Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/21147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21147/14 01.12.14

За позовомКомпанія Вантіка Трейдінг Лімітед (Vantica Trading Limited) до Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" простягнення 212 138,10 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Шаповалов А.С. - представник за дов.;

від відповідача: Ополонець І.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 01.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Компанії VANTICA TRADING LIMITED (Вантіка Трейдінг Лімітед) до Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" про стягнення 212 183,10 грн. заборгованості на підставі Договору оренди нежитлових приміщень №01/02-ОП від 31.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21147/14, розгляд справи призначений на 27.10.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 12.11.2014.

Ухвалою від 12.11.2014 відкладено розгляд справи на 01.12.2014.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення вартості поліпшень, здійснених відповідачем.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу щодо заявленого клопотання, дійшов висновку про необґрунтованість цього клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п.2 постанови пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012).

Таким чином, враховуючи предмет спору у даній справі, та наявні матеріали справи, при їх дослідженні не виникають питання, що потребують спеціальних знань, а тому відсутні підстави для призначення судової експертизи, зокрема будівельно-технічної.

23.10.2014 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в якій вказав про технічну помилку в сумі позову, замість 212 183,10 грн., вважати вірним 212 138,10 грн.

У відзиві на позов відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що заборгованість відповідача перед позивачем за вирахуванням вартості здійснених поліпшення приміщення становить 33 471,90 грн.

Дослідивши заяву позивача подану в порядку ст. 66, 67 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з наступних підстав.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 01.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 між позивачем (орендодавець за договором) в інтересах якої діє ТОВ "ТЕК "Енергоінвест" (діє на підставі статуту та договору №2-А від 20.12.2012) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди №01/02-ОП (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення з №1 по №8 (група приміщень №5) торгівельні, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56А, а орендар - використовувати приміщення та сплачувати орендну плату та інші встановлені платежі на умовах цього Договору.

20.12.2012 між позивачем (власник) та ТОВ "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" (агент) укладений агентський договір №2-А, за умовами якого, агент за винагороду зобов'язується надати власнику послуги щодо укладення від імені, в інтересах та за рахунок власника договору/договорів оренди об'єкта нерухомості/об'єктів нерухомості власника. Об»єкти нерухомості розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56-А.

За цим договором агент зобов'язується приймати на свій розрахунковий рахунок орендні платежі від орендарів об'єкта оренди нерухомості/об'єктів нерухомості власника. Отримані орендні платежі агент перераховує власнику за виключенням обов'язкових платежів та витрати агента у порядку, визначеному чинним законодавством та цим договором.

Зазначені орендні платежі є транзитними і агент не має на них права власності (п. 1.3).

В п.1.4 Договору, сторони зазначили, що згідно податкового законодавства України, власник будучи нерезидентом не є платником податку на прибуток. Таким чином, згідно вимог п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України агент є податковим агентом власника щодо утримання та сплати податку з доходу, отриманого власником згідно договору оренди.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років, тобто до 20.12.2015. (п. 13.1 Договору.

Приміщення належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва від 13.12.2012 (п. 1.2).

Згідно п. 2.1, загальна площа приміщення, що передається в оренду складає 316,00 кв.м.

Приміщення може використовуватись орендарем для здійснення діяльності салону меблів, згідно п. 3.1 Договору. Із цією метою орендар може встановлювати і розміщувати в приміщенні необхідне майно, устаткування, а також відповідним чином оформляти інтер'єр приміщення, не порушуючи при цьому вимог і обмежень встановлених цим договором.

Умовами Договору сторони погодили, що строк оренди приміщення складає 32 місяці, який починає обчислюватись з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 6.1 Договору, орендну плату, визначену в цьому договорів орендар сплачує ТОВ "ТЕК "Енергоінвест".

Щомісячно ТОВ "ТЕК "Енергоінвест" оформлює та надає для підписання орендарю акт приймання-передачі наданих послуг. У випадку не підписання орендарем вказаного акту до 5-го числа місяця, наступного за звітним, акт приймання-передачі вважається підписаним орендарем без зауважень, що передбачили сторони в п. 6.4 Договору.

Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і д закінчення строку оренди в порядку та розмірі, передбаченому цим Договору (п. 7.1).

Сторони домовились, що розмір орендної плати розраховується за наступною формулою:

Орендна плата = орендна ставка *площа приміщення * індекс К1, де орендна ставка = 267,76 грн. за кв.м., площа приміщення - фактична площа приміщення, що зафіксована сторонами в акті прийому-передачі приміщення, індекс К1 = офіційний курс НБУ долару США до гривні на день виставлення рахунку, а в разі його відсутності на перше число відповідного місяця/ офіційний курс НБУ долару США до гривні на 22.01.2013, який становить 1 дол. США -= 7,993 грн.).

Сторони також домовились, що індексація (коригування) орендної плати згідно з цією статтею договору відбувається автоматично та не вважається зміною умов цього договору і не вимагає укладення додаткових угод до нього.

Згідно п. 7.3 договору, орендна плата може змінюватись орендодавцем в односторонньому порядку не більше 1 разу на рік на суму, що не перевищує 5 % від орендної ставки вказаної у п. 7.2.

Орендна плата сплачується ТОВ "ТЕК "Енергоінвест" не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата, навіть якщо орендар не отримав від ТОВ "ТЕК "Енергоінвест" рахунку-фактури на сплату орендної плати (п. 7.5).

Відповідно до п. 22.1, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 22.10.2015.

Приміщення торгівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56-А (літера Б, В), площею 316,00 кв.м. передане в оренду відповідачу за актом від 01.02.2013, який підписаний сторонами.

Позивач звернувся з даним позовом у зв'язку з тим, що в період з 11.03.2014 по 06.05.2014 відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати орендної плати у розмірі 2054 677, 43 грн. Також позивачем заявлено до стягнення неустойка, 3 % річних.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

06.02.2014 відповідач звернувся до позивача з листом №217 в якому повідомив про не можливість в подальшому орендувати приміщення та просив припинити договір з 01.03.2014.

У відповідь, позивач листом №9 від 07.02.2014 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, та п. 25.2 Договору, сторона - ініціатор припинення договору повинна попередити іншу сторону за 3 місяці до бажаної дати припинення договору, вважаючи датою припинення - 06.02.2014.

Листом №243/п від 17.03.2014 відповідач просив позивача витрати орендаря на поліпшення приміщення врахувати для проведення взаєморозрахунків.

В листі №42 від 09.04.2014 позивач повідомив відповідачу, що відповідно до п. 25.5 Договору, датою припинення останнього слід вважати 06.05.2014.

Листом №33 від 02.04.2014 позивач звернувся до відповідача з проханням про погашення заборгованості за Договором.

Матеріали справи свідчать, що 06.05.2014 орендар повернув орендодавцю приміщення з №1 по №8 (група приміщень №5) торгівельні, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56А. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками, без зауважень.

Крім того, в п.3 цього акту сторони погодили, що на момент розірвання договору заборгованість орендаря за орендну плату складає 205 677,43 грн.

На виконання умов Договору та на підтвердження надання послуг з оренди, позивач надав акти здачі-приймання робіт (послуг) від 31.03.2014 на суму 87 261,96 грн., від 30.04.2014 - 98 952,24 грн., від 06.05.2014 - 19 463,23 грн., всього - 205 677,43 грн., які не оплачені відповідач, доказів протилежного суду не надано.

Посилання відповідача на те, що його заборгованість становить 33 471,90 грн., враховуючи вирахування вартості здійснених ним поліпшення приміщення у розмірі 178 666,20 грн. судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13.1 Договору, орендар за свій рахунок здійснює поточний ремонт приміщення, забезпечує все необхідне обслуговування приміщення і будь-яке обладнання приміщення і пов'язаних з ним вивісок.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на положення ч. 3 ст. 778 ЦК України, однак слід зазначити, що спір стосується заборгованості, яка виникла внаслідок несплати орендної плати відповідачем, а умовами договору передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату у будь-якому випадку.

Крім того, суд не наділений правом щодо зобов'язання позивача в межах даного спору про відшкодування відповідачу вартості поліпшення орендованого приміщення чи зарахування її в рахунок несплаченої орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови Договору (п. 7.5), заборгованість у відповідача а Договором становить 205 677,43 грн., доказів протилежного суду не надано.

Отже, сума основного боргу документально позивачем підтверджена та доведена належними доказами, тому підлягає задоволенню у розмірі 205 677,43 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення неустойку - 5 502,29 грн. та 3 % річних - 958,38 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 19.1 Договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, або якщо будь-який інший платіж за цим договором буде прострочено орендарем, він зобов'язаний сплатити орендодавцю на вимогу останнього неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і діючої в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення та 3 % річних.

Суд зазначає, що з урахуванням умов Договору, пеня повинна розраховуватись за кожним актом окремо, а не на зростаючу суму заборгованості.

Крім того, при розрахунку пені за актом від 06.05.2014, позивач не взяв до уваги п.7.5 договору та положення ч. 1 ст. 254 ЦК України, та визначив початкову дату прострочення 07.05.2014.

Враховуючи все зазначене, за перерахунком суду, розмір пені, що підлягає задоволенню становить 2 379,49 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За перерахунком суду 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 948, 78 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Відтак, заявлені позовні вимоги є такими, що підялгають задоволенню частково.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Меркс мобілє" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 38005157) на користь Компанії Вантіка Трейдінг Лімітед (Vantica Trading Limited) (Караіскакі, 38, Каніка Александер центр, 2-й поверх, квартира/офіс 213 С, 3032 Лімасол, Кіпр, код 310860526585) в особі агента за договором №2-А від 20.12.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" (04070, м. Київ, вул.. Ярославська, 58, код 31086051) суму основного боргу - 205 677,43 грн. (двісті п'ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 43 коп.), пеню - 2 379, 49 грн. (дві тисячі триста сімдесят дев»ять гривень 49 коп.), 3 % річних - 948,78 грн. (дев'ятсот сорок вісім гривень 78 коп.) та 4 181,00 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят одна гривня 00 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 08.12.2014.

Суддя М.Є. Літвінова