Ухвала

від 23.04.2015 по справі 822/3831/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/66296/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Васильченко Н.В.; Розваляєвої Т.С., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.;

за участю: представника позивача - Гащака Б.В.; представника відповідача - Мартиневич А.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітек Україна» до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітек Україна» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ТОВ «Санітек Україна» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови у митному оформленні.

Зазначали, що оскаржуваним рішенням Митниці визначено митну вартість ввезеного позивачем товару (меблі для ванних кімнат) за шостим (резервним) методом, та відмовлено у прийнятті митної декларації у зв'язку з таким коригуванням.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, просили визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 4 березня 2014 року № 400040000/2014/000008/1 та картку відмови у митному оформленні від 4 березня 2014 року № 400040000/2014/000009.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту з PHU «DEFTRANS» SP. Z (Польща) на умовах поставки FCA PL Odolanow у березні 2014 року позивачем ввезено на митну територію України партію меблів для ванних кімнат. Задекларована митна вартість, обчислена за ціною договору, склала 6 809,62 євро.

На підтвердження заявленої вартості, окрім митних декларацій, Товариство надало Митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт з додатковими угодами; специфікацію, міжнародну автомобільну накладну, інвойс, пакувальний лист; довідку про вартість перевезення; договір перевезення; сертифікат походження товару; копію митної декларації країни відправлення, лист виробника.

Митницею запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки експертних організацій та відомості біржових організацій.

Від подання додаткових документів декларант відмовився.

Митницею відмовлено у прийнятті декларації та винесено рішення про коригування митної вартості від 4 березня 2014 року № 400040000/2014/000008/1 за шостим (резервним) методом. Митна вартість визначена на рівні 12 400,92 євро. У зв'язку з проведеним коригуванням у митному оформленні відмовлено (картка відмови від 4 березня 2014 року № 400040000/2014/000009.).

Митниця обґрунтувала своє рішення тим, що позивач не надав відомостей про вартість навантаження товарів та щодо витрат на страхування.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що сумнів митного органу у задекларованій вартості є необґрунтованим, а подані позивачем документи підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту.

Скасувавши це рішення та відмовивши у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що сумніви митного органу в контрактній вартості товару є обґрунтованими, оскільки декларант не вказав таких складових вартості як витрати на навантаження та страхування. При цьому, суд не взяв до уваги довідку перевізника про те, що навантаження здійснювалося за рахунок вантажовідправника, оскільки довідка датована 4 березня 2014 року, а кордон товар перетнув 3 березня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком апеляційного суду не погоджується.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року № 4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З матеріалів справи вбачається, що у оскаржуваному рішенні зазначено дві підстави для сумніву у задекларованій вартості, а саме: позивач не надав відомостей про вартість навантаження товарів для транспортування та відомості щодо витрат на страхування.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, страхування у спірному випадку не здійснювалося, крім того, не вимагається згідно з умовами відповідного зовнішньоекономічного договору та загальними правилами поставки на умовах Інкотермс FCA.

Щодо відсутності відомостей про вартість навантаження, колегія суддів також погоджується з висновками судів про необґрунтованість такої підстави для сумніву у задекларованій вартості.

Як вбачається з довідки про вартість транспортних витрат, складеної експедитором, навантаження здійснювалося за рахунок вантажовідправника.

За правилами Інкотермс, поставка на умовах FCA вважається здійсненою: якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 «а», нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Доводи митного органу зводяться до того, що позивач не довів наявності у м. Одолянув (де здійснювалася поставка) площ продавця.

Колегія суддів звертає увагу, що м. Одолянув географічно знаходиться поруч з офіційно зареєстрованим місцезнаходженням продавця товару - м. Мілич (на відстані 33 км). Тому припущення Митниці про завантаження продавцем товару для його перевезення на 33 км і подальшого перевантаження на транспорт покупця - вбачається нелогічним.

За таких обставин сумнів митного органу у здійсненні поставки на площах продавця є формальним та необґрунтованим.

Посилання апеляційного суду на дату оформлення довідки про транспортні витрати (на день пізніше дати перетину кордону товаром) є помилковими, оскільки вказана довідка подавалася Митниці при здійсненні митного оформлення.

З викладеного вбачається, що у Митниці не було правових підстав для витребування додаткових документів, а відтак і підстав для коригування митної вартості у зв'язку з неподанням таких документів.

Це означає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правильними, а апеляційний суд помилково скасував таке законне рішення.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітек Україна» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року залишити в силі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санітек Україна» (код ЄДРПОУ 33354514) 1 278 (одну тисячу двісті сімдесят вісім) гривень 90 коп судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Н.В.Васильченко

Т.С.Розваляєва