Ухвала

від 09.12.2014 по справі 810/5910/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5910/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 5 червня 2013 року № 0000882200, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106 250 грн., з яких : 70 833 грн. за основним платежем та 35 417 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Іванківської міжрайонної державної адміністрації 18.05.2004. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.05.2004 під № 325. Позивач перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 28.05.2004 №200009511.

ТОВ «Тероль» є юридичною особою, що зареєстрована Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 12.07.2012 під №107020000046861. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.07.2012 №62609, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва.

Як убачається з матеріалів справи, 03.09.2012 між позивачем та TOB «Тероль» був укладений договір про надання маркетингових послуг №03/09-12, відповідно до умов якого TOB «Тероль» взяло на себе зобов'язання надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконану роботу.

Вартість послуг згідно з договором складала 425 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 70833, 33 грн.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції ТОВ «Торговий дім «Бондарев» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг за податковою накладною від 28.09.2012 № 63, отриманою від ТОВ «Тероль», у розмірі 70 833, 33 грн.

У період з 21 травня 2013 року по 23 травня 2013 року посадовими особами Іванківської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Бондарев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тероль» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2013 №200-22/32783520 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Бондарев» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тероль» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками зазначеного акта перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012 року на загальну суму 70 833,00 грн.

Під час перевірки позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012 №4854/22-8/38291229 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тероль» (код ЄДРПОУ 38291229) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2009 по 31.10.2012 та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28.11.2012 №5174/22-8/38291229 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тероль» (код ЄДРПОУ 38291229) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2009 по 31.10.2012.

Відповідно до змісту вказаних актів перевірок контрагента позивача ТОВ «Тероль» ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено відсутність первинних документів у ТОВ «Тероль» та відсутність самого підприємства - стан платника: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, податкові зобов'язання ТОВ «Тероль» не задекларовані.

Надані позивачем до перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт їх використання в господарській діяльності підприємства ТОВ «ТД «Бондарев» (замовника послуг), яка доцільність та потреба у вказаних послугах на дослідження ринку. Надані документи лише фіксують господарські операції з ТОВ «Тероль», але не підтверджують їх реальність.

Таким чином, перевіркою не встановлено, що здійснені господарські операції ТОВ «ТД «Бондарев» з ТОВ «Тероль» носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності.

Крім того, податковим органом взято до уваги інформацію, яка міститься у програмному забезпеченні «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» про розбіжність між даними податкового кредиту, задекларованого ТОВ «Торговий дім «Бондарев» та даними податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Тероль».

На підставі висновків акта перевірки Іванківською МДПІ Київської області ДПС, яку реорганізовано у Вишгородську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0000882200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 106 250,00 грн., з яких - 70 833,00 грн. за основним платежем та 35 417,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції у судових засіданнях, що відбулися 20.11.2013 та 28.11.2013, представника позивача було зобов'язано надати докази, які засвідчують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Тероль», зокрема, докази, що підтверджують використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача, пояснення щодо кількості приміщень, які знаходяться в оренді та які з них перебували вільними і в подальшому, за результатами проведених досліджень, були здані в оренду, обґрунтовані пояснення щодо доцільності досліджень, проведених ТОВ «Тероль» та якого економічного ефекту вони досягли, пояснення щодо кількості замовлень відносно аналізу ринку нерухомості у 2012 році, пояснення по кожному об'єкту оренди, її вартості та термінів оренди, в яких вона перебувала та планується до здачі в оренду в майбутньому, а також інформацію щодо вимог відповідно до угоди про дослідження цін ринку нерухомості.

Документи, які витребовувались судом у позивача та відповідні пояснення останнім надані не були.

Крім того, у ході розгляду справи судом установлено, що до перевірки ТОВ «ТД «Бондарев» не було надано жодних звітів чи інших документів, які б підтверджували надання послуг з дослідження ринку рекреаційної нерухомості м.Києва та Київської області. Надані до перевірки матеріали не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ «Тероль» вивчало, досліджувало та аналізувало ринок рекреаційної нерухомості, зокрема, щодо характеру та обсягу зібраної інформації, яким саме чином надавались послуги, чим підтверджується надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання послуг щодо дослідження ринку рекреаційної нерухомості та сплати винагороди, згідно з якими критеріями встановлювалась вартість послуг, які нібито надавались ТОВ «Тероль» та приймались ТОВ «ТД «Бондарев». Згідно з поясненням керівника підприємства, розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані послуги не проводились, що також вказує на сумнівність господарських операцій з ТОВ «Тероль».

На підтвердження реального здійснення господарських операцій з надання послуг позивач посилався на наявність договору №03/09-12 про надання маркетингових послуг від 03.09.2012, акт приймання - передачі простого векселя за Договором №03/09-12 від 03.09.2012, Угоду про внесення змін (доповнень) до Договору №03/09-12 від 03.09.2012, акт №ОУ-000035 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2012, податкову накладну №63 від 28.09.2012.

Проте у наданому позивачем акті здачі - прийняття робіт (надання послуг) не наведено вид, обсяг, перелік зібраних матеріалів щодо проведених досліджень, не вказано, які матеріали та в якому вигляді (на паперових чи електронних носіях) передавались замовнику.

Крім того, як правильно установлено судом першої інстанції, в пункті 5.1 договору від 03.09.2012№03/09-12 зазначено про обов'язок виконавця надати результати досліджень (з адресами, розрахунками, схемами) але ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи, результати досліджень позивачем не надано.

Згідно з пунктом 8.1 зазначеного Договору, сума винагороди складає 425 000,00 грн., а пунктом 8.2 Договору № 03/09-12 від 03.09.2012 передбачено, що оплата здійснюється протягом 60 банківських днів з дня підписання договору, але згідно з випискою від 07.02.2013 позивачем сплачено 26 100,00 грн. та видано простий вексель номіналом 398 900,00 грн. (дата складання 25.12.2012) Угода про внесення змін до договору щодо розрахунку за допомогою векселя укладена 25.12.2012. Отже, оплата здійснена поза межами встановленого договором строку.

У свою чергу, наданий позивачем акт №ОУ-0000036 не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІІ, оскільки не містить інформації про місце його складання, з нього неможливо ідентифікувати осіб, підписи яких містяться на документі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи позивачем не надані матеріали, які б підтверджували, що ТОВ «Тероль» вивчало, досліджувало та аналізувало споживчий попит, зокрема, щодо характеру та обсягу зібраної інформації, яким саме чином надавались маркетингові послуги, чим підтверджується надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання вищевказаних послуг та сплати винагороди, згідно з якими критеріями встановлювалась вартість послуг, які нібито надавались ТОВ «Тероль» та приймались ТОВ «ТД «Бондарев».

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як установлено в ході розгляду справи, ні факт передачі-отримання коштів по спірному правочину, а ні фактичне надання маркетингових послуг ТОВ «Тероль» позивачу, належним чином не підтверджуються.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та формування на їх підставі податкової звітності відповідно до викладених положень податкового законодавства повинні відповідати вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Як установлено в ході перевірки та підтверджується матеріалами справи, жодних доказів отримання позивачем маркетингових послуг надано не було.

У той же час, колегія суддів не бере до уваги посилання ТОВ «ТД «Бондарев» на наявність у нього відповідних бухгалтерських документів, оскільки частина з них оформлена всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (акт приймання-передачі послуг), а також з огляду на таке.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Пунктом 201.1 статті 201ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6статті 201ПК України установлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів бере до уваги відсутність реєстрації податкової накладної від 28.09.2012 № 63, на підставі якої позивач сформував податковий кредит у спірній сумі, реєстрі отриманих податкових накладних покупця та відповідного відображення її у податкових зобов'язаннях контрагента позивача ТОВ «Тероль».

Також, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що окрім наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної реальність операцій повинна підтверджуватись також іншими доказами, зокрема належним чином оформленими бухгалтерськими документами, реальною зміною фінансового стану позивача, отриманням економічної вигоди в результаті діяльності та відповідністю господарській діяльності вчинених правовідносин.

Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з визначенням частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першоїічетвертої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних доказів наявності у нього права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за договором про надання маркетингових послуг ТОВ «Тероль».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ураховуючи, що ТОВ «ТД «Бондарев» належних та допустимих доказів правомірності формування ним податкового кредиту у сумі 70 833,00 грн. за результатами взаємовідносин з ТОВ «Тероль» до перевірки а також до суду не надало, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2013 № 0000882200.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 р - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 15.12.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.