Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/15225/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/15225/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від ТОВ «Фудмережа» - Самоць В.Ю., дов. б/н від 16.06.2014 року;

Шулянський А.В., дов. б/н від 09.01.2014 року;

від ТОВ «Нікобудпроект» - Перетятько В.Є., дов. б/н від 28.03.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.09.2014 року

у справі № 910/15225/14 (суддя Пінчук В.І.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Нікобудпроект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

про стягнення 96 669,19 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фудмережа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект»

про розірвання договору підряду та стягнення 114 219,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 96 669,19 грн. заборгованості за договором підряду № 12.11./2013 від 12.11.2013 року, 3 576,76 грн. пені, 587,96 грн. 3% річних та 386,68 грн. збитки від інфляції.

У свою чергу, 03.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» подало зустрічну позовну заяву, в якій останнє просить суд розірвати договір підряду № 12.11./2013 від 12.11.2013 року та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» 114 219,93 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/15225/14 первісний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» 96 669,19 грн. основного боргу, 3 576,76 грн. пені, 587,96 грн. 3% річних, 386,68 грн. збитків від інфляції, 2 024. 42 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/15225/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» відмовити, задовольнити зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 року по справі № 910/15225/14 апеляційну скаргу було прийнято та призначено до розгляду на 09.12.2014 року.

05.12.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/15225/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» відмовити, задовольнити зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа».

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (далі - позивач за первісним позовом, підрядник, ТОВ «Нікобудпроект») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (далі - відповідач за первісним позовом, замовник, ТОВ «Фудмережа») був укладений договір № 12.11/2013 (далі - Договір).

За умовами Договору позивач зобов'язався у встановлений даним договором термін, за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 8, виконати ремонт стелі складського приміщення, роботи зовні по запобіганню потрапляння дощової води до складу магазину «Велика Кишеня», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. 4.1 Договору вартість робіт по договору визначається на основі договірних цін та кошторисних розрахунків, згідно з порядком визначення вартості будівництва, передбаченим ДБН та ЕНіР, є динамічною та попередньо складає 228 439,86 грн.

Пунктом 4.4 Договору передбачений наступний порядок розрахунків:

- авансовий платіж на виконання робіт, в розмірі 50 % від вартості робіт, зазначених у кошторисі, замовник перераховує на рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання даного договору (п.4.4.3 Договору).

- остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює через 30 календарних днів після підписання сторонами акту про завершення робіт по договору (п. 4.4.4 Договору).

Додатком № 3 до Договору встановлено графік виконання робіт, згідно якого підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 4 тижнів.

Відповідно до п. 5.2 Договору замовник приступає до прийняття робіт після отримання повідомлення про готовність робіт до здачі та надання акту виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, виконавчих схем, актів на закриття прихованих робіт, сертифікатів на матеріали, паспортів на обладнання, інших документів, передбачених діючими ДБН, СНІП, ДСТУ, ГОСТ, ЕНіР.

19.11.2013 року, на виконання вимог п. 4.4.3 Договору, замовником був сплачений аванс в розмірі 114 219,93 грн. за роботи передбачені Договором, що підтверджується копією платіжного доручення № 1781384 (а.с. 45).

Роботи по Договору були розпочаті та закінчені протягом погодженого п. 4.4.3 строку - з 18.11.2013 року по 18.12.2013 року.

Звертаючись з позовом, позивач за первісним позовом (підрядник) вважає, що такі дії відповідача за первісним позовом (замовника) є порушенням умов договору підряду № 12.11/2013 від 12.11.2013 року і ухиленням від прийняття робіт та здійснення остаточних розрахунків за вказаним договором.

На підтвердження вказаного підрядником надано акт приймання виконаних робіт № 1 за травень 2014 року на суму 210 889,12 грн., який підписано лише ним. В даному акті міститься відмітка про відмову замовника від його підписання та ненадання останнім мотивів такої відмови (а.с. 46-56).

Крім того, актом прийому-передачі документації від 18.12.2013 року № 18/12 підрядник передав відповідачу: акт про завершення робіт по Договору, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість будівельних робіт та витрати, акти на закриття прихованих робіт (5 шт.), виконавчу схему та сертифікати на матеріали (5 шт.) (а.с. 84).

Таким чином, підрядник надав замовнику передбачений Договором комплект документів, проте, останній відмовився від його підписання та мотивів такої відмови не зазначив.

За умовами п. 5.3, 5.6 Договору, замовник зобов'язаний перевірити та прийняти роботи, підписавши акт виконаних робіт або у випадку виявлення недоліків скласти дефектний акт, у якому вказуються всі недоліки. Після усунення всіх виявлених недоліків та підписання акту виконаних робіт, сторонами підписується акт про завершення робіт по договору, який є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

06.01.2014 року підрядник отримав лист відповідача від 30.12.2013 року (вих. № 831), з вимогою привести об'єми робіт та використання матеріалів в актах виконаних робіт до фактично проведених.

Листом від 08.01.2014 року № 20б-ДВ позивач висловив готовність виконати вимогу замовника, якщо він конкретизує зауваження, вкаже, які саме об'єми робіт та розхід будівельних матеріалів, на його думку, не відповідають дійсності, проте відповіді не отримав як і запрошення на складення дефектного акта (а.с. 79).

З пояснень сторін встановлено, що підрядник дійсно проводив роботи по усуненню недоліків, у зв'язку з чим зменшив загальний обсяг робіт, який відповідає вказаному в акті приймання-передачі виконаних робіт.

У зв'язку з вказаним, листом від 24.04.2014 року вих. №228-ДВ замовнику було повторно надано акт про завершення робіт по договору, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість будівельних робіт та витрати, акти на закриття прихованих робіт (5 екз.) та сертифікати на матеріали (8 екз.) (а.с. 80).

Замовник у відповідь надіслав лист від 06.05.2014 року № 514 з вимогою закінчити будівельні роботи та виправити недоліки, проте без зазначення, які були виявлені недоліки, та без пропозиції скласти дефектний акт, а також зазначив про повільне виконання умов Договору та необхідність у п'ятиденний строк виконати умови Договору та передати відповідну технічну документацію (а.с. 82).

Згідно акту прийому-передачі документації № 1 від 20.05.2014 року підрядник черговий раз передав замовнику виконавчу документацію (акти про завершення робіт, акти передачі виконаних робіт, довідку про вартість робіт).

Замовник, листом від 27.05.2014 року, повідомив підрядника про розірвання договору у зв'язку з невиконанням будівельних робіт.

У зв'язку з вказаним, 23.06.2014 року підрядник направив замовнику претензію про сплату заборгованості за Договором у розмірі 96 669,19 грн., яка отримана представником останнього 01.07.2014 року (а.с. 86-92).

Колегія суддів звертає увагу, що замовником не надано доказів, в яких він обґрунтовано посилається на конкретні недоліки.

За умовами Договору, при виявленні недоліків сторони підписують дефектний акт. З пояснень сторін встановлено, що дефектний акт між ними підписано не було.

Не підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови (дефектного акту), є фактом визнання замовником повного виконання підрядником своїх зобов'язань, а такі роботи вважаються виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

Посилання в листах на усунення недоліків без їх конкретизації, колегія суддів не може прийняти як мотивовану відмову.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи виконання підрядником умов Договору та їх часткову оплату, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» 96 669,19 грн. заборгованості за виконані роботи підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 3 576,76 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення замовником термінів розрахунків, підрядник має право вимагати від замовника сплати пені в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.

Враховуючи наявність заборгованості, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3 576,76 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 587,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 386,68 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 587,96 грн. 3 % річних та 386,68 грн. інфляційних втрат.

Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом, в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом отримавши аванс в розмірі 114 219,93 грн. так і не приступив до виконання умов договору підряду № 12.11/2013 від 12.11.2013 року, у зв'язку з чим він просить розірвати договір підряду № 12.11/2013 від 12.11.2013 року та стягнути з підрядника 114 219,93 грн. авансу.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів зазначає, що позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів того, що відповідач за зустрічним позовом порушив умови Договору, не виконавши роботи передбачені цим Договором.

Як зазначалося вище, жодних доказів того, що підрядник не приступив чи неналежним чином виконав роботи по Договору суду надано не було. Жодних дефектних актів чи інших належних доказів на підтвердження доводів замовника матеріали справи не містять.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/15225/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/15225/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/15225/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 15.12.2014 року.