Рішення

від 16.12.2014 по справі 910/22711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22711/14 16.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло Киянам"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська

набережна 26"

про усунення перешкод у користування будівельним майданчиком

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін :

Від позивача: Прокопенко Б. О. (дов. б/н від 01.10.2014)

Від відповідача: Поцелов А. О. (дов. б/н від 25.11.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 16.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло Киянам" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 26" (далі по тексту - відповідач) про усунення перешкод у користування будівельним майданчиком та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22711/14, розгляд справи призначено на 18.11.2014.

У судовому засіданні 18.11.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 02.12.2014.

18.11.2014 року відповідачем у справі подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору (заявником не визначено на стороні якої сторони у справі) Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурне мистецтво" та Дочірнє підприємство "Дарниця-1", яке обґрунтовано тим, що це дозволить дослідити питання щодо проектування житлового комплексу, порядок введення будинку в експлуатацію, а також факт передачі будинку на баланс відповідача у справі.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, суд прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже, передумовою для залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, є встановлення факту впливу рішення суду на права та обов`язки даних осіб щодо сторін (однієї зі сторін) у справі.

Разом з тим, суд встановив, що ТОВ "Архітектурне мистецтво" здійснювало проектування житлового комплексу та на замовлення позивача на підставі договору, передало позивачеві проект житлового комплексу, на підставі якого здійснювалось будівництво будинку і відповідач вказує, що дана особа може надати такий проект. Суд зазначає, що проект на будівництво наявний у позивача у справі та може бути витребуваний у позивача. За твердженням заявника, ДП "Дарниця-1" є експлуатуючою організацією житлового будинку та може надати докази щодо передачі відповідачеві будинку на баланс.

За таких обставин, суд зазначає, що заява відповідача про залучення третіх осіб без самостійних вимог обґрунтована тим, що за твердженням відповідача, вказані особи можуть подати докази, які вказані відповідачем у заяві. Суд приходить до висновку, що дані докази можуть бути витребувані у сторін та, за необхідності, у вказаних осіб, в порядку статей 65, 38 ГПК України. Разом з тим, суд встановив, що рішення у справі щодо усунення перешкоду у користуванні будівельним майданчиком жодним чином не може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Архітектурне мистецтво" та ДП "Дарниця-1" щодо сторін у справі, а отже клопотання відповідача від 18.11.2014 року задоволенню не підлягає.

01.12.2014 через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва представником відповідача надано:

- клопотання про витребування доказів з Державного департаменту страхового фонду документації, а саме, затверджений проект "Комплексу багатоквартирних житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. М. Бажана та вул. Завальною у м. Києві", розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурне мистецтво", згідно якого було прийнято в експлуатацію Державною приймальною комісією на підставі Акту введення в експлуатацію від 29.03.2007 будинок №1 по вул. Дніпровська Набережна 26 у м. Києві;

- клопотання про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів;

- клопотання про здійснення технічної фіксації розгляду справи № 910/22771/14;

- клопотання про витребування доказів від Головного управління та містобудування та архітектури, а саме, погодження проекту "Комплексу багатоквартирних житлових будинків з об'єктами соціально - побутового призначення між пр. М. Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва" № 07/1575 від 02.03.2005.

02.12.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано супровідним листом копію проектної документації будинку № 1 по вул. Дніпровська набережна, 26; представником відповідача подано додаткові заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 розгляд справи відкладено на 16.12.2014 та зобов'язано Дарницьку районну державну адміністрацію міста Києва в порядку ст.ст. 38, 65 ГПК України надати у строк до 12.12.2014 інформацію щодо того, чи дійсно приймальна комісія утворена Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29.03.2007 № 277 прийняла в експлуатацію житловий будинок №1 по вул. Дніпровська Набережна 26 у м. Києві без вбудованих приміщень, до яких, зокрема, входить підземний паркінг, насосні та вентиляційні камери (із зазначенням відповідних причин такого).

Вказаною ухвалою від 02.12.2014 року також відмовлено у задоволенні клопотань відповідача у справі про колегіальний розгляд справи та про витребування доказів з підстав, зазначених в ухвалі.

09.12.2014 та 15.12.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано пояснення по справі та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем будівельним майданчиком, який становить підвальні приміщення у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 площею близько 184, 63 кв. м., а саме: кімната насосної станції системи пінного пожежогасіння паркінгу (номер 20 в схемі експлікації приміщень) в осях (10-1-14-1) (А1-Г1) (площа - 91, 55 кв.м.) та приміщення для зберігання витратних матеріалів і технічного обслуговування насосної станції пінного пожежогасіння (номер 23 в схемі експлікації приміщень) в осях (3-1-10-1) (А1 - В1) (площа - 93, 08 кв. м.), де проводяться завершальні монтажні роботи з будівництва паркінгу, шляхом забезпечення вільного доступу позивача та підрядних організацій до таких приміщень; зобов'язати відповідача звільнити незаконно займані ним підвальні приміщення у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська набережна, 26, де провадяться завершальні монтажні роботи з будівництва паркінгу та вивезти майно, що там знаходиться.

Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд, оцінивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, зазначає, що вона стосується зміни предмета позову, оскільки позивачем визначено характеристики тих місць, які позивач вважає своїм будівельним майданчиком та які ще не прийняті в експлуатацію та заявлено вимоги про звільнення приміщень шляхом вивезення майна, що там знаходиться.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви,

Оскільки в попередніх судових засіданнях суд не переходив до розгляду справи по суті, суд приймає подану позивачем заяву від 15.12.2014 року як заяву про зміну предмету позову, а отже заявлені позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви від 15.12.2014 року.

16.12.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано додаткові заперечення, Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією інформація, запитувана судом, оформлена листом вих. № 101-9850/02 від 16.12.2014.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про призначення у справі судової експертизи. Представник позивача проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечив.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про призначення експертизи суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з нижчевикладених підстав.

Згідно заявленого клопотання, відповідач просить суд призначити у справі судово-будівельну експертизу і на розгляд експерта поставити питання: «Чи відносяться підвальні приміщення будинку по вул. Дніпровській набережній, 26 до допоміжних приміщень будинку?». Обґрунтоване зазначене клопотання не згодою відповідача з позицією позивача, що спірні приміщення не введені в експлуатацію та являють собою частину підземного паркінгу.

За приписами ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року N 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних , що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд приходить до висновку, що визначення допоміжних приміщень будинку дано у нормах Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", яким, зокрема, визначено, що допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Отже, визначення того, чи є приміщення у конкретному будинку допоміжними в розумінні норм чинного законодавства, зокрема вищевказаного закону, є суто правовим питанням, а отже не потребує спеціальних знань та не може бути вирішено в рамках судово-будівельної експертизи, а має вирішуватися судом в рамках розгляду даної справи з урахуванням всіх обставин справи та юридичних фактів, що входять до предмет доказування.

За таких обставин, клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишено судом без задоволення, як необґрунтоване.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача прав позивача на користування його будівельним майданчиком, яким, на думку позивача є підвальне приміщенням у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26. Свої права, як забудовника на використання підвального приміщення у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26, позивач обґрунтовує не введенням підвальних приміщень будинку по вул. Дніпровській набережній, 26 в експлуатацію (не завершенням його будівництва), а також тим, що дані приміщення є частиною підземного паркінгу, який не входить до складу житлового багатоквартирного будинку та не власністю мешканців будинку, та наявністю у нього, як забудовника у відповідності до ст. 331 ЦК України прав власника матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі створення майна.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що йому, як об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26 належать на праві спільної сумісної власності допоміжні приміщення будинку, розташовані в його підвалі, згідно ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якої спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна, яке перебуває у спільній сумісній та спільній частковій власності відповідно співвласників багатоквартирного будинку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 № 19/179 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам» (позивачу) для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва. Передано позивачу земельну ділянку площею 3,61 га для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва в довгострокову оренду на 6 років за рахунок земель міської забудови (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

На підставі вказаного рішення, 11.03.2003 між позивачем та Київської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №307, за умовами якого на підставі рішення Київради від 26.09.2002 за №19/179, Київська міська рада передає, а позивач приймає у довгострокову оренду на 6 років земельну ділянку, місце розташування якої між пр-т. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва, розміром 3,6066 га для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення у межах, які перенесені в натурі і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Вказаний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради, про що зроблено запис від 18.03.2003 р. за № 63-6-00046 у книзі записів державної реєстрації.

25.12.2010 договір оренди земельної ділянки від 11.03.2003 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 307 та зареєстрований 18.03.2003 за №63-6-00046 у книзі записів державної реєстрації, було поновлено до 19.03.2015, про що оформлено нотаріально посвідчену угоду між позивачем та Київською міською радою.

08.08.2013 договір оренди земельної ділянки від 11.03.2003 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №307 та зареєстрований 18.03.2003 за №63-6-00046 у книзі записів державної реєстрації було викладено в новій редакції.

Згідно пункту 3.1. договору оренди в новій редакції, договір укладено до 19.03.2015.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач на час звернення з позовом до суду є законним користувачем земельної ділянки, місце розташування якої між пр-т. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва, розміром 3,6066 га для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення.

Крім того, позивачем надано в матеріали справи оригінали платіжних доручень, що підтверджують сплату орендних платежів, зокрема протягом 2014 року, за користування вказаною земельною ділянкою на відповідний рахунок, визначений укладеним договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне мистецтво» виготовлення проекту «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва» на підставі укладеного договору № 02-01/ПР на виконання проектних робіт від 14.05.2004.

Як вбачається із додатку № 2 до договору № 02-01/ПР від 14.05.2004 - Кошторису на розробку проектної документації на будівництво комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально - побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва, розробка проекту будівництва паркінгу для житлового комплексу виділена в окремий вид робіт (окремий проект).

Слід зазначити, що порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації будівництва на час виготовлення позивачем проекту «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва» регулювався та визначався Державними будівельними нормами України «ДБН А.2.2-3-97».

Згідно п. 5.1. ДБН А.2.2-3-97, проект (П) на будiвництво об'єкту цивiльного призначення розробляється на пiдставi вихiдних даних та завдання на проектування, погодженого ескiзного проекту (за його наявностi).

Пунктом 9.1 ДБН А.2.2-3-97 передбачено, що розроблена проектна документацiя пiдлягає погодженню, зокрема проект, - з мiсцевими органами мiстобудування та архiтектури - з питань, зазначених у пiдпунктi "а" (вiдносно розмiщення, рацiонального використання намiченої для вiдведення територiї, вiдповiдностi передбачених проектом рішень вимогам архiтектурно-планувального завдання, чиннiй мiстобудiвнiй документацiї) при розробленнi проекту чи робочого проекту без попереднього розроблення ЕП та ТЕО iнвестицiй, або за умови додаткового погодження, визначеного при погодженнi попередньої розробки у вiдповiдному документi.

Згідно п. 9.12. Проектна документацiя (ЕП, ТЕО iнвестицiй, П, РП) до її затвердження пiдлягає обов'язковiй державнiй експертизi згiдно з чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що проект «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва» було погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №07/1575 від 02.03.2005, а 15.07.2005 проектна документація отримала позитивний висновок комплексної держаної експертизи (копія висновку наявна в матеріалах справи).

22.09.2005 позивачу Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва видано Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1623-ДР/С, який був згодом перереєстрований на новий № 0642-Др/С від 11.08.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (копії вказаних дозволів наявні в матеріалах справи).

Крім того, робоча документація отримала позитивний експертний висновок в Головному управлінні МНС України в м. Києві № 16/5/6743вх від 26.10.2006 щодо дотримання протипожежних вимог (копія наявна в матеріалах справи). В якому, зокрема, зазначено, що проектом передбачено влаштування виходу з насосної станції автоматичного пожежогасіння на відм. - 5.400 у осях (9-1-14-1) (А1-Г1) безпосередньо на сходи, що ведуть на сходи, і ведуть на прилеглу до будинку територію.

Відповідно до виготовленого та затвердженого проекту позивача, передбачалося будівництво шести житлових будинків (будівельна нумерація відповідно - будинок №1, №2, №3, №4, №5, №6), загальною площею 117 862, 38 кв. м., площею квартир 69 491, 20 кв. м., площею вбудовано - прибудованих приміщень 6 828, 73 кв. м., площею підземного паркінгу на 404 м/місць 13 638, 75 кв. м. та громадських приміщень: будинок соціально-побутового призначення, фітнес-клуб на 100 пос. місць, дитячий садочок на 216 місць.

Як зазначає позивач, ним завершено будівництво шести житлових будинків, будинку соціально-побутового призначення та фітнес-клубу, а підземний паркінг знаходиться в процесі завершення будівництва, оскільки виконано всі роботи, що передбачені проектом «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва» за виключенням повного монтажу системи пожежогасіння, яка включає в себе насосну станцію пожежогасіння Паркінгу в підвальних приміщеннях житлового будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26, в осях (10 1 -14 1 )(А1-Г 1 ). На підтвердження зазначеного, позивачем надано в матеріали справи Довідку від 13.11.2014 за підписом керівника позивача.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, будинок № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 був прийнятий в експлуатацію Державною приймальною комісією призначеною розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29.03.2007 № 277 за актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.03.2007 без вбудованих приміщень, який затверджений Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 302 від 30.03.2007.

Розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 302 від 30.03.2007, також надано новозбудованому житловому будинку поштову адресу: Дніпровська набережна, 26.

За актом приймання - передачі житлового будинку № 26 по вул. Дніпровська набережна (№ 1 по об'єкту між вул. М. Бажана та Завальною) від 09.12.2007 будинок № 1 по об'єкту між вул. М. Бажана та Завальною був переданий на обслуговування «Житло -сервіс «Дарниця - 1» (копія акту наявна в матеріалах справи). Із вказаного акту вбачається, що передано по одному ключу від всіх квартир та всі ключі від покрівлі, та вказано, недоліки в квартирах, які необхідно усунути.

Власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 26 на вулиці Дніпровська Набережна, 26 в місті Києві відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» в 2009 році було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна, 26), статут якого був зареєстрований державним реєстратором Недбайло Олегом Андрійовичем Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації 16.11.2009.

01 січня 2010 року за актом приймання - передачі житлового комплексу з балансу на баланс відповідною комісією будинок 26 по вулиці Дніпровська набережна в місті Києві був переданий з балансу Дочірнього підприємства «Дарниця -1» (ідентифікаційний код 30108660) на баланс відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська набережна 26» (ідентифікаційний код 36825569). При цьому, із вказаного акту вбачається, що відповідачу були передані підвали площею 318, 8 кв. м.

Згідно довідки вих. № 432/10 від 26.11.2014 Дочірнього підприємства «Дарниця - 1» під час приймання - передачі житлового будинку № 1 по вул. Дніпровська набережна, 26 на баланс Дочірнього підприємства «Дарниця - 1», підвальні приміщення будинку № 1 по вул. Дніпровська набережна, 26 в яких передбачалося будівництво Паркінгу не передавалися, оскільки їх не було введено в експлуатацію.

Згідно наявних в справі доказів, відповідач з 2010 року використовує шляхом здачі в оренду підвальні приміщення за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26 загальною площею 91, 78 кв. м. (приміщення обладнане окремим входом).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач чинить перешкоди позивачеві у користуванні його, як забудовника будівельним майданчиком, який становлять частина підвальних приміщень житлового будинку №1 по вул. Дніпровська Набережна, 26, площею близько 184,63 м 2 , а саме: кімната насосної станції системи пінного пожежогасіння паркінгу (номер 20 в схемі експлікації приміщень) в осях (10 1 -14 1 ) (А1-Г 1 ) (площа - 91,55 м 2 ) та приміщення для зберігання витратних матеріалів і технічного обслуговування насосної станції пінного пожежогасіння (номер 23 в схемі експлікації приміщень) в осях (3 1 -10 1 )(А1-В 1 ) (площа - 93,08 м 2 ), не допускаючи працівників останнього та генпідрядника для проведення завершальних робіт з будівництва Паркінгу.

Із наявних в матеріалах справи листів відповідача адресованих позивачу вбачається, що відповідач дії представників позивача та інших осіб з направлені на монтаж системи пожежогасіння Паркінгу в підвальному приміщенні (проникнення до) будинку по вул. Дніпровська набережна, 26, розцінює як протиправні, і не допускає позивача у вбудовані приміщення (підземну частину) будинку 26 по вул. Дніпровська набережна, 26 в місті Києві.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України , майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Як встановлено судом вище, позивачем було замовлено та погоджено згідно вимог законодавства проект «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва».

Як вбачається з генерального плану комплексу та експлікації приміщень підземного паркінгу, позивачем запроектовано будівництво паркінгу на 303 паркомісця в межах будинків № 1, 2, 3 (за будівельною нумерацією), включаючи частину підвальних приміщень вказаних будинків. При цьому, будівництво паркінгу виділено в окремий проект.

Судом встановлено, що позивачем було отримано необхідні дозволи на виконання будівельних робіт з будівництва Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва, зокрема, дозвіл №0642-Др/С від 11.08.2008, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, який було продовжено до 18.03.2010 та 18.03.2011.

12.03.2011 набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», частиною 2 статті 34 якого передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва , а тому суд приходить до висновку, що дозвіл позивача №0642-Др/С від 11.08.2008 на здійснення будівельних робіт є чинним на день звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 - 3 статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (що діяв на час виготовлення, затвердження проектної документації позивачем), дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: - проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством ; - документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; - рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; - документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

Порядок отримання дозволів на здійснення будівельних робіт на час отримання позивачем дозволу №1623-Др/С від 22.09.2005 та дозволу №0642-Др/С від 11.08.2008 регулювався Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 N 273.

Так, відповідно до п. 2.1. Порядку № 273, для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи: а) заяву забудовника (замовника); б) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; в) документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування; г) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; ґ) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний нагляд, авторський нагляд); д) затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).

Таким чином, той факт, що позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва, є доказом подання ним уповноваженим органам всіх передбачених законодавством документів, в тому числі і погодженої проектної документації, та її відповідності вимогам законодавства.

Судом також встановлено, що 29.03.2007 було введено в експлуатацію житловий будинок №1 (за будівельною нумерацією) по вул. Дніпровська Набережна, 26, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, за яким прийнято в експлуатацію 177 квартир, загальною площею 12 103 м 2 , житловою площею 6069 м 2 без прийняття до експлуатації підземної частини будинку №1 (вбудованих приміщень), що прямо зазначено в акті.

Листом Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №1976/10 від 20.03.2007 (копія якого наявна в матеріалах справи) у відповідь на звернення позивача від 16.02.2007 №178 щодо присвоєння поштових адрес житловим будинкам та підземному паркінгу, було запропоновано присвоїти наступні поштові адреси:

- Житловий будинок №1 - Дніпровська набережна, 26;

- Житловий будинок №2 - Дніпровська набережна, 26-А;

- Житловий будинок №3 - Дніпровська набережна, 26-Б;

- Підземний паркінг №35 - Дніпровська набережна, 26-В.

Згідно з розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №302 від 30.03.2007 «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затверджено акти Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, зокрема:

- житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. М. Бажана та вул. Завальною (перша черга, будинок №1), в Дарницькому районі м. Києва. Надано новозбудованому житловому будинку №1 з об'єктами соціально-побутового призначення поштову адресу: Дніпровська набережна, 26;

- житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. М. Бажана та вул. Завальною (перша черга, будинок №3), в Дарницькому районі м. Києва. Надано новозбудованому житловому будинку №3 з об'єктами соціально-побутового призначення поштову адресу: Дніпровська набережна, 26-Б.

Суд зазначає, що порядок прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів на час прийняття до експлуатації житлових будинків №1, 3 визначався Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року N 1243.

Згідно п. 27 Порядку № 1243, за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Суд зазначає, що поданий позивачем акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.03.2007 відповідає типовій формі, затвердженій Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27 січня 2005 року N 21.

В матеріалах справи наявні, також, довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про площі приміщень в новозбудованих будинках №1, №2, №3 (за будівельною нумерацією).

Відповідно до довідки №168 від 23.08.2007 про площі приміщень будинку по вул. Дніпровська Набережна, 26, згідно з проведеною інвентаризацією від 10.07.2007 встановлено площу квартир будинку на рівні 12 103 м 2 та без нежитлових вбудованих приміщень, зокрема і в підвальному поверсі.

Згідно довідки №289 від 19.12.2007 про площі приміщень будинку по вул. Дніпровська Набережна, 26-А, згідно з проведеною інвентаризацією встановлено площу квартир будинку на рівні 12 216, 6 м 2 та площу нежитлових вбудованих приміщень в підвальному поверсі в обсязі 318,8 м 2 .

Крім того, відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по вул. Дніпровська Набережна, 26 станом на 04.05.2011, а саме загальних відомостей про будинок, житлова площа квартир становить 6068 м 2 , загальна площа 15 192 м 2 , та міститься відмітка -«крім нежитлових приміщень».

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів, в тому числі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.03.2007, довідки №168 від 23.08.2007 та технічного паспорту, суд приходить до висновку, що житловий будинок №1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 був прийнятий до експлуатації без підвальних приміщень та виключно в межах житлової частини будинку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання після набуття статусу юридичної особи може, зокрема, прийняти на власний баланс весь житловий комплекс.

Відповідно до п. 5 Порядку передачі житлового комплексу або його частини, затвердженого Постановою КМУ від 11 жовтня 2002 N 1521 «Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію , плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання.

За таких обставин, оскільки підвальні приміщення житлового будинку №1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 не вводилися в експлуатацію, вони не могли бути передані на баланс відповідачеві, з огляду на заборону чинним законодавством експлуатації нерухомого майна, яке не введено в експлуатацію.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі докази наявні в матеріалах справи, надані як позивачем так і відповідачем, а також витребувані судом в порядку ст. 38, 65 ГПК України, судом відхиляються доводи відповідача, щодо передачі йому на баланс підвалів будинку 26 по вулиці Дніпровська набережна в місті Києві площею 318, 8 кв. м.

Крім того, відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Як передбачено частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Пунктом 23 Порядку № 1243 передбачено, що вбудовано-прибудовані приміщення у житловому будинку можуть прийматися в експлуатацію за окремим актом, якщо вони згідно з проектною документацією виділені в окремий пусковий комплекс і передбачена їх ізоляція від житлової частини будинку. При цьому житлова частина будинку повинна мати відокремлене від вбудовано-прибудованих приміщень інженерне забезпечення та належні умови щодо її безпечної експлуатації.

Пусковий комплекс в будівництві - сукупність об'єктів (або їх частин) основного виробничого, допоміжного та обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного та складського господарств, зв'язку, інженерних комунікацій, очисних споруд, благоустрою, охорони довкілля від забруднення та інших об'єктів, що є частиною будови або її черги, введення яких в експлуатацію забезпечує: випуск продукції або надання послуг в обсязі, передбаченому проектною документацією для даного пускового комплексу; умови праці, що відповідають чинним нормам (Держбуд України, Наказ "Про Доповнення N 3 до ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" від 07.05.2002 N 80).

Як вбачається з генерального плану будівництва комплексу та експлікації об'єктів і споруд, позивачем запроектовано будівництво 41 об'єкту, в тому числі і нежитлові приміщення (вбудовано-прибудовані), та відповідно кожний об'єкт може вводитися в експлуатацію окремо, а відтак - можливість прийняття до експлуатації лише житлової частини будинку №1 по вул. Дніпровська набережна, 26 без вбудовано-прибудованих приміщень, в тому числі і підвальних, в яких знаходиться підземний паркінг, не суперечить чинному на той час законодавству, що також спростовує твердження відповідача про обов'язковість введення підвальних приміщень будинку разом із будинком.

У відзиві на позов, відповідач зазначає, що підвальні приміщення житлового будинку №1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 являються допоміжними приміщеннями та становлять неподільне майно вказаного будинку і становлять спільне майно співвласників багатоквартирного будинку.

Проте суд не погоджується із вказаними твердженнями з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 382 ЦК власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (сходові клітини, ліфтові шахти, коридори, вестибюлі, горища і подібне), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

Згідно визначень наведених в ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»:

загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Кім того, зазначеною статтею надано визначення нежилого приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

За приписами ст. 4 Житлового кодексу Української РСР житловий фонд включає, зокрема, квартири в багатоквартирних жилих будинках, і до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Як роз'яснено Верховним судом України в розділі «Розгляд спорів щодо спільної сумісної власності власників житлових багатоквартирних будинків» Аналізу деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансування будівництва Паркінгу за проектом «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва», в тому числі і Паркінгу, який входить до підвальних приміщень житлового будинку №1 по вул. Дніпровська набережна, 26, проводиться інвесторами на підставі укладених із позивачем договорів про участь у фінансуванні будівництва паркінгу.

Тому, оскільки будівництво приміщення Паркінгу з самого початку, зокрема зі стадії розробки та затвердження проекту, будувалися з іншою метою, ніж обслуговування будинку чи власників квартир, а призначалися для індивідуальних інвесторів, які можуть не являтися власниками квартир у житловому будинку №1 по вул. Дніпровська набережна, 26, суд приходить до висновку, що приміщення Паркінгу, в тому числі і частина підвальних приміщень вказаного будинку, де запроектовано будівництво Паркінгу, в межах проекту «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва» не являються допоміжними приміщеннями приміщень житлового будинку №1 по вул. Дніпровська набережна, 26 та спільним майном співвласників багатоквартирного житлового будинку.

Щодо твердження відповідача про те, що згідно проекту, який пройшов комплексну державну експертизу, передбачалося будівництво паркінгу на 404 м/місця, а позивачем надано проект на будівництво паркінгу на 299 м/місця, суд відзначає наступне.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, а саме генеральним планом комплексу, позивачем запроектовано будівництво Паркінгу на 299 м/місць в межах будинків №1, №2 та №3 за будівельною нумерацією, запроектовано будівництво Паркінгу на 61 м/місце в межах будинку №5 за будівельною нумерацією та запроектовано Паркінг на 44 м/місце в межах будинку №4 за будівельною нумерацією комплексу, що відповідає кількості м/місць за проектом, що пройшов комплексну державну експертизу.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем надано проект будівництва Паркінгу, в якому зазначено адресу: вул. Дніпровська набережна 26-В, та такий проект являється іншим проектом ніж за проектом «Комплекс багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення між пр. Миколи Бажана та вул. Завальною у Дарницькому районі м. Києва», то суд вважає необґрунтованими зазначені твердження, з огляду на той факт, що з листа Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №1976/10 від 20.03.2007 р. у відповідь на звернення ТОВ «Житло Киянам» від 16.02.2007 р. №178 щодо присвоєння поштових адрес житловим будинкам та підземному паркінгу, було запропоновано присвоїти поштову адресу Підземному паркінгу №35 - Дніпровська набережна, 26-В.

Відповідно до приписів статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Із наведеної норми вбачається, що до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва, а не на об'єкт нерухомого майна.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ст.ст. 316, 317 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом.

Частиною 1 ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Наприклад, у негаторному позові можуть бути викладені вимоги:

- про виселення з безпідставно займаного приміщення;

- про звільнення безпідставно займаних адміністративно-виробничих приміщень;

- про звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- про вчинення порушником дій, спрямованих на ліквідацію перешкод у користуванні майном (наприклад, зниження поверховості будинку, знесення дамби та відновлення попереднього русла річки);

- про припинення певних дій чи робіт (наприклад, про заборону спорудження дамби, про будівництво багатоповерхового будинку чи промислового комплексу, прокладення залізниці в густонаселеному районі).

Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, одним із способів захисту є припинення дії, яка порушує право.

Визначення поняття будівельного майданчика наведено в ДБН А.3.1.-5:2009, так будівельний майданчик - це виробнича територія, яка виділяється в установленому порядку для розміщення об'єктів, що будуються, а також машин, матеріалів, конструкцій, комунікацій, виробничих і санітарно - побутових приміщень, які використовуються в процесі будівництва.

Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку орендує земельну ділянку між просп. Миколи Бажана та вул. Завальною у дарницькому районі м. Києва розміром 3, 6066 га (кадастровий номер - 8 000 000 000:90:717:0004) з метою будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально - побутового призначення, до якого входить Паркінг.

За приписами ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Тому, оскільки позивачем не вводилися в експлуатацію ані Паркінг, ані вбудовані приміщення будинку 26 по вул. Дніпровська набережна в місті Києві (доказів іншого матеріали справи не містять), на вбудовані приміщення будинку 26 по вул. Дніпровська Набережна в м. Києві та Паркінг, як на новостворене нерухоме майно не виникало право власності (в тому числі спільної), і відповідно до норми 331 ЦК України матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва (створення майна) вбудованих приміщень будинку 26 по вул. Дніпровська набережна в місті Києві та Паркінгу за адресою вул. Дніпровська набережна, 26 - В є власністю позивача, як забудовника. При цьому, матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва (створення майна) вбудованих приміщень будинку 26 по вул. Дніпровська набережна в місті Києві та Паркінгу за адресою вул. Дніпровська набережна, 26 - В розташовані на земельній ділянці, яка орендується позивачем на законних підставах. Приймаючи до уваги вказане та враховуючи визначення поняття будівельного майданчика наведеного в ДБН А.3.1.-5:2009, суд дійшов висновку, що вбудовані приміщення (підземна частина) будинку 26 по вул. Дніпровська Набережна в місті Києві станом на момент винесення рішення по справі є частиною будівельного майданчика позивача.

Пунктом 9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. № 461 (далі-Порядок № 461), на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Факт здійснення відповідачем перешкод позивачеві у користуванні його будівельним майданчиком (а саме: не допущення позивача до вбудованих приміщень (підземної частини) будинку 26 по вулиці Дніпровська набережна в місті Києві) підтверджується листом відповідача №22714 від 22.07.2014 з пропозицією позивачеві відмовитися за власною ініціативою від дій щодо монтажу системи пожежогасіння паркінгу та листом №230714 від 23.07.2014, в якому відповідач зазначив, що право власності на неподільне та загальне майно житлового комплексу - будинку №26 по вул. Дніпровська Набережна (в тому числі і на підвальні приміщення в ньому) виникло у співвласників цього будинку в момент купівлі-продажу ними квартир та копією договору оренди № 10-01п оренди нежилих приміщень від 01.01.2010.

Як зазначено Верховним судом України в розділі «Припинення дії, яка порушує право» Аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права. Зокрема, застосовуються у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном (ст. 391 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача в даному випадку права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм будівельним майданчиком, частина якого розташована у вбудованих приміщеннях (підвалах) будинку 26 по вулиці Дніпровська набережна, 26 в місті Києві.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

За таких обставин, оскільки вбудовані (підвальні) приміщення житлового будинку №1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 не приймалися до експлуатації, і відповідно не можуть експлуатуватися та бути переданими на баланс відповідача, враховуючи, що приміщення Паркінгу не являється допоміжними приміщеннями вказаного будинку, та загальним неподільним майном Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 26», а є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин і на момент винесення рішення не є нерухомим майном (оскільки їх будівництво не завершено), а являються в своїй сукупності будівельним майданчиком позивача, зважаючи, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази позивача, або доказів які б підтверджували право відповідача або його членів на вбудовані нежилі приміщення будинку 26 по вул. Дніпровська Набережна, в місті Києві, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем будівельним майданчиком, який становить в тому числі не введені в експлуатацію вбудовані (підвальні) приміщення у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 в місті Києві шляхом забезпечення вільного доступу позивача до вказаних об`єктів та звільнення таких приміщень відповідачем .

Суд також зазначає, що зазначення позивачем орієнтовних площ не введених в експлуатацію підвальних приміщень паркінгу у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 в місті Києві не знайшло свого підтвердження наявними у справі доказами, оскільки технічна інвентаризація таких приміщень не проведена та такі приміщення не введенні в експлуатацію, що встановлено судом, а отже зазначені площі є припущення позивача, а отже не підлягають визначенню в мотивувальній частині рішення.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача вивезти майно, що знаходиться, у підвальних приміщеннях паркінгу у житловому будинку №1 по вул. Дніпровська Набережна, 26, де проводяться завершальні монтажні роботи з будівництва Паркінгу, то суд зазначає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як не доведені, оскільки позивачем не надано доказів знаходження майна, що належить відповідачеві у вказаних приміщеннях.

Відповідно, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене заявлені позовні вимоги задовольняються судом частково, в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем будівельним майданчиком, який становить в тому числі не введені в експлуатацію вбудовані (підвальні) приміщення паркінгу у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 в місті Києві шляхом забезпечення доступу позивача до вказаних приміщень та їх звільнення відповідачем. Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 26» ( 02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26, ідентифікаційний код 36825569) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам» (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26-Б; ідентифікаційний код 32069938) його будівельним майданчиком, який становить не введені в експлуатацію вбудовані (підвальні) приміщення паркінгу у житловому будинку № 1 по вул. Дніпровська Набережна, 26 в місті Києві, а саме кімната насосної станції системи пінного пожежогасіння паркінгу (номер 20 в схемі експлікації приміщень) в осях (101-141)(А1-Г1) та Приміщення для зберігання витратних матеріалів і технічного обслуговування насосної станції пінного пожежогасіння (номер 23 в схемі експлікації приміщень) в осях (31-101)(А1-В1) шляхом забезпечення вільного доступу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам» до вказаних приміщень та звільнення ( 02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26, ідентифікаційний код 36825569) Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 26» вказаних приміщень.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Набережна 26» ( 02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26, ідентифікаційний код 36825569; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло Киянам» (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 26-Б; ідентифікаційний код 32069938) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко