Постанова

від 17.02.2015 по справі 914/2027/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 914/2027/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Зварич О.В.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за № 08.206-297/85-3909 від 22.12.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 року

у справі № 914/2027/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/12 від 21.03.2012 року.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/12 від 21.03.2012 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

В постанові Вищого господарського суду України зазначено, що господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено обставини укладення договорів відступлення прав вимоги від 11.01.2011р. та від 22.03.2012р., перехід відступленого права від первісного кредитора до нового кредитора та обсяг прав, які передавались.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 року у справі № 914/2027/13 (головуючий суддя Кітаєва С. Б., судді Мазовіта А., Матвіїв Р.І.) в позові ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу за № 08.206-297/85-3909 від 22.12.2014 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що договір про відступлення прав вимоги суперечить вимогам ст.ст. 514, 515, 516, 519, 527 ЦК України, а також Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та є недійсним.

Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008р. між ПП «Агу» та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 070/22.2-168К від 05.09.2008р. згідно якого ПП «Агу» отримало кредит в сумі 3 000 000,00 грн.

05.09.2008р. ПП «Пелікан», згідно договору поруки № 070/12-64, поручилося за зобов'язаннями ПП «Агу» перед АКБ «Укрсоцбанк» по поверненню кредиту в розмірі 3000000,00 грн.

Згідно п. 1.3 договору поруки №070/12-64 від 05.09.2008р. сторони погодили, що у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов'язань протягом 7 робочих днів від дати закінчення строку виконання зобов'язань за договором кредиту, поручитель доручає кредитору здійснювати на підставі меморіалних ордерів, оформлених кредитором, договірне списання грошових коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих ним в Волинській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки.

07.09.2009р. АКБ «Укрсоцбанк», від імені якого діяла Львівська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк», списало з поточного рахунку ПП «Пелікан» кошти в розмірі 133 500,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП «Пелікан» від 07.09.2009р.

11.01.2011р. між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пелікан» було укладено договір №1 про відступлення права вимоги. Згідно умов договру ПП «Пелікан» (первісний кредитор) передав, а ФОП ОСОБА_2 прийняв право грошової вимоги у розмірі 133 500,00 грн., що виникло у зв'язку з незаконним списанням АКБ «Укрсоцбанк», від імені якого діяла Львівська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк» з поточного рахунку первісного кредитора коштів в розмірі 133 500,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП «Пелікан» від 07.09.2009р.

22.03.2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пелікан» було укладено додаток № 1 до договору №1 про відступлення права вимоги.

В постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року у даній справі зазначено, що господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено обставини укладення договорів відступлення прав вимоги від 11.01.2011р. та від 22.03.2012р., перехід відступленого права від первісного кредитора до нового кредитора та обсяг прав, які передавались.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у зв'язку з ненаданням ПП «Пелікан» документів, що підтверджують його право вимоги до АКБ «Укрсоцбанк» згідно договору про відступлення права вимоги №1 від 11.01.2011р. та проведенням повної оплати за ФОП ОСОБА_2, між сторонами було укладено новий договір про відступлення права вимоги №21/12 від 22.03.2012р., В п. 1 договору сторони зазначали, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право грошової вимоги у розмірі 133 500,00 грн., в тому числі ПДВ, що виникло у зв'язку із незаконним списанням АКБ «Укрсоцбанк», від імені якого діяла Львівська обласна філія АКБ «Укрсоцбанк» з поточного рахунку первісного кредитора коштів в розмірі 133 500,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку ПП "Пелікан" за 07.09.2009р.

07 вересня 2012р. ФОП ОСОБА_2 було подано позов до Господарського суду міста Києва про стягнення 133 500,00 грн. безпідставно списаних коштів. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2012 року у справі № 5011-69/12424-2012 позов ФОП ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення 133 500,00 грн. безпідставно списаних коштів, задоволено. Зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Як вбачається з позовної заяви, на думку позивача зазначений вище договір суперечить вимогам ст.ст. 514,515,516,519,527 ЦК України, а також Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак є недійсним.

Обгрунтовуючи недійсність договору позивач посилається, зокрема, на не, що у ПП «Пелікан» було відсутнє право грошової вимоги до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо повернення списаних з поточного рахунку коштів, так як спірні кошти було списано банком з рахунків ПП «Пелікан» як поручителя відповідно до умов договору поруки №070/12-64 від 05.09.2008р, а неправомірність списання ПАТ «Укрсоцбанк» коштів з рахунків ПП «Пелікан» судом не встановлена. Окрім цього, позивач стверджує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 22.03.2012р. у ПП «Пелікан» була відсутня грошова вимога до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо повернення коштів на суму 133 500,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, положення статті 215 Цивільного кодексу України визначають лише загальні правові засади визнання правочину недійсним для чого повинні існувати і відповідні правові підстави.

Так, ч. ч. 1 - 3 , 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, чинним законодавством визначено, що правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/12 від 21.03.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Пелікан». Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» не є стороною оскаржуваного договору.

Відповідно до положень ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно ст. 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 519 Цивільного кодексу України відповідальність за недійсність переданої вимоги покладається на первісного кредитора і наявність спору може мати місце лише між ним і новим кредитором, що не стосується прав боржника, які визначені ст. 518 цього Кодексу.

Таким чином, наявність заперечень боржника щодо відсутності заборгованості перед первісним чи новим кредитором не є законодавчо визначеною підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а тому, вимоги боржника про визнання спірного договору недійсним є безпідставними. Дана правова позиція підтримана в постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014 року у справі № 908/3683/13, від 25.06.2014 року у справі № 914/4659/13.

Враховуючи вищенаведене, твердження позивача про те, що станом на момент укладення оскаржуваного договору у ПП «Пелікан» було відсутнє право грошової вимоги до ПАТ «Укрсоцбанк» щодо повернення списаних з поточного рахунку коштів не може бути підставою для визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 07.09.2012р.

Відтак, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 07.09.2012р. не піддягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 року є законне і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2015 року.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Зварич О.В.

суддя Новосад Д.Ф.