Постанова

від 08.12.2014 по справі 922/2851/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа № 922/2851/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

позивача - Грохольського В.П. за довіреністю від 01.09.2014р. б/н,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" (вх. №3082 Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2014 р. у справі № 908/2851/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Продукт", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків

про стягнення 29329,83 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2014 р. у справі №922/2851/14 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Продукт" суму заборгованості у розмірі 29329,83грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2014 р. у справі № 908/2851/14 скасувати повністю.

На думку заявника скарги, суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що позивачем в розрахунку ціни позову надано перелік дат та сум без зазначення того, за яким документом відтворилась заборгованість, оскільки, відповідно до видаткових накладних, наданих до позовної заяви в якості доказів наявності боргу, загальна вартість товару складає 29673,83 грн., а в позовній заяві зазначена сума боргу в розмірі 29329,83 грн.

Також скаржник вказує на те, що позивачем не надано до суду довіреностей на отримання матеріальних цінностей відповідачем, товарно-транспортних накладних по партіям поставок, бухгалтерських проводок та первинних бухгалтерських документів згідно з вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ зі змінами та доповненнями.

Крім того, заявник зазначає, що судом в якості доказу отримання відповідачем товару та визначення суми боргу прийнято акт звірки розрахунків та роздруківку з програм бухгалтерського обліку позивача, що суперечить основам бухгалтерського обліку та документообігу.

Заявник скарги вважає, що зазначене свідчить про порушення судом ст. ст. 32, 33, ст. 34 ГПК України, та є підставою для скасування рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.11.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-продукт" надіслало відзив на апеляційну скаргу (вх. №10208 від 10.11.2014 р.), в якому зазначає, що рішення місцевого господарського суду від 10.10.2014 р. (дата прийняття рішення 10.09.2014 р.) прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України та при вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права, тому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2014 р. у справі № 922/2851/14 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, вказує, що обґрунтування позову актом звірки (складеним належно) та накладними цілком припустимо, оскільки видаткові накладні є доказом виконання сторонами умов господарського договору, а в свою чергу, актом звірки засвідчено підтвердження обома сторонами спору наявності заборгованості ( неповних розрахунків за господарським договором ).

Також він вказує на те, що відповідачем не було надано до суду доказів оплати товару за видатковими накладними, наданими позивачем в якості доказів у справі.

В судове засідання 11.11.2014 р. з'явився представник позивача та надав пояснення у справі.

Заявник скарги - відповідач у справі, свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення, яке було долучене до матеріалів справи.

Враховуючи неявку в судове засідання представника скаржника, а також відсутність письмового клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, розгляд справи відкладено на 02.12.2014 р.

В судове засідання 02.12.2014 р. з'явився представник позивача та надав додаткові пояснення у справі.

Скаржник в судове засідання знову свого представника не направив, про причини його неявки суд не поінформував, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії з належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 11.11.2014 р., колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи заявника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2014 р. між ТОВ "Лідер-продукт" (постачальником) та ПАТ "Хлібозавод "Салтівський" (покупцем) був укладений договір поставки №33, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар в кількості, по цінам, вказаним в специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції протоколу розбіжностей) розрахунок здійснюється протягом 45 днів з моменту поставки .

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов'язку з оплати поставленого позивачем товар в строк, вказаний в п. 3.3. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 29329,83 грн.

З зазначених підстав позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за несплату товару, поставленого на виконання умов договору поставки №33 від 09.07.2012 р.

10.09.2014 р. місцевим господарським судом було прийнято оскаржуване рішення у справі №922/2851/14, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Продукт" суму заборгованості у розмірі 29329,83 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 14-112), отже, належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач не виконав свого обов'язку з оплати поставленого товару в строк, вказаний в договорі, а також не надав до суду доказів оплати товару (виписки про рух коштів на поточному рахунку, копії платіжних доручень, квитанцій, корінців прибуткових касових ордерів тощо) за вищезазначеними накладними, що свідчить про порушення ним умов договору.

Колегія суддів, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За приписами ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Предметом даного спору є матеріально - правова вимога про стягнення заборгованості за договором поставки №33 від 09.07.2012 р.

В обгрунтування заявлених вимог позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції та містить відомість про неї.

Здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що видаткові накладні містять підписи отримувачів, але не засвідчені печаткою відповідача.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. №168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Вказаним Положенням визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит такого виду документа. Не є обов'язковою печатка на видаткових накладних також виходячи з умов договору .

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний з боку сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2014 р. (а. с.143) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 29329, 83 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Дані, що відображені в даному акті звірки, не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

Колегія суддів також не приймає у якості належних доказів посилання відповідача на те, що товар ним взагалі не отримувався, оскільки ним відповідного не доведено. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що товар не обліковувався у бухгалтерському та податковому обліку.

Положеннями ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, виходячи з принципу законності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що факт поставки відповідачу товару за видатковими накладними є доведеним.

Стосовно факту надання позивачем в матеріали справи видаткових накладних на більшу суму (29673,83 грн.), ніж сума заборгованості, що зазначена в позовній заяві (29329,83 грн.), колегія суддів вказує на те, що позивач в господарському суді першої інстанції надавав пояснення з цього приводу, а саме, повідомляв про те, що відповідач здійснював оплату не конкретно по накладній, а на підставі договору, та здійснював повернення товару. На підтвердження своїх слів позивач надав для долучення до матеріалів справи картку рахунку (а. с. 144-160).

Таким чином, колегія суддів, в результаті аналізу вищенаведених обставин справи, наданих сторонами пояснень в обґрунтування своїх вимог та заперечень в їх сукупності, положень ст. ст. 174,193 ГК України, ст. ст.11, 509, 525-526, 610, 712 ЦК України, встановила, що саме відповідачем були порушені умови договору поставки №33 від 09.07.2012 р., тому висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Продукт" щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" боргу в сумі 29329,83 грн. вважає правомірним.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Харківської області від 10.09.2014 р. має бути залишене без змін.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2014 р. у справі № 922/2851/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.