Ухвала

від 10.09.2015 по справі 808/2566/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2015 рокусправа № 808/2566/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Іванова С.М. Гімона М.М.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Краснокутського Віталія Вікторовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРНІК" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 22 листопада 2013 року №00027008-26-22-01 та №00027108-26-22-01.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в наявності є всі первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій і вони відповідають вимогам діючого законодавства, крім того в наявності є придбаний в межах таких операцій товар. Крім того, відповідно до вимог діючого законодавства, та приписів Статуту ТОВ "ЮРНІК" могло здійснювати будь яку господарську діяльність, яка не заборонена законом і відповідає меті господарської діяльності - отримання прибутку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що придбання у постачальника ПАТ «Селена» таких товарів як: спідниці, сукні, блузи, жакети, молнії, нитки, булавки, котел, швейні машини, прес та інше, не є основним видом діяльності позивача та не пов'язано з його господарською діяльністю. Перевіркою також встановлено, що зазначений товар не знаходиться на складі позивача, а знаходиться на території ПАТ «Селена». При цьому розрахунки за отриманий товар відбулися шляхом виписки векселів, згідно акту прийому передачі векселів від 23.10.2012 року, термін оплати яких настане лише 22.10.2022 році. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що погашення векселів, виданих платником податку в рахунок компенсації вартості придбаних товарів не відбулася.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що до Єдиного державного реєстру юридичні особи вносять данні щодо основаних видів діяльності при цьому це не забороняє їм здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Щодо векселя зазначив, що Податковий кодекс не передбачає обмеження права на формування податкового кредиту за операціями, розрахунки за якими відбулися у формі векселя.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена перевірка ТОВ "ЮРНІК" за результатами якої ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя був складений Акт №9072256226 від 16.11.2012р "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЮРНІК", код з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2012року з урахуванням додатків 2, 3 до податкової декларації з ПДВ" від 04.11.2013 р. №41/22-11/32904496 (далі по тексту - Акт).

Згідно висновків Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ "ЮРНІК" пп.198.1, пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме:

- заниження сум податку на додану вартість до сплати за вересень 2012 року на суму 7929,00 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на суму 318753,00 грн.

До зазначеного висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що вважає господарські взаємовідносини з ПАТ ВТФ "Селена", щодо придбання у вересні 2012 року товарів не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "ЮРНІК". Також, податковий орган вважає, що передача векселів (термін оплати яких настане 22.10.2022 році) не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі податку на додану вартість, а засвідчує тільки факт грошового зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошових коштів, тому сума податку на додану вартість, яка нарахована під час придбання товарів у розрахунок за які було передано векселі не є фактично сплаченою постачальникам таких товарів, тому такі суми ПДВ не можуть враховуватись під час визначення суми бюджетного відшкодування.

На підставі висновків Акта прийняті податкові повідомлення - рішення від 22 листопада 2013 p:

- № 00027008-26-22-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 318753,00 грн., та донараховані штрафні санкції в розмірі 79688,25 грн.;

- № 00027108-26-22-01, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9911,25 грн., в тому числі за основним платежем 7929,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1982,25 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України «Про обіг векселів в Україні», Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", норми Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, в редакції чинній на момент подання позивачем декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2012 p., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Положення ч. 1, ч. 3 ст. 9 цого Закону передбачає, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту

Згідно Акта перевірки не зазначено претензій щодо документального оформлення господарських операцій за період, що перевірявся, а також щодо реєстрації осіб в якості платників ПДВ (учасників операцій).

Згідно матеріалів справи в наявності всі первинні бухгалтерські документи, а також податкові накладні, які підтверджують здійснення господарських операцій, ці документи відповідають вимогам діючого законодавства, крім того в наявності є придбаний в межах таких операцій товар.

Відповідно до п. 200.1ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, в періоді в якому виникло від'ємне значення ПДВ (у вересні 2012 р.) пов'язано з придбанням у ПАТ ВТФ "Селена" товарів на загальну суму 1980740 грн.87 коп.

Товар, зокрема придбавався на підставі наступних договорів:

1) договору купівлі - продажу № 53/123 від 16.07.2012 p.;

2) договору купівлі - продажу № 54/124 від 30.08.2012 p.;

3) договору купівлі - продажу № 55/128 від 18.10.2012 р. (копії договорів долучені до матеріалів справи).

За вказаними договорами був придбаний товар виробничо-технічного призначення. Метою придбання є подальший перепродаж товару і отримання прибутку. Відповідно до зазначеної мети товар був частково реалізований, а залишки знаходяться на зберіганні у ПАТ ВТФ "Селена" згідно договору №02/09/12БВ від 02.09.2012р. (копія договору долучена до матеріалів справи).

В силу п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо доводів, що придбаний товар (продукція) не пов'язаний з основною господарською діяльністю позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за не обхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином до Єдиного державного реєстру юридичні особи вносять дані щодо основних видів діяльності, що не забороняє їм здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Вказаний вид діяльності Законом не заборонений, отже позивач навіть без внесення запису до ЄДР щодо видів основної діяльності згідно норм діючого законодавства мав право здійснювати діяльність щодо торгівлі: спідницями, сукнями, блузами, жакетами, молніями, нитками, булавками, котлами, швейними машинами,пресами та іншім.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в Акті перевірки відповідач не зазначає які норми законодавства при цьому порушує позивач.

При цьому, відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність,що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Згідно змісту ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Таким чином, норми чинного законодавства не забороняють суб'єктам господарювання укладати договори та самостійно обирати контрагентів.

Згідно з п. 5 ст. 19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в п. 2 Статуту ТОВ "ЮРНІК" зазначені мета та види діяльності Товариства, серед яких зокрема, є інші види оптової торгівлі; оптова торгівля іншим промисловим обладнанням; торгівельна діяльність у сфері оптової торгівлі, зокрема товарами народного вжитку.

Слід вказати, що зазначеним пунктом передбачено, що товариство, яке створено для задоволення потреб населення і юридичних осіб у його продукції і послугах та отримання на основі цього прибутку має право займатись будь якими іншими видами діяльності які не заборонені діючим законодавством.

Отже, за таких обставин, відповідно до вимог діючого законодавства, та приписів Статуту ТОВ "ЮРНІК" могло здійснювати будь яку господарську діяльність, яка не заборонена законом і відповідає меті господарської діяльності - отримання прибутку.

Також слід зазначити, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772).

Отже, Акт перевірки не має містити ніяких припущень.

Натомість, в Акті перевірки, що розглядається в даній справі, не наведено обґрунтувань невідповідності зазначених відносин діючому законодавству, або наявність встановленої законом заборони на здійснення ТОВ "ЮРНІК" такої діяльності; також не зазначено жодного рішення судових органів, щодо визнання недійсними, договорів між ТОВ "ЮРНІК" та ПАТ ВТФ "Селена", або статей закону, які прямо вказують на нікчемність зазначених договорів.

Крім того, матеріали справи не містять доказів несплати ПАТ ВТФ "Селена" своїх податкових зобов'язань за договорами із позивачем.

Щодо передачі векселів (термін оплати яких настане 22.10.2022 році) колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити: відповідачем в акті перевірки не наведено обґрунтувань невідповідності спірних правовідносин діючому законодавству.

При цьому, відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено векселі.

Згідно зі статтею 14 цього Закону вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні визначено Законом України "Про обіг векселів в Україні", Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додаткомII до цієї Конвенції, та Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до положень статті 77 Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно зі статтями 33, 34 цієї Конвенції переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Оскільки простий вексель поєднує в собі ознаки платіжного документа і цінного паперу, то простий вексель може приймати участь в господарських відносинах і бути об'єктом торгових операцій купівлі-продажу, міни (бартеру) тощо.

Таким чином, в даному випадку, при оподаткуванні необхідно виходити з договірної ціни такої операції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 № 2374-III, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відтак, з дня видачі позивачем векселю його грошові зобов'язання за договорами із ПАТ ВТФ "Селена" є виконаними, а у позивача виникли зобов'язання за векселем. Тобто позивачем фактично проведені розрахунки із ПАТ ВТФ "Селена", а відтак посилання відповідача на неоплату позивачем своїх зобов'язань перед зазначеним контрагентом є необґрунтованими.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України та інші законодавчі акти не передбачають обмеження права платника податку на додану вартість формувати податковий кредит за рахунок операцій, розрахунки за якими відбувались у формі векселю. Так само законодавством не встановлене обмеження щодо права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за операціями, розрахунки по яких відбувались у формі векселя.

В податковому повідомленні - рішенні № 00027008-26-22-01 від 22 листопада 2013 р. зазначено що на підставі акту встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, ст. 198, п.200.4 ст. 200 ПКУ. Однак, висновки акту, так само і його описова частина, не містять даних щодо порушень зі сторони ТОВ "ЮРНІК" п.200.4 ст. 200 ПКУ.

Відповідно до п.3 Наказу ДПАУ від 22.10.2012 р. № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З зазначеного вбачається, що не встановлені актом порушення не можуть бути відображені в податковому повідомлені - рішенні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРНІК" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: М.М.Гімон