Постанова

від 02.07.2014 по справі 808/2566/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року 17:54Справа № 808/2566/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Кірюти С.С.

відповідача: Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК» (далі - позивач або ТОВ «ЮРНІК») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя) в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2013 №00027008-26-22-01 та №00027108-26-22-01.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що податковим органом не доведено належними доказами факту порушень з боку ТОВ «ЮРНІК» пп. 198.1, пп. 198.3 ст.

В акті перевірки не встановлено порушень щодо належного оформлення і наявності первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій та відображені у бухгалтерському обліку.

Ухвалою суду від 14 квітня 2014 року відкрито провадження по зазначеній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 травня 2014 року.

Провадження у справі неодноразово зупинялось.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення та пояснив наступне. Перевіркою встановлено, що підприємство ТОВ «ЮРНІК» придбало у ПАТ ВТФ «Селена» товар у вересні місяці 2012 року на суму ПДВ 330157грн.. Розрахунки за отриманий товар між позивачем та ПАТ ВТФ «Селена» відбувалося шляхом виписки векселів, згідно акту прийому-передачі векселів №б/н від 23.10.2012р, термін оплати яких настане лише 22.10.2022 році.

При цьому у додатку 3 «розрахунок суми бюджетного відшкодування» до декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. ТОВ «ЮРНІК» у рядку 2 «частина залишку від'ємного значення,фактично сплачена отримувачем товарів постачальникам товарів поставлено прочерк, тобто залишок від'ємного значення у розмірі 318753 грн. позивачем самостійно визначено як не сплачений постачальникам товарів. Таким чином, передача векселя не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі податку на додану вартість, а засвідчує тільки факт грошового зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошових коштів, тому сума податку на додану вартість, яка нарахована під час придбання товарів у розрахунок за які було передано векселі не є фактично сплаченою постачальникам таких товарів, тому такі суми ПДВ не можуть враховуватись під час визначення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2012 року ряд. 17 «Усього податкового кредиту» було віднесено до податкового кредиту суму у розмірі 381075 грн. Згідно перевірки було встановлено, що ТОВ «ЮРНІК» завищено податковий кредит внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ з вартості придбаних товарів від підприємства ПАТ ВТФ «Селена», які не пов'язані з веденням господарськоїдіяльності та сплата по яким здійснена векселями за вересень 2012 року на загальну суму 330157 грн.

На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 02 липня2014 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 22.10.2013 р. по 28.10.2013 р. відповідачем була проведена перевірка ТОВ «ЮРНІК» за результатами якої ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя був складений Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮРНІК», код за ЄДРПОУ 32904496 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2012року (вх.№9072256226 від 16.11.2012р.) з урахуванням додатків 2, 3 до податкової декларації з ПДВ» від 04.11.2013 р. №41/22-11/32904496 (далі по тексту - Акт).

Згідно висновків Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «ЮРНІК» пп.198.1, пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме:

- заниження сум податку на додану вартість до сплати за вересень 2012 року на суму 7929,00 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму 318753,00 грн.

До зазначеного висновку податкові інспектори-ревізори дійшли виходячи з того, що, на їх думку, господарські взаємовідносини з ПАТ ВТФ «Селена», щодо придбання у вересні 2012 року товарів не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ЮРНІК». Також, податковий орган вважає, що передача векселів (термін оплати яких настане 22.10.2022 році) не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі податку на додану вартість, а засвідчує тільки факт грошового зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошових коштів, тому сума податку на додану вартість, яка нарахована під час придбання товарів у розрахунок за які було передано векселі не є фактично сплаченою постачальникам таких товарів, тому такі суми ПДВ не можуть враховуватись під час визначення суми бюджетного відшкодування.

На підставі висновків Акту відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення - рішення № 00027008-26-22-01 від 22 листопада 2013 p., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 318753,00 грн., та донараховані штрафні санкції в розмірі 79688,25 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 00027108-26-22-01 від 22 листопада 2013 p., яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9911,25 грн., в тому числі за основним платежем 7929,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1982,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ГУ Міндоходів у Запорізькій області та безпосередньо до Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду первинної та повторної скарг, були відповідно прийняті рішення від 20.01.2014 р. №205/10/08-01-10-04-20 та 27.03.2014 р. №5413/6/99-99-1001-15 якими були залишені без змін податкові повідомлення - рішення, а скарги без задоволення.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та винесеними на підставі його висновків податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, в редакції чинній на момент подання позивачем декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2012 p., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 ПК України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Положення ч. 1, ч. 3ст. 9 вказаного Закону передбачає, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту

Як вбачається з Акту, перевіряючі не мали претензій щодо належного документального оформлення господарських операцій за перевіряємий період, а також наявності реєстрації в якості платників ПДВ учасників таких операцій.

Ревізори - інспектори також не заперечують проти реальності здійснення господарських операцій в перевіряємий період, оскільки є в наявності всі первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій і вони відповідають вимогам діючого законодавства, крім того в наявності є придбаний в межах таких операцій товар.

Відповідно до п. 200.1ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи встановлено, що формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, в періоді в якому виникло від'ємне значення ПДВ (у вересні 2012 р.) пов'язано з придбанням у ПАТ ВТФ «Селена» товарів на загальну суму 1980740 грн.87 коп.

Товар, зокрема придбавався на підставі наступних договорів:

1) договору купівлі - продажу № 53/123 від 16.07.2012 p.;

2) договору купівлі - продажу № 54/124 від 30.08.2012 p.;

3) договору купівлі - продажу № 55/128 від 18.10.2012 р. (копії договорів долучені до матеріалів справи).

За вказаними договорами був придбаний товар виробничо-технічного призначення. Метою придбання є подальший перепродаж товару і отримання прибутку.

Так, відповідно до зазначеної мети товар був частково реалізований (копії документів щодо реалізації додані позивачем), а залишки знаходяться на зберіганні у ПАТ ВТФ «Селена» згідно договору №02/09/12БВ від 02.09.2012р. (копія договору долучена до матеріалів справи).

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Що стосується доводів перевіряючи, що придбаний товар (продукція) не пов'язаний з основною господарською діяльністю позивача, відповідно основних видів діяльності ТОВ «ЮРНІК», які містяться в довідці статистики, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином до Єдиного державного реєстру юридичні особи вносять дані щодо основних видів діяльності, що не забороняє їм здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Вказаний вид діяльності Законом не заборонений, отже позивач навіть без внесення запису до ЄДР щодо видів основної діяльності згідно норм діючого законодавства мав право здійснювати діяльність щодо торгівлі: спідницями, сукнями, блузами, жакетами, молніями, нитками, булавками, котлами, швейними машинами,пресами та іншім.

В Акті перевірки відповідач не зазначає які норми законодавства при цьому порушує позивач.

Однак, відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризикгосподарська діяльність,що здійснюється суб'єктами господарюванняз метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Згідно змісту ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Таким чином, норми чинного законодавства не забороняють суб'єктам господарювання укладати договори та самостійно обирати контрагентів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5 ст. 19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

Крім того, в п. 2 Статуту ТОВ «ЮРНІК» зазначені мета та види діяльності Товариства, серед яких зокрема, є інші види оптової торгівлі; оптова торгівля іншим промисловим обладнанням; торгівельна діяльність у сфері оптової торгівлі, зокрема товарами народного вжитку. І взагалі зазначеним пунктом передбачено, що товариство, яке створено для задоволення потреб населення і юридичних осіб у його продукції і послугах та отримання на основі цього прибутку має право займатись будь якими іншими видами діяльності які не заборонені діючим законодавством (копії установчих документів додаються).

Загальними принципами господарювання, відповідно до ст. 6 Господарського Кодексу України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, а також заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

За таких обставин, відповідно до вимог діючого законодавства, та приписів Статуту ТОВ «ЮРНІК» могло здійснювати будь яку господарську діяльність, яка не заборонена законом і відповідає меті господарської діяльності - отримання прибутку.

Отже, придбання зазначених вище товарів відповідало меті та змісту господарської діяльності товариства.

Відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.(п.6 розділу І зазначеного Порядку).

Отже, Акт перевірки не має містити ніяких припущень, в той час як в Акті перевірки податкові перевіряючі не навели обґрунтувань невідповідності зазначених відносин діючому законодавству, або наявність встановленої законом заборони на здійснення ТОВ «ЮРНІК» такої діяльності. В Акті також не зазначено жодного рішення судових органів, щодо визнання недійсними, договорів між ТОВ «ЮРНІК» та ПАТ ВТФ «Селена», або статей закону, які прямо вказують на нікчемність зазначених договорів.

Отже, за таких обставин інспекторами - ревізорами не доведено належними доказами факту порушень з боку ТОВ «ЮРНІК» пп. 198.1, пп. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодного доказу несплати ПАТ ВТФ «Селена» своїх податкових зобов'язань за договорами із позивачем.

Стосовно твердження відповідача, що передача векселів (термін оплати яких настане 22.10.2022 році) не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі податку на додану вартість, а засвідчує тільки факт грошового зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошових коштів, тому сума податку на додану вартість, яка нарахована під час придбання товарів у розрахунок за які було передано векселі не є фактично сплаченою постачальникам таких товарів, тому такі суми ПДВ не можуть враховуватись під час визначення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Поряд з цим відповідачем ні в акті перевірки, ні в заперечені, ні в поясненні не наведено жодних обґрунтувань невідповідності спірних правовідносин діючому законодавству.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено векселі.

Згідно зі статтею 14 цього Закону вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні визначено Законом України «Про обіг векселів в Україні», Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додаткомII до цієї Конвенції, та Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до положень статті 77 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно зі статтями 33, 34 цієї Конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

З наведених норм вбачається, що оскільки простий вексель поєднує в собі ознаки платіжного документа і цінного паперу, то простий вексель може приймати участь в господарських відносинах і бути об'єктом торгових операцій купівлі-продажу, міни (бартеру) тощо.

Таким чином, в даному випадку, при оподаткуванні необхідно виходити з договірної ціни такої операції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відтак, з дня видачі позивачем векселю його грошові зобов'язання за договорами із ПАТ ВТФ «Селена» є виконаними, а у позивача виникли зобов'язання за векселем. Тобто позивачем фактично проведені розрахунки із ПАТ ВТФ «Селена», а відтак посилання відповідача на неоплату позивачем своїх зобов'язань перед зазначеним контрагентом є необгрунтованими.

Ані Податковий кодекс, ані інші законодавчі акти не передбачають обмеження права платника податку на додану вартість формувати податковий кредит за рахунок операцій, розрахунки за якими відбувались у формі векселю. Так само законодавством не встановлене обмеження щодо права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за операціями, розрахунки по яких відбувались у формі векселя.

В податковому повідомленні - рішенні № 00027008-26-22-01 від 22 листопада 2013 р. зазначено що на підставі акту встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.4 ст. 200 ПКУ.

Однак, висновки акту, так само і його описова частина, не містять даних щодо порушень зі сторони ТОВ «ЮРНІК» п.200.4 ст. 200 ПКУ.

Відповідно до п.3 Наказу ДПАУ від 22.10.2012 р. № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, с зазначеного вбачається, що не встановлені актом порушення не можуть бути відображені в податковому повідомлені - рішенні.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 22 листопада 2013 року №00027008-26-22-01 та №00027108-26-22-01.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК» (код ЄДРПОУ 32904496) судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривен 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко