Рішення

від 09.12.2014 по справі 906/1468/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" грудня 2014 р. Справа № 906/1468/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Ратушний М.А. - дов. від 08.10.14р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маркомі Лімітед" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 113851,14 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 113851,14 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору на відпуск нафтопродуктів №9 від 06.01.14р., з яких 106507,59 грн. - сума основного боргу, 473,11 грн. - 3% річних, 3088,72 грн. - інфляційні та 3781,72 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач частину суми основного боргу в розмірі 6800,00 грн. сплатив позивачеві після порушення провадження у справі. В підтвердження надав копію платіжного доручення №218 від 17.11.14р. Позовні вимоги підтримав в частині стягнення 99707,59 грн. основного боргу, а також в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

28.11.14р. до суду повернулася ухвала, яка направлялась на адресу відповідача, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір на відпуск нафтопродуктів №9 від 06.01.14р., розрахунки суми боргу, видаткові накладні, претензію, довідки, платіжне доручення, статут, довідки і витяги з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.14р. між сторонами був укладений договір №9 на відпуск нафтопродуктів (а.с.9), відповідно до умов якого позивач (постачальник) бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт відповідача (споживача), згідно відомостей автозаправної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 даного договору, ціна товару, що відпускається, встановлюється для кожної партії і відображається в рахунку-фактурі постачальника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються постачальником згідно рахунка-фактури один раз на тиждень.

У разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше п'яти днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.3 договору).

На виконання умов даного договору, позивач передав у власність відповідача нафтопродукти. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково. Зокрема, не здійснено оплату отриманої продукції по видаткових накладних: №633 від 28.04.2014р., № №661 від 02.05.2014р., №740 від 17.05.2014р., №756 від 19.05.2014 р., №842 від 03.06.2014р., №875 від 10.06.2014р., №984 від 27.06.2014р., №1017 від 02.07.2014р., №1071 від 09.07.2014р., №1232 від 01.08.201 р., №1257 від 07.08.2014р., №1299 від 12.08.2014 р., №1339 від 18.08.2014 р., №1435 від 01.09.2014 р..(а.с.11-24).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

02.10.14р. позивач направив відповідачеві письмову претензію з вимогою сплатити суму боргу (а.с.25).

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Таким чином, внаслідок невиконання свого обов'язку щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 106507,59 грн., яку останній і просив суд стягнути в позовній заяві.

Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві частину суму боргу в розмірі 6800,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №218 від 17.11.14р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 6800,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, суд задовольняє позов в частині стягнення 99707,59 грн. основного боргу (106507,59 грн. - 6800,00 грн.), з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на відпуск нафтопродуктів №9 від 06.01.14р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 99707,59 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 473,11 грн. 3% річних, 3088,72 грн. інфляційних та 3781,72 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 472,11 грн. 3% річних та інфляційні в розмірі 3088,72 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.4.1 договору, за несвоєчасну оплату заборгованості споживач сплачує пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що пеня нарахована правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в сумі 3781,72 грн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 99707,59 грн. основного боргу, 3781,72 грн. пені, 3088,72 грн. інфляційних та 473,11 грн. 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 6800,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду і частину суми боргу сплатив позивачеві після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, 10014, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маркомі Лімітед", 10001, м. Житомир, вул. Бородія, 49, код ЄДРПОУ 13565293

- 99707,59 грн. - основного боргу;

- 3088,72 грн. - інфляційних;

- 473,11 грн. - 3% річних;

- 3781,72 грн. - пені;

- 2277,02 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6800,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (на вимогу)

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)