Ухвала

від 03.03.2015 по справі 127/14437/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія:

Справа № 127/14437/14-ц Провадження № 22-ц/772/561/2015Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С. Категорія 5Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судо вої палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся в районний суд з позовом до ПАТ «Електромонтаж» про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову посилався на те, що 18 грудня 2006 року між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №01-18/12-06 щодо нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1: літ. «А» - адміністративна будівля загальною площею 178,2 кв. м., літ. «Б» - складське приміщення загальною площею 173,6 кв. м., літ. «В» - склад АЗС загальною площею 7,2 кв. м., №1 естакада, №2, №5, №6 - ворота, №3, №4 - огорожа, І - мостіння, розташовані на земельній ділянці загальною площею 1842 кв. м. Строк договору сторони визначили у 35 місяців, тобто до 18 листопада 2009 року, а на підтвердження передачі об'єкту лізингу сторонами був підписаний акт здачі-приймання нежитлових приміщень. Оскільки позивач повністю виконав свої обов'язки за договором, зокрема сплатив передбачені договором лізингові платежі в сумі 52000 грн., а відповідач ухиляється від складання та підписання акта кінцевих розрахунків та укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, просив вважати укладеним 18 листопада 2009 року договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за ним право власності на нього. Крім того, просив визначити спосіб виконання рішення зазначивши при цьому, що судове рішення є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за ним.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання в справі, сторони в судове засідання не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно із статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що 18 грудня 2006 року між ЗАТ «Електромонтаж» та ОСОБА_2 був укладений договір лізингу №01-18/12-06, відповідно до умов якого лізингодавець надає лізингоодержувачу у вигляді фінансового лізингу з правом дострокового викупу в платне користування об`єкт лізингу на умовах, що визначаються цим договором (а. с. 9-14).

Об`єктом лізингу є нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, а саме: адміністративна будівля під літ. «А», площею 178,2 кв.м., складське приміщення під літ. «Б», площею 173,6 кв.м.; склад АЗС під літ. «В»; площею 7,2 кв.м., естакада №1; ворота № 2, № 5, № 6; огорожа № 3, № 4; І - мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 1842 кв.м.

На підтвердження права власності лізингодавця на об'єкт, що передається в лізинг, до договору додано викопіювання схематичного плану будівельного кварталу по будинковолодінню АДРЕСА_1 за 1994 рік.

Умовами договору фінансового лізингу № 01-18/12-06 - п. 6.1, 6.2 визначено, що лізингоодержувач набуває права власника після закінчення строку дії договору та сплати обумовленої суми. Документом, що підтверджує перехід права власності на майно від лізингодавця до лізингоодержувача, є акт кінцевих розрахунків та підписаний на підставі цього акту договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про фінансовий лізинг» в редакції, яка діяла станом на момент укладення договору та положеннями Цивільного Кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

За змістом статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Встановивши, що підстави для захисту права ОСОБА_2 відсутні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неприпустимість визнання за ним права власності на нерухоме майно і відмовив у задоволенні позову.

Так, згідно з статтею 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи

Відповідно до частини 3 статті 10, статті 60, статті 131 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок по доведенню підстави позову покладається саме на позивача, однак, всупереч цим вимогам позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження виконання сторонами договору фінансового лізингу.

Натомість як випливає з матеріалів справи, акт кінцевих розрахунків не підписаний лізингодавцем ПАТ «Електромонтаж», в результаті чого договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі даного акту сторонами не укладався.

Крім того, із відповіді наданої КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» № 802 від 13.10.2014 року вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року право приватної власності в цілому на комплекс по вул. Сабарівське шосе, 1 у м. Вінниці зареєстровано за ТОВ «Електромонтаж-425» на підставі свідоцтва про право власності від 04.10.2012 року виданого виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення від 04.10.2012 року (а.с. 69).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових право на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 в цілому складається: з літери «А» - адміністративний будинок площею 967,6 кв. м., літери «Б» - будівля складу площею 732,3 кв. м., літери «В» - будівля складу площею 202,8 кв. м., літери «Г» - будинок майстерні площею 2430,6 кв. м., літери «Г1» - навіс, літери «Д» - авто гараж площею 928,2 кв. м., літери «Ж» - будівля складу для збереження матеріалів площею 126,6 кв. м., літери «К» - будівля гаражу площею 35,7 кв. м., літери «Л» - будівля прохідної площею 19,3 кв. м., літери «ТП» - трансформаторна підстанція, літери «С» - будівля овочесховища, літери «П» - будівля складу ПММ, літери 1-4 - огорожа, а всього загальною площею 5443,1 кв. м.

Власником зазначеного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж -425», код. ЄДРПОУ: 01417392, зареєстроване за цією ж адресою.

Як нерухоме майна, так і земельна ділянка, на якому воно розташоване, обтяжені іпотекою, а іпотекодержателем є ПАТ «КБ «Хрещатик» (а.с. 79-82).

Тому колегія суддів відкидає твердження апелянта про те, що власником спірного нерухомого майна, яке формально зареєстровано за відокремленим підрозділом відповідача - Київським спеціалізованим управлінням №423 є ПАТ «Електромонтаж», оскільки зазначений відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а тому не може мати у власності нерухоме майно.

Не підлягають до задоволення й клопотання апелянта про витребування від КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» і Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції відомостей про реєстрацію, наявність права власності, відсутність заборон та обмежень на нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Електромонтаж» або за його відокремленим підрозділом «Київське спеціалізоване управління №423».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причини.

Оскільки позивачем заявлено позов про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а судом першої інстанції за його клопотанням вже витребувано й досліджено дані про склад і дійсного власника зазначеного комплексу будівель і споруд, відомості, про витребування яких просить апелянт, не мають значення для правильного вирішення даної справи, а отже є неналежними доказами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Стадник І.М. Судді: (підпис) Міхасішин І.В. (підпис) Голота Л.О.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.