Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2014 р. справа №820/11239/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,
за участі сторін:
представників позивача - Мартиненка А.М., Черняка І.Ю.,
представника відповідача - Вострокнутова О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про скасування припису, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд скасувати припис Червонозаводського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту № 193 від 03.09.2013 року в частині вимог, передбачених пунктами 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 34, 35, 36 цього Припису.
У обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що за результатами проведення планової перевірки будівлі готельно-розважального комплексу, розташованої за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, що орендується ТОВ "МТЗ-ЛЮКС", Червонозаводським районним відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області складено акт №209 від 28.08.2013 року щодо додержання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту. На підставі вказаного акту з метою усунення виявлених порушень складений припис № 193 від 03.09.2013 року, зі змісту якого вбачається необхідність виконання позивачем в строк до 01.10.2013 року 36 пунктів виявлених порушень.
Позивач із вказаним приписом в частині вимог, передбачених пунктами 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 34, 35, 36 не погодився, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, посилаючись при цьому на те, що частина виявлених порушень взагалі не відповідає дійсності, а частина не відповідає принципам, що ставляться до будь-яких рішень суб'єктів владних повноважень, а саме: обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності.
Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що перевірка об'єкту, що орендується позивачем, здійснювалась з дотриманням норм чинного законодавства України, а виявлені за наслідками такої перевірки порушення відповідають дійсності. Відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність окремих пунктів припису, у зв'язку з чим наводить детальні письмові доводи щодо правомірності прийняття кожного оскаржуваного пункту припису.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності. Пунктом 6 згаданого Положення передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення). Судом встановлено, що з 22.08.2013 року по 28.08.2013 року Червонозаводським районним відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена планова перевірка додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту в будівлі готельно-розважального комплексу, розташованої за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт №209 від 28.08.2013 року. Відповідно до договору дарування від 31.07.2013 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 4657, власниками будівлі готельно-розважального комплексу, розташованої за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, є ОСОБА_5 та ОСОБА_6. На підставі договору оренди від 31.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" орендує у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказану будівлю готельно-розважального комплексу. Планова перевірка проводилась у відповідності до положень Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.05.2012 року № 863, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 року за №1054/21366, на підставі план-графіку перевірки об'єктів, що належать до сфери управління (власності, володіння, користування) суб'єктів господарювання Червонозаводського району м. Харкова на ІІІ квартал 2013 року від 15.06.2013 року, наказу від 25.06.2013 року № 21 "Про проведення планових перевірок об'єктів", повідомлення від 06.08.2013 року № 480/797 та посвідчення на проведення перевірки від 22.08.2013 року № 194 Червонозаводського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області. У ході перевірки встановлено 36 порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, що відображені в акті №209 від 28.08.2013 року. На підставі акту перевірки №209 від 28.08.2013 року складений припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту № 193 від 03.09. 2013 року (далі по тесту - Припис), зі змісту якого вбачається обов'язок позивача усунути виявлені порушення (36 порушень) у строк до 01.10.2013 року. Згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.05.2012 року № 863, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2012 року за №1054/21366, на підставі наказу від 23.10.2013 року № 71 "Про проведення позапланової перевірки" та посвідчення на проведення перевірки від 23.10.2013року № 291 Червонозаводським районним відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області у період з 23.10.2013 року по 25.10.2013 року проведена позапланова перевірка виконання позивачем вимог Припису, за результатами якої складений акт №282 від 25.10.2013 року. Зі змісту акту №282 від 25.10.2013 року вбачається, що позивачем були усунуті порушення, викладені в пунктах 1, 2, 3, 7, 19, 24, 27, 32, 33 Припису. Не погоджуючись з пунктами Припису 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 34, 35, 36 позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав суб'єкту господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими необґрунтованими заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; надавати суб'єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного нагляду (контролю); дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, крім випадків, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Під час судового розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи. Ухвалою від 05.12.2103 року вказане клопотання було задоволено. У матеріалах справи наявний висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року. Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відповідно до ст.81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Відповідно до приписів ст.82 КАС України висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Із урахуванням вищевказаного висновку судової експертизи та інших доказів, наявних у матеріалах справи, суд, досліджуючи кожен із оскаржуваних пунктів припису, зазначає наступне.
Пунктом 4 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.2.4 НАПБ А.01-2004 "Правил пожежної безпеки в Україні", п. 9.16 ДБН В.2.2-20-2008 "Будинки і споруди. Готелі", а саме встановлено, що вхідні двері в номери готелю не мають клас вогнестійкості ЕІ30.
Згідно з п. 9.16 ДБН В.2.2-20-2008 "Будинки і споруди. Готелі" вхідні двері в номери будинків готелів повинні мати клас вогнестійкості не менше ЕІ 30.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні дані про методи, спеціальні методи, спеціальні дослідження з випробуванням зразків та проведенням відповідних розрахунків щодо визначення класу (межі) вогнестійкості встановлених вхідних дверей в номери готелю, що використовувались посадовими особами відповідача під час проведення перевірки будівлі готельно-розважального комплексу. Таким чином, визначити фактичний клас вогнестійкості вхідних дверей без проведення натурних вогневих випробувань неможливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи висновки судової експертизи, а також Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів того, що на момент проведення перевірки вхідні двері готелю мали клас вогнестійкості менше ЕІ30, в тому числі щодо проведення будь-яких натурних випробувань, суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано встановлено порушення, визначене пунктом 4 акту №209 від 28.08.2013 року Як наслідок, необґрунтованим та таким, що прийнятий за відсутності об'єктивних підстав (в порушення вимог ст.ст. 7, 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), є пункт 4 Припису, а отже згаданий пункт Припису підлягає скасуванню.
Пунктом 5 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004, а саме: в коридорах та кабінетах електророзетки та вимикачі встановлені на негорючі основи (конструкції) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити цих апаратів не менше ніж на 0,01 м.
Згідно з п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004 електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.).
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року виконання вказаного нормативу (п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004) виникає лише при встановленні електророзеток та вимикачів відкритим способом на поверхню конструкції з горючих матеріалів, тоді як усі електророзетки та вимикачі будівлі, що орендується позивачем, встановлені прихованим способом (врізані у негорючі стінові конструкції).
Отже, з врахуванням висновку судових експертів, а також враховуючи, що відповідачем під час проведення перевірки також було встановлено розміщення електророзеток та вимикачів будівлі прихованим способом (врізані у негорючі стінові конструкції), що підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками (Т.1, а.с. 181), суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004, а тому пункт 5 припису підлягає скасуванню.
Пунктом 6 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.11. НАПБ А.01.001-2004 щодо влаштування на шляхах евакуації виступів та порогів (сходова клітка типу СК1, виходи на зовнішні сходи типу С3, вихід з кафе-більярдної).
Згідно з п. 4.3.11. НАПБ А.01.001-2004 не допускається, зокрема, влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей.
Крім того, відповідно до п. 5.29. ДБН В.1.-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" на підлозі на шляху евакуації не допускається влаштовувати перепади висот і виступи, за винятком: а) перепаду висот, на якому влаштовано пандус з ухилом не більше як 1:6; б) перепаду висот понад 45 см, на якому влаштовані сходи, що мають не менше 3-х східців і огородження з поручнями; в) порогів, які влаштовуються в евакуаційних виходах і мають висоту не більш як 0,05 м.
У процесі перевірки будівлі, що орендується позивачем, відповідачем було встановлено, що пороги на шляхах евакуації (сходова клітка типу СК1, виходи на зовнішні сходи типу С3, вихід з кафе-більярдної) більше 0,005 м. (Т.1, а.с. 182-185)
Ця обставина також підтверджується і висновком експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року, відповідно до якого фактичний стан евакуаційних шляхів та виходів будівлі (перепади висот підлоги виходів із поверхових коридорів на сходову клітку типу СК1, дверні пороги виходів із поверхових коридорів на зовнішні сходи типу С3, перепад висот підлоги виходу з кафе-більярдної) не відповідає нормативам п. 5.29. ДБН В.1.-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", п. 4.3.11. НАПБ А.01.001-2004.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість виявленого порушення та правомірність пункту 6 Припису, прийнятого на усунення такого порушення, а отже, про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" в цій частині.
Пунктом 8 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.28 ДБН В.1.1-7-2002, щодо зменшення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5, 6, поверхах при розташуванні дверей з двох боків, що відчиняються з приміщень у коридор.
Згідно з п. 5.27. ДБН В.1.1-7-2002 висота та ширина шляхів евакуації встановлюється НД відповідно до призначення будинку. При цьому висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їхня ширина - 1,0 м. Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення дозволяється зменшувати до 0,7 м.
При цьому, згідно з п. 5.28. ДБН В.1.1-7-2002 за наявності дверей, що відчиняються з приміщень у коридори поверхів, ширину евакуаційних шляхів по коридору слід приймати такою, що дорівнює ширині коридору, яку зменшено: а) на половину ширини дверного полотна - при розташуванні дверей з одного боку коридору; б) на ширину дверного полотна - при розташуванні дверей з двох боків коридору.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року у коридорах 2, 3, 4, 5-го поверхів полотна дверних блоків відчиняються з коридору в середину приміщень, а відтак відсутнє порушення п. 5.28. ДБН В.1.1-7-2002.
В той же час, судовими експертами підтверджені висновки відповідача про невідповідність вимогам п. 5.28. ДБН В.1.1-7-2002. ширини евакуаційних шляхів по коридору на 6 поверсі, де полотна дверних блоків відчиняються з приміщень у коридор.
Приймаючи до уваги висновки судових експертів та враховуючи, що відповідачем не надані докази того, що на момент проведення перевірки у коридорах 2, 3, 4, 5-го поверхів полотна дверних блоків відчиняються з приміщень в коридор (з долученого відповідачем до матеріалів справи фотознімку (Т.1, а.с. 186) не можна встановити, який саме поверх зафіксовано на фотознімку), суд приходить до висновку про відсутність порушення, визначеного пунктом 8 акту №209 від 28.08.2013 року, в частині зменшення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах, адже в ході розгляду справи було встановлено, що на цих поверхах полотна дверних блоків відчиняються з коридору в середину приміщень.
Таким чином, не можна вважати обґрунтованим пункт 8 Припису в частині вимоги щодо приведення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах у відповідність протипожежним вимогам будівельних норм, у зв'язку з чим, пункт 8 Припису в цій частині підлягає скасуванню. У той же час, в частині щодо приведення ширини евакуаційних шляхів у відповідність протипожежним вимогам будівельних норм по коридору на 6 поверху будівлі, пункт 8 Припису є обґрунтованим.
Пунктом 9 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1, п. 4.3.11 НАПБ А.01.001-2004, п. 9.2.1. ДБН В.2.2-9-2009 "Будинки і споруд. Громадські будинки та споруди. Основні положення", а саме: на дверях, які розміщені в сходовій клітці типу СК1 на 7 поверсі, відсутні пристрої для самозачинення та ущільнення в притулах (притворах).
Відповідно до п. 4.3.11 НАПБ А.01.001-2004 "Правила пожежної безпеки в Україні" не допускається знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відкритому положенні.
Згідно з п. 9.2.1. ДБН В.2.2-9-2009 "Будинки і споруд. Громадські будинки та споруди. Основні положення" сходові клітки СК1 у громадських будинках повинні мати двері з ущільненням в притворах та з пристроями для самозачинення.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року встановлено, що на дверях, які розміщені в сходовій клітці типу СК1 на 7 поверсі, присутні пристрої для самозачинення та ущільнення в притворах.
Тобто, на момент проведення експертизи на дверях, які розміщені в сходовій клітці типу СК1 на 7 поверсі, присутні пристрої для самозачинення та ущільнення в притворах.
Проте, як вбачається з фотознімків (Т. 1, а.с. 187) відповідачем встановлено, що як на момент проведення планової перевірки, так і на момент позапланової перевірки пристрої для самозачинення та ущільнення в притворах на дверях, які розміщені в сходовій клітці типу СК1 на 7 поверсі, були відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що на момент розгляду справи позивачем усунуто порушення, визначене пунктом 9 акту №209 від 28.08.2013 року, однак на момент прийняття акту та Припису таке порушення існувало, що вказує на обґрунтованість та правомірність пункту 9 Припису, складеного з метою усунення згаданого порушення, тож позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" в цій частині не підлягають задоволенню.
Пунктом 10 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 5.3.2. ДБН В.1.1-7-2002, а саме: хол (вестибюль), що має сполучення зі сходовою кліткою готелю не відокремлено від суміжних приміщень (підсобне приміщення, кафе-більярдна) протипожежними перегородками 1-го типу з протипожежними дверима та вікнами 2-го типу.
Згідно з п. 5.32. ДБН В.1.1-7-2002 у будинках І, ІІ, ІІІ ступенів вогнестійкості вестибюлі, що мають сполучення зі сходовими клітками, повинні відокремлюватися від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу. У разі влаштування виходів із суміжних приміщень безпосередньо у вестибюль у зазначених перегородках необхідно встановлювати протипожежні двері 2-го типу. Дозволяється не відокремлювати вестибюль протипожежними перегородками, якщо сходова клітка, крім виходу у вестибюль має вихід безпосередньо назовні. Для будинків І ступеня вогнестійкості межа вогнестійкості зазначених протипожежних перегородок має бути не меншою за ЕІ 60, а протипожежного перекриття - REI 60.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 188-191), а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом достовірно встановлено, хол (вестибюль), що має сполучення зі сходовою кліткою готелю не відокремлено від суміжних приміщень (підсобне приміщення, кафе-більярдна) протипожежними перегородками 1-го типу з протипожежними дверима та вікнами 2-го типу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений пункт 10 Припису, тож позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Пунктом 11 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 6.13. ДБН В.1.1-7-2002 щодо невиконання огородження за периметрами покрівлі відповідно до ГОСТ 25772-83 "Ограждения лестниц, балконов и крыши стальне. Общие технические условия".
Відповідно до п 6.13 ДБН В.1.1-7-2002 у будинках будь-якого призначення з ухилом покрівлі до 12% включно та висотою від поверхні землі до карнизу або верху зовнішньої стіни (парапету) понад 10 м, а також у будинках з ухилом покрівлі понад 12% і висотою від рівня землі до карнизу або верху зовнішньої стіни (парапету) понад 7м слід передбачати огородження за периметром покрівлі відповідно до ГОСТ 25772. Незалежно від висоти будинку, огородження, яке відповідає вимогам цього стандарту, слід передбачати для плоских покрівель, що експлуатуються, балконів, лоджій, зовнішніх галерей, відкритих зовнішніх сходів, сходових маршів і сходових площадок.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 192), а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що покрівля готелю не має огородження за периметром.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений пункт 11 Припису, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" щодо скасування зазначеного пункту Припису не підлягають задоволенню.
Пунктом 12 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 6.14 В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", а саме: у підвальному приміщенні, в якому зберігаються горючі матеріали, не передбачено не менше двох вікон з прямими розрізами.
Згідно з п. 6.14 ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" у підвальних поверхах, частинах підвальних поверхів (у тому числі у коридорі), відокремлених між собою протипожежними стінами або перегородками, з приміщеннями, в яких застосовуються або зберігаються горючі речовини та матеріали, слід передбачати не менше двох вікон з розмірами 0,75 м х 1,2 м з приямками. Вільну площу зазначених вікон необхідно приймати за розрахунком, але не менше 0,2 % площі цих приміщень.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року вказаними вище нормативами передбачено конструктивні особливості приміщення відповідно до його проектно-експлуатаційних призначень, які визначаються у період проектування. За відсутності проектно-кошторисної документації перевірити відповідність приміщення підвалу п 6.14 ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" неможливо. Поряд з цим не можливо стверджувати, що саме приміщення не відповідає умовам зберігання у ньому горючих матеріалів, а не навпаки - зберігання горючих матеріалів у приміщенні не за призначенням, що не відповідає положенням п. 7.6.11. НАПБ А.01.001-2004.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно встановлено порушення, визначене пунктом 12 акту №209 від 28.08.2013 року, адже за відсутності проектно-кошторисної документації на будівлю (відповідач не керувався такою документацією, що підтверджується наданими поясненнями) неможливо встановити відповідність підвальних приміщень такої будівлі вимогам п. 6.14 ДБН В.1.1-7-2002.
При цьому суд враховує, що відповідно до приписів ст.ст.7, 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за наявності об'єктивних підстав, відповідач має право на проведення перевірки, а за наявності об'єктивних даних про виявлені порушення, має право на винесення відповідного припису про усунення виявлених порушень. Проте, щодо пункту 12 Припису об'єктивність даних, встановлених в ході проведення перевірки, а також належність і обґрунтованість висновків, здійснених за результатами перевірки, відповідачем суду не доведено. За таких обставин, пункт 12 Припису підлягає скасуванню, як необґрунтований.
Пунктом 13 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.46. ДБН В.1.1-7-2002, а саме: світловий проріз, що відчиняється, у зовнішній стіні сходової клітки типу СК1 на рівні 7 поверху будівлі зачинено (захаращено) рекламним стендом.
Згідно з п. 5.46 ДБН В.1.1-7-2002 площа світлових прорізів, що відчиняються, у зовнішніх стінах сходових кліток типу СК1 має бути не менше як 1,2 м 2 .
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року встановлено відсутність зовнішнього рекламного стенду на світлому (віконному) прорізі у зовнішній стіні сходової клітки типу СК1 на рівні 7-го поверху.
В той же час, як вбачається з фотознімків (Т. 1, а.с. 195-196) відповідачем встановлено, що на момент проведення позапланової перевірки позивачем не виконані вимоги пункту 13 Припису, світловий проріз, що відчиняється, у зовнішній стіні сходової клітки типу СК1 на рівні 7 поверху будівлі зачинено (захаращено) рекламним стендом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи позивачем повністю усунуто порушення, визначене пунктом 13 акту №209 від 28.08.2013 року, однак на момент прийняття акту та Припису таке порушення існувало, що вказує на обґрунтованість та правомірність пункту 13 Припису, складеного з метою усунення виявленого порушення, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" щодо скасування зазначеного пункту Припису не підлягають задоволенню.
Пунктом 14 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.2.4. НАПБ А.01.001-2004, п. 4.34 ДБН В.1.1-7-2002, адже сполучення шахти ліфту з підвальним поверхом не передбачено через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу з підпором повітря під час пожежі.
Згідно з п. 4.2.4. НАПБ А.01.001-2004 отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси тощо) проти поширення вогню та продуктів горіння. Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних та протидимних дверей, а також знімати пристрої для їх самозачинення.
Відповідно до п. 4.34 ДБН В.1.1-7-2002 сполучення шахт ліфтів і вантажних підіймачів, розташованих поза об'ємом сходової клітки, з підземним, підвальним, цокольним поверхами слід передбачати через протипожежні тамбури-шлюзи 1-го типу з підпором повітря під час пожежі, окрім випадків, обумовлених НД.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 197), а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що сполучення шахти ліфту з підвальним поверхом виконано без улаштування протипожежного тамбур-шлюзу 1-го типу з підпором повітря під час пожежі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений пункт 14 Припису, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" щодо скасування зазначеного пункту Припису не підлягають задоволенню.
Пунктом 15 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 5.27 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: висота шляхів евакуації у сходовій клітці типу СК1 на 7-му поверсі менша ніж 2 м.
Згідно з п. 5.27. ДБН В.1.1-7-2002 висота та ширина шляхів евакуації встановлюється НД відповідно до призначення будинку. При цьому висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їхня ширина - 1,0 м. Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення дозволяється зменшувати до 0,7 м.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року встановлено, що висота шляхів евакуації у сходовій клітці типу СК1 на 7-му поверсі (з перекриттям антресолі та сходами вгору від поверхової поворотної площадки) не менша за 2 м (висоту приведено до норм шляхом часткового зрізання площадки антресолі).
Проте, як вбачається з фотознімків (Т. 1, а.с. 198-199) площадка антресолі не підрізана, тобто на момент проведення позапланової перевірки позивачем не виконані вимоги пункту 15 Припису, висота шляхів евакуації у сходовій клітці типу СК1 на 7-му поверсі залишалась меншою ніж 2 м.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на момент розгляду справи позивачем усунуто порушення, визначене пунктом 15 акту №209 від 28.08.2013 року, однак на момент прийняття акту та Припису таке порушення існувало, що вказує на обґрунтованість та правомірність пункту 15 Припису, складеного з метою усунення виявленого порушення, а тому позовні вимоги щодо скасування зазначеного пункту Припису не підлягають задоволенню.
Пунктом 16 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 5.13 ДБН В.1.1-7-2002, п. 9.1.15 ДБН В.2.2-9-2009, а саме: з 2, 3, 4, 5, 6 та 7 поверхів не передбачено другий евакуаційний вихід по сходовій клітці типу СК1.
Згідно з п. 5.13. ДБН В.1.1-7-2002 з будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД.Допускається передбачати один евакуаційний вихід із: а) приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м; б) приміщення площею не більше як 300 м 2 , розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно перебувають у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 15 допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами не менше як 0,6 м х 0,8 м з вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0,45 м або через вікно з розмірами не менше як 0,75 м х 1,5 м і з пристосуванням для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку; в) цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300 м 2 та призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При кількості людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до підпункту б) цього пункту.
Відповідно до п. 9.1.14 ДБН В.2.2-9-2009 один евакуаційний вихід (двері) допускається передбачити з розташованого на будь-якому поверсі приміщення в разі одночасного перебування у ньому не більше 50 людей (у ому числі з амфітеатрів чи балконів залу для глядачів), якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.
Згідно з п. 9.1.15 ДБН В.2.2-9-2009 для евакуації з другого поверху двоповерхових громадських будинків як другий евакуаційний вихід допустиме влаштування сходів типу СЗ (зовнішніх відкритих) за таких умов: І, II ступінь вогнестійкості будинку - 70 осіб (гранична кількість осіб, які евакуюються по зовнішнім відкритим сходам), ІІІ ступінь вогнестійкості будинку - 50 осіб (гранична кількість осіб, які евакуюються по зовнішнім відкритим сходам), IV, V ступінь вогнестійкості будинку - 30 осіб (гранична кількість осіб, які евакуюються по зовнішнім відкритим сходам).
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року експертами встановлено, що у приміщеннях 2, 3, 4, 5-го поверхів одночасно можуть перебувати 48 осіб, у приміщеннях 6-го поверху - 7 осіб, а у приміщеннях 7 поверху - неможливо встановити за відсутності проектної документації щодо проектної чисельності персоналу та відпочиваючих. Відтак, судові експерти приходять до висновку, що стан будівлі по кількості евакуаційних виходів з приміщень 2, 3, 4, 5 та 6-го поверхів відповідає вимогам п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 5.13 ДБН В.1.1-7-2002, п. 9.1.15 ДБН В.2.2-9-2009, а стан будівлі по кількості евакуаційних виходів з приміщень 7-го поверху встановити не вбачається можливим.
Як вбачається зі змісту акту №209 від 28.08.2013 року, фотознімків (Т. 1, а.с. 200-201), а також наданих письмових заперечень на позов, відповідачем не визначалась гранична кількість осіб, які евакуюються з приміщень 2, 3, 4, 5, 6 та 7-го поверхів будівлі, у зв'язку з чим висновок відповідача щодо необхідності другого евакуаційного виходу з приміщень зазначених поверхів є необґрунтованим. При цьому, на підставі висновку експертизи встановлена необґрунтованість висновків відповідача щодо необхідності другого евакуаційного виходу з приміщень 2, 3, 4, 5 та 6-го поверхів будівлі.
Суд враховує, що відповідно до приписів ст.ст. 7, 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за наявності об'єктивних даних про виявлені порушення, відповідач має право на винесення відповідного припису про усунення виявлених порушень. Проте, щодо пункту 16 Припису об'єктивність даних, встановлених в ході проведення перевірки, а також належність і обґрунтованість висновків, здійснених за результатами перевірки, відповідачем суду не доведено. За таких обставин, пункт 16 Припису підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" в цій частині - задоволенню.
Пунктом 17 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.1.4. НАПБ А.01.001-2004, п. 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** , а саме: протипожежні розриви (відстані) між будівлею готельно-розважального комплексу та існуючими будівлями не відповідають вимогам будівельних норм.
Згідно з п. 4.1.4. НАПБ А.01.001-2004 до всіх будівель і споруд підприємства має бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі інвентарних побутових приміщень, індивідуальних гаражів тощо твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами приймати залежно від ємкості складів відповідно до чинних норм.
Пунктом 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** зазначено, що протипожежні розриви між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств - відповідно до чинних норм.
Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будинків промислових підприємств, багатоповерхових гаражів до виробничих, сільськогосподарських будинків і споруд треба приймати згідно з таблицею 1 (знаменник).
Протипожежні розриви від житлових і громадських будинків до: трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену приймати не менше 50 м; складів з твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами приймати залежно від ємкості складів відповідно до чинних норм.
Таблицею 1 до п. 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** визначені відстані в залежності від ступеня вогнестійкості будинків. Приміткою 1 до цієї Таблиці зазначено, що класифікацію будинків за ступенем вогнестійкості, категорії виробництва щодо пожежної безпеки треба приймати відповідно до чинних нормативів. Приміткою 2 до цієї Таблиці зазначено, що протипожежні розриви до виробничих будинків з категорією виробництва щодо пожежної безпеки А і Б треба збільшувати на 50% для будинків I і II ступенів вогнестійкості, для категорії В - на 25% у порівнянні з даними, наведеними у таблиці. Приміткою 3 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. За наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше, як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями. Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%, за винятком будинків IIIа, IIIб, IV, IVа, і V ступенів вогнестійкості. Приміткою 4 до цієї Таблиці зазначено, що у районах сейсмічністю 9 балів відстані між житловими будинками, а також між житловими і громадськими будинками IVа, V ступенів вогнестійкості, треба збільшувати на 20%. Приміткою 5 до цієї Таблиці зазначено, що для двоповерхових будинків каркасної і щитової конструкції V ступеня вогнестійкості, а також будинків, критихспалимими матеріалами, протипожежні відстані треба збільшувати на 20%. Приміткою 6 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між будинками I і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною. Приміткою 7 до цієї Таблиці зазначено, що мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються. При проектуванні та будівництві нових індивідуальних садибних будинків та господарських споруд, а також при повній їх перебудові в межах однієї садиби (зміна місця розташування, площі забудови, об'єму та поверховості будинку) в умовах забудови, яка склалася, відстані між житловими будинками та громадськими будівлями на двох сусідніх ділянках треба приймати за таблицею 1. Часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше чинними нормативами, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування, державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських будівель та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями. Приміткою 8 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між житловими, громадськими, а також житловими і громадськими будівлями не нормуються при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови (поверху) одного будинку того ж ступеня вогнестійкості без протипожежних стін відповідно до чинних нормативів за винятком будинків індивідуальної забудови. При визначенні відстані між житловими і громадськими будівлями площу забудови (поверху) треба приймати як для громадських будинків. Приміткою 9 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між господарськими будівлями (сараями, індивідуальними гаражами, банями), розміщеними за територією присадибних ділянок, не нормуються за умови, якщо площа забудови зблокованих господарських будівель не перевищує 800 м. Відстані між цими блоками господарських будівель приймаються за таблицею 1.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року примітками пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** зазначено можливість розрахунково встановлювати розміри протипожежних розривів між будівлями. При цьому, проведення розрахунків було б можливо виключно за наявності таких даних: про ступінь вогнестійкості, як будівлі готелю, так і його конструктивних елементів, а також поряд існуючих будівель; про цільове призначення поряд існуючих з готелем будівель; про площі забудови поряд існуючих з готелем будівель; про збереження існуючих відстаней між будівлями.
Судовими експертами встановлено, що за відсутності вказаних вихідних даних, які за результатами обстеження не можливо встановити у повному обсязі, відповідно до примітки 8 пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** проводити розрахунок максимальної площі забудови з метою встановлення потреби у наявності протипожежних розривів між досліджуваною та сусідніми будівлями було неможливо. За відсутності вихідних даних на момент дослідження неможливо встановити допуск на зменшення нормативної відстані між будівлями за приміткою 6 пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** , а також встановити факт збереження раніше існуючих відстаней між будівлями до та після реконструкції.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 203-204), а також письмових заперечень проти позову, судом встановлено, що під час здійснення позапланової перевірки відповідачем не використовувались вищевказані вихідні дані, не проводились розрахунки як це передбачено пунктом 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** , у зв'язку з чим висновок про невідповідність протипожежних розривів між будівлею готельно-розважального комплексу та існуючими будівлями є необґрунтованими. Суд погоджується з висновком експертів в тому, що фактична відстань між будівлями, яка не відповідає нормативній табличці і не перевірена розрахунками на підставі положень пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** не є остаточним протипожежним розривом, а підлягає розрахунковій перевірці.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що порушення, визначене пунктом 17 акту №209 від 28.08.2013 року, виявлено відповідачем без врахування всіх обставин та нормативних вимог, що мають істотне значення для констатації наявності такого порушення, а отже, наявність такого порушення належним чином не обґрунтовано, відповідно, не можна вважати належним чином обґрунтованим і оскаржуваний позивачем пункт 17 Припису, а тому вказаний пункт підлягає скасуванню.
Пунктом 18 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.1.7. НАПБ А.01.001-2004, п. 3.22 ДБН 360-92 ** , а саме: на проїзді з тильної сторони будівлі поворотний майданчик не забезпечує можливість розвороту пожежних машин та виконаний розмірами менше 12х12.
Згідно з п. 4.1.7. НАПБ А.01.001-2004 на односмугових проїздах повинні влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Зазначені майданчики повинні відповідати вимогам ДБН 360-92**.
Пунктом 3.22 ДБН 360-92 ** у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На односмугових проїздах передбачаються роз'їзди (п. 3.11). Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150 м. Проїжджа частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об'їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м або майданчиками для розвороту розмірами 12 м х 12 м кожна. До житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року за результатами проведеного обстеження та дослідження топографічного плану розбудови міста в районі АДРЕСА_1 експерти прийшли до висновку, що територія готелю не є і не запланована тупиковим внутрішньоквартальним проїздом ще до будівництва готелю.
Оскільки вимоги п. 4.1.7. НАПБ А.01.001-2004, п. 3.22 ДБН 360-92 ** стосуються тупикових проїздів мережі внутрішньоквартальних проїздів міста, які плануються разом з вуличною мережею населеного пунктів, а майданчик за готелем є частиною прибудинкової території, судові експерти встановили, що відповідний майданчик не може зазначатися як майданчик для розвороту тупикових проїздів мережі внутрішньоквартальних проїздів міста.
Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки належним чином не досліджено топографічного плану розбудови міста в районі розташування будівлі готельно-розважального комплексу, у зв'язку з чим безпідставно віднесено майданчик з тильної сторони цієї будівлі, який є частиною прибудинкової території, до внутрішньо квартального проїзду.
Крім того, зі змісту акту №209 від 28.08.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 205), а також письмових заперечень проти позову вбачається, що відповідачем не досліджено проектне призначення території за готелем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що наявність порушення, зафіксованого пунктом 18 акту №209 від 28.08.2013 року, відповідачем не доведено, у зв'язку з чим пункт 18 Припису є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Пунктом 20 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 2 *дод. 3 ДБН 360-92 ** , щодо незабезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до приміщень будівлі.
Згідно з п. 2* дод. 3 ДБН 360-92 ** при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення. Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати 5-8 м для будинків до 9 поверхів і 8-10 м для будинків 9 поверхів і вище.
Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м. У зоні між будинками і проїздами, а також на відстані 1,5 м від проїзду з протилежного боку будинку, не допускається розміщення огорож, повітряних ліній електропередачі і рядкового насадження дерев.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року фактичний стан території готельно-розважального комплексу та будівлі готелю в частині забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до усіх приміщень з фасадної та тильної сторони відповідає вимогам п. 2* дод. 3 ДБН 360-92 ** . В той же час, встановлена невідповідність вказаним вимогам щодо забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників лише до одного приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а.
Приймаючи до уваги висновки судових експертів та враховуючи, що відповідачем не надані докази того, що на момент проведення перевірки фактичний стан території готельно-розважального комплексу та будівлі готелю в частині забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до усіх приміщень з фасадної та тильної сторони не відповідав вимогам п. 2* дод. 3 ДБН 360-92 ** , суд приходить до висновку про необґрунтованість порушення, визначеного пунктом 20 акту №209 від 28.08.2013 року, в частині незабезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до приміщень до всіх приміщень з фасадної та тильної сторони будівлі.
А отже, пункт 20 Припису підлягає скасуванню, за виключенням тієї його частини, що стосується приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а.
Пунктом 21 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 9.1.11 ДБН В.2.2-9-2009, а саме: ширина сходових маршів сходової клітки типу СК1 менша ніж 1,2 м.
Згідно з п. 9.1.11 ДБН В.2.2-9-2009 ширина сходових маршів у громадських будинках не повинна перевищувати, як правило, 2,5 м, а також повинна бути не менше розрахункової ширини виходу до сходової клітки з найбільш населеного поверху, але не менше: 1,35 м - у будинках з кількістю осіб, що перебувають у найбільш населеному поверсі, більше 200, а також у кінотеатрах, клубах, центрах культури та дозвілля, лікувально-профілактичних закладах незалежно від кількості місць; 1,2 м - в решті будинків, а також на сходах, що ведуть до приміщень, не пов'язаних з перебуванням в них глядачів та відвідувачів (у кінотеатрах, клубах, центрах культури та дозвілля) чи хворих (у будинках лікувально-профілактичних закладів); 0,9 м - на сходах, що ведуть до приміщення з кількістю осіб, які одночасно перебувають у ньому, до 5. Проміжна площадка у прямому марші сходів повинна мати ширину не менше 1 м. При розрахунковій ширині сходів більше 2,5 м слід передбачати додаткові розділові поручні, при цьому найбільша відстань між поручнями не повинна перевищувати 2,5 м.).
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 207), а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що ширина сходових маршів сходової клітки типу СК1 не відповідає вимогам п. 9.1.11 ДБН В.2.2-9-2009.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений пункт 21 Припису, а тому позовні вимоги щодо скасування зазначеного пункту Припису не підлягають задоволенню
Пунктом 22 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1., 4.3.11, 3.9 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: на шляхах евакуації у коридорах та сходовій клітці типу СК1 стіни облицьовані матеріалами, на які відсутні дані щодо пожежної безпеки.
Згідно з п. 3.9 НАПБ А.01.001-2004 у разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властивостями стосовно пожежної небезпеки власник підприємства зобов'язаний заборонити їх застосування до з'ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку. Застосування у будівництві й на виробництві матеріалів та речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.
Пунктом 5.24. ДБН В.1.1-7-2002 у будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не дозволяється застосовувати будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою, ніж: а) Г1, В1, Д2, Т2 - для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів; б) Г2, В2, Д2, Т2 - для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє; в) Г2, РП1, Д2, Т2 - для покриттів підлог вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів; г) В2, РП2, Д2, Т2 - для покриттів підлог коридорів, холів, фойє. Дозволяється в коридорах, холах (окрім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлоги з деревини. Каркаси підвісних стель на шляхах евакуації та у приміщеннях слід виконувати з негорючих матеріалів.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року на шляхах евакуації у коридорах та сходовій клітці СК1 стіни оздоблені водно-дисперсними фарбами, настінне декоративне оздоблення та облицювання відсутнє, що відповідає вимогам п. 4.3.1., 4.3.11, 3.9 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 208), а також письмових заперечень проти позову судом встановлено, що відповідачем не встановлювались матеріали, якими оздоблені стіни коридорів та сходової клітки типу СК1, а просто констатовано відсутність на такі матеріали даних щодо пожежної безпеки. Однак суд звертає увагу, що відсутність даних щодо матеріалів оздоблення стін не позбавляє відповідача обов'язку встановити відповідність таких матеріалів нормативним вимогам. Відповідачем відповідні дослідження не проведено, у зв'язку з чим порушення встановлено необґрунтовано.
Крім того, суд звертає увагу на те, що судовими експертами встановлено відповідність матеріалів стін на шляхах евакуації у коридорах та сходовій клітці типу СК1 вимогам п. 4.3.1., 4.3.11, 3.9 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002.
За таких обставин, суд пртходить до висновку про необґрунтованість пункту 22 Припису та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо скасування зазначеного пункту Припису.
Пунктом 23 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.2.6 НАПБ А.01.001-2004, п. 4.21 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: не піддані вогнезахисній обробці дерев'яні конструкції горища.
Згідно з п. 4.21 ДБН В.1.1-7-2002 у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати), повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 209), а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що фактичний стан фанерної обшивки конструктивних елементів горища не відповідає п. 4.2.6 НАПБ А.01.001-2004, п. 4.21 ДБН В.1.1-7-2002.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений обґрунтований пункт 23 Припису. Доводи позивача щодо проведення вогнезахисній обробці дерев'яних конструкцій горища не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Пунктом 25 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.17 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: висота дверей двох підсобних приміщень у підвалі менша ніж 1,9 м.
Згідно з п. 5.17. ДБН В.1.1-7-2002 висоту дверей і проходів, що ведуть до приміщень без постійного перебування в них людей, а також висоту дверей, що ведуть до цокольних, підвальних, підземних поверхів, допускається зменшувати до 1,9 м, а дверей, що є виходами на горище або суміщене покриття - до 1,5 м.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 210), а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що фактичний стан дверей двох підсобних приміщень у підвалі менша ніж 1,9 м., що не відповідає вимогам п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.17 ДБН В.1.1-7-2002.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений пункт 25 Припису, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" в цій частині задоволенню не підлягають.
Пунктом 26 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 6.3.2.1 НАПБ А.01.001-2004, щодо не обладнання будівлі внутрішнім пожежним водогоном.
Згідно з п. 6.3.2.1 НАПБ А.01.001-2004 необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року у результаті проведеного обстеження встановлено наявність в будівлі готелю внутрішнього протипожежного водогону внутрішнім діаметром 50 мм та тиском у водопровідній мережі, який дорівнював 60 м.вод.стовпа (6 атм.), що відповідає нормативним вимогам, а саме: п. 6.3.2.1 НАПБ А.01.001-2004.
В той же час, як вбачається з акту №209 від 28.08.2013 року та письмових заперечень проти позову будівля не була обладнана внутрішнім пожежним водогоном на момент проведення перевірки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи позивачем у повному обсязі усунуто порушення, визначене пунктом 26 акту №209 від 28.08.2013 року, однак на момент прийняття акту та Припису таке порушення існувало, що вказує на обґрунтованість та правомірність пункту 26 Припису, складеного з метою усунення виявленого порушення.
Пунктом 28 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 6.1.2, 6.2.1 НАПБ А.01.001-2004, дод. "К" ДБН В.2.5-56:2010, а саме: автоматична пожежна сигналізація та система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей не прийняті в експлуатацію.
Згідно з п. 6.1.2 НАПБ А.01.001-2004 будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до чинних нормативно-правових актів, які в установленому порядку узгоджені з органами державного пожежного нагляду. Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.
Пунктом 6.2.1 НАПБ А.01.001-2004 передбачена необхідність обладнання будинків і приміщень системи протидимного захисту та технічними засобами оповіщення про пожежу, вимоги до їхнього улаштування встановлюються будівельними нормами.
Відповідно до п. К1 дод. "К" ДБН В.2.5-56:2010 для прийняття СПЗ та СПТС до експлуатування замовником створюється комісія з представників замовника, монтувальної, пультової і обслуговуючої організацій та державного пожежного нагляду. Порядок та тривалість роботи комісії визначається замовником робіт. Комісія створюється не пізніше як у 5 - денний термін (5 робочих днів) після одержання повідомлення від монтувальної (пультової) організації про закінчення робіт із монтування та випробування СПЗ та СПТС.
Згідно п. К.2.4 дод. "К" ДБН В.2.5-56:2010 результати роботи комісії, за відсутності порушень, оформляються актом прийняття систем до експлуатування, який розробляється монтувальною або налагоджувальною організацією. У разі якщо СПТС монтується одночасно із СПЗ, оформляється акт прийняття виконаних робіт згідно з додатком Ж. Результати прийняття до експлуатування СПТС, на об'єкті обладнаному СПЗ, оформляються актом прийняття СПТС до експлуатування згідно з додатком Ж форма Ж.5.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року фактичний стан будівлі в частині облаштування системою автоматичної пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей відповідає вимогам п. 6.1.2, 6.2.1 НАПБ А.01.001-2004, дод. "К" ДБН В.2.5-56:2010. В той же час, судовими експертами встановлено неприйняття в експлуатацію системи автоматичної пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, що не відповідає зазначеним нормативним вимогам.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи (Т.2, а.с. 51-52) позивачем забезпечене проведення робіт з облаштування будівлі готельно-розважального комплексу системою автоматичної пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, однак матеріали справи не містить акту прийняття цих систем до експлуатування, складеного комісією з представників замовника, монтувальної, пультової і обслуговуючої організацій та державного пожежного нагляду. Так само, підтверджується відповідність облаштування системою автоматичної пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей відповідає вимогам п. 6.1.2, 6.2.1 НАПБ А.01.001-2004, дод. "К" ДБН В.2.5-56:2010.
У той же час, враховуючи, що порушення, виявлене відповідачем, стосується саме неприйняття автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей до експлуатування, а позивачем не надано доказів на спростування цієї обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість пункту 28 Припису та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Пунктом 29 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.40 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: сходи типу С3 розташовані на відстані меншій ніж 1 м від віконних прорізів будівлі.
Згідно з п. 5.40 ДБН В.1.1-7-2002 сходи типу С3 слід розміщувати біля зовнішніх стін будинку, з межею вогнестійкості не нижче за REI 30. Ці сходи повинні мати ширину не менше 0,7 м, площадки на рівні евакуаційних виходів та огородження заввишки 1,2 м. Сходи типу С3 слід виконувати з негорючих матеріалів і розташовувати на відстані, не меншій за 1 м від віконних прорізів. Під час проектування сходів типу С3 слід передбачати заходи щодо захисту від обледеніння маршів, проступів і площадок.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що на зовнішній бічній частині готелю металеві сходи типу С3 розташовані на відстані меншій ніж 1 м від віконних прорізів будівлі, що не відповідає вимогам п. 5.40 ДБН В.1.1-7-2002.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений обґрунтований пункт 29 Припису, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Пунктом 30 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.30 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: огороджувальні конструкції машинного відділення ліфту не відповідають вимогам, встановленим до протипожежних перегородок 1-го типу та перекриттів 3-го типу.
Згідно з п. 4.30. ДБН В.1.1-7-2002 у будинках І - ІІІ ступенів вогнестійкості огороджувальні конструкції ліфтових шахт (крім наведених в 5.43, 6.12) і приміщень машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер, електрощитових, а також каналів, шахт, ніш для прокладання комунікацій повинні відповідати вимогам, встановленим до протипожежних перегородок 1-го типу та перекриттів 3-го типу.
Примітка. Це положення не поширюється на огороджувальні конструкції приміщень машинних відділень ліфтів, розташованих на покритті з покрівлею з негорючих матеріалів або матеріалів груп горючості Г1, Г2, а також каналів, шахт, ніш для прокладання трубопроводів водопостачання, каналізації, парового й водяного опалення, водостоків, за умови, що ці трубопроводи виконані з негорючих матеріалів, а їхня ізоляція - з негорючих матеріалів або матеріалів груп горючості Г1, Г2).
Зі змісту акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, а також наданих письмових заперечень проти позову вбачається, що під час проведення перевірки представниками відповідача встановлено, що машинне відділення ліфту взагалі не забезпечене протипожежним перекриттям, а його обладнання огороджене лише щитками (огородженнями) з гіпсокартонних листів, що взагалі не стримує розвиток пожежі та продуктів горіння до інших приміщень.
Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року у результаті проведеного обстеження встановлено проведення робіт з реконструкції огороджувальних конструкцій відділення ліфту.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем були здійснені заходи, спрямовані на виконання п. 30 Припису, приведення огороджувальних конструкцій машинного відділення ліфту у відповідність до вимог п. 4.30 ДБН В.1.1-7-2002.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено наявність порушення, визначеного пунктом 30 акту №209 від 28.08.2013 року, на момент проведення перевірки, що вказує на обґрунтованість та правомірність пункту 30 Припису, складеного з метою усунення виявленого порушення.
Пунктом 31 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 9.1.18 ДБН В.2.2-9-2009, а саме: вихід з підвалу через загальну сходову клітину типу СК1 з виходом на зовні не відокремлений від іншої частини сходової клітки на висоту одного поверху суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу.
Згідно з п. 9.1.18 ДБН В.2.2-9-2009 евакуаційні виходи з підвалу або цокольного поверху передбачають, як правило, безпосередньо назовні. У будинках з умовною висотою до 26,5 м включно допускається передбачати виходи з підвалу або цокольного поверху через загальні сходові клітки з виходом назовні, відокремленим від іншої частини сходової клітки на висоту одного поверху суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що сходова клітка типу СК1 не має безпосереднього виходу назовні, а має безпосередній вихід у хол (вестибюль), який у свою чергу має безпосередній вихід назовні, вихід з підвалу передбачено через загальну сходову клітку типу СК1, що не відповідає нормативам.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений обґрунтований пункт 31 Припису, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Пунктом 34 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 6.6 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: вихід із сходової клітки типу СК1 на горище не передбачений по сходових маршах з площадками перед виходом.
Згідно з п. 6.6 ДБН В.1.1-7-2002 виходи через горище на покрівлю слід передбачати по закріплених металевих драбинах, через двері, вікна або люки з розмірами не менше 0,6 м х 0,8 м. Виходи зі сходових кліток на покрівлю або горище слід передбачати по сходових маршах з площадками перед виходом, через протипожежні двері 2-го типу розмірами не менше 0,75 м х 1,5 м. У житлових, громадських будинках, адміністративних і побутових будинках промислових підприємств з висотою не більше 15 м від планувальної позначки землі до карнизу покрівлі або верху зовнішньої стіни (парапету) дозволяється влаштовувати виходи на горище або покрівлю зі сходових кліток через протипожежні люки 2-го типу розмірами 0,6 м х 0,8 м по закріплених вертикальних металевих драбинах.
На підставі акту №209 від 28.08.2013 року, акту №282 від 25.10.2013 року, а також висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року судом встановлено, що вихід із сходової клітки типу СК1 на горище не передбачений по сходових маршах з площадками перед виходом, що не відповідає вимог п. 6.6 ДБН В.1.1-7-2002.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено наявність порушення, з метою усунення якого складений обґрунтований пункт 34 Припису, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Пунктом 35 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 11 Положення про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників і фахівців у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 874 (надалі - Положення), а саме: керівний склад не пройшов навчання у сфері цивільного захисту.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №874 "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту (далі - Постанова від 26.07.2001 року №874)" підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців проводяться з метою забезпечення потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на яких поширюється дія законів у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - у сфері цивільного захисту), а також аварійно-рятувальних служб у працівниках, здатних компетентно і відповідально виконувати функції управління техногенною і природною безпекою населення, територій та об'єктів господарської діяльності, впроваджувати технології, спрямовані на пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій та їх ліквідацію, активізацію інноваційних процесів.
Згідно п. 4 Постанови від 26.07.2001 року №874 функціональне навчання осіб керівного складу цивільної оборони та інших управлінських кадрів і фахівців, на яких поширюється дія законів у сфері цивільного захисту, - це форма підвищення кваліфікації цільового призначення, що забезпечує своєчасне і систематичне оновлення, поглиблення спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для виконання певних функцій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та здійснення ефективного управління у сфері цивільного захисту.
З наведених норм вбачається, що проведення такого виду навчання поширюється на підприємства, на які поширюються закони у сфері цивільного захисту.
Згідно з вимогами статті 3 Закону України "Про цивільну оборону" керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України. Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони. Отже, даними нормами встановлено, що Цивільна оборона України створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, органами повсякденного управління процесами захисту населення є керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які здійснюють безпосереднє виконання завдань службами цивільної оборони створеними у складі підприємств, установ і організацій. Тобто, дія Закону України "Про цивільну оборону України" поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і підпорядкування. З урахуванням вищезазначених норм відповідач при встановленні порушення згідно з пунктом 35 Припису, зробив посилання на вимоги п. 11 Постанови від 26.07.2001 року №874, згідно якого особи керівного складу цивільної оборони та інші управлінські кадри і фахівці, на яких поширюється дія законів у сфері цивільного захисту, повинні проходити функціональне навчання в Інституті державного управління у сфері цивільною захисту та на територіальних курсах (учбово-методичних центрах) цивільної оборони в перший рік призначення на посаду і в подальшому - не рідше одного разу на 3, 5 років відповідно до переліку категорій осіб керівного складу цивільної оборони, інших управлінських кадрів і фахівців, які ; підлягають навчанню у сфері цивільного захисту (додаток 1). Функціональне навчання у сфері цивільного захисту проводиться з відривом від виробництва, із збереженням заробітної плати. Проходження такого навчання є необхідною умовою атестації всіх керівників і фахівців, на яких поширюється дія законів у сфері цивільного захисту, переміщення їх по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань тощо. Особи, які успішно пройшли функціональне навчання та перевірку знань шляхом складання заліку або виконання спеціальної навчальної вправи, отримують посвідчення встановленого зразка. Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент проведення перевірки у період з 22 по 28 серпня 2013 року діяли норми постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №874 "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту". Тобто, особи керівного складу суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту зобов'язані проходити функціональні навчання, а підтвердженням проходження навчання є відповідне посвідчення. За таких обставин суд приходить до висновку про те, що висновки пункту 35 Припису зроблені відповідачем відповідно до вимог законодавства, чинного на момент проведення перевірки, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Пунктом 36 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 3.1.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.08.2007 року № 557, п. 9 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 року № 98, а саме: не проведено ідентифікацію потенційної небезпеки об'єкту. Відповідно до акту №209 від 28.08.2013 року (розділ - питання, що підлягають перевірці, п. 2.1.10) перевірці підлягає наявність ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів згідно з п. 2 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 року № 98. Згідно з п. 2 вказаної Методики дія цієї методики розповсюджується на осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об'єкти, у тому числі осіб, відповідальних за об'єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (далі - НС) та підлягають ідентифікації. Відповідно до п. 3.1.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.08.2007 року № 557, керівники потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки повинні забезпечити проведення ідентифікації та паспортизації відповідно до Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС від 18.12.2000 року № 338. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" потенційно небезпечний об'єкт - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії. Зі змісту довідки ТОВ "МТЗ-ЛЮКС" від 01.08.2014 року (Т.2, а.с. 53) судом встановлено, що з травня 2012 року по теперішній час небезпечних речовин ТОВ "МТЗ-ЛЮКС" не має та не зберігає. Згідно з п.7 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС від 18.12.2000 року № 338, ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади. При цьому об'єкт ідентифікується як потенційно небезпечний об'єкт за наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, яке може спричинити надзвичайні ситуації об'єктового, місцевого, регіонального або державного рівнів (п. 11 вказаного Положення). Згідно з додатком 2 до п. 13 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 року № 98 визначено перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи, що позивачем заперечується необхідність проведення ідентифікації потенційної небезпечності об'єкта, а відповідачем не доведено наявність в готельно-розважальному комплексі хоча б одного джерела небезпеки, яке притаманна потенційно небезпечним об'єктам, суд, керуючись п. 11 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС від 18.12.2000 року № 338, приходить до висновку, що пункт 36 Припису є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов в частині скасування вимог, передбачених пунктами 4, 5, 8 (в частині вимоги щодо приведення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах протипожежним вимогам будівельних норм), 12, 16, 17, 18, 20 (в частині вимог щодо забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до всіх приміщень, крім одного приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а), 22, 36 Припису є обґрунтованим, доведеним наявними у матеріалах справи доказами та таким, що підлягає задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України. На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 159, 160- 163, 186,254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про скасування припису - задовольнити частково.
Скасувати Припис Червонозаводського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту № 193 від 03 вересня 2013 року в частині вимог, передбачених пунктами 4, 5, 8 (в частині вимоги щодо приведення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах протипожежним вимогам будівельних норм), 12, 16, 17, 18, 20 (в частині вимог щодо забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до всіх приміщень, крім одного приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а), 22, 36 цього Припису.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 35351410, адреса місцезнаходження: 61001, м.Харків, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 25,49 грн. (двадцять п'ять гривень сорок дев'ять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі виготовлено 15 грудня 2014 року.
Суддя Котеньов О.Г.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.12.2014 |
Оприлюднено | 19.12.2014 |
Номер документу | 41901722 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Котеньов О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні