Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-1670/367/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/62557/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012

у справі № 2а-1670/367/12

за позовом ДПІ

до приватної торгової фірми «Кобра» (далі - Фірма)

про застосування адміністративного арешту майна.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року ДПІ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках Фірми до повного погашення податкового боргу. Позов мотивовано посиланням на відмову платника від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, у позові відмовлено з тих підстав, що податковим органом не доведено належними засобами доказування ані факту перешкоджання платником проведенню вказаної перевірки, ані власне необхідності проведення перевірки щодо стану збереження активів платника.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства (зокрема, пунктам 91.3, 91.4 статті 91, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, далі - ПК) та на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у відповідача обліковується податковий борг у загальній сумі 54633,14 грн., у зв'язку з чим активи Фірми перебувають у податковій заставі.

19.01.2012 керівником ДПІ було оформлено повідомлення № 0001 про проведення перевірки стану збереження майна платників податків, яке перебуває у податковій заставі.

Втім керівник Фірми відмовився від проведення цієї перевірки, що засвідчено його листом на адресу ДПІ від 19.01.2012 (а.с. 20) та зафіксовано в акті від 19.01.2012 № 0001 про проведення перевірки стану збереження майна платників податків, яке перебуває у податковій заставі (а.с. 15), а також в акті від 19.01.2012 № 0001 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого (а.с. 115).

Відповідно до пункту 91.3 статті 91 ПК податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

За правилами пункту 91.4 цієї дж статті ПК у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Висновок судів про недоведеність податковим органом факту недопуску платником податкового керуючого до перевірки стану збереження його активів спростовується наявним у справі доказами, зокрема, актом від 19.01.2012 № 0001 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого, складеним за формою, затвердженою у додатку 1 до Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1035; вказаний факт не заперечувався відповідачем у ході розгляду цієї справи.

Посилання судів на недоведеність податковим органом існування підстав для проведення відповідної перевірки як на мотив для відмови у позові також не можна визнати правильними, позаяк наведені норми ПК не вимагають відповідного обґрунтування.

У випадку невідповідності позовних вимог ДПІ положенням пункту 91.4 статті 91 ПК адміністративний суд не був позбавлений можливості частково задовольнити розглядувані вимоги у межах цього законодавчого припису, у тому числі вийшовши за необхідності за межі позовних вимог в порядку частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України з метою захисту інтересів держави шляхом зобов'язання платника виконати законні вимоги податкового керуючого.

З огляду на допущені судовими інстанціями порушення матеріального та процесуального права, які не можуть бути усунені касаційним судом з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 у справі № 2а-1670/367/12 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько