Рішення

від 16.12.2014 по справі 554/15479/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/15479/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3566/14

Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О.

Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

суддів: Дряниці Ю.В., Обідіної О.І.

при секретарі Філоненко О.В.,

за участю: відповідача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Аріадна» про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.

Колегія суддів,заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 17.05.2005 року остання отримала від нього позику у сумі 85500,00 грн., які зобов'язувалась повернути через 18 місяців рівними частинами щомісячно протягом шести місяців, однак своїх зобов'язань не виконала та на вимогу позивача в усній формі відмовилася сплатити заборгованість.

У зв'язку з цим прохав стягнути з ОСОБА_1 на його користь борг за договором позики у сумі 85500,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 37349,25 грн., 3% річних від простроченої суми 5589,42 грн., а всього 128438,67 грн., покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1284,39 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 250,00 грн.

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому прохала визнати недійсним договір повторної безвідсоткової позички від 16.05.2005 року, укладений між ПКВП «Фірма Аріадна» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та розписку від 17.05.2005 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати в розмірі 844,00 грн., що складаються з 17,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 37,00 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи та 800,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.05.2005 року між ПКВП «Фірма Аріадна» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поворотної безвідсоткової позички на суму 85500,00 грн., а 17.05.2005 року вона написала відповідну розписку.

Зазначає, що даний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки позивач, як головний лікар санаторію-профілакторію Полтавської аграрної академії вимагав від неї, як директора ПКВП «Фірма Аріадна», певну суму коштів за право постачання продукції до санаторію, внаслідок чого між ними було укладено договір поворотної безвідсоткової позички та видана розписка. Однак ніяких коштів від ОСОБА_3 за договором повторної безвідсоткової позички від 16.05.2005 року та розписки до нього від 17.05.2005 року вона не отримувала, що свідчить про фіктивність правочину.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2014 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Приватне комерційно-виробниче підприємство «Фірма Аріадна» (а.с.171).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір повторної безвідсоткової позики від 16 травня 2005 року, укладений між приватним комерційно-виробничим підприємством «Фірма Аріадна» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та розписку від 17 травня 2005 року, написану ОСОБА_1 про отримання нею в борг 85500,00 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 37,00грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, 17,00грн. судового збору та 4000,00грн. за надання правової допомоги, а всього 4054,00грн. судових витрат.

Із цим рішенням не погодився позивач по первісному позову ОСОБА_3, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними; невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів скарги посилається, зокрема, на те, що чинність розписки від 17.05.2005 р. ніким не оспорювалася та вона не може бути розрахунковим документом юридичної особи, оскільки передача грошових коштів підприємству оформлюється через касу шляхом заповнення прибуткового касового ордеру.

Вважає, що вказана розписка є документом, що підтверджує факт передавання останній 85500,00 грн. та не стосується договору поворотної безвідсоткової позички від 16.05.2005 року і заперечує існування останнього, оригінал якого на його вимогу не був витребуваний судом у відповідача, а копія не завірена печаткою та підписом юридичної особи, не містить дати підпису, містить дописки, вчинені ОСОБА_1, що не доводить факт погодження його умов з ОСОБА_3

Вказує, що судом не перевірено, чому юридичною особою ПКВП «Фірма «Аріадна» не проведена перереєстрація та не внесено до ЄДРПОУ; не встановлено правомірність представлення інтересів підприємства у суді та яким чином була оформлена правова допомога та хто сплачував витрати адвокату за юридичну особу.

У судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу не визнали та прохали її відхилити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно Статуту Приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Аріадна», затвердженого 22.05.1992 року та зареєстрованого рішенням Октябрського райвиконкому м. Полтави №231 від 02.06.1992 року засновником даного підприємства є ОСОБА_1

Пунктом 4 розділу І Статуту передбачено, що фірма «Аріадна» є юридичною особою, має самостійний баланс, може від свого імені укладати договори, набувати майнових та особистих немайнових прав та нести обов»язки, бути позивачем та відповідачем у судах (а.с.198-205).

Наказом №1 від 22.05.1992 року призначено ОСОБА_1 директором ПКВП «Фірма Аріадна» з правом підпису та ведення всіх фінансових та договірних операцій (а.с.207).

Як убачається з матеріалів справи, 16 травня 2005 року між ЧПКП «Аріадна» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір поворотної безвідсоткової позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала в позику від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 85500,00 грн., що підтверджується відповідною розпискою від 17.05.2005 року, згідно якої вказані кошти відповідач які зобов'язувалася почати повертати через 18 місяців рівними частинами щомісячно протягом 6 місяців (а.с.6, 30, 100, 196-197).

На підставі заяви ОСОБА_3 від 11.08.2008 року була проведена перевірка та постановою заступника прокурора Окрябрського району м. Полтави від 18.08.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ст.ст.190, 192 КК України (а.с.32,120-124).

Також, постановою в.о. начальника Октябрського РВ ПМУ ГУМВСУ в Полтавській області від 17.11.2008 р. за заявою ОСОБА_3 проведено перевірку та відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на підставі ст.6 п.2 КПК України, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ст.ст.190, 192 КК України (а.с.122).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку про фіктивність правочину, оскільки ОСОБА_1 не отримувала кошти за договором повторної безвідсоткової позички від 16.05.2005р. та розписки від 17.05.2005р.

Проте з таким висновком місцевого суду не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.ст.629,610,612 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 вказаного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, положення статті 625 ЦК регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Наведений у позовній заяві Розрахунок заборгованості щодо інфляційних втрат та 3% річних відповідачем не спростований, а тому з урахуванням суми основного боргу, яка становить 85500,00 грн., сума інфляційних втрат буде становити 37349,25 грн., а 3% річних - 5589,42 грн., відтак, до стягнення підлягає загальна сума 128438,67 грн.

Приймаючи до уваги те, що Договір поворотної безвідсоткової позички укладений між юридичною особою - ПКВП «Фірма Аріадна» в особі директора ОСОБА_1 (Користувач) та фізичною особою ОСОБА_3 (Позичкодавець), зазначена сума підлягає до стягнення саме з ПКВП «Фірма Аріадна».

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За нормою ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ст.234 ЦКУ, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р., для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях суду, які нібито спростовують досліджені докази.

Згідно п.5 Розділу УІ Статуту ПКПП «Фірма Аріадна» директор представляє «Фірму Аріадна» у відносинах з підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами: від імені «Фірми Аріадна» підписує договори, контракти, угоди і т. і., видає накази.

Як зазначено вище, директором фірми ПКВП «Фірма Аріадна» з правом підпису та ведення всіх фінансових та договірних операцій є ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що юридичною особою ПКВП «Фірма Аріадна» не проведена перереєстрація та не встановлено причини не внесення даного підприємства до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є безпідставними з огляду на те, що, згідно наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України АА №587177 від 08.05.2012 року ПКВП «Фірма Аріадна» була зареєстрована виконкомом Полтавської міської ради 26.04.2012 року з внесенням даних щодо цього суб»єкта до ЄДРПОУ 27.04.2012 року (т.1, а.с.206).

Враховуючи те, що договір поворотної безвідсоткової позички від 16.05.2005 року укладений в письмовій формі, підписаний обома сторонами - як ОСОБА_1 від імені ПКВП «Фірма Аріадна», так і ОСОБА_3, які дійшли згоди щодо всіх істотних умов позики в сумі 85500,00 грн. та на підтвердження передачі та отримання грошових коштів ОСОБА_1 видана розписка від 17.05.2005 р., завірена печаткою ПКВП «Фірма Аріадна», колегія суддів вважає, що факт передачі грошей на підставі зазначеного Договору є доведеним, а даний Договір та Розписка від 17.05.2005 року є належними та допустимими доказами; ОСОБА_1 не було надано суду жодних доказів того, що грошових коштів від ОСОБА_3 вона не отримувала, відтак, не було доведено, що даний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, а тому підстав для визнання його недійсним колегія суддів не вбачає.

Посилання суду першої інстанції на постанови органів досудового слідства про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та лист № 4/5767 від 04 березня 2010 р. не підтверджують фіктивність укладеного між сторонами правочину, відтак, є безпідставними.

Пояснення, надані ОСОБА_3 18.08.2008 року прокурору Октябрського району м. Полтави також не доводять фіктивність укладеного сторонами Договору повторної безвідсоткової позички (а.с.123).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК).

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійним.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, тому висновки суду не можна визнати такими, що відповідають обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь, якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.5 ст. 88 ЦПК України).

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Пунктами 1 ч.1 ст.80 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Позивачем ОСОБА_3 при поданні позову до суду першої інстанції заявлена вимога майнового характеру: про стягнення з відповідача 128438,67 грн., відповідно, ціна позову у даному випадку становить 128438,67 грн., 1% від ціни позову дорівнює 1284,39 грн.

Судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 51,00 грн. (а.с.2), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с.3) та витрат, понесених по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 764,00 грн. (т.2, а.с.11), документально підтвердженні та складають загальну суму 935,00грн.

Зазначена сума судових витрат, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ПКВП «Фірма Аріадна» на користь позивача ОСОБА_3

Окрім того, виходячи з розміру задоволених вимог (128438,67 грн.) з відповідача ПКВП «Фірма Аріадна» необхідно стягнути на користь Держави недоплачений судовий збір в сумі 1233,39 грн. (1284,39-51,00=1233,39).

Керуючись ст.ст.303,307 , п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України , колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 жовтня 2014 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Аріадна» про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з Приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Аріадна» (ідентифікаційний код 13940392, місцезнаходження: м. Полтава, Майдан Незалежності, 1-А, кв. 61) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) заборгованість за договором позики в сумі 128438,67 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 67 копійок), що складається з 85500,00 грн. (вісімдесяти п'яти тисяч п'ятисот гривень 00 копійок) суми боргу; 37349,25 (тридцяти семи тисяч триста сорока дев'яти гривень 25 копійок) інфляційних втрат та 5589,42 грн. (п'яти тисяч п'ятсот вісімдесят дев'яти гривень 42 копійки) 3% річних.

Стягнути з Приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Аріадна» на користь ОСОБА_3 935,00 грн. (дев»ятсот тридцять п»ять гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Стягнути з Приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Аріадна» на користь держави 1233,39 грн. (одна тисяча двісті тридцять три гривні 39 коп.) судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ О.І. Обідіна

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун