Ухвала

від 10.12.2014 по справі 809/767/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 876/7445/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Дунець О.Я.;

від відповідача - Ляхович Д.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2014р. за наслідками провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2014р. залишено без задоволення заяву Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Нафтохімік Прикарпаття» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.02.2003р. в справі № А-1/160 за нововиявленими обставинами (а.с.169-179).

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила відповідач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у Надвірнянському районі Головного управління /ГУ/ Міндоходів в Івано-Франківській обл., яка у апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду від 07.07.2014р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (Т.3, а.с.183-185).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що переробляючи нафту і здійснюючи відвантаження нафтопродуктів, ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» відповідно до Декрету КМ України «Про акцизний збір» виступає платником акцизного збору до бюджету. Згідно висновків, які викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2014р., на день прийняття спірного рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує припинення обов'язку щодо сплати податків і зборів, установлено не було. Відтак, оскільки позивач, незважаючи на існування податкового зобов'язання, не сплатив акцизний збір, податковий орган мав підстави для прийняття спірного рішення.

Для обґрунтованості правомірності спірного рішення апелянтом були надані оборотно-сальдову відомість за січень 2002 року, карточку рахунку за січень 2002 року, звіт про рух продуктів переробки давальницької сировини, відомості передачі нафтопродуктів споживачам за період з 01.01.2002р. по 31.01.2002р., які підтверджують обсяги відвантаженої продукції та визначають об'єкт оподаткування акцизним збором, при цьому судом не надано оцінки цим доказам.

Також судом не дотримані приписи п.2 ст.253 КАС України, оскільки при набранні законної сили ухвалою суду від 07.07.2014р. втратять чинність рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 06.06.-03.07.2003р. у справі № А-1/160 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2002р.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської обл. від 06.06.-03.07.2003р. у справі № А-1/160, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2002р., позов ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (правонаступником якого є ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття») задоволено; визнано недійсним рішення Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції № 91/23-00152230/1461 від 29.03.2002р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства (Т.1, а.с.182-183, 209-211).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2003р. вищевказані рішення судів скасовані та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог (Т.1, а.с.237-244).

25.03.2003р. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» подало до Вищого господарського суду України заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду від 13.02.2003р. (Т.1, а.с.248-249).

За результатом розгляду вказаної заяви Вищий господарський суд України ухвалою від 20.05.2003р. скасував постанову касаційного суду від 13.02.2003р. у справі № А-1/160, а заяву ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» від 15.04.2003р. разом зі справою передав на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що Вищий господарський суд України не має права самостійно дослідити факт перегляду рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 26.06.2001р. у справі № 8/194 та ухвал Верховного Суду України від 25.10.2000р., від 12.04.2001р. та від 23.05.2001р. на предмет того, як вони стосуються конкретних обставин даної справи (Т.1, а.с.291-296).

Ухвалою Верховного Суду України від 10.07.2003р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 20.05.2003р. № А-1/160 (Т.1, а.с.319).

В подальшому ухвалою господарського суду Івано-Франківської обл. від 24.10.2003р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2010р., рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 03.07.2002р. залишено без змін (Т.2, а.с.50-51, Т.3, а.с.31-33).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.02.2014р. у справі № А- 1/160 ухвалу господарського суду Івано-Франківської обл. від 24.10.2003р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Т.3, а.с.71-75).

При цьому, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи ухвали судів попередніх інстанцій, зазначив про те, що відповідно до норм ч.3 ст.4 Декрету КМ України «Про акцизний збір» ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є платником акцизного збору з дати відвантаження (передачі) товарів (продукції) і за відсутності фактів, перелічених в ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», на час прийняття оспорюваного рішення № 91/23-00152230/1461 від 29.03.2002р. він не був звільнений від сплати акцизного збору, а тому податковий орган вправі був нарахувати йому податкові зобов'язання з вказаного обов'язкового платежу за січень 2002 року. За таких обставин, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити, чим керувався податковий орган при встановленні обсягів відвантажених нафтопродуктів, суд касаційної інстанції зобов'язав адміністративний суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо встановлення кількості готової продукції, що була передана позивачем замовнику згідно вказаних договорів, тобто дослідити первинні документи фактичної передачі нафтопродуктів, одержаних в процесі переробки. Окрім цього, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції не вказав на порушення попередніми судовим інстанціями норм процесуального права щодо провадження, в якому прийняті скасовані ухвали судів.

При вирішенні заяви ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами суд першої інстанції вірно виходив з того, що в даній справі є чинними рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 06.06.-03.07.2002р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2002р.

Підтвердженням наведеного є та обставина, що Вищий господарський суд України ухвалою від 20.05.2003р. за заявою ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» визнав нововиявленою обставиною у справі ухвалу Верховного Суду України від 23.05.2001р., якою роз'яснено, що до іноземного інвестора АТ «Фірма Фіаніт», його дочірніх підприємств у термін до 08.09.2002р. Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» не застосовується.

Однак, скасувавши постанову Вищого господарського суду України від 13.02.2003р., заяву ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» разом зі справою передав на розгляд до суду першої інстанції для дослідження факту перегляду рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 20.05.2013р. у справі № 8/194.

У подальшому рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 06.06.-03.07.2002р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2002р. різними судовими інстанціями не скасовувалися.

Окрім цього, обставини, які викладені в ухвалі Верховного Суду України від 23.05.2001р., не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки за своїм змістом лише уточнюють обставини, які викладені в ухвалах Верховного Суду України від 25.10.2000р. та від 12.04.2001р.

Як вказав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10.02.2014р., зазначені в рішенні господарського суду Івано-Франківської обл. від 26.06.2001р. у справі № 8/194 та вказаних вище ухвалах Верховного суду України обставини стосуються іноземного інвестора АТ «Фірма Фіаніт» та його дочірніх підприємств, а тому ці судові рішення не звільняли ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» від виконання зобов'язання по сплаті акцизного збору з операцій по продажу підакцизних товарів (продукції) за січень 2002 року в силу положень ч.3 ст.4 Декрету КМ України «Про акцизний збір», ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування».

Виходячи зі змісту процесуальних норм, викладених ст.ст.245, 253 КАС України, можна дійти висновку, що в разі визнання певних обставин нововиявленими, суд в разі їх істотності, тобто коли вони в установленому порядку спростовують факти, які покладені в основу судового рішення, скасовує постанову чи ухвалу, що набрали законної сили та переглядаються в провадженні за нововиявленими обставинами, та ухвалює нове судове рішення. В протилежному випадку, в разі неістотного характеру обставин зазначених в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд залишає таку заяву без задоволення.

При цьому, виходячи з правової природи процесуального інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами та скасування судового рішення, яке набрало законної сили, обставини, які існували на момент прийняття такого рішення, були відомі сторонам, однак через помилковість застосування норм матеріального чи процесуального права, їм не була надана юридична оцінка судом.

В частині виконання обов'язкових до виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 10.02.2014р., судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту № 81р від 22.03.2002р. позапланової документальної перевірки правильності нарахування та оплати акцизного збору позивачем за січень 2002 року, додатків до нього, вбачається, що податковий орган при розрахунку податкових зобов'язань використав оборотно-сальдову відомість по рах.02.2, 02.3 за січень 2002 року, карточку рахунку 361361/3 за січень 2002 року; копії договорів та додаткових угод; звіт про рух продуктів переробки давальницької сировини; відомість передачі нафтопродуктів споживачам за період з 01.01.2002р. по 31.01.2002р.; звіт про рух давальницької сировини, на підставі яких зробив висновок про те, що позивачем вироблено з давальницької сировини та передано ДП «Фірма Фіаніт Альфа» спільного виробничо-інвестиційного підприємства «Фірма Фіаніт» нафтопродукти в кількості 44230,913 тонн, з яких дизельне паливо - 28591,364 тонн, бензин автомобільний: А-80 - 13423,710 тонн, А-92 - 1459,394 тонн, А-95 - 756,372 тонн, фракції 60-140 - 0,073 тонн.

Із змісту цього Акту перевірки неможливо встановити (через відсутність покликання на первинні документи), чи досліджував податковий орган під час проведення перевірки дійсне відвантаження ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» нафтопродуктів, виготовлених з давальницької сировини, обсяги відвантаження виготовлених нафтопродуктів, а також конкретну дату таких відвантажень.

Разом з тим, враховуючи приписи п.«а» ч.1 ст.2, п.«а» ч.1 ст.3, ч.3 ст.4 Декрету КМ України «Про акцизний збір» для правильного визначення об'єкта оподаткування акцизним збором за спірний період та встановлення дати виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) необхідно встановити дату відвантаження (передачі) товарів (продукції), що й випливає з висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 10.02.2014р.

Згідно п.6.1 укладених між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ДП «Фірма Фіаніт Альфа» спільного виробничо-інвестиційного підприємства «Фірма Фіаніт» договорів переробки давальної сировини № 7-09-0070-01-17, № 7-09-0071-01-17, № 7-09-0072-01-17, № 7-09-0073-01-17 від 01.06.2001р., приймання сировини (нафтопродуктів) по кількості здійснюється з дотриманням вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю (№ П-6 та П-7).

Приписами п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965р., передбачено, що приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та іншим) відправника (виробника).

Згідно умов п.п.3.1-3.2, 3.6-3.8 вищевказаних договорів замовник поставляє нафтову сировину для переробки на умовах франко-завод виконавця. Доставка проводиться щомісячно паріями згідно з узгодженими сторонами графіками поставки. Факт поставки нафтової сировини визначається на основі залізничних накладних, в яких вказаної власника. Відвантаження нафтопродуктів виконується виконавцем в межах України. Про відвантаження нафтової сировини, нафтопродуктів сторони повідомляють один одного письмово (пошта, факс, телетайп) із вказівкою номерів вагонів та залізничних документів. Зобов'язання виробника вважаються виконаними з моменту передачі вантажу транспортним органам.

Таким чином, з аналізу змісту вказаних норм договорів переробки давальної сировини слідує, що документом, який підтверджує дату та кількість відвантаженої (переданої) нафтової сировини та нафтопродуктів є транспортні документи: залізничні накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів від замовника третім особам на складі виконавця (позивача у справі) тощо.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., передбачено, що первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після неї.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, згідно вказаних вище норм, умов договорів переробки давальної сировини первинними документами, що підтверджують господарські операції та їх зміст, зокрема, дату та кількість відвантаженої (переданої) нафтової сировини та нафтопродуктів, є транспортні документи, акти приймання-передачі нафтопродуктів від замовника третім особам на складі виконавця (позивача у справі).

В той же час, як вбачається з Акту перевірки № 81р від 22.03.2002р., вищевказані первинні документи податковим органом під час проведення розглядуваної перевірки не досліджувалися.

Під час судового розгляду справи вказані первинні документами сторонами не були представлені, при цьому ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» надано акт про виділення до знищення архівних документів від 10.10.2006р., згідно якого первинні документи по спірним операціям з ДП «Фірма Фіаніт Альфа» спільного виробничо-інвестиційного підприємства «Фірма Фіаніт» знищені.

Також подані відповідачем документи - відомості передачі нафтопродуктів, звіт про рух давальницької сировини, оборотно-сальдові відомості, картки рахунку, не можуть бути визнані такими первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують дату та обсяги відвантаження (передачі) товарів (продукції), тобто дату виникнення податкових зобов'язань продажу підакцизних товарів (продукції) і розмір об'єкта оподаткування.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини суд прийшов до правильного висновку про те, що під час прийняття рішення № 91/23-00152230/1461 від 29.03.2002р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства відповідачем не були дотримані вимоги закону щодо встановлення на підставі первинних документів правильності визначення об'єкту оподаткування за січень 2002 року та обґрунтованості нарахування позивачу за січень 2002 року акцизного збору і застосування фінансових санкцій.

Відносно дотримання судом вимог процесуального закону колегія суддів враховує, що в розглядуваній справі наявне чинне судове рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог, а саме рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 06.06.-03.07.2002р., залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2002р., яким рішення Надвірнянської ОДПІ № 91/23-00152230/1461 від 29.03.2002р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового законодавства визнано недійсним.

Аналізуючи рішення Європейського Суду з прав людини («Желтяков проти України» від 09.06.2011р., «Христов проти України» від 19.02.2009р. та ін.), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права, буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.1 протоколу першого цієї Конвенції, оскільки у позивача після задоволення його позову про визнання недійсним рішення податкового органу про нарахування податкових зобов'язань та наявності чинного судового рішення про це, були законні сподівання на те, що кошти за скасованим рішенням податкового органу не будуть з нього стягнуті в примусовому порядку.

Окрім цього, в разі нового розгляду даного позову поза процедурою провадження за нововиявленими обставинами, при наявності в справі чинного судового рішення, що набрало законної сили, яким вже вирішено спір в даній справі, суд фактично здійснюватиме компетенцію суду касаційної інстанції.

Підсумовуючи вищевказане, єдиним правовим наслідком провадження в даній справі має бути постановления ухвали суду про залишення без задоволення заяви ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» № юр-881 від 24.03.2003р. про перегляд за нововиявленими обставинами, яку ухвалою від 20.05.2003р. № А-1/160 Вищий господарський суд України разом зі справою направив для розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої ухвали не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано прийняв рішення про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків останньої, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2014р. за наслідками провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 809/767/14 залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька