Рішення

від 26.11.2014 по справі 911/1511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа № 911/1511/13

За позовом Приватного підприємства "Сітал Гласс", смт. Коцюбинське

До Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція",

смт. Коцюбинське

третя особа голова комітету кредиторів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" Медвєдєв Тарас Олександрович

Про стягнення 3 360 404 грн. 86 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Матюшина О.В. (дов. № б/н від 16.09.2014 р.);

відповідачів - Терещенко О.М. (дов. № б/н від 17.11.2014 року);

третьої особи - не з'явились.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 360 404 грн. 86 коп. збитків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 3 411 301 грн. 02 коп., з яких 2 451 489 грн. 00 коп. сума понесених збитків, 859 603 грн. 92 коп. упущеної вигоди, 67 208 грн. 10 коп. судового збору, 33 000 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з оплатою послуг експерта-оцінювача. Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд призначити повторну експертизу.

В судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2014 року представником відповідача було заявлено клопотання про фіксацію судового процесу.

Відповідно до ст. 81 1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: - програмно-апаратного комплексу «Оберіг» на диск CD-R № 07041814.

Крім того, представником відповідача було подано клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у позивача, та у Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції документи, які необхідні для розгляду справи, а саме: правовстановлюючі документи (свідоцтво на право власності на будівлю - цех для різання та обробки скла, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - будівлю цеху для різання та обробки скла, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 та належить Приватному підприємству «СІТАЛ ГЛАСС»); дозвіл на виконання будівельних робіт по будівництву будівлі - цеху для різання та обробки скла за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7.; Сертифікат (Декларація про готовність до експлуатації об'єкта) - будівлі цеху для різання та обробки скла за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7. Також були подані пояснення щодо проведення експертизи із яких вбачається, що експертною установою не надано відповіді на поставлені питання, зокрема, яке майно позивача пошкоджено, яка причина пошкоджень майна, тощо.

Представником позивача були подані пояснення щодо висновків експертизи, в яких визначено що висновки експертизи відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи є повними та обґрунтованими, а також просить суд виключити зі складу учасників судового процесу Мєдвєдєва Т.О., як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки громадянин Мєдвєдєв Т.О. не має жодного безпосереднього відношення до предмету спору і предмет спору жодним чином не впливає на інтереси цієї фізичної особи, як кредитора відповідача, так як права і інтереси кредиторів стосовно повного або часткового їх задоволення належить до компетенції господарських судів у справах про банкрутство, які відповідно до частини 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України розглядаються в порядку провадження, передбаченим цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Щодо проведення повторної експертизи просить суд відмовити, оскільки за клопотанням третьої особи від 05.06.2013 та 24.12.2013 року було призначено ухвалою від 24.12.2013 року судову комплексну експертизу (висновки експертизи №356/14-13 від 29.08.2014 року та №357/14-54 від 19.05.2014 року). Третя особа в клопотанні про проведення повторної судової комплексної експертизи ставить вдруге ті ж самі питання, які були підставами в клопотаннях від 05.06.2013 та 24.12.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін суд оголосив перерву до 19.11.2014 року для вивчення поданих до суду додаткових документів.

19.11.2014 року судове засідання не відбулось у зв'язку з технічними причинами (відсутністю світла в приміщенні суду) тому судом була оголошена перерва до 26.11.2014 року.

26.11.2014 року до загального відділу суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням Медвєдєва Т.О. на стаціонарному лікуванні, проте не надано суду доказів на підтвердження вказаної обставини, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заявленого клопотання з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Як зазначалось вище відповідачем було подано клопотання про призначення повторної судової експертизи. Суд розглянувши подане клопотання відмовляє в його задоволенні оскільки на розгляд експертом по суті ставляться питанні, що вже були досліджені попередньою судовою експертизою. Крім того, було заявлено клопотання про виклик експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте суд звертає увагу відповідача, що в матеріалах справи містяться висновки, складені за результатами проведеної судової експертизи, яким експертною установою було надано вичерпні відповіді на поставлені питання.

Щодо заявленого клопотання відповідача про витребування доказів відносно будівлі то суд відмовляє в його задоволенні з таких підчтав: згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено Наказом МЮУ від 07.02.2002 р.), а саме п. 1.6. - не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Розміщення тимчасової споруди на території цілісного майнового комплексу визначалося відповідачем у відповідності до планувальної документації території цього майнового комплексу і його проектною документацією.

Також, розміщення тимчасової споруди погоджено з Відповідачем (надано письмову згоду, яка міститься в матеріалах справи). Також, Позивач не порушував цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості. Власником цілісного майнового комплексу (земельної ділянки) є Відповідач.

Враховуючи те, що нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача суд встановив:

01 березня 2011 року між Приватним підприємством «Сітал Гласс» та Приватним акціонерним товариством «Теплозвукоізоляція» укладено Договір оренди нерухомого майна № 222, відповідно до умов якого Відповідач передав Позивачу в орендне користування виробничу площадку 278.40 кв.м., що розташована в Київській області, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, що належить Відповідачу на праві власності. На виконання пункту 1.1. Договору між Позивачем та Відповідачем підписано 01.03.2011 року акт приймання-передачі нерухомого майна в орендне користування.

Строк дії Договору оренди згідно пункту 11.1, Договору встановлено з 01.03.2011 по 01.03.2014 рік.

Пунктом 1.2. Договору оренди визначено, що Позивач сплачує Відповідачу орендну плату в розмірі 8,04 грн./м кв. з ПДВ.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Позивач починає сплачувати за користування об'єктом оренди починаючи з дня фактичного використання.

У гарантійному листі відповідачем надано дозвіл позивачу на встановлення тимчасової споруди на території виробничої площадки при умові відновлення нормального стану виробничої площадки на протязі 3-х місяців після припинення строку дії договору оренди.

Позивачем було оформлено та погоджено локальний кошторис № 2-1-1/1, що складений станом на 01.07.2011 р., у відповідності з яким загальна вартість будівельних робіт та матеріалів склала 662420,00 грн. Позивачем було замовлено ескізну пропозицію про можливість улаштування тимчасової споруди різання та обробки скла ПП «Сітал Гласс» на виробничій площадці ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», крім того, між Позивачем та Відповідачем 27.08.2012 року укладена Додаткова угода № 1 до Договору оренди № 222 від 01.03.2011 р., якою сторони домовились збільшити об'єкт оренди до 500 кв.м. Інші умови договору оренди № 222 від 01.03.2011 р. залишилися без змін.

Відповідач заявою від 13.12.2012 року № 1/589 повідомив Позивача про намір достроково розірвати договір оренди з 01.01.2013 р. та зобов'язав звільнити об'єкт оренди від майнових активів. У вказаній заяві зазначено, що Відповідачем проведено одностороння перевірка користування орендованим майном, за наслідками якої було встановлено, що Позивач без правових підстав та без погодження з Відповідачем звів на території Відповідача споруду, чим спричинено небезпеку для життя та здоров'я працівників Відповідача та третіх осіб. При цьому документальних матеріалів, що підтверджують викладені в заяві порушення з боку Позивача не надано, а також не надано висновків, що тимчасова споруда є об'єктом, що несе загрозу життю та здоров'ю фізичних та юридичних осіб.

Статтею 773 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, зобов'язується користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Також, положенням даної статті визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Відповідач 14.12.2012 року в порушення умов Договору та незважаючи на відсутність підстав для розірвання Договору, вчинив знесення тимчасової споруди у спосіб, який призвів до знищення тимчасової споруди, що призвело також до знищення цінного обладнання, матеріалів для виробництва автомобільного скла та інших майнових активів Позивача.

В підтвердження зазначених обставин, позивач посилається на вимогу від 13.12.2012 р. за вих. № 1/590, якою Відповідач повідомив про негайне знесення незаконно збудованої споруди.

Відповідач заперечує посилаючись на те, що позивач без дозволу ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» збудував на орендованій виробничій площадці тимчасову споруду, чим порушив умови договору, тому відповідач вирішив розірвати договір в порядку статті 783 ЦК України, та вважає, що позивач повинен був негайно повернути виробничу площадку у стані, в якому вона була одержана, проте як вже зазначалось вище в матеріалах справи міститься дозвіл відповідача на розміщення тимчасової споруди на території орендованої виробничої площадки за підписом голови правління ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».

Також в матеріалах справи містяться заперечення на позов третьої особи, в яких робиться посилання на нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди, проте в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі № 911/861/13-г, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року, яким суд відмовив в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що договір вважається неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки, оскільки при укладенні договору не дотримано вимог ст. 794 ЦК України.

Зазначене дає підстави дійти висновку, що 14.12.2012 р. працівники відповідача здійснили знесення тимчасової споруди, не маючи відповідних дозвільних документів на проведення вказаних робіт, під час виконання яких завдали позивачу матеріальних збитків.

Доказів протилежного, які б спростовували вказаний висновок суду відповідач під час розгляду справи не надав.

Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначає, що розмір заявленої до стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими та завищеними.

З метою визначення розміру збитків, завданих пошкодженням майна позивача, а також встановлення факту та ступеню пошкодження майна ухвалою від 24.12.2013 року було призначено комплексну судову експертизу за клопотанням третьої особи Мєдвєдєва Т.О.

На вирішення вказаної експертизи винесені наступні питання:

- Яке майно позивача (тимчасова будівля, розташоване в ній обладнання та інше майно), розташоване на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, було пошкоджено 14.12.2012 року?

- Які пошкодження і якому майну позивача (тимчасовій будівлі, розташованому в ній обладнанню та іншому майну), розташованому на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7 завдані внаслідок дій відповідача 14.12.2012 року?

- Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань майна позивача (тимчасової будівлі, розташованого в ній обладнання та іншого майна), розташованого на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7?

- Чи можливе відновлення пошкодженого 14.12.2012 року майна позивача, розташованого на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7?

- Якщо можливе відновлення пошкодженого 14.12.2012 року майна позивача, розташованого на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, яка вартість відновлювальних (ремонтно-будівельних, ремонтних) робіт?

- Який розмір матеріальної шкоди заподіяно позивачу внаслідок пошкодження його майна 14.12.2012 року, розташованого на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7?

Згідно висновку експертизи № 357/14-54 від 19.05.2014 року розмір матеріальної шкоди заподіяний позивачу внаслідок пошкодження його майна 14.12.2012 року, розташованого на території ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7 складає 1 780 760 грн. 78 коп. Відповідно до висновку експерта № 356/14-43 від 29.08.2014 року матеріальна шкода в межах будівельно-технічного дослідження, визначається як вартість відновлювального ремонту. Вартість робіт з відновлювального ремонту тимчасової будівлі, яка розташована на території ПрАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, 7, складає 233 602,80 грн., додатково вартість пінопласту, залежно від товщини пінопласту, з урахуванням транспортних та заготівельно-складських витрат, може складати 5 786 грн. 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода, збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Викладені вище обставини свідчать про наявність повного складу цивільного правопорушення, що має наслідком обов'язок відповідача відшкодувати заподіяну шкоду, а отже, свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства «Сітал Глас» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» суми матеріальної шкоди у розмірі 1 780 760 грн. 78 коп., 233 602 грн. 80 коп. вартості робіт по відновлювальному ремонту тимчасової будівлі, 5 786 грн. 00 коп. вартості пінопласту, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню частково.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 859 603 грн. 92 коп. неодержаного прибутку, що за своєю правовою природою по суті є упущеною вигодою, не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Також слід зазначити, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формує склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, згідно з якою за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Окрім того, наведена правова позиція відповідає позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010 р. у справі № 20/035-09.

В обґрунтування вимоги про стягнення упущеної вигоди позивач зазначав, що знищення тимчасової споруди, обладнання, матеріалів для виробництва, готової продукції призвели до зупинення господарської діяльності позивача та неодержання прибутку (упущена вигода).

Водночас, у порушення вимог ст. 22 ЦК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача щодо знесення тимчасової споруди і збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності усіх елементів цивільного правопорушення в діях ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», зокрема, не доведено причинного зв'язку між поведінкою відповідача та упущеною вигодою (збитками) позивача, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 859 603 грн. 92 коп. упущеної вигоди не підлягає задоволенню. Що стосується витрат пов'язаних з оплатою послуг експерта згідно умов угоди № Д-203/09/13 від 27.092013 року на суму 33 000 грн. 00 коп. то суд в цій частині позову відмовляє у зв'язку з тим, що згідно п. 1.5. Наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 року «Про затвердження Інструкції та проведення судових експертиз та Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем Звіту про оцінку майна, відповідний Звіт лише відображає вартість знищеного майна за відомостями позивача, при цьому у Звіті відсутні дані про дослідження знищених об'єктів, визначення факту та ступеню знищення та неприродності їх до подальшого використання.

Таким чином, враховуючи, що відповідний Звіт про оцінку майна в розумінні ст. 41 Господарського процесуального кодексу України не може прийматись судом в якості висновку судової експертизи, тому судом за клопотанням третьої особи була призначена у справі комплексна судова експертиза.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти позову, які містяться в матеріалах справи зводяться до незгоди з висновками експертизи не приймаються судом до уваги при вирішення спору, оскільки вони будуються на припущеннях, не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України та не спростовують висновки експерта, які містить експертиза.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7, код 00292729) на користь Приватного підприємства «Сітал Гласс» (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7, код 37076316) - 1 780 760 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч сімсот шістдесят) грн. 78 коп. матеріальної шкоди, 233 602 (двісті тридцять три тисячі шістсот дві) грн. 80 коп. вартості робіт по відновлювальному ремонту тимчасової будівлі, 5 786 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. вартості пінопласту, 67 208 (шістдесят сім тисяч двісті вісім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована