Постанова

від 10.12.2014 по справі 1/386

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 1/386

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - Шалашової В.І.,

ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" - Головка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014

у справі № 1/386 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД"

про стягнення боргу, неустойки, ціна позову 15 216 563,20 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

про стягнення боргу, безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 15 976 784,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертраст Ко, ЛТД" про стягнення 15 216 563,20 грн. заборгованості за кредитним договором (відповідно до останньої заяви про збільшення позовних вимог).

ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд стягнути з позивача за первісним позовом 8 309 386,48 грн. перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог та 5 702 402,90 грн. нарахованих на цю суму процентів і збитків внаслідок інфляції, 5 895 327,02 грн. безпідставно набутих коштів, які були списані позивачем за первісним позовом за спірним кредитним договором в односторонньому порядку з рахунку відповідача, а також 1 772 070,68 грн. нарахованих на цю суму процентів і збитків внаслідок інфляції

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2014 (колегія суддів у складі: суддя Паламар П.І. - головуючий, судді Пінчук В.І., Сташків Р.Б.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 (колегія суддів у складі: суддя Мартюк А.І. - головуючий, судді Зубець Л.П., Самсін Р.І.) скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічного позову. Прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" 8 309 386,48 грн., що становлять різницю між заборгованістю ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" за кредитним договором та вартістю стягнутого на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" об'єкта іпотеки, а також нараховані відсотки та індекс інфляції в сумі 5 702 402,90 грн. Стягнуто з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" 5 895 327,02 грн., списаних ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з рахунку ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД", а також нараховані відсотки та індекс інфляції в сумі 1 772 070,68 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" просить "скасувати постанову апеляційного суду від 11.09.2014 в частині задоволення вимог ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" за зустрічним позовом про стягнення з ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" 8 309 386,48 грн. , а рішення господарського суду від 29.07.2014 залишити без змін". В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 4 , 22, 43, 74, 82 ГПК України, ст.ст. 526, 534, 589, 598, 599, 1054 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про іпотеку".

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду всіх обставин справи встановили наступне:

- 25.02.2008 сторонами у справі був укладений кредитний договір № 1/К-2008, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. Кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 4 000 000,00 доларів США, що в еквіваленті при перерахунку на гривню по офіційному курсу на дату укладення цього договору складає 20 200 000,00 грн. з розрахунку 5,05 грн. за один долар США. Термін остаточного повернення кредиту - 22.02.2013 включно. Процентна ставка за користування кредитом - 12,5% річних;

- протягом 2008 року позивачем та відповідачем було укладено низку додаткових угод до кредитного договору, відповідно до яких, серед іншого, збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 15% річних, погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів;

- в п.п. 2.7.3, 2.8.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 5 від 12.12.2008 передбачено, що проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць. Проценти нараховані за місяць відповідно до п. 2.7. цього договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 03 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані;

- в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки від 25.02.2008, згідно з умовами якого відповідач за первісним позовом передав в іпотеку позивачу в якості предмета іпотеки нежитлову будівлю, літ. "Б-2", загальною площею 3093,00 м 2 , яка знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Мар'яненка, 4;

- на виконання умов кредитного договору позивач за первісним позовом у період з 26.02.2008 по 19.06.2008 на підставі меморіальних валютних ордерів надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 000 доларів США;

- внаслідок прострочення відповідачем за первісним позовом сплати процентів за користування кредитом на підставі п. 2.11.1 кредитного договору позивач за первісним позовом набув право вимагати дострокового погашення відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 4 000 000 доларів США, нарахованими процентами та комісіями;

- вказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 у справі № 33/665-59/25-10 за позовом ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 4 125 443,06 доларів США;

- рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 у справі № 33/665-59/25-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2010, позов задоволено повністю, звернуто стягнення на майно відповідача шляхом набуття права власності позивачем на предмет іпотеки - нежилу будівлю літ. "Б-2" загальною площею 3093 м 2 по пров. Мар'яненка, 4 у м. Харкові;

- згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26023877 30.04.2010 позивачем за первісним позовом було зареєстровано право власності на вказану нежилу будівлю;

- згідно рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 позивач набув право власності на предмет іпотеки за вартістю 4 038 943 долари США для задоволення його вимог до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 4 106 144,57 доларів США, у т.ч. 4 000 000 доларів США боргу за кредитом, 103 333,34 доларів США боргу по процентах, 2 811,23 доларів США пені.

Звертаючись з позовом у даній справі, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що загальний розмір вимог до відповідача за первісним позовом на момент фактичного задоволення становив 4 960 621,71 доларів США, з яких: 4 000 000 доларів США - борг за кредитом, 506 666,69 доларів США - борг по процентах, 10 000 доларів США - борг за комісіями, 410 000 доларів США - пеня за прострочення кредиту, 33 590,57 доларів США - пеня за прострочення процентів, 364,44 доларів США - пеня за прострочення комісій. На думку позивача за первісним позовом, набуттям права власності на предмет іпотеки вартістю 4 038 943 доларів США ним відповідно до умов кредитного договору було задоволено лише частину вимог про повернення кредиту у розмірі 3 532 276,31 доларів США та вимогу про стягнення боргу по процентах у розмірі 506 666,69 доларів США. Решта суми кредиту у розмірі 467 723,69 доларів США залишилася непогашеною, тому позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача на свою користь її еквівалент станом на 28.05.2014 у сумі 5 476 936,83 грн., а також нараховані на залишок кредиту проценти у розмірі 297 542,52 доларів США (еквівалент 3 484 154,47 грн.), 10 000 доларів США боргу за комісіями (еквівалент 117 097,70 грн.), 410 000 доларів США пені за прострочення кредиту (еквівалент 4 801 005,70 грн.), 53 953,32 доларів США пені за прострочення процентів (33 590,57 станом на 30.04.2010 + 20 362,74 станом на 28.05.2014 - еквівалент 631 780,97 грн.), 364,44 доларів США пені за прострочення комісій (еквівалент 4 267,51 грн.), 59 891,97 доларів США 3% річних з простроченої суми (еквівалент 701 320,02 грн.), а всього 15 216 563,20 грн.

Відповідач, заперечуючи проти первісного позову вказував на те, що визначена рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 у справі № 33/665-59/25-10 вартість предмета іпотеки, на який було звернуто стягнення у розмірі 4 038 943 долари США, з урахуванням належного ПДВ у розмірі 20% становить 4 846 731,60 доларів США, тобто перевищує загальний розмір всіх заявлених у цій справі вимог до нього, що склав 4 106 144,57 доларів США. Однак позивач за первісним позовом не повернув йому суму перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, заборгувавши тим самим 740 587,03 доларів США (еквівалент 8 309 386,48 грн.).

Окрім того відповідач за первісним позовом вважає, що після припинення кредитного договору його належним виконанням, 09.12.2011 позивач безпідставно списав з рахунку відповідача 5 895 327,02 грн. в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором.

З урахуванням наведеного, відповідач за первісним позовом просив суд стягнути з позивача за первісним позовом 8 309 386,48 грн. перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог та 5 702 402,90 грн. нарахованих на цю суму процентів та збитків внаслідок інфляції, 5 895 327,02 грн. безпідставно набутих коштів та 1 772 070,68 грн. нарахованих на цю суму процентів та збитків внаслідок інфляції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів виходив з недоведеності позовних вимог.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності поданого первісного позову. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову суд апеляційної інстанції рішення господарського суду скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про правильність нарахування позивачем за зустрічним позовом заборгованості за кредитним договором, а також нарахованих на суму боргу процентів, комісій і пені. Крім того, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що відповідачем за первісним позовом було з поважних причин пропущено строк позовної давності, а тому порушене право відповідача за первісним позовом підлягає судовому захисту.

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент прийняття рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2010 у справі № 33/665-59/25-10) поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію.

Набуття позивачем за первісним позовом на підставі договору іпотеки та рішення суду, який визнав право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є поставкою товару в розумінні вказаного закону.

Згідно з п. 1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до п. 6.1 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" розмір податку становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів.

Суд першої інстанції не врахував вказані вимоги закону та в порушення вимог ст. 43 ГПК України не врахував наявний в матеріалах справи висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Сван консалтинг" про вартість майна від 14.12.2009, який був покладений в основу згаданого рішення господарського суду Харківської області, та в якому вказано про те, що вартість нежилої будівлі літ. "Б-2" загальною площею 3093 м 2 по пров. Мар'яненка, 4 у м. Харкові складена без урахування ПДВ.

В той же час господарський суд апеляційної інстанції, який врахував вказані вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", встановив, що на момент прийняття судового рішення у справі № 33/665-59/25-10 відповідач за первісним позовом був платником податку на додану вартість, тобто операція по набуттю відповідачем права власності на предмет іпотеки не звільнялась від оподаткування податком на додану вартість.

Зважаючи на викладене, Київський господарський апеляційний суд дійшов висновку про те, що до вартості предмету іпотеки, визначеної рішенням суду Харківської області від 22.02.2010 у справі № 33/665-59/25-10 на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Сван консалтинг" від 14.12.2009 необхідно було враховувати ПДВ у розмірі 20%.

Разом з тим під час вирішення спору господарський суд апеляційної інстанції послався на вимоги ст. 25 Закону України "Про заставу" та приписи ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про заставу" у разі, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя .

Однак господарський суд апеляційної інстанції не вказав яка норму в даному було застосовано до спірних правовідносин та не навів відповідних мотивів.

З огляду на те, що вказані норми містять різні умови відшкодування вартості особі, що передала майно в заставу (іпотеку) у разі перевищення вартості предмета застави (іпотеки) над розміром забезпечених вимог заставодержателя (іпотекодержателя), господарському суду слід було визначити, яка з вказаних норм підлягає до застосування до спірних правовідносин та встановити відповідний розмір відшкодування ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" за результатом звернення стягнення на майно передане в іпотеку.

За відсутності належного встановлення розміру відшкодування ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" за результатом звернення стягнення на майно передане в іпотеку також не можливо встановити обґрунтованість решти позовних вимог як за первісним та і за зустрічним позовами, оскільки розмір таких вимог напряму пов'язаний з розміром відшкодування ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" за результатом звернення стягнення на майно передане в іпотеку.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що в даному випадку вимоги за зустрічною позовною заявою ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" заявлені товариством з пропуском строку позовної давності про застосування якого заявлено ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

У зв'язку з викладеним, господарському суду необхідно під час вирішення вказаного питання врахувати ті обставини, які стали причиною для пропуску позовної давності. Так, ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" в обґрунтування такого пропуску вказує на тяжкий фінансовий стан, наслідком якого стало порушення процедури його банкрутства, неможливість належного забезпечення захисту законних прав та інтересів підприємства у суді, а також неможливість сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі у зв'язку з відсутністю у відповідача за первісним позовом необхідних для цього коштів.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись з зустрічною позовною заявою, ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" просило звільнити його від сплати судового збору, а ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 було прийнято зустрічну позовну заяву та відстрочено сплату ТОВ "Інтертраст Ко, ЛТД" судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Втім, наявності вказаної обставини апеляційний господарський суд, всупереч вимог ст. 43 ГПК України не надав.

У разі виникнення необхідності вирішення питання про поновлення строку позовної давності господарським судам необхідно врахувати всі наявні у справі обставини що мають значення для вирішення питання наявності або відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, а також вимоги як ЦК України так і роз'яснення, які наведені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Порушення судами першої або апеляційної інстанції норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція в силу ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2014 у справі № 1/386 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере