Ухвала

від 11.12.2014 по справі 825/2973/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2973/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівської області про визнання неправомірними та скасування рішення, вимоги і акту, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівської області (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання неправомірним та скасування рішення від 26.08.2014 р. №0004351701, вимогу про сплату боргу від 14.08.2014 р. №Ф-014 та акт перевірки від 14.08.2014 р. №1920/17/НОМЕР_1.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у відкритті провадження в частині вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки від 14.08.2014 р. №1920/17/НОМЕР_1 - відмовлено.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 07.10.2014 р. позивач просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 р. №0004341701, рішення від 26.08.2014 р. №0004351701, вимогу про сплату боргу від 14.08.2014 р. №Ф-014.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.08.2014 р. №1920/17/НОМЕР_1.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст. 44 , п. 138.2 ст. 138, ст. 177 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат за 2013 рік на 135834,56 грн.;

- ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий дохід за 2013 рік на 135834,56 грн.

- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. в розмірі 73042,45 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2014 р. №Ф-014, згідно якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 25345,77 грн.;

- рішення від 26.08.2014 р. №0004351701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1267,29 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 26.08.2014 р. №0004341701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25991,96 грн., в тому числі 20793,57 грн. основного платежу та 5498,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу №02/13 від 01.02.2013 р., за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з щоденного технічного обслуговування вантажних автомобілів, технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціального замовлення виконавця.

На виконання даного договору складено акти виконаних робіт відповідно до яких позивачем до складу валових витрат в 2013 році було віднесено суму 65300,00 грн. без ПДВ.

При цьому, під час проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено, що позивачем до складу валових витрат в 2013 році було віднесено:

- суму в розмірі 1934,18 грн. (без ПДВ), сформовану ПП «Авто Пан» відповідно видаткової накладної №1892 від 27.12.2013 р. (товар - запчастини);

- суму в розмірі 5416,68 грн. (без ПДВ), сформовану ФОП ОСОБА_5 відповідно видаткової накладної №1802 від 30.12.2013 р. (товар - автошина);

- суму в розмірі 623,50 грн. (без ПДВ), сформовану ПТВП ТД «Чернігівський» відповідно видаткової накладної №РН-0000094 від 30.12.2013 р. (товар - будівельні матеріали);

- суму в розмірі 25102,15 грн. (без ПДВ), сформовану ПП «Дальнобой Сервіс» відповідно видаткової накладної №РН-000007485 від 30.12.2013 р. (товар - запчастини, паливо мастильні матеріали);

- суму в розмірі 28554,05 грн. (без ПДВ), сформовану ПП «Дальнобой Сервіс» відповідно видаткової накладної №РН-000007486 від 30.12.2013 р. (найменування товару - запчастини, паливо мастильні матеріали);

- суму в розмірі 8904,00 грн. (без ПДВ), сформовану ПП «Дальнобой Сервіс» відповідно видаткової накладної №РН-000007397 від 30.12.2013 р. (товар - запчастини, паливо мастильні матеріали).

Листом від 01.08.2014 р. №122/К/25-26-17-01-16 позивачу запропоновано надати документи, що підтверджують факт понесення витрат за наслідками взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4, ПП «Авто Пан», ФОП ОСОБА_5, ПТВП ТД «Чернігівський», ПП «Дальнобой Сервіс».

Позивачем листом від 07.08.2014 р. №15812/К надано інформацію, що станом на 01.01.2014 р. існує кредиторська заборгованість по сплаті ФОП ОСОБА_4 за технічне обслуговування автомобілю в розмірі 65300,00 грн., витрати по ПП «Авто Пан», ФОП ОСОБА_5, ПТВП ТД «Чернігівський», ПП «Дальнобой Сервіс» були оплачені протягом 2014 року.

Таким чином, позивачем не надані для перевірки належних первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат протягом 2013 року.

Відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позивачем не підтверджено понесені витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, а тому висновок податкового органу про завищення позивачем витрат та оподатковуваного доходу є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 р. №0004341701 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1.6 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пп. 2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 13.7 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Оскільки, позивачем занижено суму доходу, тобто базу нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ДПІ в м. Чернігові правомірно донараховано позивачу єдиний соціальний внесок в розмірі 34,7% - 25345,77 грн.

Відповідно до абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 10, 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

Таким чином, оскільки позивачем занижено базу визначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та несплачено єдиний соціальний внесок, донарахування позивачу штрафних санкцій та пені є правомірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

Повний текст ухвали складено 16.12.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.