Постанова

від 02.12.2014 по справі 42/367-75/321-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 42/367-75/321-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Шульженко І.В., договір про надання правової допомоги №14/10-07-02 від 07.10.2014 р.,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

відповідача 3: Похалков О.О., довіреність б/н від 01.06.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ратмир-Соло"

на рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р.

у справі №42/367-75/321-2012 (головуючий суддя - Васильченко Т.В., судді - Привалов А.І., Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

до Приватного підприємства "Ратмир-Соло"

Приватного підприємства "Раном"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А"

про стягнення боргу в сумі 12200277,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Ратмир-Соло", Приватного підприємства "Раном", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №76/К від 27.09.2005р., а саме: 893100 доларів США (гривневий еквівалент становить 7123097,67 грн.) боргу по кредиту, 383430,96 доларів США (гривневий еквівалент 3058130,31 грн.) боргу по процентах за користування кредитом та 2019049,14 грн. пені за несплату кредиту та процентів, всього 12200277,12 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2011 р. у справі №42/367, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р., позов ПАТ "Марфін Банк" задоволено частково; стягнуто солідарно з ПП "Ратмир-Соло", ПП "Раном", ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А" на користь ПАТ "Марфін Банк" 7123097,67 грн. боргу за кредитом, 3058130,31 грн. боргу по процентах, 1942634,22 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 76107,01 грн. пені за прострочення сплати процентів, 25499,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2011 р. у справі № 42/367 скасовано, а справу № 42/367 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. у справі №42/367-75/321-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Ратмир-Соло" (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 32420973), Приватного підприємства "Раном" (03113, м. Київ, провулок Артилерійський, 7/9, ідентифікаційний код 32423969), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 12, бл. 1, оф. 2К04, ідентифікаційний код 32911664) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ідентифікаційний код 21650966) 7123097 (сім мільйонів сто двадцять три тисячі дев'яносто сім) грн. 67 коп. боргу за кредитом, 3058130 (три мільйони п'ятдесят вісім тисяч сто тридцять) грн. 31 коп. боргу по процентах, 1942634 (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 22 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 76107 (сімдесят шість тисяч сто сім) грн. 01 коп. пені за прострочення сплати процентів та 25735 (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 35 коп. судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Ратмир-Соло" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року по справі №42/367-75/321-2012 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Приватного підприємства "Ратмир-Соло", Приватного підприємства "Раном", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" про стягнення боргу в сумі 12200277,12 грн.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р., зупинено апеляційне провадження у справі №42/367-75/321-2012 до закінчення розгляду Голосіївським районним судом м. Києва справи №752/1993/14-ц за позовом Свічколап Наталії Петрівни до Приватного підприємства "Ратмир-Соло" та Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання недійсним Кредитного договору №76/К від 27.09.2005р. та Іпотечного договору від 28.09.2005р., та до закінчення розгляду Солом'янським районним судом м. Києва справи №760/1815/14-ц за позовом Свічколапа Дмитра Петровича до Приватного підприємства "Ратмир-Соло" та Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання недійсним Кредитного договору №76/К від 27.09.2005р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 р. провадження у справі №42/367-75/321-2012 поновлено з урахуванням усунення обставин, що зумовили його зупинення.

02.12.2014 р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Ратмир-Соло" надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі №42/367-75/321-2012 до вирішення пов'язаних з нею справ: №752/1993/14-ц за позовом Свічколап Наталії Петрівни до Приватного підприємства "Ратмир-Соло" та Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання недійсним Кредитного договору №76/К від 27.09.2005р. та Іпотечного договору від 28.09.2005р., та №760/1815/14-ц за позовом Свічколапа Дмитра Петровича до Приватного підприємства "Ратмир-Соло" та Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання недійсним Кредитного договору №76/К від 27.09.2005р.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Провадження у справі №42/367-75/321-2012 вже було зупинено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. Обставиною, що зумовила зупинення провадження у даній справі була встановлена апеляційним господарським судом необхідність вирішення цивільних спорів у справі №752/1993/14-ц, що розглядається Голосіївським районним судом м. Києва та у справі №760/1815/14-ц, що розглядається Солом'янським районним судом м. Києва, а не самою наявністю провадження у вказаних цивільних справах без намірів сторін до їх вирішення, тому обставини, що зумовили зупинення апеляційного провадження фактично відпали. Підстави для зупинення апеляційного провадження у справі №42/367-75/321-2012 за цих самих обставин відсутні.

Враховуючи вищевикладене, вказане клопотання про зупинення провадження у справі №42/367-75/321-2012 задоволенню не підлягає.

Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги Приватного підприємства "Ратмир-Соло" заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач 1 в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач 2 в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене відповідає п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач 3 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ратмир-Соло" та просив суд її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, встановив наступне.

27.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк") (банк) та Приватним підприємством "Свічколап трейдінг" (нове найменування ПП "Ратмир-Соло") (позичальник), укладений кредитний договір №76/К, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень кредит, придбання нерухомого майна у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1500000 доларів США з 27.09.2005 і терміном погашення до 27.09.2010 включно, зі сплатою 14,5 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованоті за кредитом, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору.

Відповідно до пункту 1.5. договору термін повернення кредиту 27 вересня 2010, який може бути змінений згідно з п. п. 3.3.2., 3.4.1. даного договору.

За умовами п.1.4. даного договору протягом періоду, зазначеного у п.1.1, позичальник має право отримувати транші по кредитній лінії в наступному порядку: " 1. в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п.1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п.3.2.3 цього договору сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 900000 дол.США (виключно за умови виконання вимог п.3.2.12, п.4.1 цього кредитного договору); 2. в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п.1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п.3.2.3 цього договору загальна сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 1500000 дол. США (виключно за умови оформлення права власності на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 17а та м.Київ, вул. Деревообробна, 12, на яких розташована нерухомість, яка надається у іпотеку банку відповідно до п.3.2.12, 4.1 цього кредитного договору)".

П.п. 3.3.7. п.3.3. договору визначено, що банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісію в порядку, передбаченому пп. 3.2.6., 3.3.5. даного договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, за умов, передбачених п.3.3.2. даного договору.

Зокрема, відповідно до пункту 3.3.2. даного договору, банк при настання події - порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, має право, за своїм розсудом, змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Згідно п.7.1. вказаного договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача 1 свідчать, що позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором в частині надання відповідачу 1 кредитних коштів, що не заперечувалось відповідачами і під час розгляду справи.

Натомість, відповідач 1 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплачував своєчасно платежі в рахунок погашення кредиту та нараховані по ньому проценти, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту в сумі 893100 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 7123097,67 грн.) та заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 383430,96 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 3058130,31 грн.).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача 1 в зв'язку із порушенням строку сплати суми кредиту, виникла заборгованість, яка складається з суми несплаченого кредиту в розмірі 893100 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 7123097,67 грн.) та суми несплачених процентів за користування кредитними коштами в сумі 383430,96 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 3058130,31 грн.).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати отриманого кредиту підтверджений матеріалами справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми не сплаченого кредиту в розмірі 7123097,67 грн. та суми не сплачених процентів за користування кредитними коштами в розмірі 3058130,31 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

П. 6.1. кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.2., 5.1., 5.2. кредитного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4., 3.2.3., 3.3.2. кредитного договору, комісії, передбаченої п. п. 3.2.5., 5.7. даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

Відтак, оскільки відповідач 1 допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.1. кредитного договору, позивачем нарахована пеня за невчасне повернення кредиту в сумі 1943319,87 грн. за період з 01.09.2008 по 24.10.2011 та пеня за невиплачені проценти по кредиту в сумі 83515,09 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Втім, пунктом 6.4. кредитного договору сторони передбачили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 6.1., 6.2., 6.3. кредитного договору здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником та п. 6.7. кредитного договору встановили термін позовної давності за вимогами про стягнення, зокрема, пені тривалістю 3 роки.

Отже, сторони добровільно визначили інший строк нарахування неустойки (пені) та в порядку статті 259 ЦК України збільшили строк позовної давності за вимогою про її стягнення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Разом з тим, відповідач 1 заявив про застосування строків позовної давності, оскільки нарахована пеня заявлена до стягнення поза межами трьохрічного строку позовної давності встановленого п. 6.7. договору.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, оскільки відповідачем 1 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, яка за згодою сторін збільшена до трьох років за даною вимогою, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2018741,23 грн., з яких 1942634,22 грн. пеня за прострочення повернення кредиту та 76107,01 грн. пеня за прострочення сплати процентів, оскільки в іншій частині пеня заявлена з пропуском строку позовної давності, встановленого п. 6.7. кредитного договору.

При цьому, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 між позивачем та відповідачами 2,3 було укладено договори поруки.

Так, 28.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк") (кредитор) та ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А" (поручитель) укладено договір поруки № 117-СК, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання обов'язків боржника (відповідач 1) за кредитним договором № 76/К від 27.09.2005.

Згідно з п. 2.1. договору поручитель у повному обсязі відповідає перед кредитором за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, солідарно з позичальником (а саме, сплата основного боргу за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки, передбаченої кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також інших платежів, передбачених кредитним договором), усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за основним боргом по кредиту, сплати відсотків, а також збитків та неустойки, що будуть нараховані на несвоєчасно погашену заборгованість за основним боргом за кредитом (п. 4.4 договору).

15.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (кредитор) та Приватним підприємством "Свічколап" (нове найменування Приватне підприємство "Раном") (поручитель) укладено договір поруки № 825-СК, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання боржником (відповідач 1) умов кредитного договору №76/К від 27.09.2005.

Згідно п.1.2. даного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором і за цим договором (п. 4.6 договору).

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За умовами ч.1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умови договорів поруки про їх дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором основним боржником або поручителями не є встановленим сторонами строком припинення дії порук, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписок з банківського рахунку, з червня 2008 року відповідач 1 припинив сплату кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.3.2. кредитного договору банк при настання події - зокрема, порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, має право, за своїм розсудом, змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п.п. 3.3.2. кредитного договору, 16.12.2008 звернувся до основного боржника (відповідача 1) із вимогою щодо виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005, а саме, у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги сплатити позивачу прострочену заборгованість по зазначеному кредитному договору.

Також, 16.12.2008 позивач звернувся до поручителів (відповідача 2 та відповідача 3) із вимогою щодо виконання останніми своїх зобов'язань за договорами поруки та кредитним договором №76/К від 27.09.2005, а саме сплатити позивачу прострочену заборгованість по зазначеному кредитному договору.

Отже, до дати закінчення строку кредитного договору з урахуванням вимоги про повернення кредиту, позивач пред'явив відповідачам 2 та 3 вимоги про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором на підставі договорів поруки, тобто в межах встановленого законом строку.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2012 у справі № 5017/3061/2012 за позовом Приватного підприємства "Раном" до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", третя особа Приватне підприємство "Ратмир-Соло" про визнання відсутності права вимоги, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013, яким відмовлено в позові про визнання припиненим договору поруки № 825-СК від 15.07.2008, з підстав того, що банк своєчасно з дотриманням приписів ч. 4 ст.559 ЦК України повідомив позичальника та поручителя - які є солідарними боржниками Банку у розумінні ст.554 ЦК України - про наявність у позичальника заборгованості, про факти несплати (невиконання основного зобов'язання) позичальником, надавши можливість виконати свої зобов'язання поручителя та повідомив про зміну строку виконання зобов'язання, та про невиплату суми кредиту у встановлений строк, однак поручитель проігнорував виконання вказаних діючих зобов'язань та рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012, у справі № 5011-37/686-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" та Приватного підприємства "Ратмир-Соло" про визнання припиненим договору поруки від 28.09.2005 № 117-СК, яким в позові відмовлено, з підстав того, що банк своєчасно та правомірно направив поручителю відповідну вимогу з приводу виконання кредитного договору № 76/К та договору поруки № 117-СК.

За таких обставин, враховуючи, що рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-37/686-2012 та рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2012 у справі №5017/3061/2012 встановлено факт своєчасного повідомлення банком поручителів про виконання зобов'язань за договорами поруки, а відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке рішення не може бути поставлене під сумнів, суд вважає, що станом на час розгляду даної справи договори поруки є діючими, оскільки іншого суду не доведено, а позивач є таким, що має право вимоги до поручителів.

Доводи ж відповідачів 2 та 3 щодо припинення договорів поруки у зв'язку з пропуском банком шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, спростовуються вищевикладеним.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, виходячи з аналізу даної норми спільна порука не обов'язково повинна бути викладена в одному договорі поруки, а відтак відповідачі 2 та 3 несуть солідарну з першим відповідачем (боржником) відповідальність, що сторони передбачили і в договорах поруки, у зв'язку з чим позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості суд визнає обґрунтованими.

За вимогами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань як за кредитним договором так і за договорами поруки в повному обсязі, а доводи відповідачів, спростовуються вищевикладеними обставинами.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", з викладених вище підстав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. у справі №42/367-75/321-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Ратмир-Соло" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2013 р. у справі №42/367-75/321-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ратмир-Соло" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран