Рішення

від 04.12.2014 по справі 127/14437/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/14437/14-ц

Провадження 2/127/5027/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Помукчинського І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Електромонтаж» про визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 мотивував позов тим, що 18.12.2006 року між ним та ПАТ «Електромонтаж» був укладений договір фінансового лізингу № 01-18/12-06 щодо нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1: літ «А» - адміністративна будівля, площею 178,2 кв.м., «Б» - складське приміщення площею 173,6 кв.м., «В» - склад АЗС площею 7,2 кв.м., № 1 - естакада, № 2, № 5, № 6 - ворота, № 3, № 4 - огорожа, І - мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 1842 кв.м. Строк дії договору до 18.11.2009 року. З часу укладення договору і акту приймання-передачі він користується будівлями, несе поточні витрати по їх утриманню, повністю виконав умови договору лізингу і сплатив вартість об`єкту лізингу, проте до цього часу відповідач відмовляється підписати акт кінцевих розрахунків та укласти договір купівлі-продажу, тому відповідно до ст.ст.207, 208, 806, 807 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг» просив вважати укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 та просив визнати за ним право власності на нерухоме майно за даною адресою, що складається із будівель та приміщень, що були об`єктом лізингу. Просив також визначити спосіб виконання рішення, а саме, що рішення суду є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 підтримав відповідно до викладених обставин. Пояснив, що ОСОБА_3І сплатив всю суму коштів за договором на ЗАТ «Електромонтаж», але відповідач не вчинив жодних дій, щоб привести документацію у належний стан, тому на сьогоднішній день виник спір із відповідачем щодо приміщень по АДРЕСА_1

Представник відповідача Помукчинський І.В. позов визнав, пояснив, що дійсно був із ОСОБА_3 укладений договір лізингу на приміщення, що належали ЗАТ «Електромонтаж», але акт кінцевих розрахунків із ОСОБА_3 він не може підписати, оскільки на підприємстві відсутні докази такого розрахунку. Крім того, правовстановлюючих документів на вказані позивачем приміщення у ПАТ «Електромонтаж» немає.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні сторони визнали, що 18.12.2006 року між ЗАТ «Електромонтаж» та ОСОБА_3 був укладений договір лізингу № 01-18/12-06, відповідно до якого лізингодавець надає лізингоодержувачу у вигляді фінансового лізингу з правом дострокового викупу в платне користування об`єкт лізингу на умовах, що визначаються цим договором (а.с. 9-14).

Об`єктом лізингу є нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, що належить лізингодавцю на праві власності: літ «А» - адміністративна будівля, площею 178,2 кв.м., «Б» - складське приміщення площею 173,6 кв.м., «В» - склад АЗС площею 7,2 кв.м., № 1 - естакада, № 2, № 5, № 6 - ворота, № 3, № 4 - огорожа, І - мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 1842 кв.м.

Вартість договору - 52 000 грн., порядок сплати платежів визначений у договорі.

Відповідно до п. 6.1 лізингоодержувач набуває права власника після закінчення строку дії договору та сплати обумовленої суми.

Документом, що підтверджує перехід права власності на майно від лізингодавця до лізингоодержувача, є акт кінцевих розрахунків та підписаний на підставі цього акту договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивачем до договору також наданий акт здачі-приймання об`єкта нерухомості (а.с. 15).

Укладення договору фінансового лізингу повинно було відбуватись з дотриманням вимог Закону України «Про фінансовий лізинг» в редакції, яка діяла станом на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Разом з тим, доказів на виконання договору фінансового лізингу сторонами надано не було. Представник відповідача заперечив факт повної сплати позивачем лізингових платежів і повідомив, що саме через ці обставини не може підписати акт кінцевих розрахунків.

В підтвердження належності відповідачу на праві власності вказаного об`єкта позивач надав копії окремих аркушів технічного паспорту за 1994 рік (схематичні плани), на яких зображені приміщення за адресою Сабарівське шосе, 1 в м. Вінниці (а.с. 16-19).

В судовому засіданні представнику відповідача було запропоновано надати правовстановлюючі документи ПАТ «Електромонтаж» на вказані приміщення, проте представник Помукчинський І.В. повідомив, що таких документів немає.

За клопотанням позивача судом були витребувані відомості з КП «ВМБТІ» та Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції щодо належності приміщень по АДРЕСА_1 Із наданих відповідей на запит суду встановлено, що комплекс за даною адресою зареєстрований за іншою юридичною особою на підставі свідоцтва про право власності і дане майно передане в іпотеку.

Позивач вважає, що право його порушене, тому підлягає захисту шляхом «вважати укладеним 18.11.1009 року договір купівлі-продажу нерухомого майна» і визнання за ним права власності на дане нерухоме майно по АДРЕСА_1

Проте, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З урахуванням наведених вище обставин слід відмітити, що придбання нерухомості у власність оформляється відповідним договором, який має бути укладений в письмовій формі, посвідчений нотаріусом і пройти відповідну державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що підстави для захисту права ОСОБА_3 відсутні, тому є неприпустимим визнання за ним права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1

Визнання позову представником відповідача суперечить закону, тому підстав для задоволення позову відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України немає.

Керуючись Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 15, 16, 328, 806 ЦК України, ст. ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Електромонтаж» про визнання права власності на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів.

Суддя: