано позивачем з первинними МД, на підтвердження яких саме обставин необхідно надати додаткові документи та зазначено конкретизовану інформації, яка викликала сумнів у достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервний), митний орган вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та наведено розрахунки, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що узгоджується з вимогами статті 55 Митного кодексу України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідачем доведено неможливість застосування методів 1-5 та правомірно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

За таких обставин, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції).

Суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням наведених вище обставин, у Митниці були підстави для коригування митної вартості товару, оскільки останньою доведено вплив допущених, на її думку, неточностей у поданих декларантом документів на визначення митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргуХмельницької митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санітек Україна" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови скасувати .

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.