Ухвала

від 16.12.2014 по справі 826/13091/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13091/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксмарт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксмарт» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 року №0008372204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» (код ЄДРПОУ 38844515) за період січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2014 року №1084/26-59-22-04/38261126.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (дщалі - Кодекс), в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 155 324,00 грн.

12.06.2013 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0008732204, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 194 155,00 грн, в тому числі за основним платежем - 155 324,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 831,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував акт ДПІ у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» (код ЄДРПОУ 38844515) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень-лютий 2014 року» №195/05-64-22-02/38844515 від 28.03.2014 року.

Як вбачається із змісту вказаного акту, ТОВ «Транслем» має стан платника « 28» - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС); в товариства відсутні трудові ресурси (в штаті 1 особа - директор) та основні засоби (обладнання, інструменти).

Податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарської операції між ТОВ «Аксмарт» та ТОВ «Транслем» при придбанні товарно-матеріальних цінностей (сумки, штативи для фото-відеотехніки, планшети марок Vanguard, Targus, Lenovo, Lex в асортименті) у період січень-лютий 2014 року.

Так, 15.10.2013 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Транслем» (Постачальник) укладено договір поставки №151013, за умовами якого Постачальник зобов»язується постачати Покупцю аксесуари та фото-відеоапаратуру, а Покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. Ціни на товар встановлюються у гривнях та погоджуються сторонами при поставці кожної окремої партії товару. В ціну товару входить ПДВ. Оплата за товар здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, видаткової накладної.

За визначенням пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст.185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно п. 188.1 ст.188 Кодексу базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 статті 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.п. 198.1-198.3 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні « визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст.9 вказаного Закону).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган поставив під сумнів господарські операції за укладеним між Позивачем та ТОВ «Транслем» договором, оскільки згідно акту ДПІ у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області №195/05-64-22-02/38844515 від 28.03.2014 року ТОВ «Транслем» не знаходиться за своєю адресою, а тому ТОВ «АКСМАРТ» не має права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані вказаним контрагентом.

Проте, в матеріалах справи міститься копія постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року в справі №805/5236/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, про задоволення адміністративного позову ТОВ «Транслем» до ДПІ у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій з коригування показників податкової звітності ТОВ «Транслем» в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період січень-лютий 2014 року, зобов»язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Транслем» за період січень-лютий 2014 року, згідно податкових декларацій з ПДВ, поданих ТОВ «Транслем» за вказаний період.

Вказаними судовими рішеннями спростовано позицію контролюючого органу щодо відсутності ТОВ «Транслем» за своїм місцезнаходженням.

Частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження тієї обставини, що Позивачем та його контрагентом правочин укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявності умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 року №0008372204.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.