Постанова

від 12.05.2015 по справі 910/21147/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 910/21147/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Меркс Мобілє", м. Київ (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015

зі справи № 910/21147/14

за позовом компанії Вантіка Трейдінг Лімітед (Vantica Trading Limited), Лімасол, Кіпр (далі - Компанія),

до Підприємства

про стягнення 212 138,10 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Шаповалова А.С.,

відповідача - Косенко А.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Іоннікова І.А. і Тищенко О.В.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Компанії в особі агента за договором від 20.12.2012 № 2-А товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест": 205 677,43 грн. основного боргу; 2 379,49 грн. пені; 948,78 грн. - 3% річних; 4 181 грн. судового збору; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи в частині стягнення основного боргу в сумі 178 666,20 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, а судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Скаргу з посиланням на частину третю статті 778 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права і повноту з'ясування ними обставин справи, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

20.12.2012 Компанією (власник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" (агент) укладено агентський договір № 2-А, згідно з умовами якого:

- агент за винагороду зобов'язується надати власнику послуги щодо укладення від імені, в інтересах та за рахунок власника договору/договорів оренди об'єкта нерухомості/об'єктів нерухомості власника, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56-А (пункт 1.1);

- агент зобов'язується приймати на свій розрахунковий рахунок орендні платежі від орендарів об'єкта оренди нерухомості/об'єктів нерухомості власника; отримані орендні платежі агент перераховує власнику за виключенням обов'язкових платежів та витрати агента у порядку визначеному чинним законодавством та цим договором (пункт 1.2);

- орендні платежі є транзитними, і агент не має на них права власності (пункт 1.3);

- згідно з податковим законодавством України власник як нерезидент не є платником податку на прибуток; відповідно до підпункту 160.2 пункту 160 статті 160 Податкового кодексу України агент є податковим агентом власника щодо утримання та сплати податку з доходу, отриманого власником згідно з договором оренди (пункт 1.4);

- договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років, тобто до 20.12.2015 (пункт 13.1).

31.01.2013 Компанією (орендодавець), в інтересах якої діє товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест", та Підприємством (орендар) було укладено договір оренди № 01/02-ОП (далі - Договір оренди), за умовами якого:

- орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (в оренду) нежитлові торговельні приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 5), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56 А, а останній зобов'язався використовувати приміщення та сплачувати орендну плату та інші встановлені платежі на умовах цього договору (пункт 1.1);

- приміщення належить орендодавцю на праві власності згідно із свідоцтвом від 13.12.2012 (пункт 1.2);

- загальна площа приміщення, що передається в оренду, складає 316 кв.м. (пункт 2.1);

- приміщення може використовуватись орендарем для здійснення діяльності салону меблів, з цією метою орендар може встановлювати і розміщувати в приміщенні необхідне майно, устаткування, а також відповідним чином оформляти інтер'єр приміщення, не порушуючи при цьому вимог і обмежень, встановлених цим договором (пункт 3.1);

- строк оренди приміщення складає 32 місяці, який починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення (пункт 4.1);

- орендну плату орендар сплачує товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" (пункт 6.1);

- щомісячно товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" оформлює та надає для підписання орендарю акт приймання-передачі наданих послуг; у разі непідписання орендарем вказаного акта до 5-го числа місяця, наступного за звітним, акт приймання-передачі вважається підписаним орендарем без зауважень (пункт 6.4);

- орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення і до закінчення строку оренди в порядку та розмірі, передбаченому цим договором (пункт 7.1);

- орендна плата сплачується не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється оплата, навіть якщо орендар не отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-енергетична компанія "Енергоінвест" рахунка-фактури на сплату орендної плати (пункт 7.5);

- договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 22.10.2015 (пункт 22.1);

- орендар за свій рахунок здійснює поточний ремонт приміщення, забезпечує все необхідне обслуговування приміщення і будь-яке обладнання приміщення і пов'язаних з ним вивісок (пункт 13.1);

- у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, або якщо будь-який інший платіж за цим договором буде прострочено орендарем, він зобов'язаний сплатити орендодавцю на вимогу останнього неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення та 3 % річних (пункт 19.1).

Приміщення торгівлі передано в оренду відповідачу за актом приймання-передачі приміщення від 01.02.2013.

Підприємство листом від 06.02.2014 № 217 повідомило Компанію про неможливість у подальшому орендувати приміщення та просило припинити Договір оренди з 01.03.2014.

Позивач у листі від 07.02.2014 № 9 зазначив, що відповідно до частини першої статті 651 ЦК України та пункту 25.2 Договору оренди, сторона - ініціатор припинення договору повинна попередити іншу сторону за 3 місяці до бажаної дати припинення договору, вважаючи датою припинення 06.02.2014.

Листом від 17.03.2014 №243/п Підприємство просило Компанію витрати орендаря на поліпшення приміщення врахувати для проведення взаєморозрахунків.

Позивач листом від 09.04.2014 № 42 повідомив відповідача, що відповідно до пункту 25.5 Договору оренди датою припинення останнього слід вважати 06.05.2014 та листом від 02.04.2014 № 33 звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість за Договором оренди.

Підприємство повернуло Компанії торговельні приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 5), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56А, за актом повернення - передачі від 06.05.2014; у пункті 3 даного акта сторони погодили, що на момент розірвання договору заборгованість Підприємства з орендної плати становить 205 677,43 грн.

На підтвердження надання послуг з оренди позивач надав акти здачі-приймання робіт (послуг) від 31.03.2014 на суму 87 261,96 грн., від 30.04.2014 на суму 98 952,24 грн., від 06.05.2014 на суму 19 463,23 грн., всього - на 205 677,43 грн., які не сплачені Підприємством.

Твердження Підприємства про те, що його заборгованість становить 33 471,90 грн., враховуючи вартість здійснених ним поліпшень приміщення у розмірі 178 666,20 грн., спростовується положенням пункту 13.1 Договору оренди.

Вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди у сумі 205 677,43 грн. є обґрунтованою.

Крім того, з Підприємства підлягає стягненню (згідно із здійсненим судом перерахунком) пеня у сумі 2 379,49 грн. та 3% річних у сумі 948,78 грн.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з задоволенням позову в частині стягненні суми основної заборгованості у розмірі 178 666,20 грн. У решті рішення і постанова попередніх судових інстанцій жодною із сторін не оскаржуються.

Попередні судові інстанції на підставі застосованих ними норм статей 525, 526, 530, 546, 549, 629, 625, 655 ЦК України, статей 193, 232, 283 Господарського кодексу України, з'ясувавши факт неналежного виконання Підприємством своїх грошових зобов'язань за Договором оренди, дійшли заснованого на законі висновку про необхідність (часткового) задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530);

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю (частина третя статті 778).

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша);

- до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста).

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій неправильного застосовано приписи частини третьої статті 778 ЦК України, не знаходять підтвердження за матеріалами справи, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати орендної плати відповідачем, а умовами Договору оренди передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату у будь-якому випадку.

Якщо ж, на думку Підприємства, за Компанією існує заборгованість з відшкодування вартості здійснених ним поліпшень, то воно не позбавлене було права і можливості звернутися до суду з належним позовом, не очікуючи на пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості та застосування штрафних санкцій за Договором оренди.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 зі справи № 910/21147/14 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій