Постанова

від 16.02.2015 по справі 42/367-75/321-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 42/367-75/321-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В. розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Ратмир-Соло" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі№ 42/367-75/321-2012 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до 1. Приватного підприємства "Ратмир-Соло" 2. Приватного підприємства "Раном" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" простягнення боргу в сумі 12 200 277,12 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Землянська Ю.О., дов. № 7 від 06.01.2015

- відповідача 1: Лєман Н.Г., дов. б/н від 01.10.2013

- відповідача 2: не з'явилися

- відповідача 3: Похалков О.О., дов. б/н від 01.06.2009

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2013 у справі №42/367-75/321-2012 (у складі головуючого судді Васильченко Т.В., суддів Привалова А.І., Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.), позов Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Приватного підприємства "Ратмир-Соло", Приватного підприємства "Раном", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" задоволено частково, стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Ратмир-Соло", Приватного підприємства "Раном", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" 7 123 097,67 грн боргу за кредитом, 3 058 130,31 грн боргу по процентах, 1 942 634,22 грн пені за прострочення повернення кредиту, 76 107,01 грн пені за прострочення сплати процентів та 25 735,35 грн судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПП "Ратмир-Соло" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 79 ГПК України, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 42/367-75/321-2012, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та відповідачі 2, 3 не скористалися правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

У судовому засіданні 16.02.2015 представник ПП "Ратмир-Соло" підтримав касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник відповідача 3 просив задовольнити касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд.

Представник ПАТ "Марфін Банк" у судовому засіданні 16.02.2015 проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк") та Приватним підприємством "Свічколап трейдінг" (нове найменування Приватне підприємство "Ратмир-Соло") (як позичальником) був укладений кредитний договір №76/К, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень кредит, придбання нерухомого майна у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1500000 доларів США з 27.09.2005 і терміном погашення до 27.09.2010 включно, зі сплатою 14,5% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору.

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору термін повернення кредиту 27 вересня 2010 р., який може бути змінений згідно з п. п. 3.3.2, 3.4.1. даного договору.

За умовами п.1.4. кредитного договору протягом періоду, зазначеного у п.1.1, позичальник має право отримувати транші по кредитній лінії в наступному порядку: " 1. в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п.1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п.3.2.3 цього договору сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 900000 дол.США (виключно за умови виконання вимог п.3.2.12, п.4.1 цього кредитного договору); 2. в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п.1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п.3.2.3 цього договору загальна сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 1500000 дол. США (виключно за умови оформлення права власності на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 17а та м.Київ, вул.Деревообробна, 12, на яких розташована нерухомість, яка надається у іпотеку банку відповідно до п.3.2.12, 4.1 цього кредитного договору)".

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору банк при настання події - порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, має право, за своїм розсудом, змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Згідно з п.п. 3.3.7 п. 3.3 кредитного договору банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісію в порядку, передбаченому пп.3.2.6, 3.3.5 даного договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, за умов, передбачених п.3.3.2 даного договору.

У п. 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2, 5.1, 5.2 кредитного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 3.2.3, 3.3.2 кредитного договору, комісії, передбаченої п.п. 3.2.5, 5.7 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

Також пунктом 6.4 кредитного договору сторони визначили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 6.1, 6.2, 6.3 кредитного договору здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником та п. 6.7. кредитного договору встановили термін позовної давності за вимогами про стягнення, зокрема, пені тривалістю три роки.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" укладено договір поруки № 117-СК від 28.09.2005, а також між банком та Приватним підприємством "Свічколап" (нове найменування ПП "Раном") укладено договір поруки №825-СК від 15.07.2008.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки № 117-СК від 28.09.2005 поручитель - ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А" у повному обсязі відповідає перед кредитором за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, солідарно з позичальником (а саме, сплата основного боргу за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки, передбаченої кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також інших платежів, передбачених кредитним договором), усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за основним боргом по кредиту, сплати відсотків, а також збитків та неустойки, що будуть нараховані на несвоєчасно погашену заборгованість за основним боргом за кредитом (п. 4.4 договору поруки № 117-СК від 28.09.2005).

Згідно з п. 1.2 договору поруки №825-СК від 15.07.2008 поручитель - ПП "Раном" відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.4 договору поруки №825-СК від 15.07.2008).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором і за цим договором (п. 4.6 договору поруки №825-СК від 15.07.2008).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, банк на виконання умов кредитного договору №76/К від 27.09.2005 надав кредитні кошти ПП "Ратмир-Соло", однак позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплачував своєчасно платежі в рахунок погашення кредиту та нараховані проценти, у зв'язку з чим 16.12.2008 банк звернувся до позичальника та поручителів із вимогами щодо сплати простроченої заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитними коштами.

Внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 у позичальника перед банком виникла заборгованість по кредиту в сумі 893 100 доларів США (гривневий еквівалент становить 7 123 097,67 грн) та заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 383 430,96 доларів США (гривневий еквівалент становить 3 058 130,31грн), і банком була нарахована пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 1 943 319,87грн за період з 01.09.2008 по 24.10.2011 та пеня за прострочені проценти по кредиту в сумі 83515,09 грн.

За таких обставин, на підставі ст.ст. 251, 252, 259, 267, 525, 526, 530, 553, 559, 610 - 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи заяву відповідача 1 про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з ПП "Ратмир-Соло", ПП "Раном" та ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А" на користь ПАТ "Марфін Банк" 7 123 097,67 грн боргу за кредитом, 3 058 130,31 грн боргу по процентах, 1 942 634,22 грн пені за прострочення повернення кредиту, 76 107,01 грн пені за прострочення сплати процентів.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 солідарно з позичальника і поручителів, визначили, що вимоги до поручителів були направлені в межах встановленого законом строку - до закінчення строку кредитного договору, що також встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2012 у справі №5017/3061/2012 та рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-37/686-2012, які набрали законної сили.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надали належної правової оцінки вимозі, яка була направлена банком позичальнику - ПП "Ратмир-Соло", щодо того, чи була це вимога про дострокове повернення кредиту, що є підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором №76/К від 27.09.2005, в той час як відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України вимога до поручителя повинна бути направлена протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Також судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки тому, що у вимогах банку, направлених поручителям - ПП "Раном" та ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А", вимагається сплата сум простроченої заборгованості по кредиту і процентах за користування кредитними коштами, а не сума кредитних коштів в повному обсязі. Крім того, з такими вимогами банк звернувся до поручителів 16.12.2008, а до суду банк звернувся з позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителів заборгованості за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 31.10.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ратмир-Соло" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2013 у справі №42/367-75/321-2012 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я І.В. Алєєва