Ухвала

від 02.12.2014 по справі 826/11937/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2014 р. м. Київ К/800/50318/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «СТС-Капітал»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року

по справі №826/11937/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «СТС-Капітал» (надалі - ПАТ «ФК «СТС-Капітал»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013р. №18426552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено перевірку ПАТ «ФК «СТС-Капітал», за результатами якої 04.07.2013р. складено акт №52/26-55-22-01/37401756 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.11.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2010р. по 31.12.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 262715 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. 79635грн., за 3 квартал 2011р. 23000грн., за 4 квартал 2011р. 160080грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013р. №18426552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 262715грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що оскільки позивачем під час перевірки в порушення вимог п.п.20.1.16 п.20.1 ст.20 ПК України та ст.85 ПК України не надано договорів, актів виконаних робіт/послуг, на підставі яких проведено розрахунки у сумі 1142240грн., зазначений дохід, який підлягав включенню до складу інших доходів за правилами оподаткування операцій особливого виду, для цілей оподаткування на підставі п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України і підлягає визначенню як безповоротна фінансова допомога. Крім того, судами зазначено, що позивачем не надано заперечення на акт перевірки і платник податків міг скористатися положеннями п.44.6 ст.44 ПК України, проте, як вбачається з матеріалів справи зазначеним правом він не скористався.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Основними принципами адміністративного судочинства, зокрема, є: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (ст.7 КАС України).

Частиною 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Такі вимоги закону забезпечують конституційні гарантії щодо рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як свідчать матеріали справи, позивачем у суді першої інстанції було надано ряд первинно-бухгалтерських документів, які на думку позивача підтверджують реальність здійснення господарських операцій в період проведення перевірки, копії яких долучені до матеріалів справи, при цьому оригінали цих документів надавались на вимогу суду для ознайомлення, про свідчать журнали судових засідань (а.с.204-205, а.с.224-225, а.с.230-231 т.1).

Також, під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивач наголошував на тому, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано оцінки документам, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та спростовують висновки податкового органу про заниження підприємством податку на прибуток.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всі докази, які надані позивачем (в копіях), під час розгляду справи судами попередніх інстанції не досліджувались та їм не надано належної правової оцінки у розумінні ст.70 КАС України (належність та допустимість доказів).

Згідно із п.3 ч.1 ст.163 КАС України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 КАС України).

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.143 письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам. Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зі змісту ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковими посилання суду першої та апеляційної інстанції на те, що позивачем не надано заперечення на акт перевірки і платник податків міг скористатися положеннями п.44.6 ст.44 ПК України, оскільки подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком ПАТ «ФК «СТС-Капітал», враховуючи, що позивач не погодившись з висновками акта перевірки на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення звернувся до суду про захист своїх прав з вказаним позовом.

Щодо посилання судів на те, що позивач не скористався положеннями п.44.6 ст.44 ПК України, то слід вказати, що судами не враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Також, згідно ч.5 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Наведене свідчить про порушення судами ст.159 КАС України, згідно якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, як свідчить акт перевірки, направлення на перевірку, наказ та повідомлення, які наявні в матеріалах справи (а.с.13, 85-90), перевірка проводилась згідно п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77 ПК України з 17.05.2013р. по 26.06.2013р. Термін проведення перевірки продовжувався з 12.06.2013р. робочих днів на підставі наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києва від 12.06.2013р. №60.

У п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

За змістом п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судами зазначено, що податковим органом на виконання вимог п.77.4 ст.77 ПК України позивачу надіслано повідомлення від 30.04.2013р. №553/22-3 про проведення планової документальної перевірки, в якому вказано про виникнення обов'язку в наданні всіх документів за перевіряємий період, веденння яких передбачено законом та інших документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліках.

Слід зазначити, що згідно п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом було надано до суду копію фіскального чеку від 07.05.2013р. на суму 0,30грн., який не є доказом у розумінні ст.69 КАС України, а отже не підтверджує, що саме було надіслано та не підтверджує отримання зазначених вище документів (а.с.87 т.1).

Також, судам слід врахувати, що не може бути прийнятий як доказ направлення вищезазначених документів на адресу позивача копія бланку кур'єрської доставки, оскільки з даного бланку вбачається, що ДПІ на адресу позивача було надіслано лише 18.07.2013р. та отримано останнім 24.07.2013р., тобто після того як було проведено перевірку (а.с.91 т.1).

Зазначені обставини справи судами попередніх інстанції залишені поза увагою.

Водночас, судам слід мати на увазі, що відповідно до абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фінансова компанія «СТС-Капітал» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов