Ухвала

від 14.04.2015 по справі 914/2027/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 квітня 2015 року Справа № 914/2027/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р.

у справі №914/2027/13 господарського суду Львівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №21/12 від 21.03.2012р.

В С Т А Н О В И В:

Подана Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. у справі №914/2027/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення від 06.03.2015р. №0000252998, в якому у графі "Призначення платежу" зазначено: "22030004; Суд. збір (ВГСУ) поз. ПАТ "УСБ" до ФОП ОСОБА_4 про визн. недійсн. договору про відступлення права вимоги №21/12 від 21.03.12".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення від 06.03.2015р. №0000252998 не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, скаржник в касаційній скарзі просить скасувати разом з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. і рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. у справі №914/2027/13. Проте, як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. у справі № 914/2027/13 вже було предметом перегляду в суді касаційної інстанції, про що свідчить постанова Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року, якою постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. у справі №914/2027/13 - скасовані, а справа передана на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Повторне подання касаційної скарги після здійснення касаційного перегляду судового акта та винесення відповідної постанови касаційною інстанцією нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами та доповненнями) від 24.10.2011 року № 11 визначено, що подання касаційної скарги на рішення, постанову чи ухвалу, які вже переглядалися в касаційному порядку, виключає перегляд судових рішень у касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, 111 1 , п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. у справі №914/2027/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Л.І. Рогач