Ухвала

від 02.10.2014 по справі 733/547/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 733/547/14-ц Провадження № 22-ц/795/1594/2014 Головуючий у I інстанції -Чугуєвська Т. П. Доповідач - Горобець Т. В. Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів Хромець Н.С.,Острянського В.І.

при секретарі - Мартиновій А.В.

за участі позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, представника відповідача - Головного управління Держземагенства у Чернігівській області ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, відділу Держземагентства в Ічнянському районі, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Звертаючись з позовом до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області ( далі Головне управління), відділу Держземагентства в Ічнянському районі та ОСОБА_4, уточнивши в процесі розгляду справи та зменшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати недійсними:

накази Головного управління від 23.12.2013 року про надання ОСОБА_4 в оренду земельних ділянок на території Гужівської сільської ради Ічнянського району, зокрема:

1) наказ Головного Управління Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7421783600:02:001/00001925 від 23.12.2013 року про надання в оренду громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки площею 22,4713га (кадастровий номер 7421783600:02:001:1444) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 49 років, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242127874217), розташовану на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області;

2) наказ Головного Управління Держземагенства у Чернігівській області №ЧН 7421783600:02:001/00001931 від 23.12.2013 року про надання в оренду громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки площею 100,0000га (кадастровий номер 7421783600:02:001:1440) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 49 років, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242090474217), розташовану на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області;

3) наказ Головного Управління Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7421783600:02:001/00001929 від 23.12.2013 року про надання в оренду громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки площею 37,0116га (кадастровий номер 7421783600:02:001:1443) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 49 років, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242164374217), розташовану на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області;

та визнати недійсними договори оренди цих земельних ділянок , укладених Головним управління з ОСОБА_4 29.01.2014 рок, а саме:

4) договір оренди землі площею 22,4713га (кадастровий номер 7421783600:02:001:1444), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242127874217), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, укладеного 29 січня 2014 року між Головним Управління Держземагенства у Чернігівській області та громадянином ОСОБА_4 і зареєстрованого 06.02.2014 року;

5) договір оренди землі площею 100,0000га (кадастровий номер 7421783600:02:001:1440), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242090474217), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, укладеного 29.01.2014 року між Головним Управління Держземагенства у Чернігівській області та громадянином ОСОБА_4 і зареєстрованого 06.02.2014 року;

6) договір оренди землі площею 37,0116 га (кадастровий номер 7421783600:02:001:1443), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав і реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242164374217), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, укладеного 29 січня 2014 року між Головним Управління Держземагенства у Чернігівській області та громадянином ОСОБА_4 і зареєстрованого 06.02.2014 року;

Також позивач просив суд :

зобов"язати ОСОБА_4 повернути до державної власності надані йому в оренду земельні ділянки, площею 22,4713га (кадастровий № 7421783600:02:001:1444), 100,0000га (кадастровий № 7421783600:02:001:1440), 37,0116га (кадастровий №7421783600:02:001:1443) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області;

Крім того, просив зобов"язати відділ Держземагенства в Ічнянському районі розглянути його заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель запасу та резерву, що розташовані за межами населених пунктів на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Всі судові його витрати просив відшкодувати за рахунок відповідачів.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року у задоволенні позову до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, відділу Держземагентства в Ічнянському районі та до ОСОБА_4 було відмовлено.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв"язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апелянт вказує, що висновки суду про те, що Головне управління умисних неправомірних дій при передачі в оренду спірних земельних ділянок не вчиняло, так як не мало інформації про надання йому Ічнянською райдержадміністрацією раніше дозволу на розробку проекту землеустрою та виготовлення проектів землеустрою на спірні земельні ділянки, не відповідають фактичним обставинам і спростовуються наявними у справі та дослідженими у суді доказами.

Апелянт мотивуючи свої доводи, посилається на Положення про Головне управління Держземагенства в Чернігівській області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 285 від 10.05.2012 року ( далі - Положення), відповідно до якого Головне управління координує роботу територіальних органів Держземагенства нижчого рівня, співпрацює з районними державними адміністраціями, отже, є відповідальним і за ті неправомірні дії, які вчиняються підпорядкованими структурами.

Апелянт вважає, що судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що 13 травня 2013 року Ічнянська райдержадміністрація надала Управлінню неконкретну відповідь на запит щодо наявності не реалізованих земельних ділянок, але Головним управлінням були видані накази про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою на спірні ділянки іншим особам, а також про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_4, з укладенням договорів оренди цих земельних ділянок.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим фактам та доказам, які свідчать, що посадовими особами відділу Держземагенства в Ічнянському районі йому спочатку було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а потім неправомірно чинились перешкоди у реалізації його права на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, хоча проект землеустрою ним був виготовлений.

Незаконність рішення вбачає апелянт також у тому, що суд першої інстанції усупереч приписам ст. 21 ЦК України, накази, які є незаконними не визнав недійсними.

Договори оренди зазначених земельних ділянок, які були передані в оренду на підставі недійсних договорів, на думку апелянта підлягали визнанню недійсними з застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ч.1 ст. 216 ЦК України , тобто двосторонньої реституції.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, ст.ст. 10,60 ЦПК України, оскільки не було забезпечено виклик у судове засідання та допит свідків, які могли б підтвердити, що він неодноразово намагався реалізувати своє право на отримання земельної ділянки і, виготовивши проект землеустрою, звертався до районного відділу Держкомземагенства, проте, начальник відділу Держкомземагенства у Ічнянському районі у нього документи не приймав, відмовляючи у погодженні проекту землеустрою та вимагаючи надання додаткових документів.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Головне управління Держземагенства України у Чернігівській області вважає постановлене рішення суду першої інстанції обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Жодних неправомірних дій Управлінням допущено не було, всі дії та рішення Управління вчинялись згідно із ст. 19 Конституції України лише на підставі та у межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативними актами. У тому числі, з 01.01.2013 року з врахуванням особливостей, внесених Законом України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності" від 06.09.2012 року (далі Закону від 06.09.2012 року), земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передаються у власність або користування для всіх потреб безпосередньо територіальними Управліннями Дежземагенства.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 вважає рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області законним та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що жодних протиправних дій для отримання земельних ділянок він не вчиняв.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити, пославшись на обставини, викладені у скарзі. При цьому, апелянт та його представник уточнили, що незаконність оскаржуваних наказів Управління полягає у тому, що відповідачем ці накази були видані в інтересах інших осіб, зокрема і ОСОБА_4, незважаючи на те, що першочергове право на спірні земельні ділянки було у позивача, який першим звернувся з заявою про намір отримати земельні ділянки на спірній території Гужівської сільської ради.

Представники відповідачів апеляційну скаргу просили відхилити, пославшись на обставини, викладені у письмових запереченнях,

Інші особи у судове засідання не з"явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, поважність причини неявки у судове засідання, не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, передставників відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на скаргу, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По справі судом встановлено і не оспорюється сторонами, що розпорядженням Ічнянської райдержадміністрації № 110 від 05.04.2011 року ОСОБА_1, як особі яка у встановленому порядку була визнана такою, що може вести фермерське господарство ( т.1а.с.14), було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, загальною площею приблизно 168 га (т.1 а.с.16). Проект землеустрою був виготовлений землевпорядною організацією для ОСОБА_1 вперше у 2012 році ( т.1а.с. 17), а після доопрацювання відкоригований у 2014 році (т.1 а.с.18) .

Офіційно з заявою до відділу Дерджемагенства у Ічнянському районі про прийняття проекту землеустрою для затвердження проекту та оформлення земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся 25.01.2014 року (т.1а.с.28) та повторно після дооформлення документів - 27.02.2014 року (т.1 а.с.29). 27.02.2014 року йому була надана відповідь про відмову у проведенні державної реєстрації , так як згідно з наказами Головного управління Дерджемагенства у Чернігівській області зазначені ОСОБА_1 земельні ділянки на територіїї Гужівської сільської ради вже були передані у оренду на 49 років ОСОБА_4 ( т.1 а.с.34).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено умислу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області на незаконне позбавлення ОСОБА_1 права на оформлення ним земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства з наданням переважного права отримання таких ділянок ОСОБА_4 Суд виходив з того, що інформації від Ічнянської райдержадміністрації щодо виділення раніше спірної земельної ділянки 168 га будь яким особам Головному управлінню на запит останнього надано не було в зв"язку з чим визнано за можливе розпорядитись зазначеними земельними ділянками у встановленому порядку .

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, та, зважаючи на положення ч. 2 ст. 308 ЦПК України та ч.3 ст.309 ЦПК України , колегія суддів вважає за можливе відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін, враховуючи, що допущені порушення судом першої інстанції окремих норм процесуального права, на які вказує апелянт, не вплинули на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до змін у законодавстві (Закону від 06.09.2012 року) Головним управлінням з 01.01.2013 року від райдержадміністрацій передано повноваження на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. Для виключення можливості повторного розподілу та надання у користування ( оренду) тих земель, на які вже були видані дозволи іншим особам щодо розроблення проектів землеустрою райдержадміністраціями , та враховуючи, що будь яких нормативно-правових акті, у яких би визначався механізм співпраці Головних управлінь з райдержадміністраціями не існувало, Головним управлінням з власної ініціативи вживались заходи для контролю за виділенням тих земельних ділянок у оренду, на які до 01.01.2013 не було видано райдержадміністраціями дозволів для розроблення проектів землеустрою.

Враховуючи, що позивачем не наведено конкретних нормативно-правових актів, які порушив відповідач - Головне управління Держземагенства у Чернігівській області при оформленні спірних земельних ділянок у оренду ОСОБА_4 , а судом також будь яких порушень встановлено не було, підстав вважати накази , що оспорюються , незаконними ( недійсними) апеляційний суд не вбачає.

Посилання позивача на той факт, що він раніше ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (у 2010 році) звернувся у райдержадміністрацію з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою , а у 2011 році отримав такий дозвіл на ті ж земельні ділянки, які пізніше були передані в оренду ОСОБА_4, на думку колегії суддів апеляційного суду не заслуговують на увагу. Діючим законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено право уповноваженого державного органу відмовити заявнику у наданні дозволу на оформлення земельної ділянки у користування ( оренду) з підстав, що раніше іншій особі було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на цю ділянку, але який не був у встановленому порядку реалізований заявником з реєстрацією відповідної земельної ділянки. Частиною 13 ст. 123 ЗК України визначено , що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Крім того, якщо заявник вважає відмову не правомірною , частиною 14 ст.123 ЗК України визначено спеціальний спосіб захисту порушеного права особи - оскарження до суду відмови або бездіяльності органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Проте, обравши спосіб захисту, встановлений ст. 21 ЦК України - визнання наказів незаконними ( недійсними) та пославшись на порушення його прав оскаржуваними наказами , позивач не зазначив, який закон ( нормативний акт) порушено відповідачем при прийнятті зазначених наказів .

Неодноразово повторюючи твердження у апеляційній скарзі про те, що оспорювані накази прийняті з порушенням норм діючого законодавства, апелянт також жодного разу ні у скарзі ( т.1 а.с.273), ні у судовому засіданні не послався на те законодавство, яке вважає порушеним Головним управлінням.

Посилання апелянта на те, що суд не дав належної оцінки його доводам про умисне позбавлення його посадовими особами відділу Держземагенства у Ічнянському районі ( зокрема його начальником ОСОБА_7.) можливості реалізувати своє право на отримання землі, апеляційний суд не може сприймати як доказ порушення Головним управлінням будь якого закону, оскільки у встановленому порядку позивач протиправність дій чи бездіяльності посадових осіб не оскаржував, їх дії судом чи іншими правоохоронними органами незаконними , протиправними не визнавались. Покази свідків щодо протиправності дій посадової особи відділу Держземагенства у Ічнянському районі, про допит яких заявляв, без вимоги та офіційного визнання дій ( бездіяльності) протиправними, на думку апеляційного суду не можуть бути достатньою підставою для задоволення тих позовних вимог, які заявлені до Головного управління . Заявивши у позові в якості відповідача відділ Держземагенства в Ічнянському районі, позивач навіть не заявляв конкретних позовних вимог до зазначеного відповідача.

Враховуючи наведене, той факт, що у судовому засіданні не було вжито заходів судом для примусового приводу та допиту у якості свідка осіб, які , як вважає позивач, могли засвідчити протиправність поведінки керівництва відділу ДЗА в Ічнянському районі по відношенню до нього та неправомірну усну відмову їх у прийнятті та погодженні землевпорядних документів, хоч і можна визнати , як порушення ЦПК України , проте, таке порушення жодним чином не вплинуло на правильність вирішення спору по суті. Також, апеляційний суд вважає правомірним посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. 213 ЦПК України , оскільки зміст судового рішення не відповідає приписам ст. 213 , 214, 215 ЦПК України, але зазначене процесуальне порушення на правильність ухваленого судового рішення також не вплинуло.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись приписами ч. 2 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку , що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: