Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/1102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1102/14 10.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київбудком» до 1. Кондакова Михайла Володимировича 2. Продкуна Руслана Віталійовича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-Плюс» 2. Гопкало Петра Івановича 3. Спільного Українсько-Італійського підприємства «Прогрессо-Італія» 4. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіної Ірини Георгіївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Івченко А.М.

Літвінова М.Є.

Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача 1:Кондаков М.В. від відповідача 2:Воронін В.О. від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:не з'явився від третьої особи 3:не з'явився від третьої особи 4:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київбудком» (надалі - ТОВ «Київбудком») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом Кондакова Михайла Володимировича та Продкуна Руслана Віталійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та скасування державної реєстрації змін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміна засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-Плюс» шляхом відчуження частки у розмірі 100% його статутного капіталу на користь Продкуна Р.В. відбулася всупереч нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу часток в статутному капіталі від 02.09.2011 р. Крім того, позивач просить суд скасувати державну реєстрацію змін до статутних документів такого товариства в частині переходу частки ТОВ «Київбудком» до Продкуна Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-Плюс», Гопкало Петра Івановича, Спільне Українсько-Італійське підприємство «Прогрессо-Італія» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіну Ірину Георгіївну в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

При цьому, залучаючи до участі у справі інших учасників Товариства, які виступали сторонами оспорюваного договору, саме в якості третіх осіб, а не відповідачів, суд виходив із того, що такими особами жодним чином не було порушено право позивача, позивачем до вказаних осіб не було пред'явлено жодної вимоги, проте рішення у даній справі могло вплинути на їх права та обов'язки.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 2 вказує на те, що оспорюваний договір укладено з дотримання норм чинного законодавства, а доказів перевищення Кондаковим М.В. повноважень чи досягнення між відповідачами зловмисної домовленості позивачем не надано.

Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Літвінова М.Є., Івченко А.М. у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 10.12.2014 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Відповідачі в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвал суду надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.

Треті особи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Герміона-Плюс» (надалі - «Товариство») №2 від 05.07.2011 р. було збільшено статутний капітал такого товариства за рахунок вкладу позивача, за наслідком чого єдиним учасником було передано позивачу частку корпоративних прав такого Товариства.

19.07.2011 р. було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15707069, а також наявними в матеріалах справи копіями реєстраційної справи Товариства.

02.09.2011 р. між Гопкало Петром Івановичем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київбудком» та Спільним українсько-італійським підприємством «Прогрессо-Італія» (продавці) та Продкуном Русланом Віталійовичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі (надалі - «Договір купівлі-продажу»).

Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу за цим договором продавці зобов'язуються передати частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 100%, що становить 152 234 000,00 грн., в належних їх частках Гопкало П.І. - 5% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що становить 7 611 700,00 грн., ТОВ «Київбудком» - 90% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що становить 137 010 600,00 грн., Спільне українсько-італійське підприємство «Прогрессо-Італія» - 5% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що становить 7 611 700,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти частку в статутному капіталі товариства, що становить 152 234 000,00 грн. та сплатити за неї обговорену грошову суму відповідно до часток.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для визнання Договору купівлі-продажу недійсним.

Зокрема, як на підставу для недійсності Договору купівлі-продажу позивач вказує на те, що від імені позивача такий договір підписано особою, яка не мала повноважень на його підписання, оскільки станом на момент його укладення була усунута з посади директора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» та статтею 147 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.

Порядок переходу (відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом засновника зі складу товариства повинні здійснюватись з виконанням вимог, встановлених статтями 145, 147, 148 Цивільного кодексу України, ст.ст. 53, 58, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства» та статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

У відповідності зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Право на вільне розпорядження належними учаснику корпоративними правами є невід'ємним. Корпоративні правовідносини існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених законом.

В силу статей 655 та 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути і майнові права.

02.09.2011 р. між Гопкало Петром Івановичем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київбудком» та Спільним українсько-італійським підприємством «Прогрессо-Італія» (продавці) та Продкуном Русланом Віталійовичем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу.

За вказаним договором учасниками Товариства (Гопкало П.І., позивачем та Спільним українсько-італійським підприємством «Прогрессо-Італія») було відчужено на користь Продкуна Р.В. частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 100%, що становить 152 234 000,00 грн.

В той ж час суд відзначає, що укладений між сторонами Договір купівлі-продажу є недійсним з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

По-перше, пунктами 8.14 та 8.17 Статуту ТОВ «Київбудком» передбачено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його виконавчий орган - директор. Директор чи його заступники не мають права без згоди загальних зборів укладати від імені товариства договори про відчуження майна товариства, оціночна (номінальна) вартість якого становить більше ніж п'ятсот тисяч гривень.

За таких обставин, для укладення відповідного договору відчуження майна (в тому числі, корпоративних прав) на суму, що перевищує 500 000,00 грн., директор (або його заступник) ТОВ «Київбудком» повинен був отримати попередню згоду у формі рішення учасників товариства.

Відтак, для укладення Договору купівлі-продажу корпоративних прав позивача, вартість яких становила 137 010 600,00 грн., директор (або його заступник) ТОВ «Київбудком» мав отримати обов'язкову згоду загальних зборів такого товариства, докази чого в матеріалах справи відсутні.

По-друге, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу від імені ТОВ «Київбудком» був підписаний заступником директора товариства - Кондаковим Михайлом Володимировичем, який діяв на підставі Статуту.

Як визначено п. 8.17 Статуту ТОВ «Київбудком» заступники директора або особа, які мають право діяти від імені товариства без довіреності призначаються (обираються) та звільняються із займаної посади за рішення загальних зборів учасників товариства.

Із наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Київбудком» №9 від 15.08.2011 р. вбачається, що загальними зборами було прийнято рішення про: звільнення Винник С.С. з посади директора товариства, звільнення Кондакова Михайла Володимировчиа з посади заступника директора за діяльність, несумісну з виконанням посадових обов'язків, а також призначення директором товариства Кондакову Наталія Миколаївну.

Відтак, у відповідності до приписів п. 8.17 Статуту ТОВ «Київбудком», загальними зборами позивача були прийняті відповідні рішення про обрання Кондакової Н.М. на посаду директора з 15.08.2011 р., а також про дострокове припинення повноважень директора Винник С.С. та заступника директора Кондакова М.В.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виконання повноважень заступника директора ТОВ «Київбудком» громадянин Кондаков М.В. здійснював до 15.08.2011 р.

В той же час судом встановлено, що оспорюваний договір було укладено ним від імені ТОВ «Київбудком» 02.09.2011 р., тобто після прийняття рішенням загальних зборів учасників товариства про його дострокове відкликання з посади заступника директора.

Таким чином, від імені позивача Договір купівлі-продажу було укладено не уповноваженою особою та всупереч положень ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача 2 про те, що станом на момент вчинення спірного правочину в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців містився запис про те, що підписантом від імені ТОВ «Київбудком» є саме Кондаком М.В. судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Тобто, призначення чи звільнення з посади керівника юридичної особи здійснюється уповноваженим органом, а в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише вноситься інформація про таке призначення чи звільнення на підставі відповідного рішення.

При цьому, наявність повноважень у такої особи встановлюється саме на підставі рішення органів управління юридичної особи, та не залежить від внесення чи не внесення такої інформації до Єдиного державного реєстру.

Відтак, в даному випадку факт наявності в Єдиному державному реєстрі інформації стосовно того, що Кондаков М.В. є підписантом ТОВ «Київбудком», не свідчить про існування у нього відповідних повноважень на представлення інтересів позивача у правовідносинах з третіми особами.

Більше того, навіть якщо Продкун Р.В. не знав та не міг знати про відсутність у відповідача 1 повноважень на переставлення інтересів позивача під час укладення Договору купівлі-продажу, вказаний договір не міг бути укладений без надання згоди загальних зборів учасників ТОВ «Київбудком», що підтверджується положеннями п. 8.17 Статуту позивача.

До того ж суд враховує пояснення Гопкало Петра Івановича, які містяться в матеріалах справи, стосовно того, що оспорюваний договір ним не підписувався, і будь-яких інших договорів про відчуження його частки в статутному капіталі Товариства ним не укладалося.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ТОВ «Київбудком» дій, які б свідчили про наступне схвалення оспорюваного Договору купівлі-продажу. Більш того, подання ТОВ «Київбудком» даного позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу свідчить про несхвалення їм такого правочину.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд відзначає, що оскільки Договір купівлі-продажу було укладено зі сторони позивача неуповноваженою особою, та за відсутності його наступного схвалення, а відтак вказаний договір згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Київбудком» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу правомірними та обґрунтованими.

Інші вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Порядок скасування державної реєстрації змін до установчих документів передбачено ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», за змістом якої у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

Таким чином, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи є похідною дією від постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи , і полягає у внесенні державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

В той же час суд відзначає, що рішення загальних зборів учасників Товариства, на підставі якого було внесено зміни до його статутних документів в частині переходу частки ТОВ «Київбудком» до Продкуна Р.В., в межах даної справи не оскаржувалося, і в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним такого рішення у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що за відсутності доказів скасування рішення учасників Товариства про внесення змін до його статуту в частині переходу частки ТОВ «Київбудком» до Продкуна Р.В., позовна вимога про скасування державної реєстрації таких змін є передчасною, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог позивача до Кондакова Михайла Володимировича суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У відповідності до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною 2 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.11р. №10 справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо.

В даному випадку спір в частині позовних вимог до Кондакова М.В. не є корпоративним спором в розумінні норм чинного законодавства України, оскільки не є спором між товариством та учасником, або між його учасниками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог до Кондакова Михайла Володимировича підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача 2, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудком» задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі, укладений 02.09.2011 р. між Гопкало Петром Івановичем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київбудком», Спільним українсько-італійським підприємством «Прогрессо-Італія» та Продкуном Русланом Віталійовичем.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог до Кондакова Михайла Володимировича припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Продкуна Руслана Віталійовича (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жовтнева, 61; ідентифікаційний номер 3091425278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудком» (03150, м. Київ, вул. Горького, 95; ідентифікаційний код 34424168) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді А.М. Івченко

М.Є. Літвінова