Рішення

від 26.11.2014 по справі 914/2027/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 р. Справа № 914/2027/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

До відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

Про:визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №21/12 від 21.03.2012р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Мазовіта А.Б.

суддя Матвіїв Р.І.

В судове засідання з'явились:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

Представнику відповідача роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Постановою Вищого господарського суду України від 02 липня 2014 року частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 914/2027/13 скасовано, справу № 914/2027/13 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 21.07.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 10.09.2014р.

Ухвалою суду від 10.09.2014р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів з 19.09.2014р. та відкладено розгляд справи на 29.09.14 р.

Ухвалами суду від 29.09.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/2027/13 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 29.10.2014р.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області від 30.09.2014р. №702 автоматичним розподілом визначено членами колегії у даній справі: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Мазовіта А.Б. і Матвіїв Р.І.

29.10.2014р. відкладено розгляд справи на 19.11.2014р. через неявку в судове засідання представника позивача та невиконання ним вимог попередніх ухвал суду.

Ухвалою суду від 19.11.2014р. розгляд справи відкладено на 26.11.2014р.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, вимог ухвал суду від 21.07.2014р., від 10.09.2014р., від 29.09.2014р., та від 19.11.2014р. не виконав.

Представник відповідача в судових засіданнях,з підстав наведених у відзиві, наданих суду поясненнях позовні вимоги заперечив, надав для огляду оригінали документів .

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

05.09.2008р. між ПП "Агу" та АКБ "Укрсоцбанк" укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 070/22.2-168К від 05.09.2008р. згідно якого ПП "Агу" отримало кредит в сумі 3 000 000,00 грн.

05.09.2008р. ПП "Пелікан" згідно договору поруки № 070/12-64 поручилося за зобов'язаннями ПП "Агу" перед АКБ "Укрсоцбанк" по поверненню кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн.

14.04.2009р. ухвалою Господарського суду Волинської області у справі №7/62-Б порушено справу про банкрутство щодо приватного підприємства «Пелікан» (код ЄДРПОУ 31788795, юридична адреса: вул. Сагайдачного,7, м.Ковель, Волинської області) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

01.06.2009р. постановою Господарського суду Волинської області у справі № 7/62-Б, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (спрощена процедура - банкрутство боржника, що ліквідовується власником), ПП «Пелікан» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж Постановою Господарського суду Волинської області ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

25.06.2009р. здійснено публікацію в газеті «Урядовий кур'єр» про визнання ПП «Пелікан» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (газета «Урядовий кур'єр» від 25.06.2009р. № 112(4018)).

07.09.2009р. під час дії ліквідаційної процедури ПП "Пелікан" на підставі розпорядження № 070909 ПАТ "Укрсоцбанк" списує з поточного рахунку ПП "Пелікан" без відома ліквідатора кошти в сумі 133 500.00 (сто тридцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок в рахунок виконання ПП "Пелікан" зобов'язань за договором поруки від 05.09.2008р. №070/12-64.

10.10.2009р. ліквідатором ПП "Пелікан" було направлено лист № 10/10/09 до ПАТ "Укрсоцбанк" про повернення безпідставно списаних коштів.

16.10.2009р. ПАТ "Укрсоцбанк" написав лист-відмову № 41-01/67-178 від повернення коштів.

11.01.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Пелікан" укладено договір № 1 про відступлення права вимоги згідно якого ПП «Пелікан» (Первісний Кредитор) передав, а ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор), прийняв право грошової вимоги у розмірі 133 500,00 грн. (сто тридцять три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, що виникло у зв'язку із незаконним списанням коштів АКБ «Укрсоцбанк» з поточного рахунку ПП "Пелікан".

31.01.2011р. ПП. ОСОБА_1 вніс до каси ПП "Пелікан" кошти в сумі 133 500,00грн., згідно договору № 1 від 11.01.2011р., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 1 від 31.01.2011р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2013р. у справі № 7/62-Б. 31.01.2011р. ліквідатором було погашено вимоги кредиторів першої черги, а саме: заборгованість по заробітній платі в сумі 120 093,74грн. та поточну заборгованість по заробітній платі в сумі 13 406,26грн.

22 березня 2012 року між ПП "Пелікан" (Первісний кредитор) в особі ліквідатора Череватого Любомира Богдановича, який діяв на підставі постанови господарського суду Волинської області від 01.06.2009р. у справі №7/62-Б та ФО-П ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №21/12, згідно якого сторони прийшли до згоди змінити зобов`язання сторін по договору про відступлення права вимоги № 1 від 11.01.2011р. зобов`язаннями сторін по договору про відступлення права вимоги № 21/12 від 22.03.2012р. (новація). Кошти в сумі 133 500,00грн. сплачені 31.01.2011р. Новим кредитором за договором про відступлення права вимоги № 1 від 11.01.2011р. зараховуються в рахунок виконання зобов`язань за договором про відступлення права вимоги № 21/12 від 22.03.2012р. (Додаток №1 до договору про відступлення права вимоги №21/12).

У заявлених вимогах ПАТ "Укрсоцбанк" просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 21/12 від 22.03.2012р. Дані вимоги мотивовані тим, що кошти з рахунку ПП "Пелікан" банком списано правомірно, а отже, ПП "Пелікан" не мав права вимоги до позивача, а відповідно і відступати право вимоги третій особі, в зв`язку з чим, на думку позивача, зазначений вище договір суперечить вимогам чинного законодавства України, а відтак є недійсним.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в подальшому - Закон про банкрутство) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута ... вважається таким, що настав.

Відповідно до ч. 1 Закону про банкрутство Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутств.

Враховуючи те, що договір поруки укладений 05.09.2008р., то вимога АКБ "Укрсоцбанк" до ПП "Пелікан" щодо солідарної відповідальності за зобов'язаннями ПП "Агу" виникла з моменту укладення договору поруки, а момент виконання цієї вимоги настав після порушення справи про банкрутство. Такої ж позиції дотримується ВГСУ у своєму інформаційному листі № 01-8/307 від 19.03.2002р. "Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ПП "Пелікан" є конкурсними, а не поточними, з дня відкриття ліквідаційної процедури - 01.06.2009р., строк виконання грошових зобов'язань ПП "Пелікан" за договором поруки №070/12-64 від 05.09.2008р. вважається таким, що настав, Відтак, ПАТ "Укрсоцбанк" повинно було звернутися до боржника зі своїми грошовими вимогами протягом тридцяти днів, з дня публікації відповідного оголошення. В інакшому випадку вони вважатимуться погашеними відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство: "Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає".

Оскільки ПАТ "Укрсоцбанк" не звернулося зі своїми вимогами у встановлений законом строк, його вимоги до ПП "Пелікан" вважаються погашеними і ПАТ "Укрсоцбанк" не має ні права брати участі в процедурі банкрутства ПП "Пелікан", ні отримувати будь-яких коштів, виручених в процесі реалізації майна банкрута.

Під час дії мораторію та під час ліквідаційної процедури ПП "Пелікан", АКБ «Укрсоцбанк», від імені якого діяла Львівська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк» (АКБ «Укрсоцбанк» перейменовано на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» 14.06.2010р. відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Загальних Зборів АКБ «Укрсоцбанк» від 09.03.2010р., протокол № 1, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено за № 106810500047002827) самостійно списало з поточного рахунку ПП «Пелікан» кошти в розмірі: 133 500,00 (сто тридцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП «Пелікан» за 07.09.2009 року видана 25.09.2009 року.

Списання проведено без відома ліквідатора на підставі розпорядження № 070909 від 07.09.2009 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство та не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону про банкрутство, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 Закону про банкрутство.

Крім того, з дня прийняття Господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому ст.ст. 23, 31 Закону про банкрутство.

Статтями 25, 26 Закону про банкрутство на ліквідатора покладено обов'язок по формуванню ліквідаційної маси та виконання функцій з управління та розпорядження майном банкрута.

Саме призначений судом ліквідатор банкрута повинен розподілити кошти банкрута і скерувати їх на погашення вимог кредиторів з дотриманням вимог Закону про банкрутство щодо черговості та пропорційності (ст. 31 Закону про банкрутство). Інші особи не мають права розпоряджатися коштами банкрута, втручатись у дії ліквідатора та привласнювати його повноваження.

АКБ "Укрсоцбанк" були відомі всі обставини цієї справи, в тому числі, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, визнання ПП «Пелікан» банкрутом, уведення ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора із офіційного друкованого органу, оскільки 25 червня 2009 року здійснено публікацію в газеті «Урядовий кур'єр» про визнання ПП «Пелікан» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (газета «Урядовий кур'єр» від 25.06.2009р. № 112 (4018)).

За таких умов, у АКБ "Укрсоцбанк" не було жодних правових підстав для списання коштів в рахунок погашення кредиту згідно кредитного Договору №070/22.2-168 К від 05.09.2008 року.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовується також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до п.п. 2.27., 2.28. Постанови НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. N 22 (надалі - Постанова) у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника на час уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банк повертає без виконання платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платника у встановленому порядку. У разі прийняття судом постанови про визнання платника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банк повертає без виконання: платіжні доручення платника, який визнаний банкрутом, постанови про арешт коштів на рахунках платника. При цьому розпоряджається рахунком орган, уповноважений на цс відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 2.38. цієї ж Постанови НБУ повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав, внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. При цьому за списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

За таких обставин, під час дії мораторію у позивача не було жодних правових підстав для списання коштів в рахунок погашення кредиту згідно кредитного договору №070/22.2-168 К від 05.09.2008 року. Списані кошти у сумі 133 500,00 (сто тридцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок) є к безпідставно отриманими.і підлягають поверненню ПП «Пелікан».

Аналогічні позиції щодо правових наслідків погашення боржником вимог кредитора з порушенням мораторію дотримується і Вищий господарський суд України (п. 5.3 Рекомендацій від 04.06.2004р. № 04-/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Постанова від 29.03.2007 року у справі 7/112-38).

При виконанні своїх функцій ліквідатором було виявлено дебіторську заборгованість АКБ "Укрсоцбанк" перед ПП "Пелікан" в сумі 133 500,00 грн.

Ліквідатор направив АКБ "Укрсоцбанк" вимогу № 10/10/09 від 10.10.2009р. про повернення безпідставно списаних коштів, на що отримав лист-відмову № 41-01/67-178 від 16.10.2009р.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор має право здійснити уступку вимог боржника в порядку, передбаченому цивільним законодавством України за згодою комітету кредиторів.

Уступка вимоги регулюється ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

Оскільки банкрутство ПП "Пелікан" відбувалося за ст. 51 Закону про банкрутство, то комітет кредиторів не створювався і, як наслідок, його згода для здійснення уступки вимоги братися не повинна.

11.01.2011р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Пелікан" укладено договір № 1 про відступлення права вимоги згідно якого ПП «Пелікан» (Первісний Кредитор) передав, а ФОП ОСОБА_1, (Новий кредитор), прийняв право грошової вимоги у розмірі 133 500,00 грн. (сто тридцять три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, що виникло у зв'язку із незаконним списанням АКБ «Укрсоцбанк». від імені якого діяла Львівська обласна філія АКБ «Укрсоибанк» з поточного рахунку Первісного кредитора коштів в розмірі 133 500,00 (сто тридцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП «Пелікан» за 07.09.2009 року.

31.01.2011р. відповідач вніс до каси ПП "Пелікан" кошти (копія корінця прибуткового касового ордеру додано до матеріалів справи) в сумі 133 500,00грн. (сто тридцять три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) згідно договору №1 від 11.01.2011 р. (копія додається) про відступлення права вимоги до Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» в сумі 133 500,00грн.

31.01.2011р. ліквідатором було погашено вимоги кредиторів першої черги, а саме: заборгованість по заробітній платі в сумі 120 093,74 грн. та поточну заборгованість по заробітній платі в сумі 13 406,26 грн., що було встановлено судами ( відображено в судових рішеннях) у справі про банкрутство.

У зв'язку з ненаданням ПП «Пелікан» (первісним кредитором) документів, що підтверджують його право вимоги до Боржника АКБ «Укрсоцбанк» згідно договору про відступлення права вимоги № 1 від 11 січня 2011р.. та проведенням повної оплати за Новим кредитором ФОП ОСОБА_1 в сумі 133 500,00 грн., Сторони домовилися укласти новий договір про відступлення права вимоги № 21/12 від 22.03.2012р., згідно якого замінити зобов'язання сторін по договору про відступлення права вимоги № 1 від 11 січня 2011р. зобов'язаннями сторін по договору про відступлення права вимоги № 21/12 від 22 березня 2012р. (новація). Кошти в сумі 133 500.00 грн. сплачені 31.01.2011р. Новим кредитором за договором про відступлення права вимоги № 1 від 11 січня 2011р. зараховуються в рахунок виконання зобов'язань за договором про відступлення права вимоги № 21/12 від 22 березня 2012р.(Додаток №1 до договору №21/12).

З матеріалів у справі вбачається, що ухвалою господарського суду Волинської області №7/62-Б від 24.09.2012 року (суддя Шум М.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано Приватне підприємство "Пелікан", припинено провадження у справі. Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012р. касаційну скаргу Банку залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 р. (якою ухвалу господарського суду Волинської області від 24.09.2012 року у справі №7/62-Б - залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення) та ухвалу господарського суду Волинської області від 24.09.2012 р. по справі № 7/62-Б залишено без змін.

Згідно витягу від 17.06.2013р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підриємців 01.10.2012р. внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПП «Пелікан» згідно судового рішення від 24.09.2012р. у справі №7/62-Б.

Відповідно до п. 1, 3 та 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Отже, законодавець не обмежив учасників господарського процесу в тому, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є виключно договори та інші правочини.

Чинним законодавством не передбачено необхідності судового рішення для підтвердження дійсності вимоги при укладанні договору уступки вимоги.

Твердження позивача про те, що ПП "Пелікан" міг укласти договір уступки права вимоги по стягненню коштів з ПАТ "Укрсоцбанк" лише після звернення ПП "Пелікан" до суду з вимогою про стягнення з ПАТ "Укрсоцбанк" коштів не ґрунтується на чинному законодавстві. Чинним законодавством не передбачено для кредитора такого обов'язку. Кредитор має право на уступку своєї вимоги до боржника з моменту виникнення у нього права пред'явити вимогу боржнику.

Звернення до суду за захистом порушеного права є правом кредитора, на захист. У даному випадку рішення суду не породжує вимогу кредитора до боржника, яку кредитор може відступити, а на підставі наявної вимоги, яка виникла до пред'явлення позову, суд приймає рішення про задоволення чи незадоволеня позовних вимог.

Зазначеним спростовуються твердження позивача, що уступка може здійснюватись лише щодо вимоги, на підтвердження дійсності якої є рішення суду.

Слід зазначити, що в матеріалах даної справи є рішення господарського суду міста Києва у справі №5011-69/12424-2012 від 02.11.2012 року, яким задоволено вимоги ФОП ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення 133 500 грн. безпідставно списаних коштів. Київським апеляційним господарським судом апеляційне провадження у вказаній справі зупинено до вирішення даної справи.

Недотримання встановленого законодавством порядку безготівкових розрахунків тягне за собою відповідальність сторін у вигляді штрафу (наприклад, згідно Указу Президента №436/95 від 12.06.1995р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"), а не недійсність договору.

Щодо доводів позивача про те, що заміна первісного зобов»язання новим зобов»язанням можлива лише за умови, якщо нове зобов»язання відрізняється від первісного всією сукупністю характеристик - характером прав та обов»язків, їх об»ємом, порядком виконання, то слід зазначити, що порядок заміни первісного зобов'язання новим врегульовано виключно ч. 2-4 ст. 604 Цивільного кодексу. Ця норма не містить тих вимог, які зазначає позивач.

Вимога ПП "Пелікан" до ПАТ "Укрсоцбанк" не є вимогою щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди завданої каліцтвом вимогою про сплату грошових коштів, яку може виконати будь-яка особа, що має відповідну суму, тому ця вимога не є нерозривно пов'язаною з ПАТ "Укрсоцбанк".

Щодо доводів позивача про те, що до відносин щодо задоволення вимог поточних кредиторів в ліквідаційній процедурі можна за аналогією застосувати правове регулювання задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном (з посиланням на 5.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України 04.06.2004 N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України "Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)".

У даному випадку відносини задоволення вимог поточних кредиторів у процедурах розпорядження майном та в ліквідаційній процедурі врегульовані законодавством і є різними. Більше того, у п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України 04.06.2004 N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") передбачено порядок погашення вимог поточних кредиторів, який відрізняється від того, який пропонує застосувати за аналогією позивач.

Крім того, ПАТ "Укрсоцбанк" був конкурсним, а не поточним кредитором, чим спростовуються доводи останнього про те, що на його вимоги не поширюється мораторій, його вимоги задовольняються без врахування процедур передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ПАТ "Укрсоцбанк" здійснив списання коштів не в процедурі розпорядження майном коли поточні вимоги задовольняються без обмежень, а в процедурі ліквідації, після публікації відповідного оголошення. В процедурі ліквідації поточні вимоги задовольняються виключно через звернення до суду і внесення вимог до реєстру кредиторів.

Тобто якби ПАТ "Укрсоцбанк" був би поточним кредитором, то його вимоги погашалися б не інакше як виключно за його заявою шляхом включення судом до реєстру кредиторів (Постанова ВГСУ N 1045-6/40 від 14.05.2003 р.).

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України - відповідно до п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України 04.06.2004 N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Позивач посилається на те, що згідно частини 3 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягають опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі.

З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації) зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Вимоги щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Однак, ПАТ "Укрсоцбанк" не звертався із відповідною заявою ні до боржника, ні до суду. Доказів зворотнього із матеріалів справи не вбачається., як і не вбачається , що ПАТ "Укрсоцбанк" мав статусу кредитора в банкрутстві ПП "Пелікан".

Чинним законодавством, а саме - ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено порядок задоволення вимог кредиторів. Таке задоволення здійснюється виключно ліквідатором у порядку черговості встановленої законом. Законодавством не передбачено такого способу задоволення вимог кредитора як "в порядку договірного списання поза волею ліквідатора на підставі договору, що був укладений до процедури банкрутства".

Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим. розділом. Тобто вимоги повинні бути спочатку пред'явлені, а потім ліквідатор їх задовольняє (чи не задовольняє) відповідно до Закону.

Слід також зазначити, що ліквідація ПП "Пелікан" здійснювалася по процедурі, передбаченій ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої справа про банкрутство відразу переходила в процедуру ліквідації без етапу розпорядження майном.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правовичу стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов»язання може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов»язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Порядок укладення господарських договорів врегульовано ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої "Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також; шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів".

Чинним законодавством не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення договору уступки вимоги, отже, такі договори можуть укладатися на загальних засадах, в тому числі не на єдиному документі, зокрема, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо.

Договір про відступлення права вимоги № 21/12 від 22 березня 2012р. складається із власне самого договору та додатку № 1 від 22 березня 2012р., який є невід'ємною частиною договору про відступлення права вимоги № 21/12 від 22 березня 2012р. Отже, власне договір і додаток до цього договору складають єдине ціле - договір про відступлення права вимоги № 21/12 від 22 березня 2012р. із додатком до нього. Отже, у договорі (з врахуванням додатку) чітко зазначена та обставина, що сторони договору прийшли до згоди замінити зобов'язання сторін по договору про відступлення права вимоги № 1 від 11 січня 2011р. на зобов'язання сторін про відступлення права вимоги № 21/12 22 березня 2012р. (новація).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що при укладанні спірного договору сторонами було дотримано норми чинного законодавства, а саме:

- зміст правочину не суперечить законодавству, а також моральним засадам суспільства.

- волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами та завірений печатками, у відповідності до законодавства;

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Щодо питання переходу прав нового кредитора у зобов»язання, то зі змісту ч.2 ст.517 ЦК України випливає, що у тих випадках, коли домовленістю сторін договору про уступку права вимоги не було встановлено порядок і строки передання документації чи заміна кредитора відбувалась на підставі закону, слід керуватись приписами ст.530 ЦК України.

Однак, виконання обов»язку первісним кредитором щодо передачі новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, не є підставою для визнання договору уступки права вимоги недійсним.

Суд, оцінивши спірний договір, додаток до нього з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, дійшов висновку про те, що зміст оспорюваного договору та додатку до нього ( як невід»ємної частини договору) відповідають вимогам закону; зі змісту договору №21/12 та додатку №1 від 22.03.2012 р. до договору №21/12 вбачається відображення обставин укладення спірного договору саме на зміну договору про відступлення прав вимоги від 11.01.2011р.; у спірному договорі (додатку №1 до цього договору) відображено, а судом досліджено в ході розгляду справи, про що описано вище в рішенні, обставини укладення договорів відступлення прав вимоги від 11.01.2011р. та від 22.03.2012р; у спірному договорі визначено обсяг прав, які передаються, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Щодо належним чином засвідчених копій, то відповідачем надано до справи копії документів, які засвідченні відповідно до ДСТУ 4163-2003 та оригінали документів для огляду в судовому засіданні ( це, зокрема: договори №1 від 11.01.2011 року, №21/12 від 22.03.2012 року про відступлення права вимоги, додаток №1 до договору №21/12 від 22.03.2012 р. квитанції прибуткового касового ордеру №1 про сплату відповідачем ПП «Пелікан» 133 500,00 грн.) і розбіжностей між копіями та оригіналами документів судом не встановлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, належними та допустимими доказами не підтверджені, відповідачем спростовані, а тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1,2,4-3,12,32,33,34,36,43, 44, 49, 75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 26.11.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено, із врахуванням вихідних днів 29.11.14р. та 30.11.2014р., 02.12.2014р

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Мазовіта А.Б.

суддя Матвіїв Р.І.