Постанова

від 26.01.2015 по справі 5008/517/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 5008/517/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Шкребій А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Благобуд-С", б/н і б/д (вхід. № апеляційного суду 01-05/10/15)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2014 р.

у справі №5008/517/2012 (суддя -Якимчук Л.М.)

за позовом Ізянської сільської ради, с. Іза, Хустського району, Закарпатської області

до Приватного підприємства "Благобуд-С", м. Хуст, Закарпатська область

про визнання недійсними договору підряду від 12.07.2010 р. №4 та акту приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явились;

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.2014 р. у справі №5008/517/2012 задоволено позовні вимоги Ізянської сільської ради, с. Іза, Хустського району, Закарпатської області (надалі - Позивач) до Приватного підприємства "Благобуд-С", м. Хуст, Закарпатська область (надалі - Відповідач) та визнано недійсними договір підряду від 12.07.2010 р. №4 та акт приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що вироком Хустського районного суду від 24.10.2014 р. Пристая І.І. (сільський голова) та Енеді С.С. (директор ПП «Благобуд-С») визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, а відтак спірний правочин визнано фіктивним , оскільки в сторін не було наміру створити правові наслідки, які обумовлювались умовами укладеного договору, а відтак недійсним. Відповідно до цього, недійсним є також акт приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року.

Відповідач - ПП «Благобуд-С», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н і б/д (вхід. № апеляційного суду 01-05/10/15), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом, на думку Скаржника, не взято до уваги те, що рішеннями господарського суду Закарпатської області від 22.05.2012 р. та Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. підтверджено виконання робіт ПП «Благобуд-С» по реконструкції вуличного освітлення на підставі договору підряду №4 від 12.07.2010 р. Однак, у вказаний договір підряду Пристая І.І. та Енеді С.С. внесли недостовірні відомості, щодо обсягів виконаних робіт, а саме: в договорі підряду№4 ПП «Благобуд-С» взяло на себе зобов»язання по виконанню робіт на суму 68 944 грн. та склали акт виконаних робіт, в який теж внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ПП «Благобуд-С» виконало роботи на суму 68 944 грн., хоча фактично згідно висновку експерта, всього робіт виконано на суму 60 100 грн. Відтак, в цій частині Енеді С.С. та Пристая І.І. завищили розмір виконаних робіт, а тому вважає, що судом було визнано їх дії незаконними , щодо внесення неправдивих відомостей в договір підряду №4 від 12.07.2010 р. та акти приймання виконаних робіт №8 за 2010 р. Вважає, що дане рішення суперечить рішенню господарського суду Закарпатської області від 22.05.2012 р. та рішенню Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р., яким вирішено стягнути з Ізянської сільської ради на користь ПП «Благобуд-С» кошти в сумі 60 100 грн. заборгованості по оплаті за виконані підрядні роботи за договором підряду №4 від 12.07.2010 р.

Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач - Ізянська сільська рада у відзиві за вих. №02-38/19 від 19.01.2015 р. заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що у тексті вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 24.10.2014 р. по справі №713/3881/12 зазначено, що підсудні Пристая І.І. та Енеді С.С. (сторони, які проставляли підписи на договорі підряду №4 від 12.07.2010 р. та акті приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 року) свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України визнали, не оспорювали фактичні обставини справи, підтвердили встановлені судом обставини справи згідно з доказами, зібраними відносно них органами досудового слідства. З матеріалів справи вбачається, що ПП «Благобуд-С» не виконувало для Ізянської сільської ради жодних робіт з реконструкції вуличного освітлення ні на суму 60 100 грн., ні на суму 68 944 грн. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.01.2015 р. поновлено строк ПП «Благобуд-С» на подання апеляційної скарги б/н і б/д (вхід. № апеляційного суду 01-05/10/15 від 05.01.2015 р.) на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2014 р. у справі №5008/517/2012 (а.с.125-126).

Ухвалою суду від 06.01.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Благобуд-С" б/н і б/д (вхід. № апеляційного суду 01-05/10/15) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.12.2014 р. у справі №5008/517/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 26.01.2015 р. в складі колегії: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.127).

В судове засідання 26.01.2015 р. з»явився громадянин Стець В.М., довіреність на якого видано громадянином Енеді С.С., а не ПП «Благобуд-С», відтак, він не може вважатись уповноваженим представником Відповідача - ПП «Благобуд-С».

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання на 26.01.2015 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 06.01.2015 р., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення (а.с.155).

Враховуючи те, що станом на 26.01.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про розгляд справи по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язанва вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

12.07.2010 р. Ізянською сільською радою (Замовник) та Приватним підприємством «Благобуд-С» (Виконавець) укладений договір на виконання підрядних робіт по реконструкції вуличного освітлення (а.с.8), згідно п.1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов»язок виконати роботи по реконструкції вуличного освітлення в с. Іза Хустського району.

Згідно п.2.1. Договору попередня динамічна вартість робіт становить 68 94,00 грн. Виконавець бере на себе обов»язок виконати у липні - серпні 2010 р. роботи по реконструкції вуличного освітлення с.Іза на цю суму.

Представниками сторін підписано акт приймання виконаних підрядних робіт №8 за липень-серпень 2010 р. на суму 68 944 грн. (а.с.9-10).

Як вбачається з матеріалів справи, Ізянська сільська рада вважає, що вищевказаний договір та акт є недійсними з підстав, встановлених ч.1 ст. 215, ч.ч.1,5 ст. 203, ст. 234 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд прийняв як доказ вирок Хустського районного суду від 24.10.2014 р., яким Пристая І.І. (сільський голова) та Енеді С.С. (директор ПП «Благобуд-С») визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України , та зроблено висновок, що оспорюваний правочин є фіктивним, а отже недійсним.

При перегляді рішення в апеляційному порядку судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У абз.4 підп.2.1. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання право чинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов»язує визнання таких право чинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1-2 ст. 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків , які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи вищенаведені норми, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочину, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегіть, що він не буде виконаний. При вчинені фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

Особа, яка вимагає визнання договору недійсним у відповідності до ст. 234 ЦК України, повинна довести, що в учасників правочину в момент його вчинення не було наміру на створення юридичних наслідків. Відсутність наміру лише в однієї сторони не є доказом фіктивності договору. Фіктивним можна визнати правочин лише за умови , що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях , чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що фіктивність оспорюваного правочину доведена вироком Хустського районного суду від 24.10.2014 р. у справі №713/3881/12, який набрав законної сили (а.с.89-92).

Даним вироком встановлено, що Пристая І.І. у липні 2010 року будучи службовою особою, яка здійснювала організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські обов'язки, а саме - головою сільської ради, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно - небезпечних наслідків, всупереч інтересів Ізянської сільської ради, в інтересах Приватного підприємства „Благобуд-С" за попередньою змовою з директором вказаного підприємства Енеді С.С. без відповідного рішення сесії Ізянської сільської ради, зловживаючи своїм службовим становищем уклав та завірив власним підписом договір від 12.07.2010 №4, згідно умов якого „замовник" - Ізянська сільська рада доручає, а „виконавець" - ПП „Благобуд-С" бере на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції вуличного освітлення в с. Іза Хустського району у липні-серпні 2010 року на загальну суму 68 944 грн., про що Пристая І.І. погодив з ПП „Благобуд-С" локальний кошторис №4-1-1 від 01.08.2010, однак роботи, зазначені в договорі, ПП „Благобуд - С" не виконало, а сільський голова Пристая І.І. завірив власним підписом завідомо неправдивий акт виконаних робіт № 8 за 2010 рік на загальну суму 68 944 грн., в який директор ПП „Благобуд-С" вніс завідомо неправдиві відомості проведення робіт з реконструкції вуличного освітлення в с.Іза Хустського району, які ПП „Благобуд - С" , не виконувало. Крім того, директор даного підприємства Енеді С.С., умисно, з корисливих мотивів оформив та завірив власним підписом договір №4 від 12.07.2010, завідомо неправдивий акт виконаних робіт №8 за 2010 рік на загальну суму 68 944 грн., завідомо підроблені документи направив до бухгалтерії Ізянської сільської ради для проведення оплати.

Вироком Хустського районного суду від 24.10.2014 р. Пристая І.І. (сільський голова) та Енеді С.С. (директор ПП „Благобуд-С") визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний правочин є фіктивним, оскільки в сторін не було наміру створити правові наслідки, які обумовлювалися умовами укладеного договору між сторонами, а відтак недійсний, і як наслідок цього, акт приймання виконаних робіт за липень-серпень 2010 р. також є недійсним.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2014 р. у справі № 5008/517/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Благобуд-С", б/н і б/д (вхід. № апеляційного суду 01-05/10/15) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5008/517/2012 повернути господарському суду Закарпатської області.

повний текст постанови складено та підписано 28.01.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.