Постанова

від 10.12.2014 по справі 926/1259/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 926/1259/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області № 10-08-04130 від 21.10.2014 р. (вх. № 01-05/4993/14 від 29.10.2014 р.),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15 жовтня 2014 року

у справі № 926/1259/14 (суддя С.М.Гушилик),

порушеній за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі:

Позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (58001, вул. Л.Кобилиці, 21А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 21432643),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» (58000, вул.. Турецька, 24, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 38646833),

Про: розірвання договору купівлі-продажу об'єкта державної власності цілісного майнового комплексу, повернення об'єкта приватизації вартістю 251230,54 грн. у державну власність та стягнення пені в сумі 70223,96 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог вх. № 1460 від 29.09.2014 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: Чорней С.В. - п/к за довіреністю № 10-08-01754 від 05.05.2014 р. (довіреність дійсна один рік),

від прокуратури: прокурор Макогон Ю.І. (посвідчення № 020325);

від відповідача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником скаржника та прокуратури подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 29.10.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 926/1259/14 Господарського суду Чернівецької області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області № 10-08-04130 від 21.10.2014 р. (вх. № 01-05/4993/14 від 29.10.2014 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 12.11.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в увалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.12.2014 р., про що сторони та Прокурор були повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 10.12.2014 р. представник апелянта/позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить клопотання про звільнення від сплати судового збору задовольнити, рішення місцевого суду в частині, що стосується відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені в розмірі 54707,48 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» пеню в розмірі 70223,96 грн. на користь Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області.

Представник прокуратури прибув, надав пояснення по суті та пояснив, що Прокурором заява про збільшення розміру позовних вимог по справі № 926/1259/14 не подавалася, що вказану заяву було подано РВ ФДМУ по Чернівецькій області, зазначив, що апеляційна скарга також подана РВ ФДМУ по Чернівецькій області, тому з урахуванням матеріалів даної справи, викладеного позивачем в апеляційній скарзі, тому просить суд апеляційної інстанції прийняти законну постанову у справі № 926/1259/14.

Представник відповідача в судове засідання, повторно, не прибув, вимог ухвали суду від 31.10.2014 р. не виконав, про причини не прибуття не повідомив, поштова кореспонденція, яка була двічі надіслана на адресу ТзОВ «ЄвроЕм Україна» (п. і. 58000, м. Чернівці, вул. Турецька, 24 кв. 1) повернулась з поштовою відміткою: «За зазначеною адресою не проживає».

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, № 10-08-04130 від 21.10.2014 р. (вх. № 01-05/4993/14 від 29.10.2014 р.) та розгляд справи № 926/1259/14 у зв'язку із не явкою в судове засідання представника відповідача ухвалою суду від 12.11.2014 р. було відкладено, про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, поштова кореспонденція, яка була двічі надіслана на адресу ТзОВ «ЄвроЕм Україна» (п. і. 58000, м. Чернівці, вул. Турецька, 24 кв. 1) повернулась з поштовою відміткою: «За зазначеною адресою не проживає».

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» зареєстроване за адресою: п. і. 58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, Першотравневий р-н, вул. Турецька, буд. 24, кв. 1., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 68-69).

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 3 від 16.01.2013 ) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Щодо не виконання відповідачем вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 р., якою було зобов'язано відповідача подати довідку з ЄДРПОУ, письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 926/1259/14 та розгляду справи без участі представника відповідача.

Щодо заявленого представником апелянта клопотання № 10-08-04129 від 21.10.2014 р. про звільнення РВ ФДМУ по Чернівецькій області від сплати судового збору, колегія суддів прийшла до висновку, відмовити заявнику у задоволенні зазначеного клопотання, так як довідка Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області № 04-20/4238099 від 17.09.2014 р., яка долучена до апеляційної скарги скаржника, свідчить лише про те, що станом на 17 вересня 2014 р. на рахунку скаржника є 9,64 грн., що не є належним доказом обставин, на які посилається заявник, в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору. Заявник не входить до переліку таких пільговиків. Статтею 8 Зазначеного Закону передбачено право суду відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати у випадках передбачених частиною 1 ст. 8 зазначеного Закону. У частині 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду зменшити його розмір або звільнити від його сплати лише у випадках передбачених частиною 1 цієї ж статті.

Апелянт не представив суду переконливих доказів про те, що його належить звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15 жовтня 2014 року у справі № 926/1259/14 (суддя С.М.Гушилик) вирішено: позов задовольнити частково (пункт 1-й резолютивної частини рішення ). Розірвано договір № КП-402 від 08.05.2013 року купівлі - продажу об'єкта державної власності - цілісного майнового комплексу Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики (м. Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області) та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» (код 38646833, м. Чернівці вул. Турецька, 24/1) - повернути цілісний майновий комплекс Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики (м. Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області) загальною вартістю 251230,54 грн. Регіональному відділенню ФДМУ по Чернівецькій області за актом приймання-передачі згідно із зведеним актом інвентаризації державного майна станом на 31.01.2013р., затвердженим начальником РВ ФДМУ по Чернівецькій області 19.02.2013р. (пункти 2-й та 3-й резолютивної частини рішення ). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна" (код 38646833, м. Чернівці вул. Турецька, 24/1) - на користь Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області в дохід державного бюджету пеню в розмірі 15516,48 грн. (Чернівецьке УК м. Чернівці, 24060300 ідент. код 37978173, МФО 856135 ГУДКСУ в Чернівецькій області, р/р 31113115700002) (пункт 4-ий резолютивної частини) та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроЕм Україна" (код 38646833, м. Чернівці вул. Турецька, 24/1) - в дохід державного бюджету 2816,23 грн. судового збору (а. с. 136, 137-139).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 жовтня 2014 року по справі № 926/1259/14 місцевим судом виправлено описку у пункті 5 резолютивної частини рішення від 15.10.2014 року по справі № 926/1259/14, а саме, що пункт 5 резолютивної частини слід читати: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроЕм Україна" (код 38646833, м. Чернівці вул. Турецька, 24/1) - в дохід державного бюджету 2839,77 грн. судового збору не міняючи суті рішення по справі (а. с. 140).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/позивач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.10.2014 р. (справа № 926/1259/14) в частині, що стосується відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені в розмірі 54707,48 грн. на користь регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області, в дохід Державного бюджету України та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» (адреса: 58000, м. Чернівці, вул. Турецька, 24/1 ідентифікаційний код 38646833) пеню в розмірі 70223,96 грн. на користь Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області, в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: Чернівецьке УК /м. Чернівці/ 24060300 ідентифікаційний код 37978173, МФО 856135 ГУДКСУ в Чернівецькій області, р/р 31113115700002 (а. с. 156-160).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права в частині зменшення нарахованої пені. Вважає, що місцевий суд дійшов до невірного висновку, що позивачем дещо завищено нарахування пені в період з 09.11.2013 р. по 16.09.2014 р., тобто за більший період часу передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, однак, з таким висновком апелянт не може погодитись, оскільки вважає, що між сторонами укладено договір в якому передбачено нарахування за спірний період, відтак відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні господарських договорів та відповідно до ст. 526 ЦК України, господарські зобов'язання мають виконуватись належним чином.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що пунктом 5.3.4 розділу 5 Договору купівлі-продажу № КП-402 від 08.05.2013 р. визначено порядок та строки погашення заборгованості, а сам договір був укладений та підписаний сторонами без зауважень та у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

Також апелянт в апеляційній скарзі в підтвердження своїх доводів посилається на п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання».

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, Апелянт/позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області є юридичною особою, код ЄДРПОУ: 21432643, місце знаходження юридичної особи: п. і. 58001, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21А, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.11.2014 р. (а. с. 166).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, Першотравневий р-н, вул. Турецька, буд. 24, кв. 1., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 68-69).

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.05.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (Продавець - за договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроЕм Україна» (Покупець - за договором, Відповідач - у справі) було укладено Договір № КП-402 купівлі-продажу об'єкта державної власності - цілісного майнового комплексу Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики (далі - Новодністровська ДШТФ), що знаходилось за адресою: м. Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області (далі за текстом - Договір)(а. с. 20-22).

Вищезазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України. Договір нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Куніциною І.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 3366, що відповідає вимогам ст. 209 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений Договір є договором купівлі-продажу об'єкта державної власності - цілісного майнового комплексу.

Статтею 657 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено форму окремих видів договорів купівлі-продажу, так частиною першою згаданої статті визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації , крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно пункту 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт державної власності групи А - цілісний майновий комплекс Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, який розташований за адресою: м. Новодністровськ, Сокирянського р-ну, Чернівецької обл. (далі - Об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови. Об'єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна станом на 3101.2013 р., затверджений начальником регіонального відділення 19.02.2013 р. На балансі цілісного майнового комплексу, що є об'єктом приватизації, відсутнє нерухоме майно.

Указаний в цьому Договорі Об'єкт приватизації, з урахуванням ПДВ продано за 12700,00 грн. у тому числі ПДВ становить 2116,67 грн. (п. 1.3. Договору).

Відтак, згідно з п.1.1 та 1.3 Договору об'єкт приватизації з урахуванням ПДВ продано за 12700 грн., при цьому об'єкт приватизації передається згідно із зведеним актом інвентаризації державного майна станом на 31.01.2013р., згідно з яким на балансі фабрики перебували основні засоби, товарно-матеріальні цінності та готова продукція на суму 251230,54 грн. (а. с. 32-52).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Покупець зобов'язаний внести 11431,84 грн., у тому числі ПДВ 1905,31 грн. у повному обсязі за придбаний Об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору та у випадках, передбачених законом, державної реєстрації.

Сплата Покупцем коштів за придбаний Об'єкт приватизації вноситься на підставі цього договору (п. 2.3. Договору).

Передача об'єкта приватизації Покупцю здійснюється Продавцем у триденний строк після сплати Покупцем у повному обсязі ціни продажу Об'єкта приватизації (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, Передача Об'єкта приватизації продавцем і прийняття його Покупцем засвідчуються актом передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

З матеріалів справи вбачається, факт передачі об'єкта приватизації підтверджено актом приймання-передачі від 07.06.2013 року (а. с. 24), який підписано та скріплено печатками сторін за договором, без будь яких зауважень чи застережень.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї Договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків.

За умовами п.5.3.4 Договору, відповідач був зобов'язаний протягом 6 (шести) місяців погасити кредиторську заборгованість проданого підприємства Новодністровської ДШТФ, що виникла на дату підписання Договору купівлі-продажу: заборгованість із заробітної плати, зобов'язань перед бюджетом і Пенсійним фондом, та протягом 12 місяців іншу заборгованість.

Однак, проведеною органом приватизації перевіркою виконання умов Договору купівлі-продажу № КП-402 від 08.05.2013 року, встановлено, що відповідачем не виконано зобов'язання по Договору, а саме: станом на 31.12.2013 р. за цілісним майновим комплексом Новодністровської ДШТФ обліковується заборгованість перед бюджетом - 49800 грн., із заробітної плати - 104900 грн. та зі страхування - 70400 грн., про що листом № 10-08-01151 від 27.023.2014 р. повідомлено прокурора Чернівецької області старшого радника юстиції Ванзуряка П.К. (а. с. 17-18).

Відтак, як стверджує апелянт/позивач, відповідачем порушено умови договору щодо оплати коштів за придбаний об'єкт приватизації.

Згідно з п.7.7 Договору у разі невиконання Покупцем зобов'язань за Договором Продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передавання у державну власність.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", пунктом 8 статті 27 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що при невиконанні однією із сторін умов договору купівлі-продажу у встановлені строки договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін за рішенням господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Так, підставою для розірвання спірного договору купівлі-продажу прокурор визначає невиконання відповідачем зобов'язання щодо погашення покупцем кредиторської заборгованості, що є істотним порушення умов цього договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за Договором купівлі-продажу майна № КП-402 від 08.05.2013р., а тому вищезазначений факт є підставою для розірвання даного договору в судовому порядку.

Відповідно до п. 12.3 договору купівлі-продажу № КП-402 від 08.05.2013р., у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду При цьому об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до вимог п.7.2 Договору сторони визначили, що у разі порушення встановлених умовами Договору строків погашення кредиторської заборгованості підприємства, що виникла на дату підписання договору купівлі-продажу: заборгованості із заробітної плати, зобов'язань перед бюджетом і Пенсійним фондом протягом 6 місяців з дня підписання договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка не погашеної суми кредиторської заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, Апелянт/позивач просить стягнути пеню в розмірі 0,1% від не погашеної суми кредиторської заборгованості за період з 09.11.2013 р. по 16.09.2014 р., однак колегія суддів з таким розрахунком не може погодить, виходячи з наступного.

Як уже було вище зазначено, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони Договору № КП-402 у п. 7.2. погодили, що у разі порушення встановлених умовами Договору строків погашення кредиторської заборгованості підприємства, що виникла на дату підписання Договору купівлі-продажу: заборгованості із заробітної плати, зобов'язань перед бюджетом і Пенсійним фондом протягом 6 місяців з дня підписання договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка не погашеної суми кредиторської заборгованості за кожний день прострочення.

Посилання Апелянта/позивача на те, що зазначеним вище пунктом Договору передбачено нарахування пені за весь період прострочення є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт 7.2. Договору такої умови - не передбачає.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення пені у розмірі 70223,96 грн. за період з 09.11.2013 р. по 16.09.2014 р. до задоволення підлягають лише частково, у розмірі 15516,48 грн., яка розрахована за період з 09.11.2013 р., дата, коли у Позивача виникло право на нарахування пені, по 09.05.2014 р. включно.

Розрахунок розміру пені: за період 09.11.2013 р. по 14.04.2014 р. прострочення складає 157 днів, ставка НБУ у зазначений період - 6,5%, подвійна облікова ставка = 13,0%, для розрахунку: 13,0%: 100% = 0,13, основний борг - 225100 грн. (225100,00 грн.* 0,13/365 середньостатистичних днів року * 157 днів прострочення), пеня = 12587,10 грн.

З 15.04.2014 р. облікова ставка НБУ - 9,5%, подвійна облікова ставка = 19,0% (9,5%*2), для розрахунку: 19,0% / 100% = 0,19, пеня нарахована за період з 15.04.2014 р. по 09.05.2014 р. включно = 25 днів прострочення (225100,00 грн. - основний борг * 0,19 / 365 середньостатистичних днів року * 25 днів прострочення), пеня = 2929,38 грн.

Відтак загальний розмір пені за вказаний вище період складає 15516,48 грн. (12587,10 грн. + 2929,38 грн.).

На підставі вищенаведеного місцевий суд дійшов до вірного висновку, що яким б способом не визначався у договорі розмір та строк неустойки, він не може перевищувати той розмір і строк, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки) та граничний строк нарахування, то у більшому розмірі та за більш тривалий період вона не може бути стягнута.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені у розмірі 70223,96 грн. підлягають до задоволення частково, в сумі 15516,48 грн. пені. З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно відмовив Позивачу у стягненні з Відповідача решти 54707,48 грн. пені за період з 10.05.2014 р. по 16.09.2014 р.

Також місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету судовий збір з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.10.2014 р. в сумі 2839,77 грн.

Інші твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши докази, зібрані судом по даній справі, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2014 р. у справі № 926/1259/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, апелянтом/позивачем при поданні апеляційної скарги про перегляд судового рішення, було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, однак колегія суддів в задоволенні такого клопотання відмовила з підстав зазначених у цій постанові.

З огляду на все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.103.2014 р. у справі № 926/1259/14 в апеляційному порядку належить покласти на апелянта/позивача, стягнувши з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (п. і. 58001, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21А, код ЄДРПОУ) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15 жовтня 2014 року у справі № 926/1259/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (п. і. 58001, м. Чернівці, вул. Л.Кобилиці, 21А, код ЄДРПОУ) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913 грн. 50 коп.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в Господарському суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 15.12.2014р.