Рішення

від 04.12.2014 по справі 914/1022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2014 р. Справа № 914/1022/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламела», Львівська обл., Яворівський р-н, с. Новий Яр; до відповідача: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд», Львівська обл., Яворівський р-н, с. Новий Яр; Відділу Держземагенства у Яворівському районі, Львівська обл., м. Яворів Яворівської районної державної адміністрації, Львівська обл., м. Яворів; про:встановлення земельного сервітуту Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:Копитчак Є.І. (довіреність б/н від 17.10.2013р.); від третіх осіб:не з'явилися.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

26.03.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламела» (надалі - Позивач) до Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд» (надалі - Відповідач) про встановлення земельного сервітуту. Крім цього, при поданні позовної заяви представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборонити СУП ТОВ «Термобуд» та ТОВ «Форт Груп Пост» вчиняти будь-які дії, які обмежують працівникам та партнерам ТОВ «Ламела» прохід та проїзд велосипедом по наявній дорозі, проїзд транспортними засобами по наявній дорозі, що розташована на спірній земельній ділянці та яка перебуває у власності СУП ТОВ «Термобуд».

Ухвалою суду від 27.03.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 04.04.2014р.

Ухвалою від 04.04.2014р. суд залучив до участі у справі Відділ Держземагентства в Яворівському районі та Яворівську районну державну адміністрацію в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Також 04.04.2014р. суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з підстав, викладених у відповідній ухвалі. Розгляд справи відкладався на 15.04.2014р., 24.04.2014р. та 29.04.2014р.

24.04.2014р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про призначення в даній справі судової земельно-технічної експертизи, яке ухвалою від 29.04.2014р. суд задоволив та зупинив провадження у справі до закінчення експертизи.

Оскільки ТОВ «Ламела» не здійснило оплати за проведення експертизи, справа № 914/1022/14 повернулася 23.10.2014р. з Львівського НДІ судових експертиз до суду без виконання.

27.10.2014р. суд поновив провадження у справі, її розгляд призначив на 10.11.2014р. У зв'язку з неявкою представника позивача та третіх осіб в судове засідання 10.11.2014р., розгляд справи відкладено на 04.12.2014р., про що судом винесено відповідну ухвалу. Крім цього, даною ухвалою суд на підставі клопотання представника відповідача продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Позивач явки повноваженого представника в судове засідання 04.12.2014р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Як вбачається з позовної заяви та документальних обґрунтувань до заяви, заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.11.2002р. здійснено державну реєстрацію ТОВ «Ламела». Основним видом діяльності позивача являється виробництво пластмасової продукції. 17.12.2002р. позивачу надано дозвіл на розташування цеху по виробництву товарів широкого вжитку із пластмас в смт. Шкло Яворівського р-ну, Львівської обл. (теперішня адреса: с. Новий Яр) та відзначено необхідність погодити проектну документацію для цього. В подальшому, позивачем виготовлено проект переобладнання виробничого приміщення під цех по виробництву товарів широкого вжитку із пластмаси. В томі 2 цього проекту міститься генплан, на якому позначено під'їзний шлях до території підприємства «Ламела» по існуючій, на момент розробки проекту, дорозі (наявна дорога), яка була збудована та введена в експлуатацію в складі колишнього цілісного майнового комплексу Яворівське АТП 14632 орієнтовно в 1989-1990 роках. Вказана проектна документація була погоджена в передбаченому законом порядку, після чого було виконано будівельні роботи та цех по виробництву товарів широкого вжитку із пластмаси введено в експлуатацію. 28.11.2005 року позивач набув права оренди земельною ділянкою площею 0,3319 га. для ведення виробничої діяльності - розміщення вказаного цеху. В подальшому, а саме 22.11.2011 року позивачем із Яворівською районною державною адміністрацією було укладено новий договір оренди даною земельною ділянкою строком на 10 років. В позовній заяві ТОВ «Ламела» зазначає, що з моменту введення цеху в експлуатацію та до кінця 2013р. позивач використовував визначену проектною документацією наявну дорогу в якості єдиного доступу до території свого підприємства, для забезпечення здійснення господарської діяльності (проходу працівників, довозу сировини, вивозу готової продукції). Вказана дорога пролягає, зокрема, через земельну ділянку загальною площею 0,5604 га., яка належить на праві власності СУП ТОВ «Термобуд».

29.01.2014р. позивач отримав лист від СУП ТОВ «Термобуд» з повідомленням про введення з 17.02.2014р. повного обмеження для працівників та партнерів ТОВ «Ламела» проходу та проїзду по наявній дорозі через територію відповідача. 03.02.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом, яким пояснив неможливість організації іншого проїзду до території свого підприємства та надав 2 примірники проекту договору земельного сервітуту та схему дороги, яким запропоновано врегулювати відносини з приводу використання позивачем наявної дороги в подальшому в обсязі права проходу та проїзду велосипедом та проїзду транспортними засобами по наявному шляху. Проте, відповідач в договірному порядку не погодився на встановлення земельного сервітуту, а тому позивач просить господарський суд встановити цей сервітут в судовому порядку.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2014р. з'явився, проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову зазначив, що згідно положень чинного земельного та цивільного законодавства України сервітут може бути встановлено за умови, що до земельної ділянки ТОВ «Ламела» неможливо організувати доступ (прохід та проїзд) в інший спосіб, ніж через встановлення сервітуту. В даній справі, на думку представника відповідача, відсутніми є підстави для встановлення земельного сервітуту, оскільки є кілька варіантів проходу та проїзду до земельної ділянки, що використовується позивачем в інший спосіб, ніж через частину земельної ділянки, що належить відповідачу. Крім цього, додав, що станом на день розгляду справи, позивач припинив використання спірної земельної ділянки для проїзду та проходу до виробничих приміщень ТОВ «Ламела».

Треті особи явки повноважних представників в судове засідання 04.12.2014р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.

В попередніх судових засіданнях та поданих письмових поясненнях від 15.04.2014р. №1044/3, Яворівська РДА зазначала, що позивач має можливість заїзду на орендовану земельну ділянку зі сторони ПрАТ «АТП-14632», а також може організувати заїзд через орендовану ним земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий №4625884500:08:000:0002.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, суд відмічає, що згідно положень ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява у даній справі поступила до господарського суду 26.03.2014р. Ухвалою від 10.11.2014р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, а відтак спір підлягає вирішенню в даному судовому засіданні, адже суд обмежений строком розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2002р. комісією з раціонального розміщення та розвитку продуктивних сил Яворівського району було погоджено розташування підприємства по виробництву товарів широкого вжитку із пластмас ТОВ «Ламела» у викуплених в СП ТОВ «Прушинскі» виробничих приміщеннях по вул. Львівській, 71 в смт. Шкло Яворівського р-ну, зобов'язано позивача погодити проектну документацію відповідно до діючого законодавства в інспекції Держархбудконтролю та інших зацікавлених організаціях (Протокол №6 від вказаної дати , Т. І а.с. 8).

Згідно Акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 14.08.2003р. (Т. І, а.с. 10), цех по виробництву товарів широкого вжитку із пластмас площею 962,5 м 2 в с. Шкло по вул. Львівській, 71 (забудовник ТОВ «Ламела») прийнято в експлуатацію.

На підставі технічної документації на земельну ділянку, Розпорядженням голови Яворівської РДА від 28.11.2005р. №861 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «Ламела» під розміщення підприємства з виробництва виробів з пластмас» із землекористування ВАТ АТП-14632 вилучено земельну ділянку площею 0,3319га. забудованих земель на території Залузької сільської ради та надано вказану земельну ділянку ТОВ «Ламела» в оренду терміном на 5 років під розміщення підприємства з виробництва виробів з пластмас (Т.І а.с. 102).

28.11.2005р. між позивачем та Яворівською РДА укладено Договір оренди землі, зареєстрований 17.01.2006р. в Яворівському районному відділі Львівської філії Центру ДЗК, на виконання якого Яворівська РДА як орендодавець передала, а ТОВ «Ламела» прийняло в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення виробничої діяльності - розміщення підприємства з виробництва виробів з пластмас, яка знаходиться на території Залузької сільської ради Яворівського р-ну Львівської обл., площею 0,3319 га. Даний Договір укладено на 5 календарних років (Т.І, а.с. 25-26).

В подальшому, а саме 22.11.2011р. на підставі Розпорядження голови Яворівської РДА від 11.11.2011р. №532 «Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Ламела» під розміщення підприємства з виробництва виробів з пластмас» (Т.І, а.с. 132) між цими ж сторонами укладено новий Договір оренди землі, предметом якого являлася вказана вище земельна ділянка (кадастровий №4625884500:07:000:0006). Договір укладено терміном на 10 років.

Крім цього, як свідчить наявний в матеріалах справи Договір оренди земельної ділянки від 07.12.2009р. (Т.І, а.с. 93-95) та Договір оренди земельної ділянки від 07.12.2009р. (Т.І, а.с. 119-120) в оренду позивачу Яворівською РДА також передано земельну ділянку площею 1,8000 га, кадастровий №4625884500:08:000:0002, яка знаходиться на території Залузької сільської ради Яворівського р-ну Львівської обл. під будівництво складських приміщень та земельну ділянку площею 0,0250 га, кадастровий №4625884500:08:000:0007, яка знаходиться на території Залузької сільської ради Яворівського р-ну Львівської обл. для реконструкції викупленого приміщення в ремонтний цех.

З Довідок форми 6зем, представлених суду Відділом Держземагенства в Яворівському р-ні Львівської області (Т. ІІ, а.с. 24,25, 27) вбачається, що в користуванні ТОВ «Ламела» на території Залузької сільської ради перебуває три земельні ділянки, площею 1,8000 га, 0,3319 га та 0,2550 га.

Більше того, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що земельні ділянки, на які ТОВ «Ламела» набуло права оренди, розташовані поряд, мають спільні межі та використовуються позивачем для забезпечення виробничих потреб підприємства. Суміжними з позивачем землекористувачами являється Яворівське АТП-14632 та СУП ТОВ «Термобуд».

Судом встановлено, що 17.11.2004р. на підставі виготовленої Технічної документації з відведення земель для передачі в оренду з правом викупу ТзОВ «Термобуд» під організацію виробництва пінополістеролових плит в с. Новий Яр, Яворівського р-ну Львівської обл. (Т. І, а.с. 75-80), Яворівською РДА прийнято Розпорядження №677, відповідно до якого із землекористування ВАТ АТП-14632 вилучено земельну ділянку площею 0,5604 га, яка знаходиться на території Залузької сільської ради та надано зазначену земельну ділянку в довгострокову оренду ТОВ «Термобуд», терміном на 10 років для створення підприємства по виробництву пінополістеролових плит на території Залузької сільської ради (Т. І, а.с. 90).

27.01.2005р. між Яворівською РДА та відповідачем укладено Договір оренди вказаної вище земельної ділянки (Т. І, а.с. 91-92) , а 17.12.2013р. відповідач на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення набув у власність земельну ділянку площею 0,5604 га, кадастровий №46258845:07:000:0001, котра розташована на території Залузької сільської ради Яворівського р-ну Львівської обл. (Т. І, а.с. 115-116).

Як неодноразово стверджував представник позивача в судових засіданнях, частина земельної ділянки, яку придбав відповідач, використовувалася ТОВ «Ламела» для проходу працівників та проїзду транспорту підприємства від початку виробничої діяльності позивача і до кінця 2013р. Однак, після набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, кадастровий №46258845:07:000:0001, СУП ТОВ «Термобуд» звернулося до позивача з листом №3 від 290.01.2014р. (Т. І а.с. 11), яким повідомило останнього, що з 17.02.2014р. прохід та проїзд через територію належної відповідачеві земельної ділянки іншим, ніж працівникам та контрагентам відповідача буде обмежено.

У зв'язку з тим, що доїзд та прохід на територію підприємства «Ламела» здійснювався лише одним способом - через частину земельної ділянки відповідача, 03.02.2014р. позивач направив на адресу СУП ТОВ «Термобуд» письмову пропозицію укласти договір земельного сервітуту з долученими примірниками такого договору (Т. І а.с. 12). Проте, договір земельного сервітуту зі сторони відповідача підписаний так і не був.

14.02.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір, відповідно до якого ТОВ «Ламела» надано право для проїзду та проходу через спірну земельну ділянку до 01.04.2014р. (Т. І а.с. 42-44) . Крім цього, 04.04.2014р. між сторонами укладено новий Договір на право користування спірною земельною ділянкою, яким фактично продовжено строк користування ділянкою до 01.05.2014р.

Оскільки досягнути згоди щодо укладення договору земельного сервітуту в добровільному порядку сторонам не вдалося, позивач звернувся з позовом до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 98 ЗК України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

В силу приписів п.п. а, б ч. 1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

За змістом положень ч. 1 ст. 100 ЗК України, ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки (п. 2.33. Постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Як вбачається з матеріалів справи, в досудовому порядку позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір земельного сервітуту та надав при цьому два примірники договору земельного сервітуту на підписання (Т. І а.с. 12) , однак такий договір СУП ТОВ «Термобуд» підписаний не був. Як зазначав в судових засіданнях представник відповідача, підставою непідписання вказаного договору являється те, що позивач має реальну можливість влаштувати доїзд та прохід до ТОВ «Ламела» іншим способом, ніж через земельну ділянку площею 0,5604 га, кадастровий №46258845:07:000:0001, яка належить відповідачу на праві власності.

Приписами ч. 1 ст. 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

В пункті 2.34. Постанови від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» Пленум ВГС України чітко визначив, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Ламела» в позовній заяві та обґрунтуваннях до неї вказує, що позивач звертався до суміжного користувача земельної ділянки ПАТ Яворівське АТП-14632 з проханням надати дозвіл на прохід та проїзд територією, однак в цьому йому було відмовлено у зв'язку з щільністю забудови та недостатньою шириною проїзної частини (Т. І, а.с. 7, 14). Відтак на думку позивача, ТОВ «Ламела» були вжиті дії щодо пошуку інших можливих доїздів до території підприємства, однак такі виявилася безуспішними. Крім цього, позивач посилається на те, що факт обмеження відповідачем проїзду та проходу через належну СУП ТОВ «Термобуд» земельну ділянку та безпосередньо факт укладення між сторонами 14.02.2014р. та 04.04.2014р. договорів на право проїзду, проходу свідчить про те, що іншим способом влаштувати доїзд до ТОВ «Ламела» неможливо.

Натомість, як прослідковується з матеріалів справи, з метою забезпечення виробних потреб ТОВ «Ламела», позивачу у користування на території Залузької сільської ради були передані три земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 0,3319 га, кадастровий №4625884500:07:000:0006 під розміщення підприємства, земельна ділянка площею 1,8000 га, кадастровий №4625884500:08:000:0002 під будівництво складських приміщень та земельна ділянка площею 0,0250 га, кадастровий №4625884500:08:000:0007 для реконструкції викупленого приміщення в ремонтний цех, що розташовані поряд та межують з спірною земельною ділянкою відповідача та через які як стверджує Відділ Держземагенства у Яворівському районі, існує кілька шляхів проїзду, проходу до ТОВ «Ламела» в інший спосіб, ніж через земельну ділянку відповідача, згідно наявного в матеріалах справи Плану-схеми (Т. ІІ, а.с. 28).

Яворівська РДА в письмових поясненнях від 15.04.2014р. №1044/3, також висловила пропозиції щодо можливості організації проїзду до підприємства позивача через земельну ділянку ПАТ Яворівського АТП-14632, а також через орендовану позивачем земельну ділянку площею 1,8 га, кадастровий №4625884500:08:000:0002.

В свою чергу, позивачем документально не було спростовано доводів представників третіх осіб щодо варіантів влаштування доїзду до ТОВ «Ламела».

Крім цього, ухвалою від 29.04.2014р. суд на підставі клопотання позивача, з метою встановлення можливості влаштування проходу та проїзду транспортними засобами до земельної ділянки позивача площею 0,3319 га в інший спосіб, аніж використовуючи наявний проїзд, який знаходиться на земельній ділянці відповідача, встановлення технічної можливості варіантів для влаштування проходу та проїзду транспортними засобами до земельної ділянки позивача площею 0,3319 га, визначення варіантів встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку СУП ТОВ «Термобуд» призначив у справі судову експертизу.

Однак, у зв'язку з неоплатою позивачем судової експертизи, матеріали справи повернулися до господарського суду без виконання.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВГС України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено, що в разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

У зв'язку з наведеним, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних в ній матеріалів.

Разом з тим, в процесі судового розгляду з наявних матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем в свою чергу, не доведено факту безальтернативності (неможливості) проїзду, проходу до орендованої ТОВ «Ламела» земельної ділянки в інший спосіб, ніж через земельну ділянку СУП ТОВ «Термобуд», що на думку господарського суду, виключає правові підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в позові повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, у зв'язку із відмовою в позові, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 27, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.