Ухвала

від 11.10.2017 по справі 826/13091/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/816/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А..,Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 826/13091/14 Окружного адміністративного суду міста

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аксмарт

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0008372204. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Аксмарт судові витрати у розмірі 388,31 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 23.05.2014 № 1084/26-59-22-04/38261126 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Транслем за період часу з січня по лютий 2014 року. Згідно з висновками акту від 23.05.2014 № 1084/26-59-22-04/38261126 позивач порушив норми пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI: завищив податковий кредит у податковому обліку за період з січня по лютий 2014 року на суму 155323,20 грн. за нікчемним договором поставки аксесуарів до фотоапаратури і відеоапаратури від 15.10.2013 № 151013 з ТОВ Транслем , у результаті чого занизив ПДВ за вказаний податковий період на 155323,20 грн.

Висновок про нікчемність правочину позивача із ТОВ Транслем зроблено на підставі інформації, наведеній в акті ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 № 195/05-64-22-02/38844515 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Транслем щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень-лютий 2014 року , який обґрунтовано відсутністю товариства за юридичною адресою, відсутністю трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а також наявністю відомостей про порушення процедури припинення ТОВ Транслем .

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0008372204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 155324,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 38831,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0008372204 без змін.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками розгляду 12.06.2014 Донецьким окружним адміністративним судом позову ТОВ Транслем (контрагента ТОВ Аксмарт ) до ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області визнано протиправними дії контролюючого органу з коригування показників податкової звітності товариства в АІС Податковий блок Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період січень-лютий 2014 року, з огляду на те, що за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки, викладеними в акті від 23.05.2014 № 1084/26-59-22-04/38261126, на підставі висновків якого ДПІ здійснило коригування показників податкової звітності ТОВ Транслем , неможливо встановити факт знаходження товариства за місцем реєстрації чи його відсутність за місцезнаходженням, а відтак, і фіктивність господарської діяльності товариства, отже, позбавлення ДПІ платника податку права на податковий кредит з ПДВ є неправомірним.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що безпідставні висновки акту документальної невиїзної позапланової перевірки від 23.05.2014 № 1084/26-59-22-04/38261126 щодо відсутності контрагента позивача ТОВ Транслем за місцем реєстрації, і, як наслідок, фіктивності господарських операцій з ТОВ Аксмарт , нівелюють правове значення прийнятого за результатами перевірки спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпіна підпис В.П. Юрченко