Ухвала

від 05.12.2014 по справі 758/4103/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4103/13-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарі - Озерчук Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Києві скаргу представника ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернулась до Подільського районного суду м.Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Сіщук В.В., в якій просить скасувати як незаконну постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2014року та постанови від 20.11.2014р. про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 вимоги скарги підтримала. Обгрунтувала її тим, що державний виконавець не мав законних підстав 20.11.2014р. відкривати виконавче провадження та вчиняти примусові дії з виконання рішення суду, тоді як ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.11.2014р. відкрито касаційне провадження по даній цивільній справі №758/4103/13-ц та виконання рішення суду зупинено до закінчення касаційного розгляду. Крім того, арешт накладено на все майно, що значно перевищує суму стягнення 22 182 124,20 грн.

Представник ДВС України Сіщук В.В. заперечував проти скарги, з тих підстав, що державний виконавець відкриваючи провадження, перевірив відповідність виконавчого листа статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» , а також строки пред»явлення, підстав для відмови у відкритті провадження не було. На час відкриття провадження йому не надавалась ухвала ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ про зупинення виконання рішення суду. При цьому послався на практику, що склалась, відкриваючи провадження одразу накладати арешт на все майно.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 23.10.2014року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та зустрічним позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, скасовано рішення Подільського районного суду м.Києва та ухвалено нове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22 182 124,20 грн. грошової компенсації.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.11.2014р. відкрито касаційне провадження по даній справі та зупинено виконання рішення суду до розгляду касаційного провадження. Зазначена ухвала внесена до Єдиного реєстру судових рішень.

Згідно ст.26 ЗУ України «Про виконавче провадження» передбачена відмова у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, наявності інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Зупинення виконання і є саме тою обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Разом з тим, 19.11.2014р. до ДВС України надійшла заява представника стягувача ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа , виданого Подільським районним судом м.Києва 07.11.2014р., в якій просив накласти арешт на все майно боржника, а також в становити обмеження у праві виїзду за межі України.

Постановою головного державного виконавця ДВС України Сіщуком В.В. від 20.11.2014р. відкрито виконавче провадження. Цією ж постановою боржнику надано строк для добровільного виконання до семи днів з моменту винесення постанови.

Згідно ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття провадження

В цей же день постановою від 20.11.2014р. накладено арешт на майно боржника та заборонено його відчужувати.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова від 20.11.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження винесена після зупинення виконання рішення Апеляційного суду м.Києва , що виключило будь-яку можливість для державного виконавця здійснювати будь-які виконавчі дії, зокрема: відкривати виконавче провадження, накладати арешт на майно та оголошувати заборону його відчуження..

Слід зробити висновок, що лише по рішенню, яке набрало чинності, виконавчий документ породжує права та обов»язки для суб»єктів правовідносин у виконавчому провадженні, а виконавчий документ по рішенню, виконання якого зупинено, відповідно не може породжувати будь-яких правових наслідків, через що не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2014р. була прийнята без передбачених ст.19 Закону підстав, з порушенням принципових положень цього Закону, без здійснення необхідних та достатніх заходів для дотримання неупередженості, повноти виконавчого провадження. А тому суд приходить до висновку, що виконавче провадження відкрито незаконно, а тому постанова від 20.11.2014р. про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню. А оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження незаконна, то і всі вчинені примусові дії, також є незаконними.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов»язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії ( частина 1 ст.11), а особи ,які беруть участь у виконавчому провадженні , зобов»язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій ( ч.7 ст.12).

Згідно ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» на майно боржника передбачається накладати арешт в межах загальної суми стягнення , виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Державний виконавець, не зробив опис майна, не визнав його вартості, не індивідуалізував майно, не з»ясував чи доведеться застосовувати наслідки примусового виконання у вигляді стягнення виконавчого збору та які витрати необхідні для його виконання, наклав майно на все майно, вартість якого значно перевищує суму стягнення. Так, лише на частки, належні ОСОБА_1 в статутних капіталах товариств ( ТОВ «Столиця-Центр», ТОВ «Меридіан», ТОВ«Столиця-цінні папери», ТОВ «Столиця-Рієлтор», ТОВ «Квант-Оптіум», ТОВ «Столиця-Центр Плюс») держвиконавець наклав арешт на майно вартістю 28 121 588, 46 грн. Про це свідчать і інші постанови від 20.11.2014р., надані представником скаржника. І це не дивлячись на те, що накладено арешт також на інше майно: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 7 950 000,00 грн., автомобіль «Мерседес-Бенц» вартістю 320 000,00 грн., автостоянка НОМЕР_1 вартістю 355 000,00 грн., про що в своїй заяві від 19.11.2014р. представник стягувача ОСОБА_5 також зазначив. Тобто, держвиконавцем повністю проігноровано вимоги ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Державний виконавець обмежив особу (боржника) вільно користуватись, володіти та розпоряджатись майном, вартість якого значно перевищує загальній сумі стягнення. Можливі наслідки від невиконання рішення суду на даній стадії, коли ОСОБА_1 не реалізована можливість добровільного виконання рішення Апеляційного суду м.Києва у наданий семиденний строк, за умови зупинення виконання, є неспівмірним із наслідками у вигляді порушення майнових Конституційних прав ОСОБА_1

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги скарги знайшти своє підтвердження в судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу представника ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби України задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Сіщука В.В. протиправними.

Скасувати постанови головного державного виконавця Державної виконавчої служби України Сіщука В.В., винесені в рамках виконавчого провадження № 45555868 :

- Постанову від 20.11.2014року про відкриття виконавчого провадження;

- Постанову від 20.11.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі:

- Постанову від 20.11.2014р. про арешт на належну боржнику частку у господарських товариствах: в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Центр Плюс» ( код ЄДРПОУ 32343889), в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Центр» ( код ЄДРПОУ 32069427), в статутному капіталі ТОВ Меридіан» ( код ЄДРПОУ 32069414);

- Постанову від 20.11.2014р. про арешт на належну боржнику частку у господарських товариствах: в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Цінні папери» ( код ЄДРПОУ 21668943), в статутному капіталі ТОВ «Столиця-Ріелтор» ( код ЄДРПОУ 31169986), в статутному капіталі ТОВ «Квант-Оптиум» ( код ЄДРПОУ 33597829).

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва протягом п»яти днів.

СуддяГ. Б. Супрун