Рішення

від 11.12.2014 по справі 5008/517/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2014 Справа № 5008/517/2012

Розглянувши матеріали справи

За позовом Ізянської сільської ради, с. Іза Хустського району

До відповідача Приватного підприємства „Благобуд-С", м. Хуст

Про визнання недійсними договору підряду від 12.07.2010 №4 та акту приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від позивача - Дубчак Н.С., довіреність від 10.12.2014 № 02-38/707;

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : Позивач, Ізянська сільська рада, с. Іза Хустського району, звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Благобуд-С", м. Хуст, про визнання недійсними договору підряду від 12.07.2010 №4 та акту приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року.

До початку судового засідання відповідач направив суду електронне повідомлення від 10.12.2014 № 6 про відкладення розгляду справи на іншу дату. Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання у зв'язку із закінченням строку розгляду справи, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу.

Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вважає, що договір на виконання підрядних робіт по реконструкції вуличного освітлення від 12.07.2010 № 4 та акт приймання виконаних підрядних робіт №8 є недійсними, оскільки суперечать інтересам територіальної громади с. Іза. Стверджує, що у сторін не було наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися умовами договору, а навпаки мали злочинний намір - заволодіти бюджетними коштами без виконання будь-яких робіт, право чин є фіктивним і це підтверджуся вироком Хустського районного суду від 24.10.2014 у справі №713/3881/12, який набрав законної сили.

Обґрунтовуючи нормативно зазначене, позивач посилається на ч.1 ст.215, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст.234 Цивільного кодексу України.

Провадження у даній справі зупинялося у зв'язку з розглядом кримінальної справи Хустським районним судом по обвинуваченню Пристая І.І. (сільський голова) та Енеїді С.С. (директор ПП. „Благобуд - С") у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів).

Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (замовник за договором), Ізянською сільською радою, та відповідачем (виконавець), Приватним підприємством „Благобуд-С", був укладений договір на виконання підрядних робіт по реконструкції вуличного освітлення від 12.07.2010 № 4.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи по реконструкції вуличного освітлення в с. Іза Хустського району.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що попередня динамічна вартість робіт становить 68 944, 00 грн. Виконавець бере на себе обов'язок виконати у липні -серпні 2010 року роботи по реконструкції вуличного освітлення с. Іза на цю суму.

Представники обох сторін підписали акт приймання виконаних підрядних робіт № 8 за 2010 рік на суму 68 944 грн.

Позивач, Ізянська сільська рада вважає, що договір на виконання підрядних робіт по реконструкції вуличного освітлення від 12.07.2010 № 4 та складений акт приймання виконаних підрядних робіт №8 за 2010 рік є недійсними з підстав передбачених ч.1 ст. 215, ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. 234 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що позовні вимоги належить задоволити з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

У свою чергу частина 1 статті 234 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивачем заявлено позовні вимоги про визнання Договору №4 від 12.07.2010 недійсним, передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до частини 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у частині 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Оскільки правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Однак не є такими правочини, за якими реальність настання правових наслідків поставлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Отже, особа, яка вимагає визнання договору недійсним у відповідності до ст. 234 Цивільного кодексу України, повинна довести, що в учасників правочину в момент його вчинення не було наміру на створення юридичних наслідків. Відсутність наміру лише в однієї сторони не є доказом фіктивності договору. Тобто, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

Фіктивність оспорюваного правочину доведена вироком Хустського районного суду від 24.10.2014 у справі №713/3881/12, який набрав законної сили. Зокрема, зазначеним вироком встановлено, що Пристая І.І. у липні 2010 року будучи службовою особою, яка здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські обов'язки, а саме головою сільської ради, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно - небезпечних наслідків, всупереч інтересів Ізянської сільської ради, в інтересах Приватного підприємства „Благобуд - С" за попередньою змовою з директором вказаного підприємства Енеді С.С. без відповідного рішення сесії Ізянської сільської ради, зловживаючи своїм службовим становищем уклав та завірив власним підписом договір від 12.07.2010 №4, згідно умов якого „замовник" - Ізянська сільська рада доручає, а „виконавець" - ПП „Благобуд - С" бере на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції вуличного освітлення в с. Іза Хустського району у липні-серпні 2010 року на загальну суму 68 944 грн., про що Пристая І.І. погодив з ПП „Благобуд - С" локальний кошторис №4-1-1 від 01.08.2010, однак роботи зазначені в договорі ПП „Благобуд - С" не виконало, а сільський голова Пристая І.І. завірив власним підписом завідомо неправдивий акт виконаних робіт № 8 за 2010 рік на загальну суму 68 944 грн., в який директор ПП „Благобуд - С" вніс завідомо неправдиві відомості проведення робіт з реконструкції вуличного освітлення в с.Іза Хустського району, які ПП „Благобуд - С" , не виконувало. Крім того, директор даного підприємства Енеді С.С., умисно, з корисливих мотивів оформив та завірив власним підписом договір №4 від 12.07.2010, завідомо неправдивий акт виконаних робіт №8 за 2010 рік на загальну суму 68 944 грн., завідомо підроблені документи направив до бухгалтерії Ізянської сільської ради для проведення оплати.

Вироком Хустського районного суду від 24.10.2014 Пристая І.І. (сільський голова) та Енеді С.С. (директор ПП „Благобуд - С") визнано винними у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів).

Таким чином оспорюваний правочин є фіктивний, оскільки в сторін не було наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися умовами укладеного договору між сторонами, а отже недійсний. Відповідно акт приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року також є недійсним.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 1 094 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір підряду від 12.07.2010 № 4, укладений між Ізянською сільською радою (код ЄДРПОУ 04350049, Хустський район, с. Іза, вул. Центральна, 97) та Приватним підприємством „Благобуд-С" (код ЄДРПОУ 36731722, м. Хуст, вул. Маркуша, 3) та акт приймання виконаних робіт за липень - серпень 2010 року.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Благобуд-С" (код ЄДРПОУ 36731722, м. Хуст, вул. Маркуша, 3) на користь Ізянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04350049, Хустський район, с. Іза, вул. Центральна, 97 ) суму 1 094 (одну тисячу дев'яносто чотири) грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.12.2014.

Суддя Л. М. Якимчук