Постанова

від 02.12.2014 по справі 910/1372/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р. Справа№ 910/1372/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Горбач І.В. дов. №1039 від 02.08.2010

від відповідача: Олексенко Н.В. - дов. б/н від 01.09.2014

розглядаючи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс"

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.08.2014 (Головуючий суддя Удалова О.Г.; судді -

Любченко М.О., Блажівська О.Є.)

у справі №910/1372/14

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія

„Альфа страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс"

про стягнення заборгованості у розмірі 36881,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа страхування" (надалі - ПрАТ „СК „Альфа страхування", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс" (надалі - ТОВ „Асистанс", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 36881,04 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі №910/1372/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі №910/1372/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції при проведенні розрахунку боргу не взяті до уваги суми коштів, що проводились сторонами на рахунку, відкритому у ПАТ „Універсал Банк", й докази щодо таких сум, надані відповідачем у вигляді банківської виписки по рахунку. Крім того, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги інформації, щодо фактичного залишку коштів ротаційного фонду, тоді як згідно положень угоди по закінченню її дії залишок коштів ротаційного фонду перераховуються лише за умови наявності такого та після виконання сторонами всіх взаєморозрахунків за цією угодою. При цьому, позивачем не надано доказів проведення повного взаєморозрахунку з відповідачем та виплати останньому винагороди за умовами угоди. За таких обставин, апелянт вважає, що позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку щодо повернення спірних коштів.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2010 між ПрАТ „СК „Альфа страхування" (страховик) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Асистанс" (агент) укладена агентська угода №019.1010 (надалі - угода), відповідно до положень пункту 1.1 якої агент забезпечує організацію надання послуг застрахованим особам страховика за рахунок останнього у разі настання страхового випадку за договорами страхування, що передані агенту на супровід.

Відповідно до ч. 1.2 угоди, страховик передає, а агент згідно з Законом України „Про страхування" приймає до виконання ту частину його страхової діяльності, що пов'язана із супроводом договорів страхування, а саме: з організацією надання послуг застрахованим особам у разі настання страхового випадку та здійсненням страхових виплат.

Пунктом 1.4 угоди передбачено, що агент діє від імені страховика, та виконує роботи по врегулюванню страхових випадків та здійсненню страхових виплат за рахунок страховика.

Агент здійснює страхову виплату при настанні страхового випадку за договором страхування від імені та за рахунок страхувальника (пункт 4.1 угоди)

Відповідно до п. 4.4 Угоди, на підставі звіту агента про надані послуги з зазначенням вартості оплачених агентом послуг за визнаними страховиком страховими випадками, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати отримання звіту агента про надані послуги, страховик перевіряє повноту, достовірність, обґрунтованість здійснених агентом платежів установам, та у разі відповідності звіту всім вимогам цієї угоди, підписує акт здачі-прийняття робіт (про надані послуги).

Положеннями пункту 4.5 угоди визначено, що розрахунки між агентом та страховиком проводяться шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок агента протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання страховиком рахунку та акту здачі-прийняття робіт (про надані послуги).

Відповідно до розділу „Визначення термінів" угоди, ротаційний фонд - грошова сума, що надходить на розрахунковий рахунок агента на безприбутковій основі і має виняткове цільове призначення - покриття витрат на оплату послуг установ, які залучаються агентом для врегулювання страхових випадків. Єдиним та безроздільним власником і розпорядником ротаційного фонду є страховик.

Ротаційний фонд є власністю страховика. Ротаційний фонд надходить на окремий банківський рахунок агента на безприбутковій основі і має винятково цільовий характер, а саме оплата послуг застрахованим особам страховика, надання яких було організовано агентом за визнаними страховиком страховими випадками за договорами страхування, що передані йому на супровід (п. 7.1 Угоди).

Згідно з п. 7.2 Угоди, кошти ротаційного фонду використовуються агентом поступово по мірі отримання рахунків від установ, які надавали послуги застрахованим особам у відповідності до умов цієї угоди. Ротаційний фонд поновлюється за рахунок сплати вартості послуг страховиком на умовах цієї угоди.

Відповідно до п. 7.3 угоди передбачено, що по закінчення строку дії цієї угоди і виконанні сторонами всіх взаєморозрахунків за цією угодою, залишок коштів ротаційного фонду (за наявності) перераховується агентом на рахунок страховика.

Пунктами 9.1 та 9.2 угоди, передбачено, що угода набуває чинності з дати її підписання і діє протягом одного календарного року до 09.10.2011 року. Дія цієї угоди автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо щонайменше за 30 діб до закінчення строку дії цієї угоди жодна із сторін письмово не попередить іншу про своє бажання достроково припинити дію Угоди.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернуся до відповідача з листом №2135/02-02 від 28.08.2013, в якому повідомляв про дострокове припинення дії угоди з 24.09.2013, а також просив повернути залишок грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36881,04 грн. протягом двох робочих днів з дати розірвання договору.

У свою чергу, листом №25/09-13 від 03.09.2013 відповідач, зокрема, повідомив позивача про повне використання грошових коштів ротаційного фонду.

Враховуючи викладені обставини та вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг в сумі 36881,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 269 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи 10.10.2010 сторонами була укладена додаткова угода №1, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п. 7.1 агентської угоди у наступній редакції: „Ротаційний фонд є власністю страховика. Ротаційний фонд надходить на окремий банківський рахунок агента № п/р 26000000631935, в ПАТ „Універсал Банк", м. Київ, України, МФО 322001, на безприбутковій основі і має винятково цільовий характер, а саме оплата послуг застрахованим особам страховика, надання яких було організовано агентом за визнаними страховиком страховими випадками за договорами страхування, що передані йому на супровід".

Крім того, місцевий господарський суд зазначав, що 25.11.2011 сторонами була укладена додаткова угода №1, згідно з п. 1 якої сторони домовились, що страховик на виконання положень розділу 7 агентської угоди перераховує агенту кошти ротаційного фонду за наступними (зміненими) банківськими реквізитами агента № ротаційного фонду 26000023005351 в АТ „Сбербанк Росії" МФО 320627 код ЄДРПОУ 25959784.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що ним за період дії угоди було здійснено поповнення ротаційного фонду на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №609 від 18.11.2010 та № 4118 від 28.09.2011, долученими до матеріалів справи.

З банківських виписок, долучених до матеріалів справи вбачається, що позивач перераховував на рахунок ротаційного фонду грошові кошти також з іншим призначенням платежу, а саме: страхове відшкодування ДМС (за медичні послуги).

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу суду першої інстанції 25.07.2014 від Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії" надійшов лист №5928/4/07-2-6БТ від 22.07.2014, в якому зазначалось, що у банку відсутня інформація стосовно змісту агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010 та додаткової угоди №1 від 25.11.2011 до неї, а також цілей ротаційного фонду, у зв'язку з чим банк не може надати відомості стосовно того, чи використовувався поточний рахунок №26000023005351 виключно для розміщення та цілей ротаційного фонду, створеного на підставі вказаної Агентської угоди та додаткової угоди №1 до неї чи також для інших розрахунків відповідача. Крім того, у листі було вказано, що залишок коштів станом на 15.07.2014 на рахунку №26000023005351 відповідача складає 333,12 грн. Загальна сума виплат з поточного рахунку №26000023005351 здійснена відповідачем у період з 25.11.2011 по 24.09.2013 складає 65117,88 грн. Загальна сума надходжень від позивача за період з 25.11.2011 по 24.09.2013 на поточний рахунок №26000023005351 складає 359858,00 грн.

У свою чергу ПАТ „Універсал Банк" на вимогу суду першої інстанції витребовуваної інформації щодо руху коштів по рахунку, призначеного для розміщення ротаційного фонду, не надав.

Задовольняючи позовні вимоги та здійснюючи розрахунок залишку коштів ротаційного фонду, місцевий господарський суд виходив із наступного.

Так, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем до матеріалів справи було долучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містять підпис уповноваженого представника позивача та печатку останнього, на загальну суму 178999,89 грн.

Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги акт звірки розрахунків №307 від 11.04.2014, складений позивачем, за яким позивач визнає правомірним використання відповідачем грошових коштів ротаційного фонду за період з 25.11.2011 по 24.09.2013 на загальну суму 362976,96 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що різниця між розміром грошових коштів, що фактично надійшли від позивача на рахунок ротаційного фонду (359858,00 грн.), та погодженим позивачем розміром використаних відповідачем грошових коштів ротаційного (362976,96 грн.) становить 3118,96 грн.

Крім того, суд першої інстанції виходячи із письмових пояснень позивача дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 3118,96 грн. були зараховані в якості взаємозаліку по ротаційному фонду, оскільки позивач не перераховував до ротаційного фонду грошові кошти в розмірі 3118,96 грн. окремо, тобто з призначенням платежу „страхове відшкодування", а погодив здійснення вказаних страхових виплат (розпорядження на виплату/страховий акт №000707, №000713, №000705) за рахунок коштів вже розміщених на рахунку ротаційного фонду (40000,00 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції погодився із розрахунком боргу, здійсненим позивачем (40000,00 - 3118,96 = 36881,04 грн.), та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, та вважає наведений вище розрахунок заборгованості відповідача необґрунтованим, виходячи із наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за умовами агентської угоди та додаткової угоди №1 до неї від 10.10.2010 грошові кошти ротаційного фонду мали бути розміщені на окремому банківському рахунку агента № п/р 26000000631935 в ПАТ „Універсал Банк".

Саме на вказаний рахунок позивачем були перераховані грошові кошти ротаційного фонду у сумі 40000,00 грн. платіжними дорученнями №609 від 18.11.2010 та №4118 від 28.09.2011 року.

Натомість здійснюючи розрахунок заборгованості відповідача по поверненню коштів ротаційного фонду місцевий господарський суд виходив виключно із розміру грошових коштів, що фактично надійшли від позивача на рахунок ротаційного фонду, що був відкритий у АТ „Сбербанк Росії", виходячи із інформації, наданої ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії".

Однак, суд апеляційної інстанції критично оцінює інформацію надану Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії" у листі №5928/4/07-2-6БТ від 22.07.2014 стосовно руху коштів на рахунку №26000023005351 та залишку на ньому коштів у розмірі 333,12 грн., яка була покладена судом в основу розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Так, вказаний рахунок був відкритий для розміщення ротаційного фонду на підставі додаткової угоди №1 від 25.11.2011, яка є додатковою угодою та невід'ємною частиною агентської угоди №019.1010 від 29.08.2011, тоді як додаткова угода, на підставі якої позивач просить стягнути заборгованість, була укладена сторонами 10.10.2010, а не 29.08.2011 року.

Доказів того, що вказана додаткова угода №1 від 25.11.2011 змінювала положення саме агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010, на підставі положень якої позивачем заявлені позовні вимоги, сторонами не надано та не спростовано факт існування агентської угоди №019.1010 від 29.08.2011, на яку містить посилання додаткова угода №1 від 25.11.2011 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що звертаючись із позовною заявою позивач стверджував, що за увесь період дії агентської угоди ним було перераховано позивачеві в якості ротаційного фонду лише 40000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що за період дії угоди на рахунок ротаційного фонду у якості виплати страхових відшкодувань ним було перераховано 442446,94 грн.

Відповідачем також не заперечується, що розрахунки між сторонами здійснювалися з використанням рахунків ротаційного фонду.

За таких обставин, з пояснень сторін вбачається, що банківський рахунок, який відповідно до п. 7.1 угоди був призначений для розміщення ротаційного фонду, використовувався сторонами і для цілей здійснення взаєморозрахунків у порядку, визначеному п. 4.5 агентської угоди.

Таким чином, грошові кошти ротаційного фонду в порушення положень п. 7.1 угоди не були розміщені на окремому банківському рахунку.

Вказані обставини унеможливлюють достовірно виокремити грошові кошти ротаційного фонду із загальної маси взаєморозрахунків позивача та відповідача, здійснених за умовами агентської угоди.

Крім того, в силу положень п. 7.3 угоди по закінчення строку дії цієї угоди залишок коштів ротаційного фонду перераховується агентом на рахунок страховика лише за наявності такого та після виконання сторонами всіх взаєморозрахунків за цією угодою.

За твердження відповідача позивачем не здійснено повного взаєморозрахунку з відповідачем та не виплачено останньому винагороди за умовами угоди.

Вимогу суду здійснити звірку взаєморозрахунків за агентською угодою та надати відповідний спільний акт звірки суду сторони не виконали, що з огляду на порушення сторонами умов угоди щодо розміщення ротаційного фонду на окремому банківському рахунку позбавляє суд можливості дійти достовірного висновку про наявність залишку коштів ротаційного фонду та щодо розміру такого залишку.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не надано відповідних доказів у вигляді первинних документів, які б підтверджували виконання сторонами всіх взаєморозрахунків за агентською угодою, та не доведено наявності залишку коштів ротаційного фонду, який підлягає поверненню за умовами угоди, зокрема на рахунку ПАТ „Універсал Банк", який достовірно є рахунком, що відкритий на виконання агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс" підлягає задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі №910/1372/14 має бути скасоване із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі №910/1372/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа страхування" (04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 9, код 30968986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс" (02105, м. Київ, проспект Миру, будинок 15-А, код 36972542) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/1372/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк