Постанова

від 18.03.2015 по справі 906/1468/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 906/1468/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Ратушний М. А., директор Герасимов М. Ю.;

відповідача: представник ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Житомирської області від 09.12.14р. у справі № 906/1468/14 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Маркомі Лімітед"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 113851,14 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/1468/14 від 09.12.14р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маркомі Лімітед"- 99707,59 грн. - основного боргу; - 3088,72 грн. - інфляційних; - 473,11 грн. - 3% річних; - 3781,72 грн. - пені. Припинено провадження у справі в частині стягнення 6800,00 грн. основного боргу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк, позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 09.12.14р. у справі 906/1468/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом не надано належної оцінки факту відсутності належних доказів поштового направлення претензії позивачем на адресу відповідача. Відповідач був позбавлений можливості надати письмові заперечення та пояснення щодо фактів та обставин, які мають значення для справи та вплинули б на винесення судом справедливого рішення, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не отримувала ні копію позовної заяви, ні процесуальні документи суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу на те, що документи, надані суду для підтвердження факту наявної заборгованості не містять необхідні реквізити сторони отримувача. Судом першої інстанції не досліджувалися належним чином дані докази на їх достовірність та не оглядалися інші документи, що могли б спростувати або підтвердити факт їх оригінальності. Документи, надані позивачем у якості підтвердження наявності заборгованості та договір, що підтверджує факт перебування сторін в договірних відносинах, не підписані відповідачем.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 09.12.14р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.12.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.14р. між сторонами був укладений договір №9 на відпуск нафтопродуктів (а.с.9), відповідно до умов якого позивач (постачальник) бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт відповідача (споживача), згідно відомостей автозаправної станції, що знаходиться за адресою: вул. Бородія, 49 (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 даного договору, ціна товару, що відпускається, встановлюється для кожної партії і відображається в рахунку-фактурі постачальника.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються постачальником згідно рахунка-фактури один раз на тиждень.

У разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше п'яти днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.3 договору).

На виконання умов даного договору, позивач передав у власність відповідача нафтопродукти. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково. Зокрема, не здійснено оплату отриманої продукції по видаткових накладних: №633 від 28.04.2014р., № №661 від 02.05.2014р., №740 від 17.05.2014р., №756 від 19.05.2014 р., №842 від 03.06.2014р., №875 від 10.06.2014р., №984 від 27.06.2014р., №1017 від 02.07.2014р., №1071 від 09.07.2014р., №1232 від 01.08.201 р., №1257 від 07.08.2014р., №1299 від 12.08.2014 р., №1339 від 18.08.2014 р., №1435 від 01.09.2014 р..(а.с.11-24).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

02.10.14р. позивач направив відповідачеві письмову претензію з вимогою сплатити суму боргу (а.с.25).

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Таким чином, внаслідок невиконання свого обов'язку щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем в сумі 106507,59 грн., яку останній і просив суд стягнути в позовній заяві.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві частину суму боргу в розмірі 6800,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №218 від 17.11.14р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 6800,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, суд задовольняє позов в частині стягнення 99707,59 грн. основного боргу (106507,59 грн. - 6800,00 грн.), з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на відпуск нафтопродуктів №9 від 06.01.14р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 99707,59 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 473,11 грн. 3% річних, 3088,72 грн. інфляційних та 3781,72 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 472,11 грн. 3% річних та інфляційні в розмірі 3088,72 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.4.1 договору, за несвоєчасну оплату заборгованості споживач сплачує пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що пеня нарахована правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в сумі 3781,72 грн., з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Представник позивача на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. надав колегії суддів для долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії поштового конверта, що підтверджує факт надіслання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 претензії №1 від 25.09.2014р., претензії №1 від 25.09.2014р., поштового конверта, що підтверджує факт надіслання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 копії позовної заяви від 03.11.2014р., і рахунків-фактури, що стосуються вартості відпущених але неоплачених паливно-мастильних матеріалів (ПММ), податкових накладних, які стосуються вартості відпущених але неоплачених ПММ, податкових декларації із Додатком №5, які подавалися позивачем до органів ДФСУ, та які стосуються вартості відпущених, але неоплачених ПММ, що спростовує твердження апелянта, зазначене ним в апеляційній скарзі, з приводу факту відсутності належних доказів поштового направлення претензії позивачем на адресу відповідача, а також доказів надсилання копії позовної заяви.

В судому засідання 18.03.2015р. колегією суддів апеляційної інстанції оглянуто оригінали вищезазначених документів.

За результатами дослідження письмових доказів представник відповідача (він же одночасно і представник апелянта) погодився з тим, що у суді апеляційної інстанції спростовані доводи апеляційної скарги в частині пунктів 1, 2, 3.

Разом з тим представник апелянта зазначив, що ні він, ні його довіритель не визнають суму заявленого позову, оскільки власне договір №9 на відпуск нафтопродуктів від 06.01.14р. та видаткові накладні на отримання паливно-мастильних матеріалів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не підписувалися.

Хто підписав вказаний правочин, та яка особа отримувала паливно-мастильні матеріали - для відповідача невідомо.

У зв'язку із цим представник відповідача (апелянта) в суді апеляційної інстанції заявив спочатку усне, а потім оформив і письмове клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Представники позивача заперечили проти проведення експертизи, зазначивши, що таке клопотання направлене на затягування судового процесу. Адже значна частина нафтопродуктів - дизельне пальне було отримано відповідачем та ним же оплачено. Підтвердженням того, що відповідачем визнаються умови укладеного договору, є обставини оплати частини дизпалива після порушення провадження у справі.

Колегією суддів заявлене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відхилено.

За змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У даному спорі відповідач прийняла до виконання умови договору, що стверджується: отриманням нею дизельного пального; отримання первинних бухгалтерських документів - видаткової накладної та зворотне її повернення продавцю із відтиском печатки; отримання документів податкового обліку (податкової накладної) для віднесення зазначених операцій до податкового кредиту, оскільки вона також є платником податку на додану вартість (про що представник відповідача підтвердив у судовому засіданні поданням копії свідоцтва платника ПДВ); проведення часткової оплати за отримане дизельне пальне.

Будь-яких інших доводів щодо наявної заборгованості із поданням підтверджуючих письмових доказів відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Висновки, які зроблені судом першої інстанції, відповідають чинному законодавству.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 21.01.15р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року у справі №906/1468/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1468/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Дужич С.П.